Рішення № 137066024, 25.05.2026, Чернівецький районний суд міста Чернівців (до 25.04.2025 - Першотравневий районний суд м. Чернівців)

Єдиний унікальний номер 725/2862/26

Номер провадження 2/725/740/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2026 року

Чернівецький районний суд міста Чернівців

в складі:

головуючої судді Піхало Н.В.

за участю секретаря судового засідання Соник А.Д..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до Чернівецького районного суду міста Чернівців із вказаними вище позовом.

Посилався на те, що 08.11.2021 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №22455692. За даним кредитним договором, Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит, в розмірі визначеному кредитним договором, на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, відповідно до умов, зазначених у кредитному договорі, додатках до нього та в Правилах надання грошових коштів у позику, що розміщені на офіційному веб-сайті Кредитодавця.

Відповідно до умов кредитного договору, погодженого сторонами, на картковий рахунок відповідача було перераховано кошти у розмірі 10 000 грн. Натомість відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав.

01.09.2025 року між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» укладено Договір факторингу №01092025/1, за умовами якого Первісний кредитор відступив позивачу за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників, в тому числі право вимоги за кредитним договором №22455692 від 08.11.2021 року, укладеним з відповідачем. Загальна сума заборгованості становить 34 000 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 10 000 грн.; заборгованість за відсотками 24 000 грн.

Просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 34 000 грн., 2662 грн. 40 коп. сплаченого судового збору та 5500 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись із позовом, відповідачем подано письмовий відзив, в якому представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 зазначив, що позивачем жодним чином не доведено обставин на які він посилається в позовній заяві та не підтверджено їх належними і допустимими доказами. Зазначав, що строк дії договору факторингу закінчився 31.12.2025 року, тому на день звернення до суду 19.03.2026 року у позивача відсутнє право вимоги за кредитним договором №22455692. Також, звертав увагу суду на те, що нарахована попереднім кредитором ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС» заборгованість відповідача за відсотками за користування кредитними коштами у розрахунках заборгованості, які містяться в матеріалах справи здійснена поза межами строками кредитування.

У додаткових поясненнях представник позивача вказувала, що строк нарахування відсотків за пільговою процентною ставкою та загальний строк кредитування двічі продовжувався за ініціативою ОСОБА_1 , що підтверджується розрахунком заборгованості за Договором про надання фінансового кредиту №22455692 від 08.11.2021 року, який сформований та підписаний первісним кредитором з урахуванням усіх погашень, здійснених ОСОБА_1 , та вказаний розрахунок у сукупності з умовами Кредитного договору та додатків до нього підтверджує правомірність нарахування заборгованості виключно в межах строку кредитування. Крім того, вказувала, що долучений до матеріалів справи витяг з Реєстру боржників до договору факторингу №01092025/01 від 01.09.2025 року, засвідчений уповноваженими особами ТОВ «ФК «ПОЗИКА» та ТОВ «ФК «ІРБІС», а тому наведеним вимогам відповідає, отже є належним доказом у справі.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, однак просила розгляд справи проводити без її участі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, однак його представник ОСОБА_2 у письмовому відзиві на позовну заяву просив розгляд справи проводити без його участі та відповідача.

Згідно положень ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1, 2 п.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, тощо. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З матеріалів справи убачається, що між сторонами виникли правовідносини притаманні договору кредиту.

Так, судом встановлено, що 08.11.2021 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №22455692, за умовами якого Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит, в розмірі визначеному кредитним договором, на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, відповідно до умов, зазначених у кредитному договорі, додатках до нього та в Правилах надання грошових коштів у позику, що розміщені на офіційному веб-сайті Кредитодавця (а.с.17-22).

Зокрема, п. 3.1. Кредитного договору визначено, що Товариство надає Кредит Клієнту у розмірі 10 000 гривень 00 копійок, з оплатою по процентній ставці, що вираховується в наведеному графіку згідно п. 3.2 цього Договору, а Клієнт зобов`язується повернути Кредит та сплатити передбачені цим Договором проценти у строки та на умовах даного Договору.

Пунктом 3.2. Кредитного договору визначено Графік (порядок та умови надання кредиту). За користування кредитом Клієнт зобов`язаний сплатити Товариству стандартну процентну ставку у розмірі 3%. Стандартна процентна ставка застосовується у межах строку, визначеного у п. 4.2. цього Договору та у межах нового стандартного періоду строку кредитування, якщо відбулось продовження строку кредитування за ініціативою Клієнта.

Згідно з п. 4.2. Кредитного договору, Клієнт зобов`язується повністю повернути Кредит та сплатити відсотки, що були нараховані за Кредитом до 06.02.2022 року шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок Товариства.

Пунктом 5.1. розділу 5 Кредитного договору «Сукупна вартість Кредиту та порядок нарахування і сплати процентів за Кредитом», сторони узгодили, що Клієнт зобов`язаний сплачувати Товариству проценти за користування Кредитом, за процентною ставкою, зазначеній у пунктах 3.1, 3.2 цього Договору, але з урахуванням положень, передбачених пунктом 3.2 цього Договору.

Відповідно до п. 5.2. Кредитного договору, сукупна вартість Кредиту з урахуванням відсоткової ставки за Кредитом, передбаченої пунктом цього Договору, та детальний розпис сукупної вартості Кредиту для Клієнта (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки та формули розрахунків за Кредитом наведено у Додатку №1 до цього Договору.

Згідно з п. 5.11. Кредитного договору, за даним Договором в період, що вказаний в п. 3.2.1 Договору (далі за текстом «Пільговий період») діє пільгова процентна ставка, що вказана у п. 3.2.1 Договору та розміщена на Сайті Товариства, відповідно до якої:

- 5.11.1 процентна ставка є фіксованою та складає 2 % в день; реальна річна процентна ставка за кредитом складає 720%, розрахунок якої було здійснено на припущенні, що Сторони виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені у цьому Договорі;

- 5.11.2. Процентна ставка діє лише в Пільговий період. Строк пільгового періоду обирається Клієнтом перед укладенням Договору, у значенні від 1 до 30 днів. Якщо Клієнт, з урахуванням вимог п.3.3 цього Договору, повторно обирає Пільговий період, такий період обирається до підписання Додаткового договору до цього Договору між Клієнтом та Товариством. Після закінчення строку Пільгового періоду нараховується стандартна процентна ставка, зазначена у п. 3.2.2. цього Договору.

В подальшому, 08.12.2021 року ОСОБА_1 був підписаний Додатковий договір №1 до Договору про надання фінансового кредиту № 22455692 від 08.11.2021 року, положеннями якого закріплено(а.с.23-24):

п.2.1. Враховуючи запит Клієнта, щодо обрання наступного Пільгового періоду, враховуючи те, що Клієнт сплатив проценти за користування Кредитом, Сторони дійшли згоди внести зміни до Договору про надання фінансового кредиту № 22455692 від 08.11.2021 року.

п. 2.2. Відповідно до п. 4.4. Договору та з урахуванням п. 2.1 цього Додаткового договору Товариство і Клієнт дійшли згоди, що строк:

- Наступного пільгового періоду за Договором складає: 30 календарних днів, який обчислюється з 08.12.2021 по 07.01.2022.

- Стандартного періоду за Договором складає: 60 календарних днів, який обчислюється з 08.01.2022 року по 08.03.2022 року.

12.01.2022 року ОСОБА_1 був підписаний Додатковий договір №2 до Договору про надання фінансового кредиту № 22455692 від 08.11.2021 року, положеннями якого передбачено(а.с.25-26):

п.2.1. Враховуючи запит Клієнта, щодо обрання наступного Пільгового періоду, враховуючи те, що Клієнт сплатив проценти за користування Кредитом, Сторони дійшли згоди внести зміни до Договору про надання фінансового кредиту № 22455692 від 08.11.2021 року.

п.2.2. Відповідно до п. 4.4. Договору та з урахуванням п. 2.1 цього Додаткового договору Товариство і Клієнт дійшли згоди, що строк:

- Наступного пільгового періоду за Договором складає:30 календарних днів, який обчислюється з 12.01.2022 року по 11.02.2022 року.

- Стандартного періоду за Договором складає: 60 календарних днів, який обчислюється з 12.02.2022 року по 12.04.2022 року.

Таким чином, строк нарахування відсотків за пільговою процентною ставкою та загальний строк кредитування двічі продовжувався за ініціативою ОСОБА_1 .

Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно- телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строки та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення кредитного договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно із частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 1048 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Разом з тим, як вбачається з розрахунку заборгованості, позичальник належним чином своїх зобов`язань за договором не виконав, у зв`язку з чим у нього станом на 01 вересня 2025 року виникла заборгованість у розмірі 34 000 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 10 000 грн.; заборгованість за відсотками 24 000 грн.(а.с.38-39).

При цьому, ОСОБА_1 правильність розрахунку заборгованості по кредиту, наданого банком, не спростовано та не надано іншого розрахунку на спростування нарахованої банком суми заборгованості по кредитному договору.

Таким чином, з розрахунку заборгованості, який наданий позивачем, суд дійшов висновку, про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №22455692 від 08.11.2021 року у розмірі 34 000 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 10 000 грн.; заборгованість за відсотками 24 000 грн.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач, уклавши кредитний договір в електронній формі, погодився з умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, відтак укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, а тому на думку суду, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Таким чином, відповідач, підписавши Кредитний договір, був обізнаний з його умовами, що виключає можливість їх неоднозначного трактування.

Відповідно до довідки, виданої ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 24.10.2025 року, 08.11.2021 року 12:59:31 на платіжну карту №НОМЕР_1 було перераховано 10 000грн. (а.с.33).

Відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів того, що відповідні кредитні кошти не були зараховані на його картковий рахунок, або доказів того, що вказаний картковий рахунок не належить.

Оскільки товариство не є банківською установою, то, відповідно, позбавлене можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів, і, як наслідок, формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками не може.

При цьому, чинне законодавство України не містить вимог щодо засобів доказування, за допомогою яких має підтверджуватись розмір заборгованості. Відповідно застосовуються загальні правила щодо доказів та обов`язків щодо доказування.

Згідно норм статті 46 Закону України «Про платіжні послуги»: а) порядок виконання платіжних операцій, у тому числі обмеження щодо виконання платіжних операцій з використанням конкретних платіжних інструментів, визначається цим Законом та нормативно-правовими актами НБУ; б) виконання платіжних операцій у платіжній системі здійснюється відповідно до правил такої платіжної системи з урахуванням вимог цього Закону; в) надавач платіжних послуг має право виконувати платіжні операції користувачів за допомогою/з використанням однієї чи кількох платіжних систем, учасником яких він є, або залучати для виконання платіжних операцій інших надавачів платіжних послуг як посередників г) надавач платіжних послуг отримувача під час виконання платіжної операції з метою встановлення належного отримувача коштів за платіжною операцією зобов`язаний перевірити в платіжній інструкції відповідність: - номера рахунку отримувача та коду отримувача (коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України/податкового номера або серії (за наявності) та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); або - унікального ідентифікатора отримувача. д) надавач платіжних послуг отримувача зараховує кошти за платіжною операцією на рахунок отримувача лише у разі, якщо зазначена у пункті 1 або 2 цієї частини інформація, яку він перевіряє відповідно до вимог цієї частини, відповідає тій інформації про отримувача, що зберігається у такого надавача платіжних послуг. У разі невідповідності номера рахунку та/або коду отримувача надавач платіжних послуг отримувача має право: 1) зупинити проведення платіжної операції на строк до чотирьох робочих днів та зарахувати кошти на відповідний рахунок для встановлення належного отримувача. У разі неможливості встановлення належного отримувача надавач платіжних послуг отримувача зобов`язаний не пізніше четвертого робочого дня після надходження коштів повернути їх надавачу платіжних послуг платника із зазначенням причини повернення; 2) не уточнювати номер рахунку та/або код отримувача. У такому разі надавач платіжних послуг отримувача зобов`язаний повернути кошти надавачу платіжних послуг платника не пізніше наступного робочого дня після їх надходження із зазначенням причини повернення.

Зважаючи на вищенаведені норми Закону про платіжні послуги у разі, якщо б під час виконання платіжної операції щодо перерахування кредитних коштів відповідачу, відомості про нього, як про належного отримувача кредиту не підтвердились, то операція із зарахування таких коштів взагалі б не відбулась.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Таким чином, за встановлених обставин справи та досліджених доказів, суд приходить до висновку про укладеність договору №22455692 від 08.11.2021 року між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ОСОБА_1 .

Кредитний договір та його умови в судовому порядку не оскаржувалися, не визнавалися недійсними, а тому є таким, що відповідає волевиявленню сторін та відповідно до статей 628, 629 ЦК України є обов`язковим для виконання.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання.

Разом з тим, відповідач належним чином своїх зобов`язань за договором не виконав.

Також судом встановлено, що 01.09.2025 між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» укладено Договір факторингу №01092025/01, за умовами якого Первісний кредитор відступив позивачу за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників (а.с.27-29).

Відповідно до Витягу з Реєстру Боржників за Договором факторингу, позивач набув права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №22455692 від 08.11.2021 року на загальну суму боргу у розмірі 34 000 грн. (а.с.11).

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц.

Копії договору факторингу, реєстр прав вимоги та платіжна інструкція про оплату фінансування за відступлення прав вимог є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах. Відтак, позивач набув право вимоги до відповідача на підставі та у порядку, передбаченому чинним законодавством, за договором факторингу №01092025/01.

Матеріали справи не містять доказів визнання судом договору факторингу, укладеного між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» недійсним. За таких обставин, діє презумпція правомірності правочину, оскільки його недійсність прямо законом також не встановлена.

Твердження представника відповідача про припинення дії вищезазначеного договору факторингу є безпідставним та не відповідає нормам чинного законодавства.

Стягнення заборгованості після закінчення строку договору факторингу є правомірним, оскільки завершення дії договору не звільняє боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а фактора від права вимагати повернення боргу. Новий кредитор (фактор) має право стягувати основний борг та нараховані відсотки у межах строку позовної давності.

Отже, наданими письмовими доказами Позивач належним чином підтвердив своє право вимоги за спірним договором.

Як було встановлено судом, відповідач належним чином своїх зобов`язань за договором не виконав, у зв`язку з чим, у нього виникла заборгованість за наданим кредитом у розмірі 34 000 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 10 000 грн.; заборгованість за відсотками 24 000 грн.

За таких обставин, дослідивши та проаналізувавши подані письмові докази, враховуючи те, що відповідач неналежно виконує взяті зобов`язання за укладеним договором й відповідно не надав суду доказів на спростування вказаного, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2662 грн. 40 коп.

Щодо стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на правничу допомогу, то суд зазначає наступне.

Так, згідно ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Саме такого висновку дійшла Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду по справі №922/445/19 від 03.10.2019 року.

Судом встановлено, що 02.01.2026 року між ТОВ «ФК «Позика» та адвокатом Білецьким Б.М. було укладено договір про надання правової допомоги №39493634 та додаткову угоду від 16.02.2026 року(а.с.14-16,32).

Відповідно до детального опису робіт (наданих послуг) від 02.01.2026 року, адвокатом Білецьким Б.М. було надано позивачу послуги з правничої допомоги по даній цивільній справі на загальну суму 5 500 грн.(а.с.12).

Таким чином, з огляду на приписи ЦПК України вказані документи є належним документальним підтвердженням розміру понесених позивачем судових витрат.

При цьому, пунктом 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справ №755/9215/15-ц, зазначено що, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальних адвокатських витрат (встановлення їхньої доцільності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України).

Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 5 500 грн.

На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 536, 549, 550, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 7, 12, 76, 89, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 280-284, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 )на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Позика" (Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, ЄДРПОУ 39493634, IBAN: НОМЕР_3 в ПуАТ «КБ «АКОРД БАНК», МФО: 380634) заборгованість за Кредитним договором №22455692 від 08.11.2021 у розмірі 34 000 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 )на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Позика" (Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, ЄДРПОУ 39493634, IBAN: НОМЕР_3 в ПуАТ «КБ «АКОРД БАНК», МФО: 380634) судовий збір в розмірі 2 662 грн. 4 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 5 500 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Чернівецький районний суд міста Чернівців протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Чернівецького районного

суду міста Чернівців Піхало Н.В.