Рішення № 137063117, 02.06.2026, Верховинський районний суд Івано-Франківської області

Справа№938/446/26

Провадження № 2/938/342/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2026 року селище Верховина, Верховинський район, Івано-Франківська область

Верховинський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого-судді Бучинського А.Б.,

з участю: секретаря судового засідання Карабчук І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про стягнення зайво виплаченої пенсії, -

в с т а н о в и в:

Головне управління Пенсійного фондуУкраїни в Івано-Франківській області звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої суми пенсії за період з 01.09.2024 по 31.03.2026 в розмірі 20913,00 гривень.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області перебував ОСОБА_1 , який отримував пенсію як особа з інвалідністю (ІІІ група) відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 10.08.2023. З витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №ЦО 12267 від 03.03.2025, що надсилається до територіальних органів ПФУ встановлено, що відповідачу не було встановлено групу інвалідності, а отже з 01.09.2024 по 31.05.2025 виявлено переплату пенсії в сумі 21203,00 грн, з яких 290,00 грн було повернуто банком АТ КБ ПриватБанк за запит ПФУ в межах наявного залишку, інша сума переплати в розмірі 20913 грн відповідачем добровільно не повернута. Оскільки, відповідач отримав безпідставно за період з 01.09.2024 по 31.03.2026 пенсію по інвалідності в розмірі 20913,00 гривень, а тому згідно вимог ст.1212 ЦК України він зобов`язаний повернути зазначені кошти Пенсійному Фонду України.

Ухвалою судді Верховинського районного суду Івано-Франківської області Бучинського А.Б. від 01.04.2026 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов.

Позивач явку представника в судове засідання 02.06.2026 не забезпечив, про розгляд справи повідомлявся у встановленому законом порядку. На електронну адресу суду представник позивача, 05.05.20256 подав клопотання про розгляд справи без участі представника, просив здійснювати розгляд справи на підставі наявних матеріалів справи. А тому, суд вважає за можливе розщглянути справу у відсутності сторони позивача.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся у встановленому законом порядку, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, згідно яких поштові відправлення ним отримано 08.04.2026 та 06.05.2026. Відзив на позов у строк встановлений судом, відповідач не подав.

А тому, у суду відсутні підстави для подальшого відкладення розгляду справи з підстав, визначених ч.2 ст.223 ЦПК України, і у відповідності до положень ч.4 ст.223 ЦПК України суд вирішує справу у відсутності відповідача, який повторно не з`явився, про розгляд справи був належно повідомлений, на підставі наявних у ній даних чи доказів. Крім цього, підстав для постановлення заочного рішення суд не вбачає, оскільки позивачем у відповідності до положень п.4 ч.1 ст.280 ЦПК України не висловено своєї згоди не проведення заочного розгляду справи.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, суд ухвалює судове рішення про наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Частиною 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У ч.1 ст.89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 1 ст.30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого ст. 32 цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст.34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності.

Згідно ч.1 ст.50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Зловживанням є умисні протиправні дії пенсіонера, спрямовані на безпідставне отримання пенсій, або отримання пенсії у більшому, ніж визначено законом, розмірі.

Відповідно до ч.1 ст.103 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. Відрахування на підставі рішень органу, що призначає пенсії, провадяться в розмірі не більше 20 процентів пенсії понад відрахування з інших підстав.

Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, регулюється Порядком повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення (далі Порядок), затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України № 6-4 від 21 березня 2003 року.

Відповідно до п. 4 вказаного порядку у разі припинення виплати пенсії відповідно до ч.1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» решта переплати пенсії, що стягувалася за рішенням територіального органу Пенсійного фонду України, або суми пенсії, виплачені надміру внаслідок рахункової помилки, у випадку відмови пенсіонера від добровільного повернення виплачених сум стягуються в судовому порядку.

Згідно п. 3 цього Порядку, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до ст. 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно зі ст.1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Отже, законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 545/163/17.

При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Наведене узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц, постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 607/4570/17-ц.

Суд звертає увагу, що зловживанням з боку пенсіонера в розумінні ч.1 ст.103 Закону № 1788-ХІІ є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями, про які йому було достовірно відомо.

Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 25 жовтня 2016 року у справі № 686/26486/14-а та постановах Верховного Суду від 25 вересня 2018 року у справі №340/644/15-а та від 21 лютого 2020 року у справі №173/424/17(2-а/173/41/2017).

Отже, для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, має достеменно встановити, що факт переплати пенсії, що враховуються при її обчисленні, відбувся у зв`язку із поданням пенсіонером завідомо недостовірних відомостей.

Оцінюючи докази, що свідчать про можливе зловживання, суд виходить з презумпції дійсності документів, наданих для призначення/перерахунку пенсії, та презумпції добросовісності заявника. Ці презумпції може бути спростовано на підставі доказів, що доводять умисел заявника на отримання пенсії без законних для цього підстав.

Правовою позицією Верховного Суду України у справі № 6-91цс14 (постанова від 02 липня 2014 року) визначено, що до правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення ст.1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають.

Тобто, до правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення ст. 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

З 1 січня 2025 року експертиза щодо встановлення інвалідності відповідно до законодавства для повнолітніх осіб проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи, сформованими відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі - Постанова № 1338). Вказаною постановою затверджені: Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії встановлення інвалідності.

Відповідно до п.3 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи експертні команди формуються з метою організації та проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі оцінювання) відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи та критеріїв направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджених Постановою № 1338. П. 6 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи передбачено, що оцінювання проводиться: Центром оцінювання функціонального стану особи (далі - ЦОФСО); експертними командами, сформованими на базі закладів охорони здоров`я.

Згідно п.7 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи права та обов`язки ЦОФСО за рішенням МОЗ покладаються на підприємство, установу або організацію, що належить до сфери управління МОЗ, та має ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики.

Пунктом 10 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи визначено, що рішення про встановлення інвалідності, прийняті до набрання чинності цієї постанови переглядаються ЦОФСО з дотриманням вимог, встановлених цим Порядком.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 03 грудня 2024 року № 2022 права та обов`язки ЦОФСО покладено на державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України». Зазначеним наказом затверджено Положення про Центр оцінювання функціонального стану особи.

Згідно норм ст. 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» державною установою «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» передано інформацію про скасування рішень медикосоціальних експертних комісій за результатами перевірки обґрунтованості рішень експертними командами ЦОФСО.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до копії виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 12 ААД № 057896 від 02.09.2024 (а.с. 6) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено ІІІ групу інвалідності з 01.09.2024, загального захворювання. Інвалідність встановлено до 01.10.2026. Дата чергового переогляду 02.09.2026.

З Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, що надсилається до територіальних органів Пенсійного фонду України Центру оцінювання функціонального стану особи №ЦО 12267 від 03.03.2025 вбачається, що відповідачу ОСОБА_1 не було встановлено групу інвалідності з 01.09.2024. При цьому рішення про відміну встановленої інвалідності ОСОБА_1 експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи прийнято лише 03.03.2025 (а.с.7).

Також, з розрахунку переплати по пенсійній справі №092250005735 ОСОБА_1 , за період з 01.04.2024 по 31.05.2025 вбачається, що залишок переплати складає 21203,00грн, з яких суму 290,00 грн повернуто банківською установою 23.07.2025 в межах наявного залишку на рахунку ОСОБА_1 в АТ КБ ПриватБанк, а тому сума переплати по пенсії становить 20913,00 грн (а.с.4, 8-10).

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на адресу відповідача ОСОБА_1 , 29.07.2025 надіслано лист-повідомлення № 0900-0401-8/38256 (а.с. 11), в якому повідомлено, що в пенсійній справі встановлено переплата пенсії в сумі 20913,00 грн. за період з 01.04.2024 по 31.05.2025. Надало реквізити для відшкодування надміру виплачених сум пенсії.

В подальшому, 26.09.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на адресу відповідача ОСОБА_1 , надіслано претензію щодо відшкодування матеріальної шкоди по зайво виплаченій пенсії на суму 20913,00 грн., на яку відповідач також не відреагував (а.с.12-13).

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та доводи позовної заяви, дійшов висновку, що позивачем не наведено належних та допустимих доказів щодо подання ОСОБА_1 свідомо фальшивих документів, документів із неправильними відомостями або приховання достовірних даних про свій стан здоров`я та інші обставини, що впливають на встановлення права особи з інвалідністю на пенсію по інвалідності. До справи не долучені докази на підтвердження того, що відповідач будь-яким чином вплинув на рішення медико-соціальної комісії щодо встановлення йому ІІІ групи інвалідності з 01.09.2024.

Отже, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження фактів подання відповідачем до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області завідомо неправдивих документів, які стали підставою для призначення пенсії по інвалідності з 01.09.2024, а також зловживання з боку відповідача, або його недобросовісності.

При цьому, з виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 12 ААД № 057896 від 02.09.2024 вбачається, що інвалідність ОСОБА_1 встановлена до 01.10.2026, дата чергового переогляду 02.09.2026. В той час, як рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, що надсилається до територіальних органів Пенсійного фонду України Центру оцінювання функціонального стану особи №ЦО 12267 винесене лише 03.03.2025. А тому, підстав вважати, що ОСОБА_1 свідомо подав неправдиві відомості на момент призначення пенсії про встановлення йому групи інвалідності в суду не має.

Таким чином, позивачем не доведено факт зловживань з боку відповідача ОСОБА_1 його винуватості чи недобросовісності щодо надання недостовірних даних та отримання пенсії, оскільки правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються.

Оскільки, матеріали справи не містять відомостей, а позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин щодо прийняття рішення про призначення пенсії та здійснення виплати пенсії, внаслідок неправильності здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата та недобросовісної поведінки відповідача, а відтак підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача надмірно отриманих коштів у вигляді нарахованої та виплаченої пенсії за період з 01.09.2024 по 03.03.2025 у розмірі 20903,00 грн, немає. У зв`язку із наведеним, в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до положення п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України, у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статями 10-13, 49, 76-81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 279, 354, 355 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

в задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про стягнення зайво виплаченої пенсії в сумі 20913 гривень 00 копійок, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Івано-Франківського апеляційного суду через Верховинський районний суд Івано-Франківської області або безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, юридична адреса: м.Івано-Франківськ, вул.Січових Стрільцівя, 15; ЄДРПОУ 20551088.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1 .

Суддя Андрій БУЧИНСЬКИЙ