Рішення № 137067648, 19.05.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.05.2026Справа № 910/3598/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Демидової М.О., за участю секретаря судового засідання Молот Н.М. у справі

За позовом Акціонерного товариства "Укртранснафта" (01010, вул. Князів Острозьких, буд.32/2, м. Київ, код 31570412)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сі Транс» (01133, вул. Алмазова генерала, буд.18/7, оф.601, м. Київ, код 32244367)

про стягнення грошових коштів у розмірі 5 576 528,98 грн

Представники сторін:

від позивача: Шевцова Т.М.-адвокат, довіреність від 11.03.2026;

від відповідача: Кравченко М.О.- самопредставництво, керівник;

ВСТАНОВИВ:

30.03.2026 Акціонерне товариство "Укртранснафта" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сі Транс» про стягнення грошових коштів у розмірі 5 576 528,98 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором безпроцентної позики від 08.12.2015, відповідно до якого позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 5 576 528,98 грн. Строк повернення позики, продовжений додатковою угодою №9 від 06.12.2024 до 05.12.2025, відповідачем порушено, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у зазначеному розмірі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2026 відкрито провадження у справі № 910/3598/26 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 28.04.2026 об 11:15 год; учасникам справи встановлено строки для подачі письмових заяв по суті позовних вимог.

Ухвала суду від 02.04.2026 була надіслана відповідачу 03.04.2026, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 01133, вул. Алмазова генерала, буд.18/7, оф.601, м. Київ.

08.04.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача у встановлений судом строк надійшов відзив на позов з додатками. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що договір безпроцентної позики від 08.12.2015 № б/н був укладений з метою забезпечення розгляду позову ТОВ «Сі Транс» до ЗАТ «Білоруська нафтова компанія» у Міжнародному арбітражному суді при Білоруській торгово-промисловій палаті в м. Мінськ та сплати арбітражного збору. Відповідач посилається на рішення Наглядової ради ТОВ «Сі Транс» від 18.03.2015 та 12.11.2015, якими генерального директора товариства було уповноважено звернутися до учасників товариства щодо надання поворотної фінансової допомоги та укласти відповідний договір позики для забезпечення розгляду арбітражного спору. За твердженням відповідача, на виконання вказаних рішень між ТОВ «Сі Транс» та АТ «Укртранснафта» було укладено договір безпроцентної позики, відповідно до якого відповідач отримав 5 576 528,98 грн, що були використані для сплати арбітражного збору та інших витрат, пов`язаних із розглядом справи в арбітражному суді.

Крім того, відповідач зазначає, що через припинення господарської діяльності, блокування роботи МНТ «Південний» та відсутність коштів і майна товариство не має можливості повернути позику, у зв`язку з чим, починаючи з 2016 року, відповідач неодноразово звертався до позивача щодо продовження строку її повернення.

У судовому засіданні 28.04.2026 брали участь повноважні представники сторін.

У підготовчому засіданні 28.04.2026 суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження у справі № 910/3598/26 та призначив справу до судового розгляду по суті на 19.05.2026 об 13:00 год.

У судовому засіданні 19.05.2026 брали участь повноважні представники сторін.

У судовому засіданні 19.05.2026 суд розпочав розгляд справи по суті.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень учасникам судового процесу створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

08.12.2015 між Публічним акціонерним товариством «Укртранснафта», найменування якого в подальшому змінено на Акціонерне товариство «Укртранснафта» (Позикодавець), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сі Транс» (Позичальник) укладено договір безпроцентної позики (далі за текстом Договір) (а.с.13).

Відповідно до пункту 1.1 Договору Позикодавець передає у власність Позичальнику грошові кошти у розмірі, встановленому Договором, а Позичальник зобов`язується повернути їх у визначений Договором строк.

Згідно з пунктом 1.3 Договору Позикодавець зобов`язався перерахувати суму позики до Міжнародного арбітражного суду при Білоруській торгово-промисловій палаті в м. Мінськ для забезпечення судового позову ТОВ «Сі Транс» до ЗАТ «Білоруська нафтова компанія».

Пунктом 2.1 Договору визначено, що сума позики становить еквівалент 220 000,00 євро у гривнях за курсом Національного банку України на момент надання позики.

Відповідно до пункту 3.1 Договору Позикодавець перераховує суму позики в безготівковому порядку на поточний рахунок Позичальника. Згідно з пунктом 3.2 Договору моментом надання позики вважається день списання суми позики з поточного рахунку Позикодавця.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що строк повернення позики становить один календарний рік з моменту надання суми позики.

Відповідно до пункту 5.1 Договору Позичальник зобов`язаний повернути суму позики або її неповернену частину в останній день строку, встановленого Договором. Згідно з пунктом 5.2 Договору сума позики підлягає поверненню шляхом її перерахування на поточний рахунок Позикодавця. Відповідно до пункту 5.3 Договору днем повернення суми позики вважається день зарахування відповідної суми на поточний рахунок Позикодавця.

Додатковими угодами №1 9 сторони неодноразово продовжували строк повернення позики та строк дії Договору.

Так, Додатковою угодою №2 від 08.12.2017 сторони погодили строк повернення позики до 08.12.2018 включно.

Додатковою угодою №3 від 05.12.2018 строк повернення позики було продовжено до 08.12.2019 включно.

Додатковою угодою №4 від 05.12.2019 сторони визначили строк повернення позики до 08.12.2020 включно.

Додатковою угодою №5 від 07.12.2020 строк повернення позики продовжено до 08.12.2021 включно.

Додатковою угодою №6 від 07.12.2021 строк повернення позики продовжено до 08.12.2022 включно.

Додатковою угодою №7 від 07.12.2022 строк повернення позики продовжено до 08.12.2023 включно.

Додатковою угодою №8 від 06.12.2023 строк повернення позики продовжено до 08.12.2024 включно.

Додатковою угодою №9 від 06.12.2024 сторони погодили продовження строку фінансової допомоги до 05.12.2025 та визначили, що позика підлягає поверненню не пізніше останнього дня встановленого строку або достроково на вимогу Позикодавця протягом п`яти днів з дня отримання відповідної вимоги.

Крім того, Додатковою угодою №9 від 06.12.2024 пункт 7.1 Договору викладено у новій редакції, відповідно до якої Договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до Статуту ТОВ «Сі Транс», затвердженого протоколом загальних зборів учасників №11 від 07.09.2010 та зареєстрованого 17.09.2010 за №10741050014032433, управління товариством здійснювали, зокрема, Загальні збори учасників, Наглядова рада та Генеральний директор. Пунктом 11.2.6 Статуту було передбачено повноваження Наглядової ради щодо прийняття рішень стосовно договорів та інших правочинів на суму понад 5 000 000 грн, а пунктом 11.2.12 щодо надання та отримання кредитів, позик і фінансової допомоги.

На виконання умов договору 08.12.2015 АТ «Укртранснафта» перерахувало ТОВ «Сі Транс» безпроцентну позику у розмірі 5 576 528,98 грн, що підтверджується матеріалами справи (а.с.8-9).

Як зазначає відповідач, отримані кошти були використані для сплати арбітражного збору до Міжнародного арбітражного суду при Білоруській торгово-промисловій палаті у м. Мінськ з метою забезпечення розгляду позову проти ЗАТ «Білоруська нафтова компанія», а також для оплати послуг арбітражного судді від Торгово-промислової палати України.

У подальшому сторони укладали додаткові угоди №1 9, якими неодноразово продовжували строк повернення позики та строк дії договору(а.с.14-18).

Останньою додатковою угодою №9 від 06.12.2024 сторони погодили продовження строку фінансової допомоги до 05.12.2025 та визначили, що позика підлягає поверненню не пізніше останнього дня встановленого строку або достроково на вимогу Позикодавця протягом п`яти днів з моменту отримання відповідної вимоги. Також сторони погодили нову редакцію пункту 7.1 договору, відповідно до якої договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Як зазначено у відзиві відповідача, починаючи з 2016 року ТОВ «Сі Транс» неодноразово зверталося до АТ «Укртранснафта» з проханням про продовження строку повернення позики у зв`язку з відсутністю коштів на рахунках товариства.

Водночас ТОВ «Сі Транс» зазначало, що на його фінансовий стан вплинули неможливість відновлення діяльності з перевалки нафти та збройна агресія російської федерації проти України, яка призвела до блокування роботи Морського нафтового терміналу «Південний» АТ «Укртранснафта», через який товариство здійснювало господарську діяльність.

12.01.2026 ТОВ «Сі Транс» направило АТ «Укртранснафта» лист №1/26-1 щодо продовження строку повернення позики, який, за твердженням відповідача, залишився без розгляду.

У зв`язку з неповерненням позики 21.01.2026 АТ «Укртранснафта» направило ТОВ «Сі Транс» претензію №04-03/11/316-26 про погашення заборгованості за договором безпроцентної позики (а.с.10).

24.02.2026 ТОВ «Сі Транс» надало відповідь на претензію, у якій визнало наявність заборгованості та повідомило про відсутність коштів і майна для її погашення (а.с.11-12).

Надавши правову оцінку спірним правовідносинам, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір відповідно до ст. 638 ЦК України є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку про те, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором позики.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як встановлено судом, позикодавцем було надано позичальнику позику у сумі 5 576 528,98 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 0000058295 від 08.12.2015 на суму 5 576 528,98 грн.

Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 4.1 Договору безпроцентної позики №б/н від 08.12.2015 первісно було визначено, що строк повернення позики становить один календарний рік з моменту надання суми позики, тобто до 08.12.2016 включно.

Додатковою угодою №1 від 11.12.2016 сторони внесли зміни до пункту 4.1 Договору та погодили, що строк повернення позики становить два роки з моменту надання позики, тобто до 08.12.2017 включно.

Відповідно до Додаткової угоди №9 від 06.12.2024 сторони погодили продовжити строк фінансової допомоги, наданої Позичальнику за Договором до 05.12.2025, а також визначили, що позика підлягає поверненню не пізніше спливу останнього дня встановленого строку, тобто до 05.12.2025 включно, або достроково на вимогу Позикодавця протягом п`яти днів з дня отримання відповідної вимоги.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, відповідач зобов`язаний був повернути позику у строк до 05.12.2025 включно.

У відзиві на позовну заяву відповідач не заперечив факту укладення між сторонами Договору безпроцентної позики від 08.12.2015 №б/н, отримання грошових коштів у сумі 5 576 528,98 грн та наявності заборгованості перед позивачем.

Водночас відповідач зазначив, що отримані за договором позики кошти були використані для сплати арбітражного збору до Міжнародного арбітражного суду при Білоруській торгово-промисловій палаті в м. Мінськ з метою забезпечення розгляду позову ТОВ «Сі Транс» до ЗАТ «Білоруська нафтова компанія», а також для оплати послуг арбітражного судді.

Крім того, відповідач посилався на відсутність у товариства коштів та майна для повернення позики, припинення господарської діяльності, а також на негативний вплив збройної агресії російської федерації проти України та блокування роботи МНТ «Південний» АТ «Укртранснафта», через який відповідач здійснював свою діяльність.

Також відповідач зазначив, що починаючи з 2016 року неодноразово звертався до позивача щодо продовження строку повернення позики, а останнє звернення було направлено листом від 12.01.2026 №1/26-1.

При цьому суд враховує ту обставину, що відповідачем фактично визнано наявність заборгованості перед позивачем, що також підтверджується відповіддю на претензію від 24.02.2026.

Посилання відповідача на відсутність грошових коштів, припинення господарської діяльності, збитковість підприємства та складний фінансовий стан не звільняють його від обов`язку належного виконання взятих на себе договірних зобов`язань.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

За змістом частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

При цьому відсутність у боржника необхідних коштів, складний фінансовий стан, збитковість діяльності чи відсутність господарської діяльності не є підставами для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов`язання, оскільки відповідно до частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Отже, наведені відповідачем обставини не спростовують факту порушення ним умов Договору безпроцентної позики та не звільняють його від обов`язку повернути отримані грошові кошти у встановлений сторонами строк.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт надання позивачем відповідачу позики та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасного та повного повернення позики, підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За наявними у справі доказами судом встановлено, що відповідач належним чином не виконав умови Договору в частині повернення позивачу у строк до 05.12.2025 суми позики у розмірі 5 576528,98 грн, внаслідок чого позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства "Укртранснафта" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сі Транс» (01133, вул. Алмазова генерала, буд.18/7, оф.601, м. Київ, код 32244367) на користь Акціонерного товариства "Укртранснафта" (01010, вул. Князів Острозьких, буд.32/2, м. Київ, код 31570412) 5576528 (п`ять мільйонів п`ятсот сімдесят шість тисяч п`ятсот двадцять вісім) грн 98 коп.- заборгованості та 66918 (шістдесят шість тисяч дев`ятсот вісімнадцять) грн 34 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, та в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 02.06.2026

Суддя Марія ДЕМИДОВА