Рішення № 137065193, 03.06.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/7685/26

Провадження № 2/643/5793/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Семенової Я.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Кашуби Ю.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

у с т а н о в и в :

Стислий зміст позовних вимог та доводів позивача

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» в особі представника адвоката Руденка К.В. через підсистему «Електронний суд» звернувся з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» заборгованість за процентами в межах Кредитного договору №29568 від 06.03.2025 в сумі 32 600,07 гривень. Також просить суд стягнути з відповідача на свою користь судові витрати в сумі 2 662,40 гривень, та витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 10 000,00 гривень.

В обґрунтування пред`явлених вимог позивачем зазначено, що відповідно до укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» та ОСОБА_1 кредитного договору №29568 від 06.03.2025, відповідач отримав кредит у розмірі 10 000,00 гривень, строком на 730 днів (до 06.03.2027), шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «Сенс Банк» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,00% від суми кредиту за кожен день користування (365,00% річних). Зазначив, що кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://procent.com.ua та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Посилався, що кредитні кошти в розмірі 10 000,00 грн були відправлені відповідачу 06.03.2025 на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «Сенс Банк». Посилався, що відповідно до п. 1.2. Кредитного договору, позивач нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі 1,00 % від суми кредиту за кожен день користування (365,00% річних). Строк надання кредиту відповідно до п. 1.3. Кредитного договору становить 730 днів. Відповідно до п. 1.3. періодичність платежів зі сплати процентів ставлять кожні 30 днів, що відображено в Додатку №1 до Кредитного договору (Графік платежів). Посилався, що у межах строку кредитування відповідач зобов`язаний сплачувати проценти періодичними платежами кожні 30 днів. Починаючи з 05.05.2025, відповідач має обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем, повернути всю заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом, однак в порушення зобов`язань не сплачує її. Зазначив, що відповідач своєчасно не сплатив нараховані відсотки відповідно до Графіку платежів, у зв`язку з чим виникла заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом, починаючи з 05.04.2025, відтак відповідач порушує умови Кредитного договору, не виконує взятих на себе зобов`язань. Зауважив, що ТОВ «ФК «Процент» пред`явлено вимогу на звернення стягнення на прострочені до оплати проценти за користування кредитом за період з 05.04.2025 по 01.03.2026. Зауважив, що вимоги про дострокове повернення суми кредиту відповідно до п. 2.1.2, 2.1.6, 4.7 Кредитного договору, ч. 2 ст. 1050 ЦК України, ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», позивачем не заявляються. З огляду на викладене, посилався, що у зв`язку з порушеннями зобов`язань, заборгованість відповідача за Кредитним договором станом на 12.03.2026 становить: 32 600,07 гривень - заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 05.04.2025 по 01.03.2026, що нараховані відповідно до п. 1.2. Кредитного договору за ставкою 1,00 % за кожен день користування кредитом (365,00% річних) та Графіку платежів, та 5000,00 грн - штраф за порушення умов Кредитного договору (за наявності).

Аргументи учасників справи

Відповідач процесуальним правом на подання відзиву на позов не скористався, будь-які клопотання та заяви від відповідача до суду не надходили.

Рух справи

Салтівський районний суд міста Харкова ухвалою від 20 квітня 2026 року відкрив провадження у справі, ухвалив розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін, частково задовольнив клопотання представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» про витребування доказів, витребував від Акціонерного товариства «Сенс Банк» інформацію щодо підтвердження факту належності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) платіжної картки № НОМЕР_3 ; інформацію про факт зарахування коштів на картковий рахунок № НОМЕР_3 у період з 06.03.2025 по 11.03.2025 у сумі 10 000,00 грн.

29 квітня 2026 року засобами поштового зв`язку на адресу Салтівського районного суду міста Харкова від АТ «Сенс Банк» надійшла витребувана інформація.

Участь у справі сторін та інших учасників справи

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, 13 травня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника позивача адвоката Руденка К.В. надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника ТОВ «Фінансова компанія «Процент».

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, шляхом направлення судової повістки до кабінету користувача в підсистемі «Електронний суд», про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до Довідки про доставку електронного документу, Документ в електронному вигляді «Ухвала» від 20.04.26 по справі №643/7685/26 (суддя Семенова Я.Ю.), а також прикріплені до неї файли було надіслано одержувачу ОСОБА_1 в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету 21.04.2026 о 1:03:03.

Відповідач процесуальним правом на подання відзиву на позов не скористався, будь-яких клопотань від відповідача ОСОБА_1 до суду не надходило.

За правилами п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.

За правилами ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У зв`язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України суд за згодою позивача вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Ураховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

06 березня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Процент» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №29568 в електронному вигляді, підписаний позичальником ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 047870 (а.с. 24-29).

Згідно з умовами п. 1.1. Кредитного договору на умовах, встановлених цим договором, товариство зобов`язується надати позичальникові грошові кошти в розмірі 10 000,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в строки, визначені цим договором.

У п. 1.2 Кредитного договору сторони погодили, що процентна ставка за користування Кредитом становить 1,0% від суми кредиту за кожний день (річна процентна ставка становить 365,00%) користування Кредитом. Процентна ставка за користування Кредитом є фіксованою та застосовується в межах строку, визначеного в п. 1.3 Договору.

Згідно з п. 1.3 Договору строк надання кредиту та строк дії договору становить 730 днів, з сплатою кредиту в кінці строку користування згідно з Додатком №1 до цього Договору. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.

Згідно з п. 1.4 Договору, для мінімізації загальних витрат позичальника за кредитом товариство рекомендує позичальнику здійснити повне погашення нарахованих процентів та кредиту згідно з таким розрахунком: дата видачі кредиту 06.03.2025, дата платежу процентів першого періоду 05.04.2025, сума кредиту 3000,00 грн, разом до сплати 13000,00 грн.

У п. 1.6 Кредитного договору сторонами погоджено, що товариство переказує суми кредиту на електронний платіжний засіб НОМЕР_1 , що належить позичальникові. Переказ суми кредиту здійснюється товариством через платіжний сервіс (фінансову установу, що здійснює діяльність переказу коштів без відкриття рахунків) або іншим способом.

Крім того, ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 047870 підписав Додаток №1 до Кредитного договору №29568 від 06.03.2025, який містить Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача, графік платежів та реальної річної процентної ставки за Кредитним договором №29568 від 06.03.2025, Додаток №2 до Кредитного договору №29568 від 06.03.2025 (інформаційне повідомлення) та Додаток №3 до Кредитного договору №29568 від 06.03.2025 (а.с. 29 зворот 31).

Позивачем надано суду лист від ТОВ «Пейтек» №20260311-123 від 11.03.2026, згідно з якою ТОВ «Пейтек» повідомляє ТОВ «ФК «Процент» про успішне перерахування коштів на платіжну картку клієнта з маскою НОМЕР_4 від ТОВ «ФК «Процент» на суму 10 000,00 грн (а.с. 37).

Факт перерахування ТОВ «ФК «Процент» грошових коштів ОСОБА_1 відповідно до умов договору №29568 від 06.03.2025 також підтверджується відомостями, наданими суду АТ «Сенс Банк» за №6583-БТ-32.3/2026 від 24.04.2026, про те, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_4 . Банком надано виписку про рух коштів по вказаній карті за період з 06.03.2025 по 11.03.2025, з якої убачається, що 06.03.2025 було зарахування коштів в сумі 10 000,00 грн.

З наданого позивачем детального розрахунку заборгованості (щоденні нарахування і погашення) за Кредитним договором №29568 від 06.03.2025 вбачається, що станом на 01.03.2026 ОСОБА_1 має заборгованість в загальній сумі 47 508,92 грн, з якої: 9 908,85 грн - строкова заборгованість за сумою кредиту; 32 600,07 грн - прострочена заборгованість по несплаченим процентам за користування кредитом; 5 000,00 грн - заборгованість за штрафами (а.с. 38-47).

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

За правилами ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Правилами ч. 1 ст. 1054 ЦК України унормовано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Положеннями ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Вимогами ст. 639 ЦК України визначено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Положеннями ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» унормовано, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Правилами ч. 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» закріплено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

За змістом ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Згідно з ч. 3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, як це закріплено вимогами ст. 526 ЦК України.

За правилами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Положеннями ст. 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що закріплено вимогами ст. 611 ЦК України визначає.

За змістом ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, що визначено положеннями ст. 599 ЦК України.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача - спростувати розмір існуючої заборгованості.

Як було установлено судом, 06 березня 2025 року між сторонами укладено кредитний договір №29568, відповідно до якого відповідач отримав кредит у сумі 10 000,00 гривень, строком на 730 днів.

Кредитний договір укладено в електронному вигляді з використанням електронного підпису, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони договору досягли згоди щодо всіх його істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору. Кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 047870.

У п. 1.2 Договору сторони погодили, що процентна ставка за користування кредитом становить 1,0% від суми кредиту за кожний день (річна процентна ставка становить 365,00%) користування кредитом. Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та застосовується в межах строку, визначеного в п. 1.3 Договору.

Згідно з п. 1.3 Договору строк надання кредиту та строк дії договору становить 730 днів, з сплатою кредиту в кінці строку користування згідно з Додатком №1 до цього Договору. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.

Таким чином, у межах строку кредитування відповідач зобов`язаний сплачувати позивачу проценти періодичними платежами кожні 30 днів.

Позивач звертає стягнення на прострочені до оплати проценти за користування кредитом за період з 05.04.2025 по 01.03.2026.

Як установлено судом, відповідач взяті на себе зобов`язання за укладеним кредитним договором в частині сплати відсотків за користування кредитними коштами за період з 05.04.2025 по 01.03.2026 не виконує належним чином, відтак суд доходить висновку про обґрунтованість позову в частині заборгованості за процентами за користування кредитними коштами.

Водночас, суд не погоджується з наданим позивачем розрахунком процентів за користування кредитними коштами, з огляду на таке.

Відповідно до п. 1.2 Кредитного договору №29568 від 06.03.2025 процентна ставка за користування кредитом становить 1.0% від суми кредиту за кожний день (річна процентна ставка становить 365.00%) користування кредитом. Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою.

Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів (п. 1.3 Договору).

Денна процентна ставка на дату укладення цього Договору становить 1.0% (п. 1.6 Договору).

Як убачається з наданого позивачем детального розрахунку заборгованості (щоденні нарахування і погашення) за Кредитним договором №29568 від 06.03.2025, 06.03.2025 відповідачу ОСОБА_1 нараховано тіло кредиту в сумі 10 000,00 грн та відсотки за користування кредитом за процентною ставкою 1,00% на день в сумі 100,00 грн. За період з 07.03.2025 по 01.04.2025 відповідачеві нараховувалися відсотки в сумі 100,00 грн на день. 01.04.2025 ОСОБА_1 було внесено в рахунок погашення кредиту кошти, з яких 83,00 грн кредитодавцем було зараховано в рахунок тіла кредиту, 2600,00 грн в рахунок процентів. З 02.04.2025 по 06.04.2025 включно відповідачеві нараховувалися відсотки в сумі 99,17 грн на день. 06.04.2025 ОСОБА_1 було внесено в рахунок погашення кредиту кошти, з яких 8,15 грн кредитодавцем було зараховано в рахунок тіла кредиту, 495,85 грн в рахунок процентів. З 07.04.2025 по 01.03.2023 включно відповідачеві нараховувалися відсотки в сумі 99,08 грн та 99,09 грн на день. Будь-яких платежів за вказаний період ОСОБА_1 не здійснювалося.

З огляду на викладене, за період з 05.04.2025 по 06.04.2025 включно розмір заборгованості ОСОБА_1 за процентами становить 198,34 грн (99,17 х 2 = 198,34). З урахуванням погашення ОСОБА_1 06.04.2025 заборгованості по тілу кредиту в сумі 8,15 грн, розмір процентів за процентною ставкою 1,00% на день з 07.04.2025 становитиме 99,09 грн на день, відтак заборгованість ОСОБА_1 за процентами за період з 07.04.2025 по 01.03.2026 становитиме 32 600,61 грн (99,09 х 329 = 32 600,61). Водночас 06.04.2025 ОСОБА_1 в погашення заборгованості по процентам було внесено суму 495,85 грн, відтак заборгованість останнього за період з 05.04.2025 по 01.03.2026 становитиме 32 303,10 грн (198,34 + 32 600,61 - 495,85 = 32 303,10).

Що стосується нарахованого позивачем відповідачу штрафу в сумі 5 000,00 грн, суд зазначає таке.

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду по справі № 183/7850/22 від 31 січня 2024 року зазначено, що касаційний суд вже робив висновки щодо застосування пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що:

на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року в справі №910/8349/22);

на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі №706/68/23 (провадження №61-8279св23).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, суд доходить висновку, що нарахування позивачем ТОВ «ФК «Процент» відповідачу неустойки за невиконання грошового зобов`язання є неправомірним, а відтак у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафу в сумі 5 000,00 грн слід відмовити.

Розподіл судових витрат

Згідно з платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №4467 від 17 березня 2026 року при пред`явленні позову до суду через підсистему «Електронний суд» позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662,40 гривень.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача на 85,91%, з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 2 287,27 гривень (2 662,40 : 100 х 85,91 = 2 287,27).

Крім зазначеного, у пред`явленому позові позивач просить стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 10 000,00 гривень.

Так, судом установлено, що 03.04.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Процент» та ФО-П ОСОБА_2 укладено договір про надання юридичних послуг №03/06/2024, відповідно до якого виконавець, який має право на заняття адвокатською діяльністю, зобов`язується надати замовнику юридичні послуги, а замовник зобов`язується прийняти такі послуги та оплатити їх в порядку, в строки та на умовах, визначених цим Договором (а.с. 66-69).

Згідно з копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ №2412 Руденко К.В. має право на заняття адвокатською діяльністю.

Позивачем надано Акт приймання-передачі наданих послуг №103 до Договору №03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03 червня 2024 року, підписаний ТОВ «ФК «Процент» та ФО-П ОСОБА_2 26.01.2026, згідно з яким виконавець надав, а замовник прийняв такі послуги: складання та подання позовних заяв до суду про стягнення заборгованості по боржникам ТОВ «ФК «Процент» згідно з реєстром №1 від 26.01.2026, вартість 100 000,00 грн (а.с. 73).

Згідно з Витягом з реєстру №10 до Акту приймання-передачі наданих послуг №103 до Договору №03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03 червня 2024 року, виконавець підготував позовні заяви про стягнення заборгованості з боржників замовника: складання та подання позовної заяви до суду про стягнення заборгованості зі ОСОБА_1 за кредитним договором №29568 від 06.03.2025 та клопотання про витребування доказів, вартість 9000,00 грн; складання адвокатського запиту про витребування доказів по боржнику зі ОСОБА_1 за Кредитним договором №29568 від 06.03.2025, вартість 1 000,00 грн (а.с. 74).

Згідно з платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №4289 від 30 січня 2026 року ТОВ «ФК «Процент» перерахувало на користь ОСОБА_2 100 000,00 грн, призначення платежу: оплата за надання юридичних послуг по Договору №03/06/2024 від 03.06.24 згідно з актом №103 від 26.01.2026 (а.с. 75).

При визначенні розміру витрат за надану позивачу професійну правничу допомогу адвокатом суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 750/2055/20 вказано, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно з якою розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

При визначенні суми відшкодування понесених особою витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи із конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: надано договір на правничу допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження або інший розрахунковий документ). При цьому, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об`ємів робіт, їх кількості та видів.

У справі «East/West Alliance Limited проти України», заява №19336/04 від 23.01.2014 Європейський суд з прав людини вказав, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У справі «Лавентс проти Латвії», заява №58442/00 від 28.11.2002 Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд ураховує, що складання позовної заяви не потребувало аналізу великої кількості документів, а у справах даної категорії наявна усталена судова практика, адвокат не вивчав додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежна сторона у справі обґрунтовує свої заперечення, справа розглядається у спрощеному позовному провадженні, представник позивача у судове засідання не з`явився, тобто, надання правничої допомоги адвокатом у даній справі зводилося до складання позовної заяви.

Ураховуючи предмет та ціну позову, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд вважає за можливе зменшити розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача на користь ТОВ «ФК «Процент» до 4 000,00 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 80, 81, 141, 247, 263-265, 268, 280-283 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» заборгованість за процентами, нарахованими за Кредитним договором №29568 від 06.03.2025 за період з 05.04.2025 по 01.03.2026 у сумі 32 303 (тридцять дві тисячі триста три) гривень 10 копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 2 287 (дві тисячі двісті вісімдесят сім) гривень 27 копійок.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент», код ЄДРПОУ 41466388, місцезнаходження: 03124, м. Київ, б. Гавела Вацлава, буд. 4;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків: НОМЕР_2 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 03 червня 2026 року.

Суддя : Я.Ю. Семенова