Рішення № 137062571, 02.06.2026, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа 182/6548/25

Провадження 2/206/1203/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року м. Дніпро

Самарський районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді Гаркуші В.В., за участю секретаря судового засідання Дуб В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Дніпро позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

25.02.2026 до Самарського районного суду міста Дніпра від Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява, подана представником Позивача - Романенком Михайлом Едуардовичем, через систему «Електронний суд» до ОСОБА_1 , в якій представник просить суд:

- стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .) на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (07406, Київська обл., м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ: 42649746, IBAN: НОМЕР_2 , відкритий в АТ «ПУМБ») заборгованість за Кредитним договором № 101745587 від 11.07.2021р. у розмірі 35200 грн.;

- стягнути із Відповідача на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (07406, Київська обл., м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ: 42649746, IBAN: НОМЕР_2 , відкритий в АТ «ПУМБ») судовий збір у розмірі 2422,40 грн.;

І. Стислий виклад позиції позивача.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 11.07.2021 ОСОБА_1 (далі Відповідач) в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСЮ «МІЛОАН» подано заявку на отримання кредиту № 101745587.

ТОВ «МІЛОАН» направило Відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при введенні якого Відповідач підтверджує прийняття умов Кредитного Договору № 101745587 від 11.07.2021, який знаходиться у власному кабінеті Відповідача на офіційному веб-сайті Товариства. Відповідно до умов Кредитного договору, до укладення Договору Відповідач отримав проект цього кредитного Договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами та Правилами, що розміщені на вебсайті Товариства та є невід`ємною частиною цього Договору. ПРАВИЛА надання фінансових кредитів ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІЛОАН» розміщені для ознайомлення на офіційному веб-сайті.

Згідно Договору про надання споживчого кредиту № 101745587 від 11.07.2021 відповідачу надається кредит у гривні, а останній зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» свої зобов`язання виконало та перерахувало ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 8000,00 грн. на картковий рахунок.

Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що свідчить про невиконання зобов`язань в частині виконання договірних відносин: ст.526, 527 Цивільного кодексу України.

29.10.2021 згідно умов Договору відступлення права вимоги № 11Т ТОВ «Мілоан» відступлено право вимоги за кредитним договором № 101745587 від 11.07.2021 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», а відповідно останнє набуло права вимоги до Відповідача.

Згідно Договору факторингу сума боргу перед новим кредитором є обґрунтованою та документально підтвердженою та становить 35200,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 8000,00 грн.; заборгованість за відсотками становить 26400,00 грн.; заборгованість за комісійними винагородами становить 800,00 грн.; заборгованість за пенею становить 0,00 грн.

У зв`язку з істотними порушеннями відповідачем умов кредитного договору, позивачем, який набув права грошової вимоги, на адресу відповідача, зазначену в кредитному договорі, направлено досудову вимогу про необхідність сплати заборгованості.

Незважаючи на це, позичальник не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені кредитним договором (а.с.1-13).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в прохальній частині позовної заяви просив розглядати дану справу без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував (а.с. 12).

Відповідач у судові засідання 27.03.2026, 30.04.2026 та 02.06.2026 не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, шляхом направлення судової повістки поштою, відзиву на позовну заяву, будь-яких клопотань або заяв на адресу суду не надходило. Окрім того суд завчасно 05.05.2026 повідомляв відповідача про дату, час та місце розгляду справи, шляхом розміщення оголошення на сайті «Судова Влада України» (а.с. 34, 39). У зв`язку з чим суд вважає можливим застосувати положення ст. 280 ЦПК України та розглянути справу заочно.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 25.02.2026 головуючим у справі визначено суддю Гаркушу В.В.(а.с. 28)

Ухвалою судді Самарського районного суду міста Дніпра Гаркуші В.В. від 12.03.2026, відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с. 29).

17.03.2026 від представника Позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі (а.с. 31-32).

В зв`язку з відсутністю учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.

Судом встановлено, що 11.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Відповідачем укладено договір про надання споживчого кредиту № 101745587, відповідно до якого сума кредиту становить 8000,00 грн. (п. 1.2); кредит надається строком на 30 днів з кінцевим терміном повернення 10.08.2021 (п.1.3, 1.4), тип процентної ставки - фіксована, проценти за користування кредитом 2400,00 грн. грн, які нараховуються за ставкою 1 відсоток від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2), стандартна процентна ставка за користування кредитом 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, комісія за надання кредиту 0,00грн (підсистема «Електронний суд»).

Згідно платіжного доручення № 29782689 від 11.07.2021, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» перерахувало ОСОБА_1 суму у розмірі 8000,00 грн., з призначенням платежу: кошти згідно договору 101745587 (підсистема «Електронний суд»).

З деталізованого розрахунку за кредитним договором № 101745587 від 11.07.2021 вбачається, що Позивачем у період з 11.07.2021 по 10.08.2021 здійснювалось нарахування відсотків за ставкою 1 % відсоток в день (80 грн), на загальну суму 2400,00 грн. Далі, з 11.08.2021 по 09.10.2021 позивачем здійснювалось нарахування відсотків як за п. 1.6 договору 5% відсотків, так і за п. 1.5.2 1.5.2 1 %, без будь-яких пояснень та інформації щодо погашення (часткового погашення) Відповідачем відсотків та/або тіла кредиту.

Також в розрахунку вказано, що заборгованість по тілу складає 8000,00 грн, за відсотками 26400,00 грн, по комісії 800,00 (підсистема «Електронний суд»).

29.10.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» було укладено договір відступлення прав вимоги № 11Т, згідно до умов якого Кредитор передає Новому Кредиторові за плату, а Новий Кредитор приймає належні Кредиторові права грошової вимоги до Боржників за кредитними договорами вказаними в реєстрі боржників , укладеними між Кредитором та боржниками (підсистема «Електронний суд»).

Відповідно до наданих суду копій платіжних інструкцій Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю «Мілоан» грошову суму у якості оплати згідно договору факторингу (підсистема «Електронний суд»).

Отже, відповідно до витягу додатку до договору факторингу (реєстру) № 11Т від 29.10.2021, право на одержання грошової вимоги за кредитним договором №101745587 від 11.07.2021, до боржника ОСОБА_1 перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», заборгованість склала 35200,00 грн, з яких: 8000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 26400,00 грн заборгованість за відсотками, 800,00 грн заборгованість за комісією, 0,00 грн заборгованість по пені (підсистема «Електронний суд»).

ІV. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Стаття 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно дост. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

В силу ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до положень ст.ст. 509, 526, 530 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, у тому числі сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов`язку. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договору не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позику у строк та в порядок, що встановлені договором.

Відповідно до п. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишається, та сплати процентів.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30.09.2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.

Згідно зі ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно ч. 2 ст. 640 ЦК України якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно ч. 2 ст. 1081 ЦК України грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу.

Верховний Суд України в своїй постанові у справі № 6-979цс15 від 23 вересня 2015 року дійшов висновку про те, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Оскільки боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, унаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, суди дійшли обґрунтованого висновку про стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Такий договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами.

Сторони вправі укласти кредитний договір у електронній формі шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Цей договір скріплюється електронним підписом сторін і прирівнюється до письмового договору.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором. Одним із різновидів відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Зібрані докази вказують на те, що ТОВ «Мілоан» і Відповідач уклали в електронній формі кредитний договір, який підписаний Відповідачем електронним підписом - одноразовим ідентифікатором, який був надісланий кредитодавцем на належний йому номер телефону.

В анкеті-заяві на кредит № 101745587 від 11.07.2021 зазначені особисті дані Відповідача, які могла подати лише вона для отримання кредиту.

Отже ТОВ «Мілоан» і Відповідач у письмовій форму досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, а саме щодо розміру кредиту, порядку його надання та повернення, строку кредитування, порядку нарахування та сплати процентів, прав і обов`язків сторін, відповідальності за порушення умов договору тощо.

На виконання умов кредитного договору ТОВ «Мілоан» перерахувало грошові кошти (8000 грн) на зазначений Відповідачем картковий рахунок, про що свідчить платіжне доручення № 29782689 від 11.07.2021.

Таким чином, суд, на підставі всебічного, повного, об`єктивного дослідження наявних у справі доказів, дійшов висновку про доведеність укладення ТОВ «Мілоан» і Відповідачем кредитного договору, а також отримання та використання Відповідачем кредитних коштів, що відповідає фактичним обставинам справи.

Щодо правильності розрахунку заборгованості, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 8000,00 грн. у валюті: Українські гривні. Відповідно до п. 1.3. Договору кредит надається строком на 30 днів з 11.07.2021 (строк кредитування).

Пунктом 1.4. Договору визначено, що термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 10.08.2021.

Поряд з цим, згідно п. 1.5. Договору, Загальні витрати Позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат, які повинен сплатити Позичальник за цим Договором (без врахування суми (тіла) кредиту) складає 800,00 грн., яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом складає 11200,00грн. Загальні витрати Позичальника за кредитом, орієнтована реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що Позичальник отримає кредитні кошти день укладення цього договору, а Кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та що Позикодавець і Позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі.

Поряд з цим, п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: Проценти за користування кредитом: 2400,00 грн., які нараховуються за ставкою 1% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Суд враховує, що за умовами кредитного договору Відповідач отримала кредит строком на 30 днів у сумі 8000,00 грн.

Пунктом 2.3. вказаного кредитного договору визначено, що позичальник за наявності відповідної пропозиції позикодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах на певну кількість днів, доступну у пропозиції відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку користування кредитом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у тому числі сплатити комісію за продовження кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.

Однак, матеріали справи не містять доказів того, що строк користування Відповідачем кредитом продовжувався. Також, матеріали справи не містять доказів, що до вказаного кредитного договору укладалися додаткові угоди, згідно з якими б продовжувався строк користування відповідачем кредитом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 вказано, що поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами Цивільного кодексу України мають різний зміст. Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 Цивільного кодексу України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього.

Тобто, сторони визначивши строк користування кредитом в указаному договорі погодили строк виконання зобов`язання.

Також, у зазначеній вище постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Слід зазначити, що кредитним договором (пункт 2.2.3) передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена пунктом 1.6 цього договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним пунктом 1.4, якщо позичальник всупереч умовам цього договору продовжує користуватись кредитом.

У постанові від 05 квітня 2023 року в справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на сталості підходу до вирішення питання щодо нарахування процентів за «користування кредитом», сформульованого в постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та підтвердженого в постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 і уточнила власний правовий висновок щодо можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування, визначивши, що в разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за користування кредитом (стаття 1048 Цивільного кодексу України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 Цивільного кодексу України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін, оскільки на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України.

Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла в постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 в справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).

Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак, якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні. Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)).

Окрім цього, у сформульованих правових висновках Велика Палата Верховного Суду зауважує, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування.

Тобто, фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника.

Несправедливість цього підходу стає особливо очевидною у випадках, коли ринковий розмір процентів за «користування кредитом» за час після укладення кредитного договору істотно знизився. У таких випадках кредитор стає навіть більше зацікавлений у невиконанні договору, ніж у задоволенні своїх вимог. За такого підходу кредитор може продовжувати нарахування процентів за «користування кредитом» (який при цьому навіть не надавався на новий строк) у розмірі, якого вже не існує на ринку. Цим самим створюються штучні передумови для банкрутства підприємств та збільшення кількості фізичних осіб, які не мають надії повернутися до нормального життя інакше, як через банкрутство, що негативно відбивається на економіці та підвищує соціальну напруженість.

Такий підхід вочевидь не відповідає балансу інтересів сторін кредитного договору та призводить до того, що кредитор не використовує ефективні способи захисту своїх прав (звернення стягнення на заставне майно боржника, стягнення боргу з поручителя тощо) одразу після порушення боржником умов договору.

Натомість Велика Палата Верховного Суду вважає, що у цивільних та господарських відносинах, які регулює глава 71 Цивільного кодексу України, важливо дотримати баланс інтересів позичальника та позикодавця в межах кредитних відносин. Принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (пункт 6.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19).

Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contraproferentem (лат. verbachartarumfortiusaccipiunturcontraproferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contraproferentem (лат. verbachartarumfortiusaccipiunturcontraproferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

У цій справі суд звертає увагу, що положення договору щодо подальшого нарахування процентів у разі порушення позичальником своїх обов`язків містяться серед умов, які визначають звичайний порядок реалізації прав та обов`язків сторін, та регулюють їх поведінку в межах належного виконання зобов`язань.

У зв`язку з цим такі договірні положення не можуть бути розцінені як встановлення процентів у вигляді санкції за прострочення після завершення строку кредитування, а є частиною погодженого сторонами механізму користування кредитними коштами.

За умовами кредитного договору та згідно з графіком розрахунків, який є додатком № 1 до кредитного договору, загальна вартість кредиту разом з процентами та комісією складає 11200,00 грн. (8000 грн. сума кредиту, 2400,00 грн проценти за користування кредитом, 800,00 грн - комісія).

З розрахунку заборгованості за даним договором, наданим позивачем, слідує, що проценти за користування кредитом Відповідачу нараховані після встановленого строку користування ним.

Таким чином, з урахуванням наведеного та строку користування кредитом, визначеного вказаним кредитним договором (30 днів), доказів про продовження якого матеріали справи не містять, суд дійшов висновку, що нарахування процентів за користування кредитом після спливу цього строку є безпідставним і з Відповідача вони стягненню не підлягають.

Водночас, визначаючи розмір заборгованості, що підлягає стягненню, суд виходить з такого. Як вбачається з наданого позивачем деталізованого розрахунку та витягу з додатку до договору факторингу, заборгованість Відповідача за тілом кредиту становить 8000,00 грн..

Враховуючи вищезазначений висновок суду про безпідставність нарахування процентів поза межами строку кредитування (після 10.08.2021), стягненню підлягають лише проценти, нараховані за перші 30 днів користування коштами згідно з п. 1.5.2 Договору, що становить 2400,00 грн.

З огляду на наведене, належна до стягнення з Відповідача на користь Позивача сума заборгованості за кредитним договором № 101745587 від 11.07.2021 складає 10400,00 грн, з яких:

8000,00 грн заборгованість за тілом кредиту;

2400,00 грн заборгованість за відсотками за правомірний строк користування кредитом.

Що стосується суми заборгованості за комісією, яку Позивач просить стягнути з Відповідача суд зазначає наступне Зокрема, в пункті 1.5.1 цього договору передбачено нарахування комісії за надання кредиту у сумі 800,00 гривень, яка нараховується за ставкою 10 % від суми кредиту одноразово.

При цьому, конкретний перелік послуг, за який передбачено нарахування відповідної в комісії в договорі не передбачений.

Разом із тим, за відсутності інформації про конкретний перелік додаткових і супутніх послуг, за які передбачено нарахування комісії за надання кредиту, відповідні положення договору є нікчемними в силу частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Правова позиція щодо нікчемності умов договорів, укладених з ТОВ «МІЛОАН», щодо нарахування одноразової комісії за надання кредиту висловлена в Постанові Київського апеляційного суду від 07 травня 2025 року по справі № 372/701/24 та в Постанові Житомирського апеляційного суду від 17 березня 2025 року по справі № 289/1083/24.

З урахуванням принципу правової визначеності, суд враховує відповідну правову позицію.

Щодо відступлення права вимоги за оспорюваним кредитним договором суд зазначає наступне.

Із пункту 4.1 договору відступлення прав вимоги слідує, що право вимоги переходить до нового кредитора з моменту підписання сторонами цього договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості.

Відповідно до Витягу з додатку за договором факторингу № 11Т від 29.10.2021 право на одержання грошової вимоги за кредитним договором № 101745587 від 11.07.2021 до боржника ОСОБА_1 перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс».

Таким чином суд дійшов висновку про те, що перехід права вимоги за оспорюваним договором від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «ДіджиФінанс» є таким, що відповідає укладеним між ними договорами та діючому законодавству.

З огляду на наведене належна до стягнення з відповідача на користь позивача сума заборгованості за кредитним договором № 101745587 від 11.07.2021 року становить 10400,00 грн, з яких 8000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 2400,00 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом.

В іншій частині позовних вимог щодо стягнення відсотків суд вважає за необхідне відмовити.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено на 29,55%, то відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 715,82 грн, сплачений позивачем при подачі позову до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 3, 11, 15, 16, 509, 526, 530, 610, 611, 612, 623, 633, 634, 1050, 1054 - 1055, 1077-1078, 1081 ЦК України, ст.ст. 2, 13, 263, 264, 265, 280 - 283 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (07406, Київська обл., м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ: 42649746, IBAN: НОМЕР_2 , відкритий в АТ «ПУМБ») заборгованість за Кредитним договором № 101745587 від 11.07.2021р. у розмірі 10400 грн 00 коп..

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .) на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (07406, Київська обл., м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ: 42649746, IBAN: НОМЕР_2 , відкритий в АТ «ПУМБ») судовий збір у розмірі 715 грн 82 коп..

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Самарським районним судом міста Дніпра за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя В.В. Гаркуша