Рішення № 137061700, 03.06.2026, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/1357/24

Провадження №2/173/30/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03 червня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кожевник О.А.,

за участю секретаря судового засідання Демяненко С.І.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Богачової Н.П.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», представник позивача Цюпа Ольга Віталіївна до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

30.04.2024 до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», представник позивача Цюпа Ольга Віталіївна до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 19 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір № 301129-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 1 Договору кредиту ТОВ «Бізнес Позика» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 22000 грн., на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.

ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 22000 грн. шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою про видачу коштів. Також, 06 січня 2022 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 301129-КС-001 про надання кредиту, відповідно до умов якої сторони домовились внести зміни в п. 1 Договору та викласти «Термін дії Договору» в новій редакції, а саме: «Термін дії Договору: до 13.10.2022 р.», зміни в п. 1 Договору та викласти «Строк Кредиту» в новій редакції, а саме: «Строк Кредиту: 390 днів».

До теперішнього часу Боржник свої зобов`язання за Кредитним договором № 301129-КС-001 про надання кредиту належним чином не виконав, а лише часткового сплатив кошти, чим порушив свої зобов`язання, встановлені договором.

Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 , належним чином не виконує свої зобов`язання за Кредитним договором, станом на 10 квітня 2024 року утворилась заборгованість за Договором № 301129-КС-001 про надання кредиту, в розмірі 84772 грн. 47 коп., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 20271 грн. 40 коп.; суми прострочених платежів по процентах 63745 грн. 27 коп.; суми прострочених платежів за комісією 755 грн. 80 коп.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ справа надійшла в провадження судді Бурхана С.М.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2024 справу розподілено судді ОСОБА_2 .

Ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_2 від 13.06.2024 прийнято заяву та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання.

Розпорядженням керівника апарату суду № 451 від 17.06.2025 на підставі рішення ВРП від 05.06.2025 "Про звільнення судді ОСОБА_2 у відставку" призначено повторний автоматизований розподіл вказаної судової справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2025 справу розподілено судді Кожевник О.А.

Ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 01 серпня 2025 року справу прийнято до свого провадження зі стадії розгляду справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судовому засіданні відповідач зазначила, що у 2020 році помер її чоловік, в зв`язку з чим понесла значні витрати та вимушено звернулася до ТОВ «Бізнес Позика» для отримання кредиту у розмірі 22000 грн. За вказані кошти відповідач розрахувалася з боргами, які виникли після поховання чоловіка. Відповідач зазначила, що визнає свою провину через борг, який частково сплачувала. Повідомила, що намагалася домовитися з кредитором, після чого їй запропоновано сплатити 56000 грн., однак таких коштів у відповідача немає, оскільки значні витрати йдуть на навчання сина, який вчиться в 11 класі та на лікування доньки, хворої на онкологічне захворювання.

Представник відповідача Богачова Н.П. в судовому засіданні заперечувала щодо стягнення надмірно великого розміру відсотків, які понад три рази перевищують тіло кредиту.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, разом з позовною заявою заявив клопотання про розгляд справи без його участі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір № 301129-КС-001 про надання кредиту, відповідно до п. 1 якого сума кредиту у розмірі 22000 грн., строком на 24 тижні, з фіксованою відсотковою ставкою у розмірі 0,86454777, терміном дії договору до 06 березня 2022 року. Орієнтована загальна вартість наданого кредиту становить 48360 грн. Комісія за надання кредиту 3300 грн.

06 січня 2022 року між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 301129-КС-001 про надання кредиту від 19 вересня 2021 року, відповідно до якої сума кредиту на момент підписання становить 20271 грн. 40 коп., відсотки за користування кредитом 14672 грн. 47 коп., комісія за надання кредиту 755 грн. 80 коп. Відповідно до п. 4,5 Додаткової угоди строк кредитування встановлено до 390 днів, термін дії договору до 13 жовтня 2022 року.

До матеріалів справи позивачем долучено візуальну форму послідовності дій клієнта, з якого прослідковуються дії відповідача з моменту входу в особистий кабінет до розміщення в особистому кабінеті підписаного Договору.

Судом встановлено, що Договір № 301129-КС-001 про надання кредиту, Паспорт споживчого кредиту та Додаткова угода до Договору № 301129-КС-001 від 19 вересня 2021 року підписано позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором G4083.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Згідно з ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що кредитор виконав у мови договору та перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 22000 грн., що підтверджується копією квитанції № 445265007 ТАС РАY.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 610, 611, 625 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності у разі неможливості виконання ним грошових зобов`язань.

Згідно з ч. 1 ст. 626 та ст. 629 ЦК України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

На підставі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Згідно з ч.1 ст. 634 ЦПК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до довідки про стан заборгованості ОСОБА_1 за Договором № 301129-КС-001 від 19 вересня 2021 року, станом на 24 квітня 2024 року заборгованість становить 84772 грн. 47 коп., з яких: 20271 грн. 40 коп. заборгованість за кредитом, 63745 грн. 27 коп. заборгованість за відсотками, 755 грн. 90 коп. заборгованість за комісією.

Відповідно до п. 2.7., 2.8. Правил надання споживчих кредитів Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до загальних витрат за кредитом включаються доходи Кредитодавця у вигляду процентів, комісії, та інших обов`язкових платежів. Укладення договору не пов`язано з необхідністю отримання позичальником додаткових чи супутніх послуг кредитодавця, кредитного посередника або третіх осіб.

Водночас, згідно з ч. 3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), зокрема надання споживчого кредиту.

Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо).

Інакше кажучи, банк неуповноважений стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.

Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21).

Згідно з пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06.11.2023 у справі № 204/224/21, провадження № 61-4202сво22 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З огляду на викладене, супутня послуга банку, визначена як надання кредиту в момент видачі, має надаватися клієнту банку безоплатно.

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення заборгованості по сплаті комісії за кредитом у розмірі 755 грн. 90 коп. не підлягає задоволенню.

Також варто зазначити, що 03 жовтня 2021 та 17 жовтня 2021 року відповідачем сплачено на рахунок заборгованості суми у розмірі 1177 грн. та 1367 грн. 20 коп., які кредитором віднесено на рахунок сплати заборгованості за комісією.

Відповідно до п. 5.6. Правил надання споживчих кредитів Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за Договором про надання кредиту у повному обсязі, ця сума погашає вимоги кредитодавця у такій черговості: у першу чергу прострочена сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; у другу чергу сума кредиту та проценти за користування кредитом.

За таких обставин, враховуючи, що судом встановлено про неправомірність нарахування заборгованості за комісією, суд вважає за можливе суму, сплачену відповідачем на рахунок комісії віднести до погашення відсотків.

За таких обставин сума відсотків становить 61201 грн. 07 коп. (63745,27 1177 1367,20).

З розрахунку заборгованості видно нарахування відсотків за користування кредитом здійснювалося включно до 13 жовтня 2021 року, тобто в межах строку кредитування. Однак сума відсотків за користування кредитом перевищує тіло кредиту майже в три рази.

Так, згідно зі статтями 11, 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» встановлений обов`язок кредитора щодо неухильного дотримання вимог . Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (частина друга статті 18 Закону України «Про захист прав споживачі ).

Відповідно ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків за шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що визнане недійсним, вважається таким з моменту укладання договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 зазначено, що з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

За приписами ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Вимоги до рівня та розумності ведення справ позивачем є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою. З врахуванням наведеного усі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах. До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 15 лютого 2023 року у справі 299/2737/19 (провадження № 61-384св22).

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік відповідача ОСОБА_3 , про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 .

З виписки по карті, відкритій в АТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що розмір пенсійного забезпечення відповідача становить 2725 грн., сума заробітної плати в Регіональній філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» складає розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 відповідач має сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який відповідно до витягу з реєстру територіальної громади проживає разом з нею.

Крім того, до матеріалів справи долучено копію медичної документації ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , доньки відповідача, відповідно до якої у останньої діагностовано утворення тіла шлунку (рак шлунку).

У рішенні від 11.07.2013 №7-рп/2013 Конституційний Суд України вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно. До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 (провадження № 61-92св24).

Принцип тлумачення закону на користь особи є однією з основних засад правової системи, яка вказує, що суди повинні намагатися тлумачити закони та його норми в такий спосіб, щоб максимально захищати права та інтереси фізичної особи. Цей принцип також часто відомий як «in dubio pro persona» або «in dubio pro homine» (латинською мовою), що означає «у вагомих сумнівах - на користь людини» (постанова Верховного Суду від 10.01.2024 р. у справі № 240/4894/23).

Враховуючи викладене, суд вважає, що нарахування процентів у розмірі визначеному кредитодавцем перевищує тіло кредиту в 3 рази, є несправедливим враховуючи положення ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та суперечить таким загальним засадам цивільного законодавства, яка справедливість добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Оскільки зобов`язання має виконуватись належним чином, а також те, що відповідачка обізнана про необхідність здійснювати сплату процентів за користування кредитними коштами, проте, враховуючи неспівмірність заявлених до стягнення сум процентів за користування кредитними коштами тілу кредиту, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача проценти у розмірі 22000 грн., виходячи із принципів справедливості, добросовісності та розумності.

Таким чином, з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за вищевказаним кредитним договором в загальному розмірі 42271 грн. 40 коп., яка складається з: заборгованість за кредитом 20271 грн. 40 коп. та прострочена заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 22000 грн.

Враховуючи вище викладене, позовні вимоги ТОВ «Бізнес Позика» підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1207,92 грн. (42271,40 * 100% : 84772,47 * 2422,40).

Керуючись ст. 12, 13, 76, 81, 141, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», представник позивача Цюпа Ольга Віталіївна до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: 01133, Україна, м. Київ, б. Лесі Українки, буд. 26, оф. 411) заборгованість за Договором № 301129-КС-001 про надання кредиту від 19.09.2021, що становить 42271 грн. (сорок дві тисячі двісті сімдесят одна) грн. 40 коп., з яких:

-20271 грн. 40 коп. заборгованість за тілом кредиту;

-22000 грн. заборгованість за відсотками.

В решті інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: 01133, Україна, м. Київ, б. Лесі Українки, буд. 26, оф. 411) судовий збір у розмірі 1207(одна тисяча двісті сім) грн. 92 коп.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного тексту рішення.

Суддя О.А. Кожевник