Постанова № 137064865, 03.06.2026, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/4390/26

Провадження № 3/639/839/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2026 року м. Харків

Суддя Новобаварського районного суду міста Харкова Курило В. О., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, який зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в:

08 травня 2026 року о 11 годині 34 хвилини за адресою: м. Харків, бульвар Гончарівський, 7, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом електровелосипедом «Spark», без шолому та номерного знаку, з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: порушення мови, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я КНП ХОР «Обласна клінічна психіатрична лікарня №3» водій ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху України (далі ПДР України), за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, 08 травня 2026 року о 12 годині 16 хвилин за адресою: м. Харків, бульвар Гончарівський, 6, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом електровелосипедом «Spark», без шолому та номерного знаку, з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: порушення мови, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я КНП ХОР «Обласна клінічна психіатрична лікарня №3» водій ОСОБА_1 відмовився, чимпорушив вимоги пункту 2.5 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , у призначене судове засідання з`явився, на адресу суду надав письмові пояснення, в яких зазначив, що вину у вчиненні адміністративних правопорушень за ч. 1 ст. 130 КУпАП він не визнає, оскільки не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, а також не вважає, що його електровелосипед є транспортним засобом, оскільки він має потужність двигуна 0,3 кВт.

Вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суддя приходить до таких висновків.

Вина водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке вчинено 08.05.2026 о 11:34, підтверджується долученими до матеріалів справи доказами в їх сукупності, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 660385 від 08.05.2026, який складено стосовно ОСОБА_1 за порушення вимог пункту 2.5 ПДР України;

- направленням від 08.05.2026, яким підтверджується, що 08.05.2026 о 11 год 44 хв водій ОСОБА_1 направлявся до КНП ХОР «Обласна клінічна психіатрична лікарня №3» для проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, однак такий огляд не проводився;

- рапортом інспектора взводу 2 роти 3 батальйону 2 УПП в Харківській області ДПП старшого лейтенанта поліції Герасименко О. від 08.05.2026;

- відеозаписом з реєстратора службового автомобіля патрульної поліції від 08.05.2026, на якому 08.05.2026 о 11:34:58 зафіксовано момент руху електровелосипеду «Spark» під керуванням водія ОСОБА_1 , який приводився в рух за допомогою електричної тяги;

- відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції від 08.05.2026, на яких зафіксовано, що 08.05.2026 о 11:47:35 на пропозицію поліцейського пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння водій ОСОБА_1 відмовився, а також зазначив, що він проходить замісну терапію та вживає таблетки «метадон». При цьому, поліцейський роз`яснив водію ОСОБА_1 наслідки відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, а саме: складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вина водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке вчинено 08.05.2026 о 12:16, підтверджується долученими до матеріалів справи доказами в їх сукупності, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 660420 від 08.05.2026, який складено стосовно ОСОБА_1 за порушення вимог пункту 2.5 ПДР України;

- направленням від 08.05.2026, яким підтверджується, що 08.05.2026 о 12 год 25 хв водій ОСОБА_1 направлявся до КНП ХОР «Обласна клінічна психіатрична лікарня №3» для проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, однак такий огляд не проводився;

- рапортом інспектора взводу 1 роти 3 батальйону 2 УПП в Харківській області ДПП старшого лейтенанта поліції Колоди С. від 08.05.2026;

- відеозаписом з реєстратора службового автомобіля патрульної поліції від 08.05.2026, на якому 08.05.2026 о 12:16:57 зафіксовано момент руху електровелосипеду «Spark» під керуванням водія ОСОБА_1 , який приводився в рух за допомогою електричної тяги, а також момент його зупинки працівниками поліції;

- відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції від 08.05.2026, на яких зафіксовано, що 08.05.2026 о 12:28:10 на пропозицію поліцейського пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння водій ОСОБА_1 відмовився, а також зазначив, що він проходить замісну терапію та вживає таблетки «метадон». При цьому, поліцейський роз`яснив водію ОСОБА_1 наслідки відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, а саме: складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Вищевказані докази є належними та допустимими доказами по справі про адміністративне правопорушення, на підставі яких суддя встановлює наявність події адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суддя вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та визнання її винуватості.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Згідно з п. 1.9 ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Сукупністю досліджених у справі доказів підтверджується, що на пропозицію поліцейського водій ОСОБА_1 двічі відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, чим порушив вимоги пункту 2.5 ПДР України.

Причини, з яких водій ОСОБА_1 відмовився виконати вимогу поліцейського про проходження огляду з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння, правового значення для розгляду цієї справи не мають.

При вирішенні питання про те, чи є електровелосипед транспортним засобом, суд виходить з таких обставин.

Відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» № 2956-ІХ від 24.02.2023, який набрав чинності 23.03.2023, електричний колісний транспортний засіб це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Отже, електроскутери, електросамокати, електровелосипеди та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами. Їх фактично поділили на дві категорії, а саме:

- легкий персональний електричний транспортний засіб це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину;

- низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.

Постановою Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 127/5920/22 визначено, що використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сеґвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні статті 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна.

За змістом наведених норм законодавства України електровелосипеди та інша подібна техніка цим Законом офіційно визнаються транспортними засобами, а особа, яка керує електричним колісним транспортним засобом, є водієм транспортного засобу у розумінні положень п. 1.10 Правил дорожнього руху.

Отже, коли електровелосипед служить для перевезення осіб, зокрема і самого водія чи його вантажу, він є повноправним учасником дорожнього руху та вважається транспортним засобом, а тому на водія розповсюджується дія Правил дорожнього руху, в тому числі вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху.

Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Таким чином, в діях водія ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Згідно зі статтею 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самою особою, що притягується до адміністративної відповідальності, так і іншими особами.

Санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративне стягнення на водіїв у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Довідкою інспектора ВАП УПП в Харківській області ДПП старшого лейтенанта поліції Бурикіної В. підтверджується, що громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно облікових даних Інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», не отримував посвідчення водія.

Суддя враховує, що адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, зокрема попередження спричинення такою особою шкоди здоров`ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.

При цьому суд звертає увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.

Підхід щодо неможливості застосування адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами до особи, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету адміністративного стягнення.

Відповідно до інформаційного листа Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду №718/0/158-25 від 04.12.2025, під час розгляду справ про адміністративні правопорушення в ході вирішення питання про накладення адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом в тих випадках, коли особа такого права не мала або була його позбавлена, є підстави, з урахуванням статті 30 КУпАП, для застосування підходу аналогічного тому, що був сформований у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 04.09.2023 у справі №702/301/20.

Таким чином, при накладенні адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, суддя застосовує додаткове обов`язкове стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Оскільки вчинені адміністративні правопорушення охоплюються єдиною кваліфікацією за ч. 1 ст. 130 КУпАП, тому судом накладається одне адміністративне стягнення за їх вчинення.

Враховуючи вищевикладене, суддя накладає на порушника ОСОБА_1 адміністративне стягнення, передбачене санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу на користь держави в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, що є необхідним та достатнім стягненням для запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», з правопорушника на користь держави підлягає стягненню судовий збір 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 1 січня 2026 року 3 328 грн), що складає 665,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 245, 251, 252, 268, 283, 284, 285, 294 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП (за протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 660385 від 08.05.2026 та протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 660420 від 08.05.2026), та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 грн (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок) (отримувач коштів: ГУК Харківськ обл/Харків обл/21081300, код отримувача (код ЄДРПОУ) 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA168999980313020149000020001, код класифікації доходів бюджету 21081300, призначення платежу адміністративне стягнення у сфері забезпечення дорожнього руху), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір у розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Документ, що підтверджує сплату штрафу, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку, передбаченого частиною першою статті 307 КУпАП, надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення штрафу.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Строк пред`явлення постанови до виконання 3 (три) місяці.

У разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Новобаварський районний суд міста Харкова протягом 10 (десяти) днів з дня винесення постанови.

Суддя В. О. Курило