Рішення № 137060875, 03.06.2026, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/817/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Березнікова О.В.,

при секретарі Нанєвої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Кілійського районного суду Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кілійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про встановлення факту належності та визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом у якому посилається на те, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка на день смерті проживала в АДРЕСА_1 . За життя спадкодавець склала заповіт, яким все своє майно заповідала позивачу. Після смерті спадкодавця залишилося спадкове майно, яке складається з земельної ділянки площею 3,0228 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Кілійської міської ради Кілійського району Одеської області (за межами населеного пункту) (кадастровий номер 5122310100:01:004:0103) відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 450863, виданого Головою Кілійської міської ради 11.03.2001 року.

Після смерті ОСОБА_2 вищевказане нерухоме майно позивач успадкував відповідно до заповіту, оскільки на протязі 6-ти місяців з часу відкриття спадщини він звернувся до Ренійської районної державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Між тим, у зв`язку з втратою оригіналу вказаного Державного акту на право власності на земельну ділянку, оформити право власності в нотаріальному порядку він не може.

На підставі вищевикладеного, позивач просить суд:

-визнати право власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 на земельну ділянку площею 3,0228 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Кілійської міської ради Кілійського району Одеської області (за межами населеного пункту) (кадастровий номер 5122310100:01:004:0103) відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 450863, виданого Головою Кілійської міської ради 11.03.2001 року згідно спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився.

Представник позивача ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі та без участі позивача, зазначив, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, надав заяву про проведення розгляду справи без участі представника, позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно заповіту від 05.02.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Кілійського районного нотаріального округу вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 діючи добровільно, без будь якого примусу як фізичного так і морального, розуміючи значення своїх дій, на випадок свої смерті зробила таке розпорядження: все її майно, де б воно не знаходилось і на що вона за законом не складалось, і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно Державного акту на право приватної власності серії Р1 № 450863, виданого 11.03.2001 року Головою Кілійської міської ради народних депутатів вбачається, що ОСОБА_2 на підставі рішення 19 сесії ХХІІІ скликання Кілійського району Одеської області від 15.02.2001 року № 189 передано у приватну власність земельну ділянку площею 3, 02 гектарів в межах згідно з планом, яка розташована на території Кілійської міської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастрови номер: 5122310100:01:004:0103, що також підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5102607672016 від 26.01.2016 року.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого повторно Кілійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції вбачається, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 822.

Згідно перекладу з румунської мови на українську мову, вбачається, що 07.04.2026 року ОСОБА_1 склав заяві, відповідно до якої він приймає спадщину, яка залишилась після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до повідомлення Ренійської державної нотаріальної контори Одеської області за вих. № 587/01-16 від 19.05.2026 року вбачається, що після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрита спадкова справа № 103/2026 за заявою про прийняття спадщини за заповітом від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Наведені докази є належними та допустимими, оскільки отримані у встановленому законом порядку, містять інформацію щодо предмету доказування, узгоджуються між собою, не заперечуються сторонами та не викликають сумніву щодо їх достовірності.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що у разі, якщо право власності спадкоємця на спадкове майно оспорюється або не визнається іншою особою, таке право підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», виникнення права власності на нерухоме майно підтверджується свідоцтвом про право власності і видається, зокрема, фізичним чи юридичним особам у разі безоплатної передачі їм земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності за рішеннями органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Згідно ст. 1216, 1217 ЦК України - спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Відповідно до п.п. 4.15 п. 4 гл. 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року за № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу I цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Як зазначено в п.п 4.18 п. 4 гл. 10 розділу ІІ зазначеного Порядку за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом також встановлено, що в зв`язку з тим, що позивач не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину через відсутність оригіналу правовстановлюючого документу, позбавлений можливості інакше ніж у судовому порядку оформити свої спадкові права, відповідно його право на спадщину підлягає судовому захисту шляхом його визнання на підставі ст. 16 ЦК України, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 19, 76-81, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Кілійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про встановлення факту належності та визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати право власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 на земельну ділянку площею 3,0228 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Кілійської міської ради Кілійського району Одеської області (за межами населеного пункту) (кадастровий номер 5122310100:01:004:0103) відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 450863, виданого Головою Кілійської міської ради 11.03.2001 року згідно спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Березніков