Ухвала суду № 137065123, 03.06.2026, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/4363/14-ц

Провадження № 6/629/142/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2026 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі головуючого судді Ткаченко О.А., за участю секретаря Торенко Ю.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні подання головного державного виконавця Лозівського відділу державної виконавчої служби у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ковтун А.М. про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, -

встановив:

На виконанні у Лозівському відділі державної виконавчої служби Лозівського району Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває на виконанні виконавче провадження №46306211 з примусового виконання виконавчого листа №629/4363/14 від 30.10.2014 року: Лозівського міськрайонного суду Харківської області про стягнути з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10 жовтня 2014 року і до повноліття дитини. Рішення суду боржником не виконується. Існує заборгованість зі сплати аліментів - 257810,52 грн. Боржник на даний час знаходиться в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор». Вжитими виконавцем заходами встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, боржнику - ОСОБА_1 належать на праві власності частина квартири за адресою : АДРЕСА_1 . Також на праві власності приватна спільна сумісна частка нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , належить особі: 1/1 частка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Постановою ВП№46306211 про арешт майна боржника від 21.12.2017 року накладено арешт на все нерухоме майно боржника, інформацію про арешт внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта. За даною адресою значиться зареєстрованою одна особа: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З метою підготовки до реалізації нерухомого майна, яке належить боржнику необхідно виділити частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку і з чим звернулася з поданням.

Головний державний виконавець Ковтун А.М. на розгляд подання не з`явилася, надала до суду заяву в якій просила розглянути подання без участі представника відділу за наявними матеріалами.

У судове засідання боржник ОСОБА_1 не з`явився (відбуває покарання в Диканівській виправній колонії №12 м.Харків), про час та місце слухання справи повідомлявся своєчасно та належним чином.

Заінтересована особа ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилась, про час та місце слухання справи повідомлялась своєчасно та належним чином.

Неявка належним чином повідомлених осіб не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши подання і додані до нього матеріали, суд дійшов до наступного.

На виконанні у Лозівському відділі державної виконавчої служби Лозівського району Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває на виконанні виконавче провадження №46306211 з примусового виконання виконавчого листа №629/4363/14 від 30.10.2014 року: Лозівського міськрайонного суду Харківської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10 жовтня 2014 року і до повноліття дитини.

Судом встановлено, що з 17.06.2025 відбуває покарання в Диканівській виправній колонії №12 м.Харків, за вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 07.06.2025 року, яким його засуджено за ст.308 ч.1,308 ч.2,307 ч.2,309 ч.1 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років 6 (шість) місяців з позбавленням права обіймати посади та займатися діяльністю в сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів на строк 3 роки з конфіскацією майна, що належить на праві приватної власності, стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави витрати за проведення судових експертиз в загальній сумі 6367,20 грн.

11.02.2026 виконавчий лист щодо конфіскації майна та судових витрат був направлений Лозівським міськрайонним судом Харківської області до Лозівського відділу державної виконавчої служби у Лозівському районі Харківської області.

Зведене виконавче провадження відносно боржника ОСОБА_1 державним виконавцем Ковтун А.М. на час розгляду справи відсутнє.

02.02.2015 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 46306211 па підставі ст.17,19,20,25 ЗУ «Про виконавче провадження».

Згідно довідки головного державного виконавця Ковтуна А.М. С. заборгованість зі сплати аліментів ОСОБА_1 станом на 12.03.2026 року становить 257810,52 гривень.

Вжитими виконавцем заходами встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, боржнику - ОСОБА_1 належать на праві власності 1/1 частина квартири за адресою : АДРЕСА_1 . Також на праві власності приватна спільна сумісна частка нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , належить особі: 1/1 частка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Підставою звернення державного виконавця до суду з даним поданням стало те, що бездіяльність боржника ускладнює виконання рішення та на переконання державного виконавця є необхідність у зверненні стягнення на майно боржника, яким він володіє спільно з іншими особами. Таке майно є спільною сумісною власністю та відсутність виділеної частки майна боржника унеможливлює виконавцю вчинити виконавчі дії пов`язані з майном боржника.

Відповідно до ч.6 ст.48 ЗУ «Про виконавче провадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Порядок розгляду подання про визначення частки майна боржника у спільному майні визначений ст. 443 ЦПК України, відповідно до якої питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

Згідно висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року у справі №2-24/494-2009 (провадження № 12-4гс20), зводяться до того, що єдиною допустимою законом формою звернення виконавця до суду за вирішенням питання про визначення частки боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, є звернення з поданням.

8 червня 2022 року Велика Палата Верховного Суду у справі №2-591/11 провадження №14-31цс21 висловила свою позицію щодо процесуальної форми звернення державного (приватного) виконавця за вирішенням питання про визначення частки майна боржника у спільному майні.

Практика ЄСПЛ свідчить, що за наявності спору про право цивільне держава повинна забезпечити учасникам судового провадження дієву, реальну можливість надання суду своїх доказів та аргументів. На досягнення цієї мети спрямовані правила процесуального закону, що регламентують позовне провадження.

ВП ВС дійшла висновку, що розгляд подання державного чи приватного виконавця за правилами статті 443 ЦПК України не забезпечує учасникам судового провадження дієву, реальну можливість надання суду своїх доказів та аргументів, як того вимагає пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод за наявності спору про право.

Розгляд подання державного чи приватного виконавця за правилами статті 443 ЦПК України не забезпечує учасникам судового провадження дієву, реальну можливість надання суду своїх доказів та аргументів, як того вимагає пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод за наявності спору про право.

Отже, норми статті 443 ЦПК України підлягають застосуванню виключно за відсутності спору про право.

Виконавець вправі звернутися до суду з поданням про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, незалежно від того, чи відсутній спір про право, чи він наявний. Водночас в останньому випадку виконавець звертається з таким позовом в порядку позовного провадження.

Обов`язок ініціювання будь-якого наступного судового процесу з метою виконання попереднього судового рішення Законом України «Про виконавче провадження» покладено на компетентні органи, уповноважені Державою на забезпечення виконання судових рішень, а не на кредитора, який правомірно очікує від Держави належного виконання остаточного судового рішення про стягнення боргу.

Повноваження виконавця на звернення з позовною заявою про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, в порядку позовного провадження є повноваженням звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина друга статті 4, частина четверта статті 42 ЦПК України), в тому числі за позовом про визнання недійсним правочину щодо майна боржника, який призвів до неможливості задовольнити вимоги стягувача за рахунок такого майна (оспорення фраудаторного правочину).

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що необхідно розмежовувати випадки, коли щодо вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, існує спір про право, і коли такого спору немає.

За наявності спору щодо визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, його вирішення судом не є вирішенням процесуального питання, а є вирішенням матеріального спору. Такий спір може виникати, зокрема, тоді, коли відповідно до частини першої статті 368 ЦК України майно належить двом або більше особам на праві спільної власності без визначення часток кожного з них у праві власності (право спільної сумісної власності).У разі, якщо майно належить двом або більше особам на праві спільної власності із визначенням часток кожного з них у праві власності, то відповідно до частини першої статті 356 ЦК України майно належить таким особам на праві спільної часткової власності. Якщо розмір часток співвласників відомий, то спір про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, не виникає. Водночас може виникнути спір про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї (частина перша статті 366 ЦК України).

Якщо ж виник спір щодо визначення частки майна боржника у майні, яке належить боржнику та іншим особам на праві спільної сумісної власності, то судове рішення у разі задоволення позову має наслідком зміну матеріального правовідношення - право спільної сумісної власності припиняється, натомість виникає право спільної часткової власності (див mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18 (провадження № 12-71гс20, пункт 8.74).

При цьому відбувається припинення права власності одного виду і виникнення права власності іншого виду не тільки боржника, а й іншої особи (співвласника), яка могла взагалі не брати участі у справі, в якій ухвалене судове рішення проти боржника. Відсутність згоди такої особи на визначення частки майна боржника у спільному майні, у тому числі заперечення самого існування права спільного з боржником права власності (як у справі, що переглядається), свідчить про наявність матеріального спору, який не вирішувався і не міг бути вирішений у справі, в якій ухвалене судове рішення проти боржника. Це новий матеріальний спір, який не може розглядатися як процесуальне питання, а тому не може вирішуватися за правилами розділу VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України. Такий спір має бути вирішений судом у порядку позовного провадження.

Особа, яка є стверджуваним співвласником майна боржника у такому спорі, є стороною у спорі, якій має бути забезпечена можливість користуватися всіма правами, якими наділений відповідач відповідно до закону. Лише в цьому разі буде забезпечене право такої особи на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Велика Палата Верховного Суду, зазначала, що якщо наявний спір щодо визначення частки боржника у спільному майні, звернення виконавця до суду має бути в позовному провадженні, оскільки така заява подана до суду з метою вирішення матеріального спору.

Спір про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, є спором між боржником і іншими співвласниками майна. Після відкриття провадження за позовною заявою виконавця про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, боржник набуває статусу позивача (абзац перший частини п`ятої статті 56 ЦПК України).

Крім того, ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 30.03.2026 року у справі №629/4363/14-ц, номер провадження 6/629/50/26, розглядалось аналогічне подання головного державного виконавця Лозівського відділу державної виконавчої служби у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ковтун А.М. про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, яким державному виконавцю були надані роз`яснення з приводу розгляду подання, що такі питання вирішуються лише шляхом звернення виконавця до суду в позовному провадженні.

Отже, оскільки головний державний виконавець Ковтун А.М. повторно звернувся до суду із аналогічним поданням, частка боржника у спільному майні не визначена і наявний спір про право, який вирішується не в порядку розділу VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України, а лише в позовному провадженні, тому суд подання головного державного виконавця слід залишає без розгляду, роз`яснивши заявнику, що він має право подати позов на загальних підставах.

Керуючись ст.257-261,353-354,443 ЦПК України, суд,-

постановив:

Подання головного державного виконавця Лозівського відділу державної виконавчої служби у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ковтун А.М. про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами - залишити без розгляду.

Роз`яснити головному державному виконавцю Лозівського відділу державної виконавчої служби у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ковтун А.М., що визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується лише шляхом звернення виконавця до суду в позовному провадженні, а не в порядку розділу VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 15-денний строк з дня її винесення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Олександр ТКАЧЕНКО