Рішення № 137060867, 03.06.2026, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/832/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Березнікова О.В.,

при секретарі Нанєвої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Кілійського районного суду Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кілійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про встановлення факту належності та визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом у якому посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла тітка позивача ОСОБА_2 , після смерті якої залишилося спадкове майно, яке складається з: - житлового будинку з господарськими будівлями та надвірними спорудами АДРЕСА_1 , що підтверджується випискою з погосподарської книги № 5, особовий рахунок № НОМЕР_1 в с. Дмитрівка Ізмаїльського району Одеської області.

Відповідно до довідки за вих. № 31 від 28.01.2026 року, виданої Виконавчим комітетом Кілійської міської ради вбачається, що згідно погосподарської книги № 5, особовий рахунок № НОМЕР_1 в с. Дмитрівка Ізмаїльського району Одеської області станом на 1991 рік, власником будинку, господарських будівель і споруд була ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як вбачається з довідки за вих. № 31 від 28.01.2026 року, виданої Виконавчим комітетом Кілійської міської ради, на день смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

На день її смерті за вказаною адресою був зареєстрований ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . При зверненні до нотаріальної контори з метою отримання свідоцтва про право на спадщину, після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачу було відмовлено, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу та рекомендовано звернутися до суду. Окрім позивача, інші спадкоємці відсутні.

На підставі вищевикладеного, позивач просить суд:

-визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами АДРЕСА_1 , який складається з: літ. «А» - житлового будинку (загальною площею 111, 9 кв.м., житловою площею 55,6 кв. м.), літ. «Б» - сарай, літ. «В» - літня кухня, № 1-5 надвірні споруди, в порядку спадкування, після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі зазначив, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, надав заяву про проведення розгляду справи без участі представника, позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого повторно Кілійським рай ЗАГС вбачається, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьками записані ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , актовий запис № 25.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого повторно 27.07.1977 року с. Дмитрівка с/Рада Кілійського району Одеської області вбачається, що ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьками записані ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , актовий запис № 31.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , виданого Дмитрівським с/ЗАГС Кілійського району Одеської області, вбачається, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками записані ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , актовий запис № 90.

Як вбачається з свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого повторно Кілійським рай ЗАГС 31.08.1957 року вбачається, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьками записані ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , актовий запис № 25.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 , виданого 12.04.2012 року Виконавчим комітетом Дмитрівської сільської ради Кілійського району Одеської області вбачається, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 09.

Згідно довідки за вих. № 30 від 28.01.2026 року, виданої виконавчим комітетом Кілійської міської ради вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

На день її смерті за вказаною адресою постійно проживав і був зареєстрований ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до виписки за вих. № 31 від 28.01.2026 року, виданої виконавчим комітетом Кілійської міської ради вбачається, що згідно погосподарської книги № 5, особовий рахунок № НОМЕР_1 с. Дмитрівка станом на 1991 рік, власником будинку, господарських будівель і споруд була ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що була зареєстрована і проживала за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0, 2471 га., вказана земельна ділянка не приватизована.

Згідно технічного паспорту на житловий будинок садибного типу від 30.03.2026 року, складений ФОП ОСОБА_9 , вбачається, що житловий будинок АДРЕСА_1 складається з: літ. «А» - житлового будинку (загальною площею 111, 9 кв.м., житловою площею 55,6 кв. м.), літ. «Б» - сарай, літ. «В» - літня кухня, № 1-5 надвірні споруди.

Наведені докази є належними та допустимими, оскільки отримані у встановленому законом порядку, містять інформацію щодо предмету доказування, узгоджуються між собою, не заперечуються сторонами та не викликають сумніву щодо їх достовірності.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що у разі, якщо право власності спадкоємця на спадкове майно оспорюється або не визнається іншою особою, таке право підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Згідно статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку,визначеному законом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до роз`яснення Міністерства юстиції України № 19-32/319 від 21.02.2005 року, у випадку смерті власника нерухомого майна, реєстрацію якого належним чином проведено не було і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення цього майна померлому та спадкоємцю повинно вирішуватись в судовому порядку. Як вказано в листі Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 23.03.2009 року № 12/5-126, по об`єктах нерухомого майна, що збудовані до 5 серпня 1992 року, тобто до прийняття Урядом України документу, яким встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будівлі, що складається бюро технічної інвентаризації.

За приписами статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст. 1216, 1217 ЦК України - спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1265 ЦК України у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до п.п 4.20 п. 4 гл. 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року за № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595, видача свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку нотаріусом проводиться також за умови отримання витягу, виданого з Державного земельного кадастру, у тому числі шляхом безпосереднього доступу до нього..

Як зазначено в п.п 4.18 п. 4 гл. 10 розділу ІІ зазначеного Порядку за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Судом також встановлено, що в зв`язку з тим, що позивач не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину через відсутність правовстановлюючого документу, позбавлений можливості інакше ніж у судовому порядку оформити свої спадкові права, відповідно його право на спадщину підлягає судовому захисту шляхом його визнання на підставі ст. 16 ЦК України, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 19, 76-81, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Кілійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про встановлення факту належності та визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами АДРЕСА_1 , який складається з: літ. «А» - житлового будинку (загальною площею 111, 9 кв.м., житловою площею 55,6 кв. м.), літ. «Б» - сарай, літ. «В» - літня кухня, № 1-5 надвірні споруди, в порядку спадкування, після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Березніков