Ухвала суду № 137065462, 27.05.2026, Чугуївський міський суд Харківської області

Справа № 636/856/26

Провадження 4-с/636/3/26

УХВАЛА

Іменем України

27.05.2026 м. Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Грошової Н.М.,

за участю секретаря судового засідання - Марченко К.В.,

представника заявника (боржника) ОСОБА_1 адвоката Сологуба С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Сологуб Сергій Анатолійовича, стягувач: ОСОБА_2 , держаний виконавець: державний виконавець Краматорського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Осиновик Євген Миколайович на дії державного виконавця при складанні розрахунку заборгованості по аліментам станом на 25 грудня 2025 року у виконавчому провадженні № 26083689 за виконавчим листом від 10.11.2009, який видано Чугуївським міським судом Харківської області у цивільній справі № 2-2461/09,

в с т а н о в и в:

29.01.2026 до Чугуївського міського суду Харківської області надійшла скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Сологуб Сергій Анатолійовича, сформована в системі «Електронний суд» 28.01.2026, в порядку ст. 447-1 ЦПК України (Розділ VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень») на дії державного виконавця Краматорського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Осиновика Євгена Миколайовича, в якій заявник просить:

- визнати неправомірними дії державного виконавця при складанні розрахунку заборгованості по аліментам згідно виконавчого листа № 2-2461 від 10.11.2009, виданого Чугуївським міським судом Харківської області станом на 25 грудня 2025 року, щодо неврахування виписок про грошові перекази від ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_2 за період з 01 січня 2022 року по 01 січня 2026 року на загальну суму в розмірі 91699,06 грн.;

- визнати неправомірними дії державного виконавця при складанні розрахунку заборгованості по аліментам згідно виконавчого листа № 2-2461 від 10.11.2009, виданого Чугуївським міським судом Харківської області станом на 25 грудня 2025 року, щодо неврахування виписок про грошові перекази від ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_3 за період з 01 січня 2022 року по 01 січня 2026 року на загальну суму 95200,00 грн.

- зобов`язати державного виконавця здійснити розрахунок заборгованості по аліментам згідно виконавчого листа № 2-2461 від 10.11.2009, виданого Чугуївським міським судом Харківської області станом на 25 грудня 2025 року з врахуванням виписок про грошові перекази від ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_2 за період з 01 січня 2022 року по 01 січня 2026 року на загальну суму в розмірі 91 699,06 грн, та на ім`я ОСОБА_3 за період з 01 січня 2022 року по 01 січня 2026 року на загальну суму 95 200,00 грн.

В обґрунтування скарги зазначає, що на виконанні у Краматорському відділі державної виконавчої служби перебуває виконавче провадження ВП № 26083689 з виконання виконавчого листа № 2-2461 від 10.11.2009 виданого Чугуївським міським судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходів щомісяця, починаючи з 07.10.2009 та до його повноліття, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. (номер виконавчого провадження: 26083689, ідентифікатор доступу в Автоматизованій системі виконавчого провадження: ГГ407БД63А89.

Аліменти підлягали стягненню до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У 2018 році стягувачу подала до відділу ДВС заяву про повернення виконавчого документа без виконання у зв`язку з тим, що між нею та боржником ОСОБА_1 було досягнуто домовленість про добровільну сплату останнім аліментів.

17 березня 2018 року державним виконавцем винесено відповідну постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. З цього часу будь-які заходи примусового виконання за вказаним виконавчим документом не вживались, претензій від стягувача щодо аліментів не надходило.

ОСОБА_1 подав відповідний рапорт за місцем проходження військової служби, де з нього утримувались аліменти з грошового забезпечення, а також здійснював відповідні платежі на карткові рахунки стягувача та неповнолітнього сина.

У червні 2025 року стягувач звернулась зі скаргою до начальника Краматорського відділу ДВС, що нібито вона не знала про закриття виконавчого провадження та не отримує аліментів в належному розмірі з березня 2022 року. За наслідками розгляду її скарги було скасовано постанову про повернення виконавчого документа від 17 березня 2018 року та поновлено виконавче провадження.

ОСОБА_1 були надані державному виконавцю відповідні докази щодо отриманих доходів та оплати аліментів за спірний період.

Листом від 12.12.2025 № 22.12-83881/10 державний виконавець надав розрахунок заборгованості по аліментам станом на день повнолітті дитини, згідно якого розмір заборгованості склав 132 514,64 грн.

Стягувач не погодилась з розрахунком та 17 грудня 2025 року подала відповідну скаргу начальнику Краматорського відділу ДВС. При цьому будь-яких документів чи інших доказів на підтвердження своєї позиції нею надано не було.

За наслідками розгляду скарги не було винесено відповідної постанови, в тому числі про визнання незаконним та скасування розрахунку заборгованості від 12 грудня 2025 року. Натомість державним виконавцем складено новий розрахунок, за яким розмір заборгованості визначено в сумі 410 337,94 грн.

26 грудня 2025 року державним виконавцем винесено Постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Згідно якої загальна заборгованість по аліментах за період з 01.01.2022 по 31.10.2024 на користь ОСОБА_2 , згідно виконавчого листа № 2-2461 від 10.11.2009 складає станом на 25.12.2025 - 410 337,94 грн. За період з 10.11.2009 по 31.12.2021 заборгованість відсутня.

Засобами електронного зв`язку 29 грудня 2025 року ОСОБА_1 отримав від державного виконавця розрахунок заборгованості станом на 25.12.2025 на суму 410 337,94 грн.

З розрахунку вбачалось, що державним виконавцем не враховані банківські виписки, надані ОСОБА_1 , про самостійну оплату аліментів та додатково нараховані аліменти на грошове забезпечення боржника.

30 грудня 2025 року ОСОБА_1 подав державному виконавцю заяву про здійснення перерахунку заборгованості по аліментам з врахуванням самостійно сплачених аліментів. На підтвердження були надані копії відповідних банківських виписок.

Листом від 20.01.2026 № 22.12-2611/10 державним виконавцем надано відповідь, в якій зазначено, що при перерахуванні коштів на користь стягувачки не зазначено призначення платежу, як сплата аліментів, тому такі платежі не можуть бути зараховані як добровільна сплата аліментів. Також роз`яснено, що до сум, на які нараховано аліменти, враховано додаткову винагороду, передбачену постановою КМУ № 168.

Заявник вважає такі дії державного виконавця, щодо проведення розрахунку заборгованості по аліментам неправомірними, а розрахунок заборгованості яким розмір заборгованості визначено в сумі 410 337,94 грн таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав:

В період з 01.01.2022 по 31.10.2024, ОСОБА_1 перебував на військовій службі у лавах Збройних Сил України. Згідно Додатку 6 військової частини НОМЕР_1 № 250 від 15.01.2025 року, він майже весь час у 2022, 2023, 2024 роках, до 15.08.2024 приймав безпосередню участь у бойових діях та знаходився в районах ведення активних бойових дій.

У зв`язку з тим що Краматорським ВДВС не здійснювалось примусове утримання аліментів, ОСОБА_1 добровільно сплачував аліменти у доступний йому спосіб, а саме шляхом подання рапорту до фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 про утримання коштів з його грошового забезпечення, та безпосередніми переказами на карти ОСОБА_4 та сина ОСОБА_3 .

Суми утримані з грошового забезпечення ОСОБА_1 за рапортом враховані у спірному розрахунку та не оспорюються сторонами. Натомість суми сплачені боржником безпосередньо на рахунки ОСОБА_4 та сина ОСОБА_3 не визнаються, як сплачені аліменти.

Щодо неврахування платежів ОСОБА_2 на загальну суму 91 699,06грн:

Така позиція не відповідає нормам Закону, адже положення Сімейного Кодексу України та Закону України "Про виконавче провадження" не визначають обов`язку платника аліментів зазначати таке призначення платежу.

Фактично у боржника ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 відсутні будь, які боргові чи інші зобов`язання окрім аліментів за рішенням суду № 2-2461. Він не має з нею ніяких спільних фінансових справ, не отримував від неї ніяких платних послуг або товарів та між сторонами існує довготривалий конфлікт. Ці обставини беззаперечно свідчать, що грошові кошти в сумі 91 699,06 грн не могли бути перераховані їй в якості подарунків.

В період 01.01.2022 по 15.08.2024 ОСОБА_1 більшість часу перебував в зоні активних бойових дій, проживав кожен день, як останній, та мав пригнічений морально-психологічний стан, суттєвість зазначення призначень платежів для нього в той період здавалась не важливим.

Показовим є той факт, що в період від 2017 року і до 01 січня 2022 року ОСОБА_1 сплачував аліменти також добровільно шляхом безпосереднього перерахування коштів на рахунок стягувача. За цими платежами також не було зазначено у призначенні платежу, що перераховуються аліменти. Проте стягувач не лише приймала ці платежі, а й сама засвідчила, що ці платежі є сплатою аліментів та не має претензій за цей період.

Щодо неврахування платежів на ім`я ОСОБА_3 на загальну суму 95200,00 грн. зазначає, що неповнолітня дитина (14-18 років) має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними.

У випадку, коли на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження про стягнення аліментів, аліменти перераховуються виключно стягувачу відповідно до статті 47 Закону України «Про виконавче проводження», але стосовно платежів ОСОБА_1 , в період 01.01.2022 по 31.10.2024 на примусовому виконанні проваджень не було, тому сума перераховану сину ОСОБА_3 в розмірі 95 200,00 грн є теж аліментами.

Вважає, що державний виконавець безпідставно не врахував у розрахунку заборгованості по аліментах по виконавчому провадженню ВП № 26083689 перекази від ОСОБА_1 на карти ОСОБА_4 на суму 91699,06 грн та сина ОСОБА_3 на суму 95 200,00 грн.

Державним виконавцем Краматорського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Осиновиком Є.М. наданий відзив на скаргу, в якому просить в задоволенні вимог скарги відмовити, посилаючись на те, що за даними АСВП у Краматорському відділі державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження № 26083689 з виконання виконавчого листа № 2-2461 від 10.11.2009 виданого Чугуївським міським судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання малолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходів щомісяця, починаючи з 07.10.2009 та до його повноліття, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

До відділу надійшла скарга від ОСОБА_2 на дії державного виконавця та розрахунок заборгованості, а саме не врахування судової практики при здійсненні розрахунку заборгованості зі сплати аліментів.

Посилається на висновки викладені у постанові Верховного Суду від 5 серпня 2025 року у справі № 390/2379/24 (провадження 61-7389св25), від 28 лютого 2024 року у справі № 209/3260/13-ц (провадження № 61-11541св23), від 05 вересня 2019 року у справі № 760/4569/18-ц, провадження № 61-45100сво18.

Також вказує, що додаткові виплати, які нараховувались та виплачувались боржнику по аліментам відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» до 16 листопада 2022 року не є одноразовим нерегулярним видом грошового забезпечення, мали постійний характер та відносились до видів доходів, які враховуються при визначення розміру аліментів на одного з подружжя, дітей батьків, інших осіб.

Державним виконавцем здійснено перерахунок заборгованості зі сплати аліментів враховуючи висновки про застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду щодо додаткових виплат, які нараховувались та виплачувались боржнику по аліментам відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» до 16 листопада 2022 року не є одноразовим нерегулярним видом грошового забезпечення, мали постійний характер та відносились до видів доходів, які враховуються при визначення розміру аліментів на одного з подружжя, дітей батьків, інших осіб.

Заборгованість по аліментам у ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 , згідно виконавчого листа № 22461 від 10.11.2009 виданого Чугуївським міським судом Харківської області, станом на 26.12.2025 склала 410337,94 грн.

Стягувач ОСОБА_2 надала письмові пояснення (заперечення) в яких, просила суд відмовити в задоволенні скарги, посилаючись на те, що дійсно, ОСОБА_1 періодично перераховував мені певні кошти. Однак ці перекази здійснювалися ним добровільно як додаткова участь батька у витратах на розвиток, лікування та забезпечення дитини понад обов`язкові аліменти.

Рішенням суду встановлено обов`язок боржника сплачувати аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів його доходу щомісячно. Водночас скаржник не надав суду доказів того, що кожен окремий переказ здійснювався саме як виконання обов`язку за конкретний місяць та відповідав встановленому розміру. Надані ним виписки свідчать лише про факт здійснення грошових переказів у довільних розмірах та у різні дати. Сам по собі факт перерахування коштів не є тотожним належному виконанню рішення суду.

При здійсненні цих переказів у графі «Призначення платежу» не було вказано, що це сплата аліментів за відповідний період. Відповідно до усталеної правової позиції Верховного Суду (зокрема, постанови від 01.08.2019 у справі № 642/6906/16-ц, від 18.11.2020 у справі № 648/1102/19 та найновішої постанови КЦС ВС від 05.08.2025 у справі № 390/2379/24), такі кошти вважаються добровільною матеріальною допомогою дитині та не можуть автоматично зараховуватися виконавцем у рахунок погашення боргу.

Також боржник вимагає зарахувати як аліменти кошти, які він перераховував безпосередньо на особисту банківську картку сина у розмірі 95 200,00 грн, однак згідно з виконавчим листом №2 22461 від 10.11.2009 вона є стягувачем та аліменти стягуються саме на її користь.

Скаржник безпідставно посилається на право дитини самостійно одержувати аліменти. Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов`язаний діяти строго у відповідності до резолютивної частини виконавчого документа. Зміна способу та порядку виконання рішення суду можлива виключно за відповідною ухвалою суду. Скаржник не звертався із заявою про зміну способу виконання рішення чи про перерахування аліментів безпосередньо на рахунок дитини. Домовленості з боржником про зміну порядку виконання рішення суду ніколи не укладалось.

Зазначає, що твердження боржника про відкликання виконавчого документа у зв`язку з «домовленістю» не відповідають дійсності. Всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України щодо обов`язку доказування, скаржник не надав суду жодного належного доказу (копії нібито поданої мною заяви) на підтвердження своїх доводів.

Згідно з офіційними результатами перевірки виконавчого провадження від 19.06.2025, посадовими особами Міністерства юстиції встановлено, що до відділу ДВС не надходила жодна заява від стягувача щодо повернення виконавчого документа, а сам виконавчий лист не повертався. Постанова про повернення від 17.03.2018 скасована керівництвом ДВС 25.06.2025.

Вказує на відсутність доведення добросовісності виконання, так як у разі належного виконання рішення суду боржником, він мав можливість звернутися до державного виконавця за підтвердженням відсутності заборгованості або ініціювати зміну способу виконання рішення. Жодних таких дій ним здійснено не було. Натомість скаржник просить суд замінити визначений судовим рішенням обов`язковий щомісячний платіж довільними грошовими переказами без встановлення їх правової природи.

Вважає скаргу боржника необґрунтованою, безпідставною та такою, що спрямована виключно на ухилення від виконання рішення суду та сплати багатотисячної заборгованості.

Також стягувачем ОСОБА_2 подані додаткові письмові пояснення, в яких вказує, що після відновлення виконавчих дій та нарахування заборгованості державним виконавцем Осиновиком Є.М. боржник здійснив відчуження належного йому транспортного засобу, а також його дружиною подано позов про стягнення аліментів на її користь. Вказані дії відбулися у період фіксації значної заборгованості, що може свідчити про намагання змінити майновий стан боржника перед примусовим виконанням рішення.

В судовому засіданні представник заявника (боржника) ОСОБА_1 адвокат Сологуб С.А. заявлені вимоги підтримав з підстав викладених у скарзі, просив скаргу задовольнити.

Державний виконавець Краматорського ВДВС у Краматорському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Осиновик Є.М. в судове засідання не з`явився, у відзиві просив розгляд справи здійснювати без участі представника Краматорського ВДВС.

Заявник ОСОБА_1 та заінтересована особа (стягувач) ОСОБА_2 в судове засідання не з`явились, про розгляд скарги були повідомлені належним чином.

Суд, вислухавши в судовому засіданні представника заявника дослідивши матеріали скарги, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що у Краматорському відділі державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження № 26083689 з виконання виконавчого листа № 2-2461 від 10.11.2009 виданого Чугуївським міським судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання малолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходів щомісяця, починаючи з 07.10.2009 та до його повноліття, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

22.04.2011 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вищевикладеного рішення суду, на підставі звернення із заявою стягувана про прийняття виконавчого документу до виконання.

17.03.2018 державним виконавцем винесено про повернення відповідну виконавчого документа стягувачу на підставі п.1 ч.1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» (за письмовою заявою стягувача.

Згідно постанови начальника Краматорському ВДВС від 19.06.2025 про перевірку виконавчого провадження постановлено визнати дії державного виконавця Вітковського К.А. такими, що вчинені з порушенням вимог ЗУ «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 17.03.2018, копію постанови направити до виконання державному виконавцю Євгену Осиновику.

З постанови від 19.06.2025 вбачається, що в ході перевірки АСВП журналу реєстрації загальної кореспонденції встановлено, що до відділу не надходила заява від стягувача про повернення виконавчого документа, а виконавчий лист № 2-2461 від 10.11.2009 не повертався.

Постановою начальника відділу Краматорського ВДВС від 25.06.2025 на підставі постанови про перевірку виконавчого провадження від19.06.2025 скасовано постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 17.03.2018.

Державним виконавцем Краматорського ВДВС Осиновиком Є.М. здійснено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів.

Заборгованість по аліментам у ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 , згідно виконавчого листа № 22461 від 10.11.2009 виданого Чугуївським міським судом Харківської області, станом на 25.12.2025 склала 410337,94 грн.

26 грудня 2025 року державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

30 грудня 2025 року ОСОБА_1 подав державному виконавцю заяву про здійснення перерахунку заборгованості по аліментам та просив врахувати надані виписки по рахункам про перекази з його рахунків з 01.01.2022 на карту ОСОБА_2 в загальну суму боргу в розмірі 95 435,24 грн та врахувати суму перераховану сину ОСОБА_3 в розмірі 95 200,00 грн в загальну суму боргу.

Листом від 20.01.2026 № 22.12-2611/10 державним виконавцем надано відповідь, в якій зазначено, що при перерахуванні коштів на користь стягувачки не зазначено призначення платежу, як сплата аліментів, тому такі платежі не можуть бути зараховані як добровільна сплата аліментів. Також роз`яснено, що до сум, на які нараховано аліменти, враховано додаткову винагороду, передбачену постановою КМУ № 168.

Згідно виписок АТ КБ «Приватбанк» по рахунку ОСОБА_1 за період з 01.01.2022 по 29.12.2025 вбачається, що кошти перераховані на рахунок ОСОБА_2 , загальна сума 91699,06 грн.

Також надано інформацію АТ КБ «Приватбанк» про окремі операції по картці ОСОБА_1 за період 01.01.2014 по 28.06.2025 щодо здійснення переказів на картку ОСОБА_2 .

Згідно виписок АТ КБ «Приватбанк» по рахунку ОСОБА_1 за період з 01.01.2022 по 30.12.2025 вбачається, що кошти перераховані на рахунок ОСОБА_3 , загальна сума 95200,00 грн.

Зі змісту вказаних виписок та інформації АТ КБ «Приват Банк» вбачається, що призначенні платежу не вказано, коментар до платежу зазначено: « ОСОБА_3 », « ОСОБА_2 » або відсутній будь-який коментар до платежу.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 27 Конвенції про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до частини 2 статті 51 Конституції України, статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною 3 статті 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України зазначено, що до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка підлягає застосуванню згідно з частиною четвертою статті 10 ЦПК України.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частин першої і другої статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.

Згідно зі статтею 71 СК України порядок стягнення аліментів визначається законом. Визначення суми заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

У статті 195 СК України закріплено порядок визначення заборгованості за аліментами, присудженими в частці від заробітку (доходу). Відповідно до вказаного порядку заборгованість за аліментами визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою-підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Відповідно до пункту 4 розділу XVIІ інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року, виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника.

Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року в справі № 2610/27695/2012 (провадження № 14-37цс21) вказано, що «… саме на виконавця покладено обов`язок щомісячно обчислювати як розмір аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), так і заборгованість зі сплати аліментів і повідомляти про її існування та розмір сторонам виконавчого провадження, зокрема боржнику».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2021 року в справі № 333/6869/19 (провадження № 61-5678св21) зазначено, що «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим. […] Із наданих суду копій платіжних доручень можливо встановити тільки суму грошових переказів, валюту, дату здійснення цих фінансових операцій, одержувача та платника за кожним переказом. Інші відомості роздруківки не містять. Суд першої інстанції також не встановив, що перераховані кошти є аліментами із зазначенням будь-яких слів, словосполучення які б свідчили про це, а не є добровільною участю діда у витратах на дитину чи участі в інших витратах. Боржником не надано доказів, що він сплачував аліменти».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справі № 2-4665/2008 (провадження № 61-14579св21) зазначено, що: «надані скаржником дублікати квитанцій про добровільне перерахування коштів на картковий рахунок стягувачки без зазначення у квитанції в графі «призначення платежу» - сплата аліментів, не свідчать про виконання ним судового рішення щодо сплати (погашення заборгованості) аліментів, а відтак такі не враховані державним виконавцем при складанні розрахунку заборгованості ОСОБА_2 по сплаті аліментів, а дії державного виконавця не суперечать вимогам Закону України «Про виконавче провадження», дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні скарги».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 червня 2022 року у справі № 759/4666/20 (провадження № 61-19514св21), на яку посилається стягувач у касаційній скарзі, зазначено, що: «суди встановили, що боржником не надано доказів, що спірні квитанції мали призначення саме аліменти, враховуючи те, що ОСОБА_2 визнавав понесення додаткових витрат на дитину. За таких обставин суди зробили обґрунтований висновок про правомірність дій державного виконавця та відсутність підстав для задоволення скарги в оскарженій частині».

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 5 серпня 2025 року у справі № 390/2379/24 (провадження 61-7389св25) зазначив висновок щодо обов`язку виконавця зараховувати платежі з чітким призначенням коштів в рахунок сплати аліментів, а саме: при розрахунку заборгованості зі сплати аліментів державний виконавець може зараховувати лише ті платежі, які містять чітке призначення платежу, що дозволяє ідентифікувати грошові кошти як такі, що спрямовані на сплату аліментів. Платіжні документи із зазначенням "переказ власних коштів" без додаткової конкретизації не можуть бути враховані як сплата аліментів, навіть за відсутності інших боргових зобов`язань між сторонами.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

З наданої заявником (боржником) ОСОБА_1 виписок по рахунку з інформацією про окремі операції по платіжній картці/рахунку, на які він посилається як на підставу своїх вимог про добровільне перерахування аліментів на картковий рахунок стягувача ОСОБА_4 та сина ОСОБА_3 , вбачається, що вказані платіжні документи не містять відомостей щодо «призначення платежу» - сплата аліментів, також їх періодичність та розмір, не дає суду можливості визначити, з якою метою кошти були перераховані скаржником на рахунок стягувача.

Так, інформація зазначена у вказаних виписках не дає можливості ідентифікувати грошові кошти як такі, що спрямовані на сплату аліментів, посилання у призначенні платежу на те, що дані кошти є аліментами відсутні.

Отже, суд критично відносить до наданих стороною заявника виписок щодо переказу коштів, оскільки з їх змісту неможливо встановити призначення платежу, що саме ці кошти перераховувались як аліменти на утримання дитини, а тому не можуть бути прийняті судом.

За таких обставин, надані заявником (боржником) докази не свідчать про виконання ним судового рішення щодо сплати (погашення заборгованості) аліментів, а відтак обґрунтовано не враховані державним виконавцем при складанні розрахунку заборгованості по сплаті аліментів, а дії державного виконавця не суперечать вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до положень статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Керуючись ст.ст. 258-261, 450-451 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Сологуб Сергій Анатолійовича, стягувач: ОСОБА_2 , держаний виконавець: державний виконавець Краматорського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Осиновик Євген Миколайович на дії державного виконавця при складанні розрахунку заборгованості по аліментам станом на 25 грудня 2025 року у виконавчому провадженні № 26083689 за виконавчим листом від 10.11.2009, який видано Чугуївським міським судом Харківської області у цивільній справі № 2-2461/09 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Головуючий: суддя Н.М.Грошова