Рішення № 137064543, 28.05.2026, Володимирецький районний суд Рівненської області

Справа 556/3587/25

Номер провадження 2/556/166/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.05.2026.

Володимирецький районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Котик Л.О.

при секретарі Соловей Г.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, в селищі Володимирець цивільну справу за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про визнання недійсним умов кредитного договору, зобов`язання вчинити дій та захист прав споживача,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої позовні вимоги обґрунтовують тим, що 04 жовтня 2023 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (https://creditkasa.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1282-2526.

Відповідно до умов кредитного договору, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» взяло на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 12300, 00 грн.; строк кредитування - 300 днів; базовий період* - 14 днів; знижена відсоткова ставка 1,20 % в день; стандартна відсоткова ставка 1,50 % в день; комісія за видачу кредиту 15,00% від суми кредиту.

При цьому вказавши, що *базовий період - це проміжки часу впродовж строку дії Договору, в останні дні яких у Позичальника настає обов"язок сплати відсотків за користування Кредитом. Кількість днів у Базовому періоді вказана у Договорі і визначена Сторонами на підставі пропозиції Кредитодавця, сформованої із урахуванням побажань Позичальника, наданих в процесі звернення щодо отримання Кредиту через веб-сайт Кредитодавця.

Зазначений кредитний договір між сторонами був укладений у відповідності до норм ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію». Відповідачу було надано одноразовий ідентифікатор для підписання кредитного договору, ознайомлено з Правилами надання споживчих кредитів та інших супутніх документів, котрі в подальшому були підписані ОСОБА_1 .

Також вказують, що позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому в договорі. ОСОБА_1 свої зобов`язання по договору не виконав, не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості. У зв`язку з цим виникла заборгованість, яка станом на 13.10.2025 становить: 62 086,70 гривень, а саме: прострочена заборгованість за кредитом 12 300,00 гривень; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 49 667,40 гривень; прострочена заборгованість по комісії за видачу кредиту - 119,30 гривень.

Разом з тим повідомляють, що Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до Позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості Позичальнику за нарахованими процентами та комісії у загальній сумі 6482.10 гривень за умови погашення Позичальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 55604.60 гривень.

Враховуючи вищезазначене, Кредитодавець просить суд стягнути з Позичальника не повну суму заборгованості за Кредитним договором, а лише її частину, а саме: прострочена заборгованість за кредитом 12300,00 гривень; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 43304,60 гривень, що разом становить 55604,60 гривень.

У разі здійснення Позичальником часткового погашення кредитної заборгованості за Кредитним договором у розмірі, який дорівнює сумі заявлених Позивачем у цій позовній заяві позовних вимог, а саме у розмірі 55604.60 гривень та компенсації суми судового збору, сплаченої за подачу позовної заяви, Кредитодавцем буде здійснено списання залишку заборгованості за Кредитним договором у сумі 6482.10 гривень, а дію Кредитного договору - припинено у зв`язку з його частковим виконанням та частковим прощенням боргу Позичальника.

З посиланням на відповідні правові норми та докази, зважаючи на те, що відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», представник позивача просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі - 55604.60 гривень.

Крім того, просить стягнути з ОСОБА_1 понесені банком судові витрати у справі, у сумі 2422,40 грн.

Первісний позов надійшов до суду 27 листопада2025 року.

Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 12 грудня 2025 року відкрито провадження в справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.

28.01.2026 від представника відповідача адвоката Винниченка М.П. надійшов відзив на позовну заяву, де просить відмовити у задоволенні позову та клопотання про витребування у ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" оригінали доказів, на які посилається позивач у позові до суду, а саме: оригінал кредитного договору, оферту на укладання угоди заяву про приєднання, щодо позики, кредиту, підписану ОСОБА_1 (оригінал) та паспорт споживчого кредиту, оформленого на ім`я ОСОБА_1 ; документальне підтвердження оформлення та видачу коштів на ім`я відповідача ОСОБА_1 чи перерахунок на банківську картку йому коштів; належні обгрунтовані розрахунки боргу.

Також, 28.01.2026 від представника відповідача адвоката Винниченко М.П. надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про визнання недійсним умов кредитного договору, зобов`язання вчинити дій та захист прав споживача, з аналогічним клопотанням про витребування доказів.

Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської обаласті від 29 січня 2026 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про визнання недійсними умов кредитного договору, зобов`язання вчинити дії та захист прав споживача з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та призначено підготовче судове засідання.

17.02.2026 від представника відповідача за зустрічним позовом адвоката Савісько В.В. надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, де просить відмовити у задоволенні зустрічного позову, а також заява про залишення без розгляду клопотання позивича за зустрічним позовом про витребування доказів.

Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 05 березня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено об`єднану цивільну справу до судового розгляду.В задоволенні клопотання про витребування доказів, відмовлено.

28.05.2026 від представника відповідача за первісним позовом адвоката Винниченко М.П. надійшло додатикове пояснення, де зазначено наступне:

Щодо суті позовних вимог,

Позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» загальну суму заборгованості за Кредитним договором №1282 2526 від 04.10.2023 р., в розмірі 55 604,60 гривень, з яких: прострочена заборгованість за кредитом 12 300,00 гривень; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 43 304,60гривень.

Позивачем була розрахована заборгованість в розмірі 55 604,60 гривень за договором яз яких : заборгованість за тілом кредиту 12 300,00 гривень Відповідач вважає такою вимогу що можна розглядати. Але позивач не враховує що частина коштів відповідачем була повернута позивачу.

Заборгованість за відстоками - 43 304,60 гривень відповідач не погоджується, оскільки сума нарахованих відстоків не може перевищувати 50 % тіла кредиту, тим більше враховуючи воєнний стан.

З комісією за обслуговування кредиту відповідач не погоджується, є незаконною, оскільки заборонено нараховувати пеню та інші санкції за заборгованість по кредитах. Судовий збір підлягає стягненню пропорційно до % задоволених позовних вимог. Витрати на правничу допомогу Без участі у судових засіданнях явно завищена сума (враховуючи незначну складність, типовий характер спору, та можливість позивача залучити представника за меншу суму винагороди). Просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу.

На підставі вищевикладеного просять відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Врахувати нікчемність умов положень кредитного договору Позивачем ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" із яких нараховано заборгованість за відстоками (ЗАВИЩЕНИЙ ставка % відсотків) та встановлення додаткових комісій щодо клієнта споживача послуг ОСОБА_1 адже сума нарахованих відстоків не може перевищувати 50 % тіла кредиту, тим більше враховуючи воєнний стан, а також визнати незаконною нарахування пені. В період воєнного стану заборонено нараховувати пеню та інші санкці, а також визнати незаконними норми договору якими передбачена комісія за обслуговування кредиту за заборгованість по кредитах , з моменту його укладення.

Представник позивача за первісним позовом в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просили розглянути справу у їх відсутності.

Належним чином повідомлений відповідач за первісним позовом та його представник в судове засідання не з"явилися, просили проводити розгляд справи у їх відсутності.

Згідно п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Розгляд справи здійснюється за відсутності сторін, без фіксування судового засідання технічними засобами, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до наступного висновку:

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у т.ч. електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного вкидання зобов`язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

За правилами ст.ст. 626, 628, 638 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Частиною першою ст. 1054, ст.ст. 1055, 10561 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Законом України "Про електронну комерцію" № 675-VIII (далі Закон № 675-VIII) на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Частиною третьою ст. 5 Закону № 675-VIII установлено, що правочин не може бути визнано недійсним у зв`язку з його вчиненням в електронній формі, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст.ст. 11, 12 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (ч. 6 ст. 11 Закону № 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону № 675-VIII).

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що 04 жовтня 2023 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (https://creditkasa.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1282-2526.

Згідно зі ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор для підписання кредитного договору №1282-2526 від 04.10.2023, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.

Відповідно до умов кредитного договору, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» взяло на себе зобов`язання надати ОСОБА_1 кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 12300, 00 грн.; строк кредитування - 300 днів; базовий період* - 14 днів; знижена відсоткова ставка 1,20 % в день; стандартна відсоткова ставка 1,50 % в день; комісія за видачу кредиту 15,00% від суми кредиту.

Факт перерахунку коштів ОСОБА_1 підтверджується квитанцією 2374324966 від 04.10.2023.

Згідно розрахунку заборгованості за договором №1282-2526 від 04.10.2023, складеного ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», станом на 13.10.2025 заборгованість становить: 62 086,70 гривень, а саме: прострочена заборгованість за кредитом 12 300,00 гривень; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 49 667,40 гривень; прострочена заборгованість по комісії за видачу кредиту - 119,30 гривень.

Разом з тим повідомляють, що Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до Позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості Позичальнику за нарахованими процентами та комісії у загальній сумі 6482.10 гривень за умови погашення Позичальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 55604.60 гривень.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту.

Правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування», договір був укладений у письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові ВС від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18), від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20 (провадження № 61-6379св21).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Таким чином, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» надало належні і допустимі докази укладення із ОСОБА_1 кредитного договору № 1282-2526 від 04 жовтня 2023 року та отримання позичальником кредитних коштів.

Сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитних договорів (ст. 638 ЦК України).

Станом на день розгляду справи заборгованість за договором кредиту відповідачем не погашена, тому сума простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 12300 гривень підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо нарахування відсотків, суд зазначає таке.

Відповідно до п.4.1. договору, загальний розмір Кредиту за цим Договором становить 12300.00 (дванадцять тисяч триста цілих, нуль сотих ) гривень. Дата надання/видачі Кредиту: 04.10.2023.

Плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування Кредитом та комісії за видачу Кредиту (якщо п. 4.7. цього Договору передбачає сплату комісії за видачу Кредиту). Тип процентної ставки за користуванням Кредитом фіксована. Процентна ставка за користуванням Кредитом не змінюється протягом усього строку користування Кредитом, однак Позичальнику на умовах, вказаних у цьому Договорі (програма лояльності), може надаватися можливість скористатися Кредитом за Зниженою процентною ставкою. Надана клієнту в межах програми лояльності Знижена ставка діє і залишається незмінною протягом усього періоду дії пропозиції в межах програми лояльності за умови дотримання Позичальником умов, за яких Позичальнику надається можливість сплати процентів за Зниженою процентною ставкою, передбачених п. 10.2. цього Договору. Тип комісії одноразова комісія (нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту, якщо п. 4.7. цього Договору передбачає сплату комісії за видачу Кредиту). (п.4.3.Договору)

В пункті 4.4. договору вказувалося про те, що базовий період складає 14 (чотирнадцять) календарних днів. Перебіг першого Базового періоду починається з дати надання/видачі Кредиту та закінчується в дату останнього календарного дня першого Базового періоду. Перебіг кожного наступного Базового періоду починається з наступної дати за датою закінчення попереднього Базового періоду. Перебіг останнього Базового періоду закінчується в останній день строку дії цього Договору.

Згідно п. 4.5., 4.6., Сплату процентів за користування Кредитом та комісії за видачу Кредиту (якщо п. 4.7. цього Договору передбачає сплату комісії за видачу Кредиту) Позичальник зобов`язаний здійснювати у визначені Графіком платежів за Договором за зниженою ставкою (який є Додатком 3 до цього Договору) дати, які є останніми днями відповідних Базових періодів. Отримані Кредитодавцем від Позичальника грошові кошти зараховуються в якості оплати процентів за користування Кредитом та комісії за видачу Кредиту за загальним правилом в останній день кожного Базового періоду згідно графіку платежів (який є Додатком 3 до цього Договору). У випадку сплати Позичальником прострочених процентів за користування Кредитом та простроченої комісії за видачу Кредиту отримані Кредитодавцем від Позичальника грошові кошти зараховуються в рахунок оплати вказаної заборгованості в дату їх надходження на банківський рахунок Кредитодавця. Позичальник підписанням цього Договору підтверджує та розуміє, що після ініціювання Позичальником переказу коштів з власного рахунку на рахунок Кредитодавця проходить певний час до моменту зарахування сплачених Позичальником коштів на рахунок Кредитодавця, а також те, що ризики того, що сплачені Позичальником кошти можуть надійти на рахунок Кредитодавця із затримкою, несе Позичальник. Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, за наступною ставкою: Стандартна процентна ставка становить 1.50% (одна ціла, п`ятдесят сотих відсотки(-ів)) за кожен день користування Кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього Договору, за виключенням строку використання Позичальником права користування Кредитом за Зниженою ставкою).

Пунктами 4.10., 4.11., 4.12. договору передбачено, строк кредитування, тобто, строк на який надається Кредит Позичальнику: 300 (триста) календарних днів з моменту перерахування Кредиту Позичальнику (далі Строк кредитування). Дата повернення (виплати) кредиту 08.04.2026 року. Продовження Строку кредитування або строку виплати Кредиту в односторонньому порядку Кредитодавцем або Позичальником не допускається. У Позичальника відсутнє право ініціювати укладення додаткового договору для продовження Строку кредитування та/або строку виплати Кредиту, установлених цим Договором. Строк кредитування може бути продовжений за взаємною згодою Сторін шляхом укладення Додаткової угоди до цього Договору, згідно з якою після укладення Додаткової угоди Строк кредитування продовжується і складає з моменту укладення Додаткової угоди до його закінчення 300 (триста) календарних днів. У такому випадку актуальний Строк кредитування зазначається в останній укладеній Сторонами Додатковій угоді до цього Договору, якою змінювався Строк кредитування.

Реальна річна процентна ставка на дату укладення цього Договору складає двадцять сім тисяч сто тридцять п`ять цілих, нуль сотих процентів. (п.4.10)

Орієнтовна загальна вартість Кредиту на дату укладення цього Договору (за весь Строк кредитування) складає: 63 516,96 грн. та включає в себе: суму Кредиту, комісію за видачу Кредиту (якщо п.4.7. цього Договору передбачає сплату комісії за видачу Кредиту) та проценти за користування Кредитом. (п.4.11)

В пунктах 10.1, 10.2 (Програма лояльності) міститься текст значних за обсягом положень, згідно з якими, зокрема, позичальник за умови дотримання вимог, передбачених п.п.10.2, 10.3 цього договору, користується програмами лояльності кредитодавця та сплачує проценти (відсотки) за користування кредитом за наступними ставками: пльгова процентна ставка, промо-ставка, знижена процентна ставка.

З`ясовано, що позивач покликався на те, що заборгованість нараховувалась за зниженою та стандартною процентною ставкою.

З огляду на наведені пункти договору знижена процентна ставка становить 1,20 % за кожен день користування кредитом, яка надається кредитодавцем виключно як знижка на користування кредитом та є заохоченням позичальника до сумлінного виконання умов договору. З моменту повного погашення позичальником заборгованості зі сплати процентів подальше нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за зниженою процентною ставкою. Позичальник здійснює сплату процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою починаючи з наступної дати: з першого для користування кредитом, позичальник зберігає можливість сплати відсотків за користування кредитом за зниженою процентною ставкою протягом усього періоду дії договору за умови сплати позичальником своєчасно і у повному обсязі процентів за користування кредитом.

Встановлено, що факт видачі кредитних коштів за договором підтверджується довідкою директора ТОВ УКР КРЕДИТ ФІНАНС.

Згідно висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 за подібних правовідносин з цим же позивачем - ТОВ "Укр Кредит Фінанс", але до іншого боржника, де зазначено таке.

Відповідно до п. 5 ч.3 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у ч.3 ст. 509, ч.ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Наведене узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 09 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У своєму Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Колегія суддів касаційного суду зважала на те, що аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

В справі, що переглядалася Верховним Судом, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги повністю, а суд апеляційної інстанції залишив відповідне рішення без змін.

Скасовуючи постанову Хмельницького апеляційного суду від 30 листопада 2023 року та направляючи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції справу, Верховний Суд зауважив, що під час розгляду справи суд апеляційної інстанції не спростував доводів позичальника щодо несправедливих умов нарахування розміру відсотків за несвоєчасно виконане зобов`язання за кожен день прострочення, зазначивши лише про те, що позичальник із позовом про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії не звертався. При цьому звернув увагу й на те, що відсутність такого позову не є перешкодою для врахування інтересів відповідача у цій справі з метою дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. З огляду на викладене доводи касаційної скарги щодо недослідження судами розрахунку суми боргу та невстановлення його реального розміру з урахуванням засад справедливості, добросовісності та розумності були частково обґрунтованими та підтвердилися під час перегляду справи у Верховному Суді.

Крім того, як правильно на це покликається заявник, відповідно до п. 5 розділу I Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" доповнено ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" частиною п`ятою , згідно з якою максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Цим Законом розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" доповнено пунктом 17, згідно з яким тимчасово протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Оскільки Закон набрав чинності 24 грудня 2023 року, а 2024 рік був високосним (у лютому 29 днів), вказані періоди розподіляються так: перший період за максимальною денною ставкою 2,5% з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року (включно); другий період за максимальною ставкою 1,5 % з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року (включно). З 20 серпня 2024 року почала діяти базова ставка не більше 1 % на день.

Між тим, судом встановлено що розрахунок кредитора, проведений з порушенням законодавства про споживче кредитування, тоді як такі нарахування є неправомірними.

Натомість при стягненні заявленої позивачем заборгованості необхідно ґрунтуватися на чітко обумовлених між контрагентами кредитного договору умовах, які містяться у таблицях обчислення вартості кредиту, які містяться на першій та другій сторінці договору, зазначено про те, що датою видачі кредиту є 04.10.2023, сума погашення кредиту складає - 12 300 гривень, сума процентів та комісії (разом) 16991.60 грн.

Згідно розрахунку заборгованості за договором № 1282-2526 від 04 жовтня 2023 року, ОСОБА_1 добровільно сплатив заборгованість за договором в сумі 5895.40 грн.: 18.10.2023 3792,10 грн., 31.10.2023 2103.30 грн. З яких: на погашення комісії - 1725,70 грн.; на погашення процентів 4169,70 грн.

Тобто , як вбачається з вищевикладеного договору та розрахунку, відповідач не сплатив заборгованість: за тілом кредиту в сумі 12300,00 грн.; комісії 119,30 грн.; процентів 16991,60 грн. (сума процентів і комісії, зазначені у договорі) - 5895,40 грн. (сплачені частково проценти та комісія)= 11096.20 грн.

Оскільки позивач за первісним позовом не просить стягнути частково не сплачену комісію в сумі 119,30 грн., а тому слід стягнути заборгованість за процентами в сумі 11096,20 грн. 119,30=10976,90 грн.

Одними із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч.1 ст. 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Також суд зважає й на висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16, згідно з якими надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за користування кредитом, так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника. Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Відповідно до ч.8 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

З огляду на зміст та тлумачення укладених правочинів нарахування заборгованості за процентами поза 21 денним строком кредитування здійснювалась як міра відповідальності за порушення певних умов кредитного договору.

Отже, первісний позов підлягає до часткового задоволення шляхом стягнення на користь кредитора з позичальника 23276.90 гривень заборгованості, позаяк тіло кредиту за кредитним договором становить 12300 гривень, а нараховані проценти складають 10976,90 гривень.

Щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про захист прав споживача, суд зазначає наступне.

Згідно зустрічних позовних вимог, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» була розрахована заборгованість за договором із яких : заборгованість за тілом кредиту. Відповідач вважає такою вимогу що можна розглядати.

Заборгованість за відстоками відповідач не погоджується. Сума нарахованих відстоків не може перевищувати 50 % тіла кредиту, тим більше враховуючи воєнний стан. Також вважає незаконною комісію за обслуговування кредиту, заборгованість за пенею, оскільки в період воєнного стану заборонено нараховувати пеню та інші санкції за заборгованість по кредитах.

Судовий збір підлягає стягненню пропорційно до % задоволених позовних вимог. Витрати на правничу допомогу Без участі у судових засіданнях явно завищена сума (враховуючи незначну складність, типовий характер спору, та можливість позивача залучити представника за меншу суму винагороди), просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу.

Відповідно до статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Згідно із частинами першою, другою, п`ятою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умов, якими встановлено плату щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Згідно із частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 за позовом позичальника до АТ «Ідея Банк» про визнання недійсним кредитного договору, вирішувала питання (а) чи можливе встановлення комісії за обслуговування кредиту згідно Закону України «Про споживче кредитування»; (б) чи має кваліфікуватися умова договору, що передбачає комісію, як дійсна/нікчемна/оспорювана. Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові вказала на те, що Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, а згідно з пунктом 3.2.4 кредитного договору позичальник має право не частіше одного разу на місяць вимагати у банку безоплатного надання інформації про поточний розмір його заборгованості. Разом з тим зробила висновок про нікчемність в цілому пунктів 1.4 та 6 кредитного договору, зокрема не лише щодо щомісячного інформування про розмір заборгованості, але й опрацювання запитів позичальника, надання інформації по рахунку.

Вказаний висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 має бути врахований під час касаційного розгляду цієї справи в силу вказівок, наведених у частині четвертій статті 263, частині третій статті 400 ЦПК України. При цьому Верховний Суд також враховує ту обставину, що споживач є слабшою стороною у відносинах із банком. Розмір відсотків завищений, комісії за розрахунково-касове обслуговування становить 1,3 % на місяць (15,6 % річних), що майже відповідає розміру визначених договором процентів (15,99 річних). Явно очевидним в цій ситуації є те, що умови кредитування, бланки документів розробляв саме банк, а позиція банку про те, що споживач звернувся з офертою до банку, а банк лише акцептував його оферту є явно надуманою.

При цьому в акцепті пропозиції на укладання угоди про надання кредиту, комісійна винагорода за ставкою визначена без вказівки про її щомісячний характер, незважаючи на те, що процентна ставка за кредитом визначена у річному вимірі.

В акцепті також зазначено, що комісійна винагорода за переказ коштів та приймання готівки на рахунки банку сплачується згідно діючих тарифів банку, що свідчить про те, що вказані послуги оплачуються окремо.

Подібний висновок про нікчемність положень кредитного договору, якими встановлена комісія за розрахунково-касове обслуговування кредиту, із посиланням на вищевказану постанову Великої Палати Верховного Суду, сформульований у постанові Верховного Суду від 17 серпня 2022 року у справі № 180/1434/20 (провадження № 61-9418св21).

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за нарахованими процентами звертають увагу на наступне.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 31.10.2018 у справі №161/12771/15, від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 - право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

За умовами договору сторони встановили строк кредитування 13 днів, однак Позивач просить стягнути з Відповідача проценти за користування кредитними коштами як за період строку кредитування, так і після закінчення такого строку.

З представленого Позивачем розрахунку, вбачається, що останнім нараховувались проценти.

В той же час, звертають увагу на те, що умовами Договору не передбачено нарахування процентів у наведеному розмірі - а передбачено нарахування процентів у меншому розмірі, як вказується у представленому Позивачем розрахунку заборгованості.

Оскільки Договором визначений строк його дії, саме протягом цього строку слід нараховувати Відповідачу передбачені Договором проценти за користування грошовими коштами, а тому заборгованість Відповідача за процентами за період є значно меншою.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 вказує на відсутність укладеного між ним та Банком письмового договору, яким би було передбачено право Банку нараховувати проценти та інші платежі, а також списувати грошові кошти з його рахунку. Здійснивши таке списання в рахунок кредитних коштів, Банк порушив його права як споживача банківських послуг.

Закон України «Про захист прав споживачів», який регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів, застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Що стосується доводів позивача ОСОБА_1 про невідповідність кредитного договору вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», через несправедливі умови, слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до правових позицій , викладених в ухвалі Верховного Суду України від 3 листопада 2010 року (справа №6-11173св10), застосування положень Закону України «Про захист прав споживачів» до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, можливе лише в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи відсоткової ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають кредитні правовідносини, тому до спорів щодо виконання такого договору положення цього Закону не можуть застосовуватись, а застосуванню підлягає спеціальне законодавство в системі кредитування.

А як зазначено в постанові Пленуму Верховного Суду України N 5 від 12.04.96 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» зазначено, що оскільки Закон України «Про захист прав споживачів» не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг).

Відповідно до частин першої - п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно частин першої та другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 3, 6, 627 ЦК України в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Враховуючи викладене, суд вважає, що між сторонами було належним чином укладено кредитний договір, згідно якого позичальник отримав кредит у розмірі 12300 грн., отже, між сторонами виникли кредитні правовідносини.

Крім того, позивач за зустрічним позовом не заперечував тієї обставини, що він брав кредитні кошти, користувався кредитними коштами, що свідчить про здійснення ним усіх дій необхідних для укладання кредитного договору.

Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В свою чергу, ОСОБА_3 допущено порушення умов договору щодо своєчасного погашення платежів, внаслідок чого утворилась заборгованість.

А як зазначено в ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

А як вже було зазначено раніше, 04 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Договір про відкриття кредитної лінії №1282-2526.

Відповідно до п.2.3 Договору, дата видачі кредиту 04.10.2023, сума кредиту 12300 грн., нараховані проценти та комісія за користування Кредитом 16991,60 грн., разом до сплати 29291.60 грн.

Згідно п.3.1 Договору, цей Договір укладається Сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію».

Банк виконав свої зобов`язання за цим договором, надав ОСОБА_1 кредит, але останній свої зобов`язання щодо його повернення порушував, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Таким чином, вказане спростовує доводи позивача про те, що між сторонами не був укладений письмовий договір, який би надавав право Банку нарахувати та списувати з карткового рахунку проценти.

В той же час, суд вважає, що наявність зобов`язальних правовідносин і чинного договору є законною правовою підставою набуття грошових коштів.

Окрім того, позивачем за зустрічним позовом не надано суду належних та достатніх доказів того, що під час укладення оспорюваного договору він не був ознайомлений з усіма його умовами. Крім того, в ході судового розгляду судом не встановлено обставин, які б свідчили про несправедливість умов кредитного договору чи наявність положень, які б вводили позивача в оману щодо змісту правочину та наслідків його невиконання.

Відповідно до статей 11, 18 Закону України "Про захист прав споживачів" до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Для кваліфікації умов договору як несправедливих необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві, а у випадку визнання окремого положення договору несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Подібні правові висновки щодо застосування вищезазначених норм ЦК України та Закону України "Про захист прав споживачів" у спірних правовідносинах викладені у постановах Верховного Суду: від 06 грудня 2019 року в справі № 664/1261/16-ц (касаційне провадження № 61-25248св18), від 27 січня 2020 року в справі № 754/6091/18 (касаційне провадження № 61-11473св19).

Відповідач має заборгованість з погашення кредитних коштів, ОСОБА_1 основне зобов`язання за цим договором не виконав, а тому суд дійшов висновку, що він повинен нести відповідальність за його невиконання.

На підставі викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги позивача за зустрічним позовом про захист прав споживача, тому вимога про стягнення коштів, яка є похідною, також не підлягає до задоволення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За вимогами ст.ст.76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, з`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємозв`язку, суд приходить до висновку про часткове задоволення первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 23276.90 гривень, з них: заборгованість за тілом кредиту - 12300 гривень,заборгованість за нарахованими проценти - 10976,90 гривень, і відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про визнання недійсними умов кредитного договору, зобов`язання вчинити дії та захист прав споживача.

Що стосується сплаченого судового збору, то судом встановлено наступне.

Згідно з п.3) ч.2 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Позивачем за первісним позовом при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн.та заявлено позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 55604.60грн.

Судом задоволено позовні вимоги за первісним позовом на суму 23276,90,00 гривень , що становить 38,90 % від ціни позову, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1014,02 грн., що складає 41,86 % від 2422,40 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 81, 141, 260, 263, 265, 354 ЦПК України, ст.ст.203, 215, 526, 527, 530, 1046, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки 26, офіс 407, м. Київ, 01133 загальну суму заборгованості за Кредитним договором № 1282-2526 від 04.10.2023, в розмірі 23276 (двадцять три тисячі двісті сімдесят шість) гривень 90 копійок заборгованості, з них: заборгованість за тілом кредиту - 12300 гривень, заборгованість за нарахованими проценти - 10976,90 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судові витрати на оплату судового збору в розмірі 1014 (одна тисяча чотирнадцять) гривенб 02 копійки.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про визнання недійсним умов кредитного договору, зобов`язання вчинити дій та захист прав споживача, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо в Рівненський апеляційний суд протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Котик Л.О.

Учасники процесу:

Позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», юридична адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26 офіс 407, ЄДРПОУ 38548598;

Відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання згідно відповіді з ЄДДР за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .