Рішення № 137063787, 02.06.2026, Тетіївський районний суд Київської області

02.06.2026 Провадження по справі № 2/940/514/26

Справа № 940/608/26

РІШЕННЯ

Іменем України

02 червня 2026 року Тетіївський районний суд Київської області у складі :

головуючого судді Самсоненка Р.В.

за участю секретаря судового засідання Мудрик Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Тетієві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» пред`явило позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 8220656 від 25.08.2024 в розмірі 67500,00 грн. та понесених судових витрат.

В обґрунтування позову зазначено, що 25.08.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір № 8220656 про надання споживчого кредиту, який підписаний електронним підписом позичальника, за умовами якого відповідачці було надано кредит в сумі 25000,00 грн., строком на 360 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,00% від суми кредиту за кожен день користування.

16.05.2025 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» було укладено договір факторингу № 16.05/25-Ф, відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна» відступило на користь ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» право грошової вимоги до позичальників, у тому числі за договором № 8220656 про надання коштів споживчого кредиту від 25.08.2025, що укладений між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 .

Однак, всупереч умовам кредитного договору, відповідачка ОСОБА_1 свої зобов`язання належним чином не виконала, тому, позивач просить у судовому порядку стягнути з відповідачки на свою користь суму заборгованості за кредитним договором станом на 26.02.2026, яка склала 67500,00 грн., з яких: 25000,00 грн. заборгованість за кредитом, 30000,00 грн. заборгованість за нарахованими процентами, 12500,00 грн. заборгованість за штрафом.

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 13.04.2026 відкрито провадження в справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачці роз`яснено право подавати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, а також наслідки ненадання відповідачкою відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, зокрема право суду вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Сторони у справі повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідачка ОСОБА_1 отримала копію ухвали про відкриття провадження, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу. У встановлений судом строк заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, відзив на позов та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відповідачка суду не надала, відтак, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 25.08.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір № 8220656 про надання споживчого кредиту, який було підписано електронним підписом позичальника, за умовами якого відповідачці було надано кредит в розмірі 25000,00 грн., строком на 360 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,00 % від суми кредиту за кожен день користування.

Як зазначає позивач, ТОВ «Авентус Україна» виконало взяті на себе зобов`язання за договором, а саме надало відповідачці ОСОБА_1 грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору, що підтверджується листом ТОВ «Пейтек» № 150-25 від 16.05.2025, проте ОСОБА_1 свої зобов`язання належним чином не виконувала, порушуючи умови кредитного договору, в результаті чого виникла заборгованість за договором станом на 15.05.2025, яка склала 67500,00 грн., з яких: 25000,00 грн. заборгованість за кредитом, 30000,00 грн. заборгованість за нарахованими процентами, 12500,00 грн. заборгованість за штрафом, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором № 8220656 про надання споживчого кредиту від 25.08.2024 станом на 15.05.2025.

16.05.2025 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» було укладено договір факторингу № 16.05/25-Ф, відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна» відступило на користь ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» право грошової вимоги до позичальників, у тому числі за договором № 8220656 про надання споживчого кредиту від 25.08.2025, що укладений між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 .

Із листа АТ «Універсал Банк» № БТ/Е-14638 від 17.04.2026 встановлено, що ОСОБА_1 банком було емітовано картку № НОМЕР_1 на яку перераховано грошові кошти в сумі 25000,00 грн., що підтверджується випискою про рух коштів за картковим рахунком, за період з 25.08.2024 по 30.08.2024.

Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Порядок укладення договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Отже, відповідачка ОСОБА_1 та ТОВ «Авентус Україна» вчинили дії, визначені статтями 11 та 12 Закону України «Про електронну комерцію», оскільки відповідачка підписала кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Підписавши договір, відповідачка надала свою згоду на його укладення, погодилась з усіма умовами та змістом, повністю розуміючи і зобов`язуючись неухильно дотримуватися умов кредитного договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на веб-сайті Товариства та є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частинами 1 та 2 ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Так, надані позивачемдокази, які досліджені судом, підтверджують факт порушення відповідачкою ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за договором № 8220656 про надання споживчого кредиту від 25.08.2024.

Водночас, відповідачкою ОСОБА_1 не надано до суду жодних пояснень, відзиву на позовну заяву, а також жодних доказів на спростування суми заборгованості у зазначеному розмірі.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що наявні підстави для задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» в частині стягнення з відповідачки ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 55000,00 грн., з яких: 25000,00 грн. заборгованість за кредитом, 30000,00 грн. заборгованість за нарахованими процентами.

Щодо позовних вимог у частині стягнення з відповідачки штрафу у розмірі 12500,00 грн., суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до Закону України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено відповідний Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан, який триває дотепер.

У цій справі кредитний договір № 8220656 укладений між сторонами 25.08.2024, тобто в період дії воєнного стану в Україні, а, отже, згідно з п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки за прострочення зобов`язань.

Відтак, оскільки стягнення неустойки у період дії воєнного стану не відповідає вимогам закону, тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідачки ОСОБА_1 штрафу в розмірі 12500,00 грн.

З огляду на наведені вище норми права, розглянувши справу в межах заявлених вимог, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити частково, зокрема, стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 8220656 від 25.08.2024 у розмірі 55000,00 грн., з яких: 25000,00 грн. заборгованість за кредитом, 30000,00 грн. заборгованість за нарахованими процентами, у задоволенні іншої частини позовних вимог щодо стягнення штрафу в розмірі 12500,00 грн. необхідно відмовити.

Крім того, відповідно до ст. 264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч. 5 ст. 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як встановлено судом, позивач ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» поніс судові витрати у вигляді судового збору за подання позовної заяви в сумі 2662,40 грн.

Оскільки, у ході судового розгляду суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в сумі 55000,00 грн., що становить 81,48 % від заявленої позивачем суми 67500,00 грн., відтак, стягненню з відповідачки на користь позивача підлягає сума судового збору в сумі 2169,32 грн.

Щодо стягнення з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Так, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи долучено: копію договору про надання юридичних послуг № 02/08/2024 від 02 серпня 2024 року; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; копію акту приймання-передачі наданих послуг № 116 до договору № 02/08/2024 про надання юридичних послуг від 02 серпня 2024 року від 04.11.2025; копію витягу з реєстру № 1 до акту приймання-передачі наданих послуг № 116 до договору № 02/08/2024 про надання юридичних послуг від 02 серпня 2024 року від 04.11.2025; копію платіжної інструкції кредитного переказу коштів № 3337 від 06.11.2025.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У постанові від 12 травня 2020 року по справі № 904/4507/18, обґрунтовуючи правові підстави стягнення витрат на професійну правову допомогу, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v.Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§70-72).

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд бере до уваги, що у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, беручи до уваги положення ЄСПЛ та практику Верховного Суду, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи, що справа про стягнення кредитної заборгованості є справою, у якій вже склалася стала судова практика та яка не потребує додаткового вивчення норм законодавства та правових позицій, суд дійшов висновку, що справедливим буде зменшення розміру витрат, понесених на надання професійної правничої допомоги до 4000,00 грн, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс».

Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

У контексті вищенаведеного, суд вважає наведене обґрунтування цього рішення достатнім.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 10, 12, 76, 81, 82, 137, 141, 178, 247, 264-268, 279, 354 ЦПК України, статтями 207, 509, 512, 514, 525, 526, 527, 536, 610, 611, 626, 628, 633, 634, 1048, 1054, 1055 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс», код ЄДРПОУ 41915308, юридична адреса: бульвар Вацлава Гавела, буд. 4, м. Київ, 03124, заборгованість за договором № 8220656 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 25.08.2024 станом на 26.02.2026 в розмірі 55000 (п`ятдесят п`ять тисяч) гривень 00 копійок, частково понесені судові витрати у виді сплаченого судового збору у розмірі 2169 (дві тисячі сто шістдесят дев`ять) гривень 32 копійки та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Р.В. Самсоненко