Рішення № 137067389, 01.05.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 7/237/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.05.2026 Справа № 910/13462/25

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Лєскіної Ірини Євгенівни, за участі секретаря судового засідання Даниленко Віти Сергіївни, розглянув у порядку загального позовного провадження справу № 910/13462/25

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача 1: Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Зуєвої Наталії Василівни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 );

до відповідача 2: Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коротюк Оксани Вікторівни ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 )

про визнання протиправними та скасування реєстраційних дій,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Панчишин А.В. (в режимі відеконференції) - ордер серія АМ №1004522 від 23.01.2026, свідоцтво адвоката №001197 від 04.08.2020

від відповідача: Коротюк М.Г. (в режимі відеконференції) - ордер серія АЕ №1460005 від 05.01.2026, ордер серія АЕ №1460009 від 05.01.2026, свідоцтво адвоката №2131 від 15.03.2010

Процесуальні дії у справі.

До Господарського суду Запорізької області 22.12.2025 на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 06.11.2025 за територіальною підсудністю надійшли матеріали справи № 910/13462/25 за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Зуєвої Наталії Василівни та Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коротюк Оксани Вікторівни про визнання протиправними та скасування реєстраційних дій.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2025 справу № 910/13462/25 за вказаною позовною заявою розподілено для розгляду судді Лєскіній І.Є.

Ухвалою суду від 29.12.2025 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/13462/25, яке суд ухвалив здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 27.01.2026 о 10 год. 30 хв.

Представником відповідачів через систему Електронний суд 05.01.2026 подано заяву про надання доступу до електронної справи. Заяву задоволено шляхом надання відповідного доступу.

У системі Електронний суд 05.01.2026 представником відповідачів сформовано заяву про проведення підготовчого засідання 27.01.2026 в режимі відеконференції. Ухвалою від 14.01.2026 заява судом задоволена.

Відповідачем через систему Електронний суд 17.01.2026 подано відзив на позовну заяву (зареєстровано в канцелярії суду 19.01.2026 за вх. № 1295/08-08/26) з доданими до нього документами, в якому представник відповідачів просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

У системі Електронний суд 23.01.2026 представником позивача сформовано заяву про проведення підготовчого засідання 27.01.2026 в режимі відеконференції. Ухвалою від 26.01.2026 заява судом задоволена.

У підготовчому засіданні 27.01.2026 брали участь представники сторін.

Представник позивача у судовому засіданні зазначив, що має намір подати до суду відповідь на відзив, однак не заперечує закрити підготовче провадження та перейти до розгляду справи по суті.

Представник відповідачів наполягав на наданні всіх необхідних документів на стадії підготовчого провадження, а також на дотриманні процесуальних строків для їх подання, аби забезпечити належну підготовку справи до судового розгляду.

Ухвалою суду від 27.01.2026 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 03.03.2026 о 09 год. 30 хв.

У системі Електронний суд 04.02.2026 позивачем сформовано додаткові пояснення (зареєстровано в канцелярії суду 04.02.2026 за вх. № 2780/08-08/26). Представник позивача просить суд врахувати ці додаткові пояснення при вирішення справи по суті.

У підготовчому засіданні 03.03.2026 брали участь представники обох сторін.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що представник позивача порушив встановлений законом строк для надання відповіді на відзив. Оскільки додаткові пояснення, подані позивачем, фактично є відповіддю на відзив, представник відповідача просив суд не враховувати ці документи під час розгляду справи.

Представник позивача пояснив, що в додаткових поясненнях не наведено нових обставин чи доказів. Контраргументи, викладені в них, зазначені в позовній заяві.

У підготовчому засіданні судом розглянуті питання, передбачені частиною 2 ст. 182 ГПК України.

Судом у підготовчому засіданні 03.03.2026 з`ясовано у представників позивача та відповідачів, чи всі докази подані, чи можливо закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті.

Представники повідомили суд, що ними повідомлено про всі обставини, всі докази на теперішній час надані, не заперечили проти призначення справи до судового розгляду по суті.

Згідно з п. 15 ч. 2 ст. 182 ГПК України суд встановлює порядок з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті, про що зазначається в протоколі судового засідання.

Судом зазначено, що з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються, буде здійснюватися в хронологічному порядку (в порядку їх надходження та долучення до матеріалів справи).

Ураховуючи проведення всіх підготовчих дій у справі, зважаючи на необхідність дотримання процесуальних строків, встановлених законом, суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для вирішення спору по суті.

За таких обставин суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 25.03.2026 о 09 год. 30 хв.

У судовому засіданні 25.03.2026 приймали участь представники обох сторін.

Представник позивача у вступному слові підтримав позовні вимоги, представник відповідачів заперечив проти позову.

Зважаючи на обсяг доказів, що підлягають дослідженню, судом оголошено протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні до 13.04.2026 о 09год. 30хв. Суд у судовому засіданні повідомив сторін про дату, час та місце проведення наступного судового засідання під звукозапис.

Представником відповідачів через систему «Електронний суд» 08.04.2026 (зареєстровано в канцелярії суду 09.04.2026 за вх. № 7907/08-08/26) подано заяву про розподіл судових витрат відповідачів, у якій просить суд стягнути з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача 1 Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Зуєвої Н.В. судові витрати, пов`язані з розглядом господарської справи № 910/13462/25 у суді першої інстанції, зокрема витрати на професійну правничу допомогу адвоката Коротюка М.Г. в сумі 15 000,00 грн, а також на користь відповідача 2 Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коротюк О.В. судові витрати, пов`язані з розглядом господарської справи № 910/13462/25 у суді першої інстанції, зокрема витрати на професійну правничу допомогу адвоката Коротюка М. Г. в сумі 15000,00 грн.

Через систему «Електронний суд» 10.04.2026 (зареєстровано в канцелярії суду 13.04.2026 за вх. № 8044/08-08/26) представником ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) Панчишиним А.В. подано клопотання про залучення його до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача. В обґрунтування поданого клопотання заявник вказує на те, що рішення у справі № 910/13462/25 прямо впливатиме на права та законні інтереси Сулли Александра Жосіфа, оскільки 03.09.2024 між ним (як покупцем) та позивачем (як продавцем) укладено попередній договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «СТІЛБРОК» у розмірі 33,74%. Укладення основного договору пов`язано із завершенням судових та адміністративних процедур щодо відновлення за ТОВ «СТІЛБРОК» права власності у статутному капіталі ТДВ «СК «КРЕДО». Отже, так як спір у цій справі стосується відкладальної умови договору, рішення суду може вплинути на права ОСОБА_4 .

У судовому засіданні 13.04.2026 приймали участь представники обох сторін.

Суд запропонував представнику відповідачів надати письмові пояснення щодо клопотання про залучення до участі у справі № 910/13462/25 як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, ОСОБА_5 ( ОСОБА_3 ).

Судом оголошено протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні до 21.04.2026 о 10год. 00хв. Суд у судовому засіданні повідомив сторін про дату, час та місце проведення наступного судового засідання під звукозапис.

У системі «Елекронний суд» 15.04.2026 представником відповідачів сформовано заперечення щодо заяви адвоката Панчишина А.В. про залучення третьої особи (зареєстровано в канцелярії суду 16.04.2026 за вх. № 8438/08-08/26). Заперечуючи проти поданого клопотання заявник вказує на пропуск строків для подання зазначеного клопотання.

Представником відповідачів у системі «Електронний суд» 16.04.2026 сформовано заяву щодо додаткових судових витрат (зареєстровано в канцелярії суду 17.04.2026 за вх. № 8526/08-08/26), в якій просить суд стягнути з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача 1 Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Зуєвої Н.В. судові витрати, пов`язані з розглядом господарської справи № 910/13462/25 у суді першої інстанції, зокрема витрати на професійну правничу допомогу адвоката Коротюка М.Г. в сумі 3000,00грн, а також на користь відповідача 2 Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коротюк О.В. судові витрати, пов`язані з розглядом господарської справи № 910/13462/25 у суді першої інстанції, зокрема витрати на професійну правничу допомогу адвоката Коротюка М.Г. в сумі 3 000,00 грн.

Через систему «Електронний суд» 20.04.2026 від ОСОБА_6 надійшла заява про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, та повернення на стадію підготовчого провадження (зареєстровано в канцелярії суду 20.04.2026 за вх. № 8723/08-08/26).

Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_6 на момент вчинення реєстраційних дій, які є предметом оскарження у справі №916/13462/25, був учасником ТДВ «СК «КРЕДО». Реєстраційна дія №1011271070083000256 проведена внаслідок укладення договору дарування частини частки у статутному капіталі ТДВ «СК КРЕДО» між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Отже, заявник уважає, що рішення суду може вплинути на його права та обов`язки.

У судовому засіданні 21.04.2026 приймали участь представники обох сторін.

Судом винесено на розгляд клопотання про залучення до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ).

Представник позивача підтримав подане клопотання, мотивувавши пропуск строку на його подання неповідомленням зазначених обставин представникові на стадії підготовчого провадженя.

Представник відповідачів заперечив проти задоволення клопотання.

Судом винесено на розгляд клопотання про залучення до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів ОСОБА_6 та повернення на стадію підготовчого провадження.

Представник позивача залишив вирішення поданого клопотання на розсуд суду.

Представник відповідачів просив подане клопотання залишити без розгляду.

Заслухавши думку представників сторін, розглянувши подані клопотання, суд відмовив у їх задоволенні з таких мотивів.

Відповідно до положень частин 1-3 ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

За приписами ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Із приводу усного клопотання представника позивача, який є одночасно представником ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) про поновлення пропущеного строку на подання заяви про залучення третьої особи, можливості повернення на стадію підготовчого провадження, суд зазначає, що несвоєчасне надання учасником справи доказів представникові не є тією поважною причиною, яка може бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

Окрім цього, укладення між позивачем та ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) попереднього договору не породжує в останнього виникнення корпоративних прав на частки у статутному капіталі як ТОВ «СТІЛБРОК», так і ТОВ «СК «КРЕДО».

З огляду на викладене, підстави для задоволення заявленого клопотання у суду відсутні.

Із приводу клопотання про залучення до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів ОСОБА_6 та повернення на стадію підготовчого провадження суд зважає на таке.

Норми ГПК України не містять прямої вказівки на можливість суду на стадії розгляду справи по суті приймати рішення про повернення до розгляду справи у підготовчому провадженні та продовження підготовчого засідання. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.12.2021 у справі №910/7103/21 зроблено висновок, що відповідно до практики Верховного Суду, яку суд враховує на підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України, суди першої інстанції за наявності певних обставин справи можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.

Разом з тим такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.

Заявником не обґрунтовано пропуск строку на вступ у справу та не зазначено вагомих обставин, які перешкоджали зверненню із відповідною заявою на стадії підготовчого провадження.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, виступає в процесі на боці тієї сторони, з якою в неї існують певні правові відносини.

Зважаючи на предмету та характер спору, суб`єктний склад сторін, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання ОСОБА_6 про залучення його до участі у справі як третьої особи.

Суд оголосив заяви представника відповідачів про розподіл судових витрат. Заяви долучені до матеріалів справи.

Суд закінчив з`ясування обставин справи та дослідження доказів, провів судові дебати. Після закінчення судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення рішення та повідомив про відкладення його проголошення до 01.05.2026 о 12 год. 00 хв.

Суд 01.05.2026 проголосив вступну та резолютивну частини рішення за участі представників сторін.

Стислий виклад позицій учасників страви.

До Господарського суду Запорізької області 22.12.2025 за територіальною підсудністю надійшли матеріали справи № 910/13462/25 за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Зуєвої Наталії Василівни та Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коротюк Оксани Вікторівни про скасування реєстраційних дій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач опосередковано, будучи учасником товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛБРОК» із часткою у розмірі 33,74%, володів часткою у статутному капіталі Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "КРЕДО" (ідентифікаційний код 13622789).

Відповідачами було проведено реєстраційні дії - державні реєстрації змін до відомостей про юридичну особу (зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи):

- 1011271070081000256 (нотаріус Київського міського нотаріального округу Зуєва Наталія Василівна, номер свідоцтва НОМЕР_4 );

- 1011271070082000256 (нотаріус Київського міського нотаріального округу Коротюк Оксана Вікторівна, номер свідоцтва НОМЕР_5 );

- 1011271070083000256 (нотаріус Київського міського нотаріального округу Зуєва Наталія Василівна, номер свідоцтва НОМЕР_4 );

- 1011271070084000256 (нотаріус Київського міського нотаріального округу Коротюк Оксана Вікторівна, номер свідоцтва НОМЕР_5 );

- 1011271070085000256 (нотаріус Київського міського нотаріального округу Коротюк Оксана Вікторівна, номер свідоцтва НОМЕР_5 ).

У результаті цих реєстраційних дій відбулася зміна складу учасників Товариства з відповідальністю "Страхова компанія "КРЕДО" та позбавлено позивача права на частку в статутному капіталі зазначеного товариства.

Відповідачі не визнали заявлені позовні вимоги. Заперечуючи проти позову, відповідачі вказують, що між позивачем та відповідачами відсутні жодні господарські (цивільні) спірні правовідносини, в тому числі і корпоративні. Подання даного позову обумовлене виконанням відповідачами обов`язків державного реєстратора та вчинення реєстраційних дій в ЄДР щодо юридичної особи Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» (код ЄДРПОУ 13622789). Державна реєстрація сама по собі не є підставою виникнення чи припинення корпоративних прав, а лише свідчить про офіційне визнання державою певних змін в корпоративній структурі юридичної особи, які обумовлені прийнятими органами управління рішеннями та вчинених учасниками правочинами.

Учинені відповідачами реєстраційні дії щодо ТДВ «СК «КРЕДО» не стосуються прав та законних інтересів гр. ОСОБА_1 , останній не був ні заявником, ні учасником вчинених реєстраційних дій. Скаржник ОСОБА_1 ніколи не був та не є учасником ТДВ «СК «КРЕДО», не мав та не має жодних корпоративних прав щодо ТДВ «СК «КРЕДО». Приватний нотаріуси Коротюк О. В., ОСОБА_8 не вчиняли жодних реєстраційних дій щодо ТОВ «СТІЛБРОК» та частки ОСОБА_1 в розмірі 33,74% статутного капіталу ТОВ «СТІЛБРОК». Доводи ОСОБА_1 про те, що він «опосередковано» володів часткою в розмірі 14,16% статутного капіталу ТДВ «СК «КРЕДО», не ґрунтуються на законі. Законодавством не передбачено такого правового поняття як «опосередковане володіння» корпоративними правами.

Міністерством юстиції України за скаргою ОСОБА_1 було перевірено законність вчинених ПН КМНО Коротюк О. В. та ПН КМНО Зуєвою Н. В. реєстраційних дій щодо ТДВ «СК «КРЕДО». У задоволені скарги ОСОБА_1 було відмовлено, оскільки оскаржувані реєстраційні дії відповідають законодавству в сфері державної реєстрації.

Також відповідачі зазначають про відсутність порушеного права позивача, неналежний спосіб захисту, обраний ним, а також неналежних відповідачів у справі.

Ураховуючи заперечення, викладені у відзиві на позовну заяву, відповідачі просять суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують.

Відповідно до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛБРОК», код ЄДРПОУ 13612147 (далі ТОВ «СТІЛБРОК») товариство створено на підставі угоди між учасниками шляхом об`єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

Учасниками товариства є громадяни України ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , Науково-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю «Неон».

Статутний капітал товариства поділений на 5847,88 частки (з урахуванням змін), з яких позивач володіє 1973,32 частками, що складає 33,74%.

Пунктом 5.1.1 Статуту встановлено, що Учасники Товариства мають право брати участь в управлінні справами Товариства в порядку, визначеному цим Статутом, та рішеннями Загальних Зборів Учасників Товариства, встановлених законодавством. Відповідно до 8 розділу Статуту Збори скликаються Генеральним Директором у порядку, передбаченому Статутом та діючим законодавством. Кожен Учасник повинен бути персонально повідомлений Генеральним Директором Товариства про місце, дату та порядок денний Зборів не менш ніж за 30 (тридцять) днів до дати Зборів.

Серед питань, які належать до компетенції Зборів, є прийняття рішення про відчуження майна Товариства на суму, що становить 50 (п`ятдесят) і більше відсотків майна Товариства (пункт 8.11.12 Статуту).

Відповідно до пункту 9.5 Статуту Генеральний Директор має право без довіреності виконувати дії від імені Товариства, в тому числі укладати угоди (договори, контракти), забезпечувати участь Товариства в цих цивільно-правових відносинах (з обмеженнями, визначеними пунктом 8.11.12 Статуту) та здійснювати інші дії, необхідні для досягнення цілей діяльності Товариства.

Відповідачами було вчинено низку реєстраційних дій щодо внесення змін у відомості про юридичну особу Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» (далі ТОВ «СК КРЕДО»).

1. Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зуєвою Н.В. вчинено реєстраційну дію №1011271070081000256 від 24.06.2024.

У відповідності до вказаної реєстраційної дії було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) відомості про те, що юридична особа ТОВ «СТІЛБРОК», подарувало свою частку (41,98378% статутного капіталу ТДВ «СК «КРЕДО») наступним особам:

ОСОБА_10 частку в розмірі 12,5% статутного капіталу ТДВ «СК «КРЕДО», номінальною вартістю 3 938 626 грн, відповідно до договору дарування від 24.06.2024 та акту приймання-передачі частки від 24.06.2024, реєстрові №74, 75.

ОСОБА_12 - частку в розмірі 9% статутного капіталу ТДВ «СК «КРЕДО», номінальною вартістю 2 835 812 грн, відповідно до договору дарування від 24.06.2024 та акту приймання-передачі частки від 24.06.2024, реєстрові №76, 77.

ОСОБА_13 - частку в розмірі 7% статутного капіталу ТДВ «СК «КРЕДО», номінальною вартістю 2 205 630 грн, відповідно до договору дарування від 24.06.2024 та акту приймання-передачі частки від 24.06.2024, реєстрові №78,79.

ОСОБА_14 - частку в розмірі 6,9% статутного капіталу ТДВ «СК «КРЕДО», номінальною вартістю 2 174 121 грн, відповідно до договору дарування від 24.06.2024 та акту приймання-передачі частки від 24.06.2024, реєстрові №80, 81.

ОСОБА_15 - частку в розмірі 6,5838% статутного капіталу ТДВ «СК «КРЕДО», номінальною вартістю 2 074 491 грн, відповідно до договору дарування від 24.06.2024 та акту приймання-передачі частки від 24.06.2024, реєстрові №82, 83.

Позивач уважає, що указані договори дарування укладені генеральним директором ТОВ «СТІЛБРОК» ОСОБА_10 із перевищенням повноважень та у порушення положень ст.. 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» і Статуту товариства.

У свою чергу, нотаріусом як державним реєстратором під час вчинення реєстраційної дії не перевірено повноваження на укладення зазначених правочинів, що стали підставою для державної реєстрації, повноваження представника діяти від імені юридичної особи, а також правоздатність та дієздатність юридичної особи.

2. Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коротюк О.В. вчинено реєстраційну дію №1011271070082000256 від 24.06.2024.

За наслідками вказаної реєстраційної дії було внесено до ЄДР відомості про те, що фізична особа ОСОБА_10 , який у відповідності до відомостей ЄДР станом на момент вчинення реєстраційної дії №1011271070082000256 був учасником ТДВ «СК «КРЕДО» з часткою в розмірі 24,8141% статутного капіталу (номінальна вартість частки 7 818 676 грн), подарував частину своєї частки (14,4354% статутного капіталу ТДВ «СК «КРЕДО») наступним особам:

ОСОБА_15 частку в розмірі 0,3162% статутного капіталу ТДВ «СК «КРЕДО», номінальною вартістю 99 630 грн, відповідно до договору дарування від 24.06.2024 та акту приймання-передачі частки від 24.06.2024, реєстрові №535, 536.

ОСОБА_16 - частку в розмірі 6,9% статутного капіталу ТДВ «СК «КРЕДО», номінальною вартістю 2 174 121 грн, відповідно до договору дарування від 24.06.2024 та акту приймання-передачі частки від 24.06.2024, реєстрові №537, 538.

ОСОБА_7 - частку в розмірі 3,8536% статутного капіталу ТДВ «СК «КРЕДО», номінальною вартістю 1 214 231 грн, відповідно до договору дарування від 24.06.2024 року та акту приймання-передачі частки від 24.06.2024, реєстрові №539, 540.

ОСОБА_17 - частку в розмірі 2% статутного капіталу ТДВ «СК «КРЕДО», номінальною вартістю 630 180 грн, відповідно до договору дарування від 24.06.2024 та акту приймання-передачі частки від 24.06.2024, реєстрові №541, 542.

ОСОБА_18 - частку в розмірі 1,3656% статутного капіталу ТДВ «СК «КРЕДО», номінальною вартістю 430 287 грн, відповідно до договору дарування від 24.06.2024 та акту приймання передачі частки від 24.06.2024, реєстрові №543, 544.

3. Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зуєвою Н.В. вчинено реєстраційну дію №1011271070083000256 від 24.06.2024.

У відповідності до вказаної реєстраційної дії було внесено до ЄДР відомості про те, що:

ОСОБА_6 , який у відповідності до відомостей ЄДР був станом на момент вчинення реєстраційної дії №1011271070083000256 був учасником ТДВ «СК «КРЕДО» з часткою в розмірі 12,28712% статутного капіталу (номінальна вартість частки 3 871 552 грн), подарував частину своєї частки (2% статутного капіталу ТДВ «СК «КРЕДО») ОСОБА_7 , відповідно до договору дарування від 24.06.2024 та акту приймання-передачі частки від 24.06.2024, реєстрові №84, 85.

НВП ТОВ «НЕОН», яке у відповідності до відомостей ЄДР був станом на момент вчинення реєстраційної дії №1011271070083000256 було учасником ТДВ «СК «КРЕДО» з часткою в розмірі 0,8025% статутного капіталу (номінальна вартість частки 252 851 грн), подарувало свою частку в повному обсязі ОСОБА_7 , відповідно до договору дарування від 24.06.2024 та акту приймання-передачі частки від 24.06.2024, реєстрові №86, 87.

Шевченківська районна громадська організація «Фонд сім`ї та молоді», яка у відповідності до відомостей ЄДР була станом на момент вчинення реєстраційної дії №1011271070083000256 був учасником ТДВ «СК «КРЕДО» з часткою в розмірі 0,3439% статутного капіталу (номінальна вартість частки 108 365 грн), подарувала свою частку в повному обсязі ОСОБА_7 , відповідно до договору дарування від 24.06.2024 та акту приймання-передачі частки від 24.06.2024, реєстрові №88, 89.

4. Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коротюк О.В. вчинено реєстраційну дію №1011271070084000256 від 24.06.2024.

У відповідності до вказаної реєстраційної дії було внесено до ЄДР відомості про те, що фізична особа ОСОБА_12 , який у відповідності до відомостей ЄДР станом на момент вчинення реєстраційної дії №1011271070084000256 був учасником ТДВ «СК «КРЕДО» з часткою в розмірі 9% статутного капіталу (номінальна вартість частки 2 835 812), подарував частину своєї частки (2,1% статутного капіталу ТДВ «СК «КРЕДО») ОСОБА_17 , відповідно до договору дарування від 24.06.2024 та акту приймання передачі частки від 24.06.2024, реєстрові №545, 546.

5. Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коротюк О.В. вчинено реєстраційну дію №1011271070085000256 від 24.06.2024.

У відповідності до вказаної реєстраційної дії було внесено до ЄДР відомості про те, що фізична особа ОСОБА_13 , який у відповідності до відомостей ЄДР станом на момент вчинення реєстраційної дії №1011271070085000256 був учасником ТДВ «СК «КРЕДО» з часткою в розмірі 9,731% статутного капіталу (номінальна вартість частки 3 066 138 грн), подарував частину своєї частки (2,831% статутного капіталу ТДВ «СК «КРЕДО») ОСОБА_18 , відповідно до договору дарування від 24.06.2024 та акту приймання-передачі частки від 24.06.2024, реєстрові №547, 548.

Зазначені реєстраційні дії оскаржувалися позивачем ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України з мотивів їх вчинення на підставі підроблених документів та з порушенням вимог законодавства і Статуту товариства.

Наказом Мінюсту №2937/7 від 05.12.2024 у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено, оскільки оскаржувані реєстраційні дії відповідають законодавству.

Уважаючи свої корпоративні права порушеними, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення. Висновки суду.

Частинами 1, 2 ст. 96-1 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, що права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та установчих документів товариства. Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об`єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.

Корпоративними відносинами є відносини між учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) юридичних осіб, у тому числі які виникають між ними до державної реєстрації юридичної особи, а також відносини між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) щодо виникнення, здійснення, зміни і припинення корпоративних прав (ч. 6 ст. 96-1 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 9 лютого 2022 року у справі № 910/6939/20 (пункт 11.87), від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21), від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17 (пункт 56), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.64), від 14 грудня 2022 року у справі №477/2330/18 (пункт 55)).

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/190 (пункти 5.6, 5.9)). Згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу (тобто вирішення одного спору у декількох судових справах в одній чи декількох судових юрисдикціях) є неприпустимим. Вирішення справи у суді в одному судовому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц (пункт 82), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 50), від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 94), від 20 жовтня 2021 року у справі № 9901/554/19 (пункт 19), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21 вересня 2022 року у справі 908/976/190 (пункт 5.6), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункт 44)). Інакше кажучи, не є ефективним той спосіб захисту, який у разі задоволення відповідного позову не відновлює повністю порушене, оспорюване право, а відповідне судове рішення створює передумови для іншого судового процесу, у якому буде відбуватися захист права позивача, чи таке рішення об`єктивно неможливо буде виконати.

Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)).

У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 1 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 1 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36)).

У цій справі суду належить, зокрема, вирішити, чи є належними й ефективними у спірних правовідносинах заявлені позовні вимоги про визнання протиправними та скасування реєстраційних дій.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач указує, що оскаржувані реєстраційні дії вчинені із порушенням вимог закону та положень Статуту ТОВ «СТІЛБРОК», посилаючись на те, що відповідачі не перевірили обсяг повноважень представника юридичної особи.

При цьому позивач зазначає, що порушення його прав полягає у позбавленні опосередкованого права на частку у ТДВ «СК «КРЕДО» шляхом незаконного, на його думку, відчуження частки ТОВ «СТІЛБРОК», учасником якого він є, частки у ТДВ «СК «КРЕДО» на користь третіх осіб шляхом укладення генеральним директором ТОВ «СТІЛБРОК» договорів дарування.

Відтак, сутність доводів позивача зводиться до протиправності укладення органом управління ТОВ «СТІЛБРОК», часткою в якому володіє позивач, правочинів та, як наслідок, зміни корпоративних прав учасників товариства.

Тобто, по суті, позивач прагне до відновлення становища, яке існувало до укладення правочинів генеральним директором ТОВ «СТІЛБРОК» щодо відчуження часток цього товариства у ТДВ «СК «КРЕДО».

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, сформульованого в постанові від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19), перелік способів захисту учасників товариств з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю міститься у статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», норми якого є спеціальними для зазначених товариств.

Аналіз ч. 5 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» свідчить про те, що учасник товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю може звернутися до суду з позовом про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві або ж з позовом про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю, які відповідно до зазначеної норми є належними способами захисту.

У разі, якщо позивач прагне відновити розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства, який існував до стверджуваного порушення його прав або інтересів, і таке відновлення не може бути здійснене шляхом стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства (підпункт «е» пункту 3 частини п`ятої статті 17 цього Закону), то належним способом захисту в цьому разі є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (підпункт «д» пункту 3 частини п`ятої статті 17 цього Закону).

Окрім цього, суд зазначає, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів - предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, провадження № 14-473цс18).

Сторони це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. З огляду на зміст наведених норм захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача (аналогічний висновок викладено в пункті 7.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17).

Отже, відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20).

Частинами 1, 3, 4 статті 45 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі позивачами і відповідачами можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Вирішуючи спір, суд залежно від характеру правовідносин зобов`язаний визначити суб`єктний склад спору і норми матеріального права, які підлягають застосуванню, та, встановивши факт пред`явлення позову до неналежного відповідача, відсутність клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, незалучення до участі у справі співвідповідача, суд відмовляє в задоволенні позову саме із зазначених підстав (схожий за змістом висновок викладено в пункті 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі №125/2157/19).

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі №308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі №127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справах №570/3439/16-ц і № 372/51/16-ц).

Суд, дослідивши надані сторонами докази, оцінивши аргументи, висловлені позивачем та відповідачем, встановивши суть спірних правовідносин, приходить до висновку, що корпоративні права позивача на участь в управління товариством порушені не відповідачами у цій справі, приватними нотаріусами, які вчинили відповідні реєстраційні дії, а директором товариства, яким від імені останнього укладено правочини щодо відчуження майна товариства.

При цьому сам позивач за текстом позову надає оцінку таким правочинам як «оспорюваним», разом із цим, вимоги про визнання їх недійсними не висуває.

Отже, у випадку вчинення директором товариства правочинів із перевищенням повноважень, усупереч вимогам закону та статуту, належним способом захисту є звернення до суду із вимогами про визнання недійсними таких правочинів, а відповідні вимоги повинні бути спрямовані до сторони матеріальних правовідносин.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак, ураховуючи викладене вище, позовні вимоги про визнання протиправними та скасування реєстраційних дій, звернуті до приватних нотаріусів, не є такими, задоволення яких призведе до відновлення порушених прав позивача.

Отже, зазначені позовні вимоги не є належним та ефективним способом захисту порушеного права учасника товариства в цій справі, про відновлення якого йдеться в позові.

Також суд зауважує, що реєстраційні дії 1011271070082000256, 1011271070083000256, 1011271070084000256, 1011271070085000256 стосуються відчуження часток у ТДВ «СК «КРЕДО», позивачем не доведено, яким саме чином проведення вказаних реєстраційних дій порушує його права.

Підсумовуючи викладене, господарський суд виснує про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статей 73, 74, 76 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а вірогідні докази - це ті, які на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд, ураховуючи встановлені фактичні обставини справи, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідивши обставини справи, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року).

З огляду на викладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи документів та доводів учасників процесу була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно відсутності підстав для задоволення позову у даній справі не спростовує.

Судові витрати.

Судовий збір.

Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на відмову у задоволенні позову судові витрати із відповідача не стягуються.

Витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Із дотриманням приписів пункту 9 частини 3 ст. 162 ГПК України, відповідачами у відзиві на позов викладено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, відповідно до якого відповідач 1 поніс та очікує понести у зв`язку з розглядом справи, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу 15000,00 грн; відповідач 2 поніс та очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.

Відповідно ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат,необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.

На підтвердження стягнення суми 18000,00 грн судових витрат відповідачем 1 подано:

- витяг з договору про надання правової допомоги від 31.10.2016

- акт прийому-передачі виконаних робіт від 08.04.2026 за договором про надання правової допомоги від 31.10.2016;

- детальний опис робіт до акту від 08.04.2026;

- рахунок-фактура № 08/04-26-2 від 08.04.2026 на суму 15000,00 грн;

- акт прийому-передачі виконаних робіт від 16.04.2026 за договором про надання правової допомоги від 31.10.2016;

- детальний опис робіт до акту від 16.04.2026;

- рахунок-фактура № 16/04-26-2 від 16.04.2026 на суму 3000,00 грн.

За змістом детального опису до акту від 08.04.2026, підписаного між адвокатом Коротюк М.Г. та Зуєвою Н.В., адвокатом виконані роботи: вивчення матеріалів позовної заяви, аналіз норм чинного законодавства та судової практики, що регулює питання, пов`язані зі спірними правовідносинами; підготовка та подання відзиву на позовну заяву від 17.01.2026 року (в частині позовних вимог що стосувались ПН КМНО Зуєвої Н.В.); участь у судових засіданнях в режимі ВКЗ 27.01.2026, 03.03.2026, 25.03.2026.

За змістом детального опису до акту від 16.04.2026, підписаного між адвокатом Коротюк М.Г. та Зуєвою Н.В., адвокатом виконані роботи: підготовка заперечення на клопотання адвоката Панчишина А.В. від 10.04.2026 про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача громадянина США Сулли А.Ж.; участь у судових засіданнях в режимі ВКЗ 13.04.2026, 21.04.2026.

На підтвердження стягнення суми 18000,00 грн судових витрат відповідачем 2 подано:

- витяг з договору про надання правової допомоги від 31.10.2016

- акт прийому-передачі виконаних робіт від 08.04.2026 за договором про надання правової допомоги від 31.10.2016;

- детальний опис робіт до акту від 08.04.2026;

- рахунок-фактура № 08/04-26 від 08.04.2026 на суму 15000,00 грн;

- акт прийому-передачі виконаних робіт від 16.04.2026 за договором про надання правової допомоги від 31.10.2016;

- детальний опис робіт до акту від 16.04.2026;

- рахунок-фактура № 16/04-26 від 16.04.2026 на суму 3000,00 грн.

За змістом детального опису до акту від 08.04.2026, підписаного між адвокатом Коротюк М.Г. та Коротюк О.В., адвокатом виконані роботи: вивчення матеріалів позовної заяви, аналіз норм чинного законодавства та судової практики, що регулює питання, пов`язані зі спірними правовідносинами; підготовка та подання відзиву на позовну заяву від 17.01.2026 року (в частині позовних вимог що стосувались ПН КМНО Коротюк О.В.); участь у судових засіданнях в режимі ВКЗ 27.01.2026, 03.03.2026, 25.03.2026.

За змістом детального опису до акту від 16.04.2026, підписаного між адвокатом Коротюк М.Г. та Коротюк О.В., адвокатом виконані роботи: підготовка заперечення на клопотання адвоката Панчишина А.В. від 10.04.2026 про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача громадянина США Сулли А.Ж.; участь у судових засіданнях в режимі ВКЗ 13.04.2026, 21.04.2026.

Матеріалами справи підтверджено надання зазначених послуг адвокатом відповідачам.

Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited" проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При цьому суд враховує, що обов`язок доведення неспівмірності витрат в силу приписів частини п`ятої статті 126 ГПК України покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Такий висновок викладений у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18.

У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, згідно з частиною першою статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, згідно з статтею 74 ГПК України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

Відповідно ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 зазначеного Закону, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/12876/19 суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Як зазначалося вище, відповідачами подано детальні описи робіт, акти приймання-передання послуг.

Проаналізувавши вказані докази, суд зазначає, що вони містять детальний опис робіт (наданих послуг) та їх вартість.

Разом із цим, за висновком суду, оскільки послуги надавались адвокатом у справі як відповідачу 1, так і відповідачу 2 шляхом подання процесуальних документів та участі у справі від імені обох відповідачів, то суд визнає обґрунтованим розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн для кожного із відповідачів.

Згідно з приписами пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України, до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Надавши оцінку доказам, урахувавши категорію та складність цієї справи, обставини, що виникли під час розгляду справи, результати розгляду справи, критерії співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, суд дійшов висновку про те, що обґрунтованим та доведеним є розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 9000,00 грн щодо відповідача 1 Зуєвої Н.В., 9000,00 грн щодо відповідача 2 ОСОБА_19 .. Саме цей розмір витрат підлягає стягненню з позивача.

Решту витрат на професійну правничу допомогу суд покладає на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 11, 13, 14, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Зуєвої Наталії Василівни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати, пов`язані з розглядом господарської справи №910/13462/25 у суді першої інстанції, а саме: витрати на професійну правничу допомогу адвоката Коротюка М.Г. в сумі 9 000 (дев`ять тисяч) гривень 00 копійок.

3. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коротюк Оксани Вікторівни (04212, м. Київ, вул. Зої Гайдай, буд. 5, РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати, пов`язані з розглядом господарської справи № 910/13462/25 у суді першої інстанції, а саме: витрати на професійну правничу допомогу адвоката Коротюка М.Г. в сумі 9 000 (дев`ять тисяч) гривень 00 копійок.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 02.06.2026, із урахуванням безпекової ситуації в місті Запоріжжі, яке є наближеним до лінії фронту, постійними обстрілами обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці суддів, працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя І.Є. Лєскіна