Рішення № 137067650, 19.05.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.05.2026Справа № 910/2362/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Демидової М.О., за участю секретаря судового засідання Молот Н.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Дніпровської окружної прокуратури міста Києва (02094, вул. Юрія Поправки, буд.14А, м. Київ, код 0291001924) в інтересах держави в особі Київської міської ради (01044, м.Київ, вул. Хрещатик, буд.36, код 22883141)

до Обслуговуючого кооперативу «ГАРАЖНО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ «СЛОБІДСЬКИЙ» (02002, вул. Пантелеймона Куліша, буд.2А, м. Київ, код 45113912)

про усунення перешкоди власнику в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, зобов`язання вчинити певні дії

Представники сторін:

від позивача: Дем`янчук С.Р. - самопредставництво, розпорядження про призначення №08/48-К від 23.02.2026;

прокурор: Форманюк В.В.- -самопредставництво, службове посвідчення №070156, довіреність №1 від 01.01.2026;

від відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

05.03.2026 Дніпровська окружна прокуратура міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Обслуговуючого кооперативу «ГАРАЖНО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ «СЛОБІДСЬКИЙ» (далі - відповідач) про усунення перешкоди власнику в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на земельній ділянці комунальної власності територіальної громади міста Києва з кадастровим номером 8000000000:66:105:0008 по АДРЕСА_1 здійснено самочинне будівництво гаражів НОМЕР_1 та НОМЕР_2, право власності на які у подальшому незаконно зареєстровано за фізичною особою та передано до пайового фонду Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Слобідський». Прокурор зазначає, що Київська міська рада не приймала рішень про передачу спірної земельної ділянки у власність чи користування, у відповідача відсутні правовстановлюючі документи на землю та дозвільні документи на будівництво, у зв`язку з чим спірні об`єкти є самочинним будівництвом, а реєстраційні дії підлягають скасуванню із знесенням споруд.

06.03.2026 в системі «Електронний суд» позивачем сформовано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 забезпечено позов шляхом накладення арешту до набрання рішенням суду законної сили на об`єкти нерухомого майна - гараж НОМЕР_1, загальною площею 75,5 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2688525680000); гараж № НОМЕР_2, загальною площею 42,8 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2690456680000). Заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь- яким суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно - гараж № НОМЕР_1 загальною площею 75,5 кв.м (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2688525680000) та гараж № НОМЕР_2 загальною площею 42,8 кв.м (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2690456680000), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, в тому числі приймати рішення про державну реєстрацію, здійснювати будь-яку державну реєстрацію змін стосовно вказаного нерухомого майна та вносити будь-які записи про такі зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. У решті заяви про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 відкрито провадження у справі № 910/2362/26 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 07.04.2026 об 11:00 год; учасникам справи встановлено строки для подачі письмових заяв по суті позовних вимог.

Ухвала суду від 09.03.2026 була направлена відповідачу 09.03.2026 за адресою його місцезнаходження, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 002002, вул. Пантелеймона Куліша, буд.2А, м. Київ. Відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи, що підтверджується матеріалами справи.

24.03.2026 в системі «Електронний суд» Київською міською радою сформовано пояснення на позовну заяву №910/2362/26. Письмові пояснення мотивовані тим, що державна реєстрація права власності на спірні об`єкти нерухомого майна (гаражі НОМЕР_1 та НОМЕР_2) здійснена на підставі документів, які не є правовстановлюючими, зокрема, довідок кооперативу та технічних паспортів . Київська міська рада зазначає, що рішення про передачу земельної ділянки у власність чи користування не приймалося, правовстановлюючі документи на земельну ділянку відсутні, дозвільні документи на будівництво та введення об`єктів в експлуатацію не видавалися . За таких обставин, спірні об`єкти є самочинним будівництвом, а державна реєстрація права власності проведена з порушенням вимог законодавства, що, на думку Київської міської ради, призвело до порушення прав територіальної громади на земельну ділянку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2026 судове засідання призначено на 16.04.2026 об 11:30 год. у зв`язку з перебуванням судді Демидової М.О. у відпустці.

У судовому засіданні16.04.2026 брали участь повноважні представники прокуратури та Київської міської ради. Представник відповідача у судове засідання не з`явився про місце, час та дату судового засідання повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив.

У підготовчому засіданні 16.04.2026 суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження у справі № 910/2362/26 та призначив справу до судового розгляду по суті на 28.04.2026 об 11:45 год.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2026 відповідача повідомлено про закриття підготовчого провадження по справі та про призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідач у судове засідання 28.04.2026 не прибув, причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2026 відповідача повідомлено про відкладення розгляду справи на 19.05.2026 о 12:00 год.

Відповідач у судове засідання 19.05.2026 не прибув, причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У судовому засіданні 19.05.2026 суд розпочав розгляд справи по суті.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень учасникам судового процесу створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, у межах досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42022102040000093 від 30.09.2022 встановлено обставини можливого порушення інтересів держави, пов`язані з використанням земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 8000000000:66:105:0008, площею 1,3904 га (а.с.23-24), яка належить до земель комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Судом встановлено, що 22.01.2023 Обслуговуючим кооперативом «Гаражний кооператив автолюбителів «Дніпровський» видано довідку № 03, відповідно до якої ОСОБА_1 визначений власником гаража № НОМЕР_1 , розташованого за вказаною адресою (а.с.25). На підставі зазначеної довідки, а також технічного паспорта від 26.01.2023, виготовленого ТОВ «НІК-Експерт»(а.с. 26-28), 07.02.2023 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу прийнято рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на гараж № НОМЕР_1 загальною площею 75,5 кв.м (а.с.33-36).

Аналогічно на підставі довідки від 31.01.2023 № 05 (а.с.37) та технічного паспорта від 03.02.2023 (а.с.38-40) 10.02.2023 тим самим нотаріусом зареєстровано право власності ОСОБА_1 на гараж № НОМЕР_2 загальною площею 42,8 кв.м.

Надалі на виконання рішення загальних зборів Обслуговуючого кооперативу «ГАРАЖНО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ «СЛОБІДСЬКИЙ» від 09.02.2023, оформленого протоколом № 2 (а.с.41-42), ОСОБА_1 передав зазначені об`єкти нерухомого майна як пайовий внесок до статутного капіталу Обслуговуючого кооперативу «Гаражний кооператив автолюбителів «Дніпровський», що підтверджується актом оцінки вартості та приймання-передачі пайового внеску, посвідченим нотаріально, у зв`язку з чим право власності на вказані гаражі перейшло до відповідача (а.с.43).

Крім того, 22.02.2023 відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:66:105:0008 внесені до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації із землеустрою.

Разом з тим, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, Київською міською радою не приймалося рішень щодо передачі у власність чи користування зазначеної земельної ділянки ані ОСОБА_1 , ані Обслуговуючому кооперативу «ГАРАЖНО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ «СЛОБІДСЬКИЙ», відповідні заяви з цього приводу до уповноважених органів не подавалися, а правовстановлюючі документи на земельну ділянку відсутні.

Також встановлено, що дозвільні документи на виконання будівельних робіт та документи, що засвідчують прийняття спірних об`єктів в експлуатацію, уповноваженими органами не видавалися, адреси гаражам № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 у встановленому порядку не присвоювалися, а право власності на зазначені об`єкти раніше не реєструвалося.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.07.2012, залишеним без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, вже встановлено факт використання відповідної земельної ділянки кооперативом без належних правових підстав.

Дослідивши матеріали справи та наявні у ній докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з наведених нижче підстав.

Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави у даній справі суд зазначає таке.

Стаття 131-1 Конституції України передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (частина третя статті 53 Господарського процесуального кодексу України).

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України (частина четверта статті 53 Господарського процесуального кодексу України).

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (частина п`ята статті 53 Господарського процесуального кодексу України).

Положення щодо представництва інтересів держави прокурором у суді закріплені у статті 23 Закону "Про прокуратуру".

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (частина третя статті 23 Закону "Про прокуратуру").

У випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).

Під час розгляду справи в суді фактично стороною у спорі є держава, навіть якщо прокурор визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).

Разом з тим наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва (частина четверта статті 23 Закону "Про прокуратуру").

Наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Відповідна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

У постанові від 20.10.2020 у справі № 924/250/19 Верховний Суд зауважив, що, звертаючись з позовом у справі, повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, довести належними та допустимими доказами обставини того, що суб`єкт владних повноважень не здійснює або здійснює неналежним чином захист інтересів держави.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Водночас невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо про причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Верховний Суд у постанові від 07.12.2021 у справі № 903/865/20 наголосив, що насамперед повинен звернутися з позовом на захист інтересів держави в особі того органу владних повноважень, на відновлення прав якого безпосередньо спрямований позов у спірних правовідносинах та на задоволення прав та інтересів якого заявлено позовну вимогу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 (узагальнила висновки щодо застосування вищевказаних норм права та виснувала, що: 1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо: орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси; орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави; 2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо: відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

Судом встановлено, що перед зверненням до суду з даним позовом прокурором вжито заходів, спрямованих на надання можливості уповноваженому органу самостійно здійснити захист інтересів держави.

Як вбачається з матеріалів справи, Дніпровською окружною прокуратурою міста Києва у межах здійснення представницьких повноважень направлялися відповідні звернення до Київської міської ради та її виконавчих органів щодо наявності порушень у сфері використання земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 8000000000:66:105:0008.

Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) листом від 18.04.2025 № 057-5120 повідомлено , що заяви від фізичних чи юридичних осіб, у тому числі від Обслуговуючого кооперативу «ГАРАЖНО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ «СЛОБІДСЬКИЙ» та ОСОБА_1 , щодо надання у власність або користування зазначеної земельної ділянки до Київської міської ради не надходили.

Крім того, за результатами розгляду звернень прокуратури, уповноваженими органами також надано інформацію щодо відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку; дозвільних документів на виконання будівельних робіт (листи від 21.04.2025 № 073-1307, № 073-1308 Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва).

Київською міською радою попри отримання зазначеної інформації заходів щодо самостійного звернення до суду з метою захисту порушених інтересів територіальної громади не вжито.

З огляду на викладене прокурор зазначає, що наявні підстави для здійснення представництва інтересів держави в суді, оскільки уповноважений орган місцевого самоврядування не здійснив належного захисту таких інтересів, у зв`язку з чим прокурор реалізував свої повноваження шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Прокурором до звернення до суду здійснювалися заходи щодо з`ясування позиції органу місцевого самоврядування та спонукання його до самостійного захисту інтересів територіальної громади, однак відповідні заходи таким органом не були вжиті, що стало підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом.

Суд вважає, що прокурором дотримано визначений статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" порядок звернення до суду з цим позовом.

Відповідач доказів на спростування доводів прокурора не подав.

Щодо суті позовних вимог суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 та 4 статті 373 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Частиною 1 статті 374 ЦК України встановлено, що суб`єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Відповідно до частини 1 статті 83 Земельного кодексу України (далі за текстом - ЗК України) землі, які належать на праві власності. У комунальній власності перебувають:

а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;

б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування;

в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, із врахуванням відкритих відомостей земельного кадастру України, земельна ділянка з кадастровим номером номером 8000000000:66:105:0008, на якій розташовано спірне майно відповідача (гараж № НОМЕР_1, загальною площею 75,5 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2688525680000) та гараж № НОМЕР_2 загальною площею 42,8 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2690456680000) знаходиться в межах міста Києва та відноситься до земель: житлової та громадської забудови.

Відповідно до статті 40 ЗК України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених названим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

Пунктом а) та д) частини 1 статті 90 ЗК України закріплено, що власники земельних ділянок мають право продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину, довірчу власність, споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди, а згідно частини 2 цієї статті порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Частиною 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Судом встановлено, що власник земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:66:105:0008 - територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради, не приймала рішень щодо передачі спірної земельної ділянки у користування та у власність відповідачу, відтак, зайняття відповідачем вказаної земельної ділянки є безпідставним та незаконним.

Зазначене відповідачем не спростовано.

Згідно із частиною 1 статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Стаття 376 ЦК України розміщена у главі 27 «Право власності на землю (земельну ділянку)», тобто правовий режим самочинного будівництва пов`язаний з питаннями права власності на землю.

Знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі (пункт 84 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18).

Відтак, самочинне будівництво нерухомого майна особою, яка не є власником земельної ділянки, слід розглядати як порушення прав власника відповідної земельної ділянки.

Відповідно до частини 2 статті 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Можливі способи захисту прав особи - власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, прямо визначені статтею 376 ЦК України, яка регулює правовий режим самочинно побудованого майна.

Так, частинами 3-5 статті 376 ЦК України, встановлено, що:

право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно;

якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок;

на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за нею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, хоча безпосередньо і не закріплений у такому вигляді в законі, знаходить вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства (постанови від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 (пункт 8.5), від 03.04.2019 у справі № 921/158/18 (пункт 51), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 37-38), від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (пункт 54), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (пункт 34)).

Згідно з вказаним принципом особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц (пункт 42), від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (пункт 54), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (пункт 34)).

Крім того, не допускається набуття права власності на споруджені об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці. Виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності на об`єкт нерухомого майна набуває той, хто має речове право на земельну ділянку (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункти 92-94), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (пункт 35)).

Вимога, яку може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно (пункт 113 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22).

Як встановлено судом вище, факт наявності на земельній ділянці комунальної форми власності площею 1,3904 га з кадастровим номером 8000000000:66:105:0008 за адресою: АДРЕСА_1 майна Відповідача: гараж № НОМЕР_1 , загальною площею 75,5 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2688525680000) та гараж № НОМЕР_2 загальною площею 42,8 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2690456680000 державною реєстрацією права власності на них за ОСОБА_1 та подальший перехід права до Обслуговуючого кооперативу «ГАРАЖНО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ «СЛОБІДСЬКИЙ» підтверджуються відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, рішеннями державного реєстратора від 07.02.2023 та 10.02.2023, протоколом загальних зборів від 09.02.2023, актом приймання-передачі пайового внеску, а також іншими матеріалами справи.

Обставини відсутності правових підстав для користування земельною ділянкою підтверджуються листом Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 18.04.2025 № 057-5120, а відсутність дозвільних документів на виконання будівельних робіт - листами Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва від 21.04.2025 № 073-1307, № 073-1308.

В силу зазначеного суд погоджується з позицією прокурора та зазначає, що вказані вище будівлі, розташовані на земельній ділянці комунальної форми власності площею 1,3904 га з кадастровим номером 8000000000:66:105:0008, є самочинним будівництвом, оскільки доказів надання відповідних дозволів на їх спорудження матеріали справи не містять у зв`язку з чим суд презюмується, що такі докази відсутні, а відтак взагалі не видавалися компетентними органами, а тому такі об`єкти підлягають знесенню.

Щодо проведених відповідачем реєстраційних дій щодо оформлення права власності на вказане самочинно збудоване майно суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до частини 2 статті 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Сама по собі державна реєстрація не є окремою підставою набуття особою права власності, а є офіційним засвідченням державою набуття особою права власності (пункт 123 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20)).

Державна реєстрація права власності не породжує права власності, в силу державної реєстрації право власності не виникає, вона визначає лише момент, з якого право власності виникає, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

Факт набуття права власності має передувати державній реєстрації, оскільки юридичний зміст державної реєстрації полягає у визнанні і підтвердженні державою цього факту.

Як вказано вище, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво в силу наведених вище положень законодавства та приписів частини 2 статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, положень 4 четвертої цієї статті, тобто знесення такого об`єкту.

Якщо право власності на об`єкт самочинного будівництва зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі за текстом - Державний реєстр прав), у разі задоволення позовної вимоги про знесення об`єкта самочинного будівництва суд у мотивувальній частині рішення повинен надати належну оцінку законності такої державної реєстрації.

Згідно статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (стаття 331 ЦК України).

Відповідно до частини 2 та 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції від 10.11.2016, 03.10.2017, 29.09.2017) права на нерухоме майно, та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1.01.2013, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Згідно частин 1, 2 статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення. Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Пунктом 2 частини 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії (частина 2 статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлені підстави для проведення державної реєстрації прав, зокрема, укладені в установленому законом порядку договори, свідоцтва про право власності, свідоцтва про право на спадщину, рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно (пункти 1, 3, 5,14 частини 1 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації права власності, також визначено Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок).

Так, відповідно до пункту 7 Порядку (в редакції станом на дату 10.11.2016) для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документ, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав.

Згідно пункту 40 та 41 Порядку державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком.

Для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються: 1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; 2) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; 3) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси; 4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність); 5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності (пункт 41 Порядку). Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів.

У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, обов`язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.

Відтак, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Судом встановлено, що на підставі рішень державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу, а саме від 07.02.2023 (індексний номер 66314801) та від 10.02.2023 (індексний номер 66368145), здійснено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 відповідно на гараж № НОМЕР_1 загальною площею 75,5 кв.м та гараж № НОМЕР_2 загальною площею 42,8 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційні номери об`єктів нерухомого майна: 2688525680000 та 2690456680000).

Підставою для прийняття зазначених рішень та проведення державної реєстрації права власності слугували довідки Обслуговуючого кооперативу «Гаражний кооператив автолюбителів «Дніпровський» від 22.01.2023 № 03 та від 31.01.2023 № 05, а також технічні паспорти, виготовлені ТОВ «НІК-Експерт» 26.01.2023 та 03.02.2023 відповідно.

У подальшому на підставі рішення загальних зборів Обслуговуючого кооперативу «ГАРАЖНО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ «СЛОБІДСЬКИЙ» від 09.02.2023, оформленого протоколом № 2, зазначені об`єкти нерухомого майна передано ОСОБА_1 до пайового фонду кооперативу, що підтверджується актом оцінки вартості та приймання-передачі пайового внеску, у зв`язку з чим право власності на них зареєстровано за відповідачем.

Разом з тим судом встановлено, що Київською міською радою рішень щодо передачі у власність чи користування земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:66:105:0008, ані ОСОБА_1 , ані Обслуговуючому кооперативу «ГАРАЖНО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ «СЛОБІДСЬКИЙ» не приймалося, що підтверджується листом Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 18.04.2025 № 057-5120.

Крім того, дозвільні документи на виконання будівельних робіт та документи, що засвідчують прийняття в експлуатацію гаражів № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, не видавалися, відомості щодо присвоєння поштових адрес гаражам № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 у встановленому порядку відсутні, а право власності на зазначені об`єкти раніше не реєструвалося.

Враховуючи встановлені судом обставини, зокрема, відсутність у ОСОБА_1 та Обслуговуючого кооперативу «ГАРАЖНО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ «СЛОБІДСЬКИЙ» прав на земельну ділянку, відсутність дозвільних документів на виконання будівельних робіт, а також документів, що підтверджують прийняття спірних об`єктів в експлуатацію та присвоєння їм адреси, суд дійшов висновку, що державна реєстрація права власності на гаражі № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 проведена за відсутності передбачених законом підстав.

Оскільки відповідно до частини 2 статті 376 ЦК України особа, яка здійснила самочинне будівництво, не набуває права власності на нього, державна реєстрація права власності на такі об`єкти не створює правових наслідків набуття права власності та не змінює правовий режим такого майна.

За таких обставин вимоги прокурора в частині скасування державної реєстрації права власності на спірні об`єкти нерухомого майна є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Прокурором у позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) суми судових витрат, що складаються із суми сплаченого судового збору, сплаченого за подання позовної заяви у розмірі 13 312,00 грн та заяви про забезпечення позову у розмірі 1 331,20 грн, а також зазначено, що інші судові витрати відсутні.

Позивач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на приписи п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України та задоволення позову повністю сплачений прокурором судовий збір за подання позовної заяви у сумі 13 312,00 грн покладається на відповідача.

Керуючись статтями 13, 73- 74, 76- 79, 86, 129, 202, 236- 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Дніпровської окружної прокуратури міста Києва до Обслуговуючого кооперативу «ГАРАЖНО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ «СЛОБІДСЬКИЙ» про усунення перешкоди власнику в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

2. Усунути перешкоди Київській міській раді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 8000000000:66:105:0008, розташованою за адресою: АДРЕСА_1, шляхом: зобов`язання Обслуговуючого кооперативу «ГАРАЖНО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ «СЛОБІДСЬКИЙ» (02002, м. Київ, вул. Пантелеймона Куліша, буд. 2А, код 45113912) знести за власний рахунок самочинно збудовані об`єкти нерухомого майна, а саме гараж № НОМЕР_1 загальною площею 75,5 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2688525680000), гараж № НОМЕР_2 загальною площею 42,8 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2690456680000).

3. Скасувати державну реєстрацію права власності за Обслуговуючим кооперативом «ГАРАЖНО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ «СЛОБІДСЬКИЙ» (02002, м. Київ, вул. Пантелеймона Куліша, буд. 2А, код 45113912) на об`єкти нерухомого майна, а саме: - гараж № НОМЕР_1, загальною площею 75,5 кв.м (реєстраційний номер 2688525680000); - гараж № НОМЕР_2, загальною площею 42,8 кв.м (реєстраційний номер 2690456680000).

4. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «ГАРАЖНО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ «СЛОБІДСЬКИЙ» (02002, м. Київ, вул. Пантелеймона Куліша, буд. 2А, код 45113912) на користь держави в особі Державної казначейської служби України судовий збір у розмірі - 13312 (тринадцять тисяч триста дванадцять) грн 00 коп.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, та в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

З текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 02.06.2026

Суддя Марія ДЕМИДОВА