Ухвала суду № 137067798, 27.05.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

27.05.2026Справа № 910/14353/25

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у судовому засіданні

подання Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюка Назара Васильовича

про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника - юридичної особи за межі України

у справі № 910/14353/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Інжиніринг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Димовент плюс"

про стягнення 359 095,58 грн

Представники учасників справи: відповідно до протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід Інжиніринг" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Димовент плюс" (далі - відповідач) про стягнення 359095,58 грн, з яких 316900,00 грн заборгованості, 35493,64 грн пені, 3267,08 грн інфляційних втрат та 3434,86 грн 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.02.2026 позов було задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Димовент плюс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Інжиніринг" попередню оплату в сумі 316900,00 грн, пеню в розмірі 14953,38 грн, інфляційні втрати в розмірі 2982,00 грн, 3% річних у розмірі 1510,74 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2668,44 грн. В іншій частині позову відмовлено. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 341,24 грн покладено на позивача. Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Захід Інжиніринг" з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору в сумі 2376,75 грн, сплаченого на підставі платіжної інструкції № 4020 від 12.11.2025.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 06.03.2026 було частково задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Інжиніринг" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/14353/25, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Димовент плюс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Інжиніринг" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 26975,46 грн. Витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14624,54 грн покладено на позивача.

11.03.2026 та 27.03.2026 на виконання вказаних вище рішень було видано відповідні накази.

18.05.2026 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшло подання Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюка Назара Васильовича про встановлення керівнику боржника ОСОБА_1 тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України на строк до повного виконання боржником зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_5.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2026 розгляд вказаного подання було призначено на 27.05.2026, викликано для участі в судовому засіданні Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюка Назара Васильовича.

26.05.2026 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" заяву про задоволення подання приватного виконавця, яку 27.05.2026 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

У судове засідання 27.05.2026 приватний виконавець не з`явився.

Розглянувши подання суд встановив наступне.

10.04.2026 Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Павлюком Назаром Васильовичем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_4 з виконання наказу № 910/14353/25, виданого 11.03.2026 Господарським судом міста Києва, зобов`язано боржника протягом 5 робочих днів подати декларацію про доходи та майно боржника.

Того ж дня приватним виконавцем було винесено постанову про арешт коштів боржника, відповідно до якої накладено арешт на грошові кошти/електронні кошти боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, а також штрафів у сумі 373469,02 грн.

14.04.2026 приватним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника, відповідно до якої накладено арешт на все майно боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, а також штрафів у сумі 373469,02 грн.

27.04.2026 приватним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_3 з виконання наказу № 910/14353/25, виданого 27.03.2026 Господарським судом міста Києва, зобов`язано боржника протягом 5 робочих днів подати декларацію про доходи та майно боржника.

28.04.2026 приватним виконавцем було винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження, об`єднано виконавчі провадження НОМЕР_4 та НОМЕР_3 у зведене виконавче провадження НОМЕР_5.

Копії зазначених постанов було направлено боржнику засобами поштового зв`язку.

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.04.2026 №472592122, у боржника відсутнє нерухоме майно.

14.04.2026 Міністерство внутрішніх справ України повідомило приватного виконавця, що за боржником не зареєстровано транспортних засобів.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань керівником боржника є ОСОБА_1.

22.04.2026 приватним виконавцем здійснено Виклик №17390, яким зобов`язано ОСОБА_1 з`явитися до приватного виконавця 27.04.2026.

07.05.2026 приватним виконавцем скеровано запит до Головного управління ДМС у м. Києві та Київській області щодо надання інформації про видачу документу на право в`їзду, виїзду за межі України ОСОБА_1

Відповідно до інформації, наданої ДМС України, ОСОБА_1 документований: 16.12.2013 паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , діючий та 12.02.2018 паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , діючий.

Приватний виконавець зазначає, що боржником не надано декларацію про майно та доходи, не забезпечено явку керівника боржника у визначений строк, а також не погашено заборгованість в мажах виконавчих проваджень. При цьому, в боржника відсутнє майно та грошові кошти, на які може бути звернено стягнення в межах зведеного виконавчого провадження.

З урахуванням викладеного, приватний виконавець звернувся до суду із поданням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання боржником судового рішення у справі № 910/14353/25.

Розглянувши подання Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюка Н.В. про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника - юридичної особи за межі України, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Законодавцем передбачений чіткий порядок здійснення дій у виконавчому провадженні. Враховуючи те, що виконавець наділений владними повноваженнями, то він повинен дотримуватись цих вимог законодавства з метою забезпечення максимального дотримання засад, передбачених статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження". Зокрема, такими засадами є - верховенство права, законність, справедливість, неупередженість та об`єктивність, гласність та відкритість виконавчого провадження. Разом з тим, порушення зазначених засад має наслідком порушення безпосередньо прав сторін виконавчого провадження.

При цьому, здійснення виконавцем комплексу дій, які визначені законом, будуть вважатися належними у разі вжиття останнім усіх необхідних (можливих) заходів у їх передбаченій нормативно-правовим актом певній послідовності для повного виконання виконавчого документу у встановлені законом строки, з дотриманням прав учасників виконавчого провадження - стягувача та боржника.

Частиною першою статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною 1, пунктами 1, 3 частини 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Відповідно до частин 4, 5 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом. Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Згідно з частиною 2 статті 36 Закону України "Про виконавче провадження" розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Своєчасне та повне виконання рішення суду забезпечується завдяки використанню виконавцем повного обсягу повноважень, процесуальних інструментів та сукупності різних заходів, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", та які є необхідними для примусового виконання рішення суду.

Згідно з частиною 8 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Періодичність проведення таких перевірок чітко визначена Законом України "Про виконавче провадження", тобто такі перевірки не мають вчинятися виконавцем одноразово.

Відповідно до пункту 19 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Частиною першою статті 337 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення.

Суд враховує, що стаття 337 Господарського процесуального кодексу України не містить поняття "керівник боржника - юридичної особи", як особи, до якої можливе застосування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Водночас, згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 19 серпня 2020 року в справі № 910/8130/17, вказана колізія долається на користь спеціальної норми права, якою є саме пункт 19 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки обмеження виконавця у такому праві означатиме порушення прав виконавця, які визначені спеціальною нормою права, а саме Законом України "Про виконавче провадження".

Отже, серед встановлених законодавством прав та обов`язків приватних виконавців передбачена можливість звертатися до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, яке відповідно до частини першої статті 337 Господарського процесуального кодексу України може бути застосоване виключно судом.

Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею (ч. 2 ст. 337 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 3 наведеної статті, суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

За змістом частини 3 статті 337 Господарського процесуального кодексу України господарський суд постановляє ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України саме фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку про те, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання.

Тобто наявність лише самого зобов`язання юридичної особи, керівником якої є фізична особа, не наділяє виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження керівника боржника у праві виїзду за кордон.

Ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника судовим рішенням, може полягати як в активних діях (нез`явлення на виклики державного виконавця, приховування майна, доходів тощо), так і в пасивних діях (невжиття будь-яких заходів для виконання обов`язку сплатити кошти).

Як роз`яснено Верховним Судом України у листі від 01.02.2013 "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України" поняття "ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням", яке варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

У зв`язку з цим, з метою всебічного і повного з`ясування усіх обставин, виконавець повинен надати підтверджені відомості про те, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Також суд звертає увагу приватного виконавця на те, що він повинен довести яким чином обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника забезпечить виконання рішення суду у даній справі, адже застосування судом норми щодо обмеження фізичної особи у перетині кордону України не є за своєю правовою природою видом санкції, тобто покарання за невиконання боржником рішення, а лише має на меті забезпечити виконання цього рішення суду.

Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України вказані правовідносини регулюються статтею 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Закон України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 цього Закону право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань.

Суд зазначає, що така обов`язкова умова для застосування тимчасових обмежень для виїзду за кордон, як ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду, в розумінні статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" та статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України", матеріалами подання не підтверджується.

Як встановлено судом, 22.04.2026 приватним виконавцем було оформлено Виклик №17390, адресований керівнику Товариства з обмеженою відповідальністю "Димовент Плюс". Втім, у матеріалах справи відсутні докази, що цей виклик було вручено або у належний спосіб направлено саме керівнику боржника.

Наведене дає підстави для висновку, що Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Павлюком Н.В. не було належним чином повідомлено керівника боржника про виклик.

У той же час бездіяльність керівника боржника (невжиття будь-яких заходів для виконання обов`язку сплатити кошти), враховуючи приписи ст. 129-1 Конституції України про те, що судове рішення є обов`язковим до виконання, є протиправною.

Однак, у доданих до подання матеріалах виконавчого провадження відсутні докази та не наведено обґрунтувань, яким чином обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника забезпечить виконання рішення суду в даній справі.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що матеріали подання приватного виконавця не містять доказів свідомого не виконання зобов`язання з погашення боргу та обґрунтувань, яким чином обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника забезпечить виконання рішення суду, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вказаного подання.

Керуючись статтями 234, 235, 337 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні подання Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюка Назара Васильовича про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника - юридичної особи за межі України у справі № 910/14353/25 відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені статтями 254 - 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 03.06.2026.

Суддя О.В. Нечай