Постанова № 137061598, 03.06.2026, Старовижівський районний суд Волинської області

Справа № 168/407/26

Провадження № 3/168/220/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року сел. Стара Вижівка

Суддя Старовижівського районного суду Волинської області Малюта А.В., розглянувши матеріали, які надійшли від сектору поліцейської діяльності № 3 (сел.Стара Вижівка) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

жительки АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 04 травня 2026 року о 09.40 год. в сел.Стара Вижівка по вул.Незалежності, Ковельського району Волинської області, керувала автомобілем марки «Шкода», д.н.з. НОМЕР_1 , при зміні напрямку руху не впевнилась в безпечності та скоїла зіткнення з автомобілем "Фольксваген", д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався в попутному напрямку. Чим спричинила механічні пошкодження автомобілям. Порушила вимоги пункту 10.1 Правил дорожнього руху України. За що передбачена відповідальність за статтею 124 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вини не визнала. Не погодилась, що вона порушила пункт 10.1 ПДР України. Бо вжила всіх заходів для запобігання ДТП. Пояснила, що рухалась по вул.Незалежності, яка є головною. Прийняла крайню ліву смугу для здійснення повороту ліворуч, увімкнула відповідний покажчик повороту та пропускала велосипедиста, який переїжджав дорогу, та зустрічний автомобіль. Розмітки на автодорозі не було. Впевнившись у безпеці руху, пропустила зустрічний автомобіль і звернула ліворуч. Вказала, що ширина дороги 9,10 м. По осколках машини крайній вимір був 3,80 м. Враховуючи, що авто має ширину 2 метри, до бардюри залишилось 1,80 м. При цьому ствердила, що при повороті транспортний засіб був зупинений, бо рухалось зутрічне авто та велосипедист. У лівому дзеркалі не могла бачити інший автомобіль, який рухався в попутьному напрямку. Тому, що там була сліпа зона. Інший автомобіль виїхав із другорядної вулиці на головну, здійснював маневр між нею та автомобілем, який рухався на зустріч. Вказал, що її авто було пошкоджено: ліве крило, ліва фара та лівий диск. В іншому авто праві задні дверці та праве заднє колесо. Тому ПДР України не порушувала. Крім цього, додала відеозапис події.

Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що своїми діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП.

Вина ОСОБА_1 у вчинені правопорушення повністю доводиться дослідженими в судовому засіданні доказами. А саме: протоколом про адміністративне правопорушення від 04 травня 2026 року серії ЕПР1№ 656885, схемою ДТП та фототаблицями до нього, письмовим поясненням ОСОБА_2 та відеозаписом події правопорушення.

Зі змісту дослідженого відеозапису чітко вбачається, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 безпосередньо перед зіткненням знаходився з правого боку дороги. В один момент часу три автомобілі: зустрічний, автомобіль «Фольксваген» ( ОСОБА_2 ) та автомобіль «Шкода» ( ОСОБА_1 ) опиняються на одній умовній лінії проїзної частини головної дороги. У момент, коли вказані транспортні засоби роз`їжджаються, ОСОБА_2 продовжує рух прямо по своїй смузі, а ОСОБА_1 , замість того, щоб перечекати безпечний інтервал після роз`їзду машин та переконатися у відсутності попутного транспорту, раптово починає рух ліворуч в напрямку від правого бордюру .

ОСОБА_1 не перебувала у крайньому лівому положенні для виконання повороту ліворуч, як того вимагає пункт 10.4 ПДР України.

Дана обставина беззаперечно свідчить про те, що водій ОСОБА_1 розпочала маневр зміни напрямку руху саме тоді, коли проїзна частина була зайнята іншими учасниками дорожнього руху. Вона не переконалася в безпечності своїх дій та створила критичну перешкоду для автомобіля ОСОБА_2 .

Доводи ОСОБА_1 про те, що вона не порушувала пункт 10.1 ПДР України, повністю спростовуються зафіксованим у схемі ДТП та оглянутим судом характером і локалізацією механічних пошкоджень транспортних засобів.

Судом встановлено, що зіткнення відбулося шляхом удару передньої лівої частини автомобіля ОСОБА_1 у праве заднє колесо та задні праві дверці автомобіля ОСОБА_2 . Зазначений характер пошкоджень технічно й логічно доводить, що автомобіль ОСОБА_2 на момент зіткнення вже майже повністю випередив автомобіль ОСОБА_1 та проїжджав повз неї по своїй смузі руху.

Бо ОСОБА_1 пошкодила автомобіль ОСОБА_2 ззаду.

За умови, якби ОСОБА_2 дійсно здійснював небезпечний маневр обгону, зіткнення відбулося б автомобілем ОСОБА_2 в авто ОСОБА_1 . Натомість наявна локалізація пошкоджень свідчить про те, що саме ОСОБА_1 , почавши рух від правої частини дороги, в`їхала в автомобіль ОСОБА_2 , який уже рухався повз неї, чим проігнорувала вимоги безпеки. Та пошкодила автомобіль ОСОБА_2 ззаду.

Суд зазначає, що за умови дотримання ОСОБА_1 вимог пункту 10.4 ПДР України щодо завчасного зайняття крайнього лівого положення на проїзній частині для виконання повороту ліворуч, виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди було б неможливим.

А саме: у разі знаходження автомобіля ОСОБА_1 у крайній лівій смузі з увімкненим покажчиком лівого повороту, ОСОБА_2 , який рухався у попутному напрямку, відповідно до вимог пунктів 14.1 та 14.2 ПДР України, був би позбавлений можливості здійснювати маневр випередження (або обгону) цього транспортного засобу з лівого боку. У такій ситуації ОСОБА_2 мав би здійснити об`їзд автомобіля ОСОБА_1 з правого боку або зупинитися позаду неї, очікуючи завершення її маневру.

Натомість її перебування спочатку біля правого бордюру та раптовий рух вліво через попутну смугу створили для водія ОСОБА_2 непередбачувану перешкоду, яку він не мав фізичної можливості уникнути.

Суд також дослідив письмові пояснення свідка ОСОБА_3 (перебувала в зустрічному авто). Свідок зазначила, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 зупинився, увімкнув покажчик лівого повороту, пропускаючи велосипедиста, після чого на смугу руху з пл.Миру виїхав автомобіль ОСОБА_2 . У зв`язку з чим водій зустрічного авто був змушений прийняти праворуч для безпечного роз`їзду.

Оцінюючи вказані пояснення свідка, суд ставиться до них критично та спростовує їх як такі, що не звільняють ОСОБА_1 від відповідальності та повністю суперечать об`єктивним матеріалам справи з огляду на наступне.

По-перше, свідок ОСОБА_3 безпосередньо підтвердив, що автомобіль ОСОБА_1 перебував у стані повної зупинки (стояв). Дана обставина лише додатково доводить факт грубого порушення водієм ОСОБА_1 вимог пункту 10.4 ПДР України. Відповідно до вказаної норми, перед поворотом ліворуч водій зобов`язаний завчасно зайняти крайнє ліве положення на проїзній частині. Знаходження автомобіля ОСОБА_1 біля правого бордюру (у положенні для зупинки чи стоянки) з наміром виконати поворот ліворуч поперек усієї дороги є грубим та умисним порушенням правил маневрування.

По-друге, посилання свідка ОСОБА_3 на те, що ОСОБА_1 увімкнула лівий покажчик повороту і пропускала велосипедиста, жодним чином не свідчить про безпечність її подальших дій. Згідно з пунктом 9.4 ПДР України, подача сигналу покажчиком повороту не надає водієві переваги і не звільняє його від вжиття запобіжних заходів. Наявність на дорозі велосипедиста чи зустрічного авто, яких пропускала ОСОБА_1 , зобов`язувала її бути ще більш уважною.

Відповідно до пункту 10.1 ПДР України, перед початком руху та зміною його напрямку водій ОСОБА_1 мала беззаперечний обов`язок переконатися, що це буде безпечно і не створить перешкод іншим, зокрема попутному автомобілю ОСОБА_2 , який рухався прямо по своїй смузі і мав безперешкодну перевагу.

По-третє, на відео чітко зафіксовано, що параметрів ширини проїзної частини було цілком достатньо для одночасного роз`їзду всіх трьох транспортних засобів на одній лінії. Зіткнення відбулося внаслідок удару передньої частини автомобіля ОСОБА_1 у праве заднє колесо автомобіля ОСОБА_2 . Ця локалізація пошкоджень беззаперечно доводить, що автомобіль ОСОБА_2 вже проїжджав повз неї, коли ОСОБА_1 раптово розпочала рух від бордюру вліво. Що також спростовує покази ОСОБА_1 в судовому засіданні в частині ширини проізної частини та відстані до бордюру авто ОСОБА_1 .

Таким чином, покази свідка не спростовують вини ОСОБА_1 , а навпаки - підтверджують, що вона здійснювала маневр із непередбачуваного для інших водіїв положення (від правого бордюру), розпочала рух у завантаженій дорожній обстановці та проігнорувала пріоритет попутного транспорту, що й стало єдиною причиною дорожньо-транспортної пригоди.

Посилання ОСОБА_1 на те, що вона ввімкнула лівий покажчик повороту, судом до уваги не приймаються, оскільки згідно з пунктом 9.4 ПДР України подача сигналу покажчиком повороту не надає водієві переваги і не звільняє його від вжиття запобіжних заходів.

Крім цього, з відеозапису встановлено, що ОСОБА_1 після зіткнення з авто ОСОБА_2 самовільно змінила первинне місця зупинки після ДТП . Що свідчить про намагання приховати реальну точку зіткнення та підтверджує, що вона повністю контролювала свій транспортний засіб, а її посилання на непередбачувані дії ОСОБА_2 є неспроможними.

Таким чином, в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, а саме: порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Згідно з довідки СП № 3 (сел.Стара Вижівка) Ковельськьго РУП ОСОБА_1 видано посвідчення водія серії НОМЕР_3 від 21 липня 2010 року.

Відповідно до статті 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Пом`якшуючих та обтяжуючих відповідальність обставин судом не встановлено.

На підставі наведеного, проаналізувавши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, відсутність пом"якшуючих та обтяжуючих відповідальність обставин, приходжу до висновку, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення у виді штрафу.

Відповідно до статті 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладене таке стягнення.

Згідно із пунктом 5 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, особою, на яку накладене таке стягнення сплачується судовий збір в сумі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись статтями 23, 27, 33, 124, 256, 283, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

суддя

П О С Т А Н О В И В:

Визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення - штраф в розмірі 50 (п"ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п"ятдесят) гривень 00 копійок.

Реквізити сплати штрафу: рахунок отримувача: UA 278999980313000106000003544; код ЄДРПОУ: 38009371.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі в розмірі 665,60 (шістсот шістесят п`ять гривень 60 копійок) гривень за такими реквізитами: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/ м.Київ/ 22030106 код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.

У разі несплати правопорушником штрафу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії постанови, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, відповідно до частини 2 статті 308 КУпАП у ході примусового виконання постанови суду штраф стягується у подвійному розмірі.

Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Старовижівський районний суд Волинської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя А. В. Малюта