Ухвала суду № 137060276, 03.06.2026, Київський районний суд м. Одеси

________________________

Справа № 947/22744/26

Провадження № 2-з/947/343/26

УХВАЛА

вжиття заходів забезпечення позову

03.06.2026 року м. Одеса

Суддя Київського районного суду м. Одеси Скриль Ю.А., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 адвоката Осипова Богдана Володимировича про забезпечення позову у справі №947/22744/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ПП «ЗЕДСЛАВ» про розірвання інвестиційного договору,

ВСТАНОВИВ:

01.06.2026 ОСОБА_1 , через представника адвоката Осипова Богдана Володимировича звернувся до суду з позовною заявою до ПП «ЗЕДСЛАВ» про розірвання інвестиційного договору, а саме просить суд ухвалити рішення яким:

- розірвати інвестиційний договір від 12.01.2022 року, укладений між ОСОБА_1 та ПП «ЗЕДСЛАВ»;

- стягнути з ПП «ЗЕДСЛАВ» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 2 000 000 гривень та штраф у розмірі 1 000 000 гривень.

Одночасно із позовною заявою до суду від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову по даній справі, якою останній просить забезпечити позов по справі шляхом арешту та заборони Приватному підприємству «ЗЕДСЛАВ», державним органам, органам місцевого самоврядування та органам нотаріату, суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та іншим особам, приймати рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та вчиняти будь які реєстраційні дії, у тому числі і реєстрацію (перереєстрацію), пов`язану з відчуженням, зміною, поділом, виділом, заставою або іншого виду зміни власників, відкриттям розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права, обтяження речових прав, закриттям розділу, припиненням прав та обтяжень стосовно об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 1465401251101, нежитлова будівля, загальною площею 504.2 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , до набрання законної сили рішенням суду у даній справі та заборони Приватному підприємству «ЗЕДСЛАВ» та іншим особам проводити будь-які підготовчі та будівельні дії стосовно об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 1465401251101, нежитлова будівля, загальною площею 504.2 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 12.01.2022 між Приватним підприємством «ЗЕДСЛАВ» та ОСОБА_1 було укладено Інвестиційний договір. Відповідно до Договору «Об`єкт» нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1465401251101, що належить Підприємству, яка підлягає реконструкції, без зміни фундаменту у плані, з надбудовою другого поверху та збільшенням площі приблизно до 1000 кв.м. Згідно з п. 1.1, 1.2 Договору Інвестор передає Підприємству грошові кошти у сумі 2 000 000 гривень для здійснення реконструкції об`єкта. ОСОБА_1 виконавв свої зобов`язання та передав грошові кошти у розмірі 2 000 000 гривень. Згідно з п. 5.1 Договору у разі невиконання Підприємством умов нього Договору щодо передачі частки у власність Інвестору у строк до 01 березня 2025 року, Підприємство зобов`язане у строк до 05 березня 2025 року повернути Інвестору 2 000 000 гривень та сплатити штраф у розмірі 1 000 000 гривень. 15.03.2025 відбулася особиста зустріч за участю директора ПП «ЗЕДСЛАВ» Громади Л.М., засновника та одноосібного власника ПП «ЗЕДСЛАВ» ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Під час цієї зустрічі ОСОБА_1 повідомили, що зобов`язання за Договором не було виконано у визначений строк у зв`язку з військовими діями. Водночас, ОСОБА_1 запевнили, що всі зобов`язання будуть виконані до кінця 2025 року. Однак, зобов`язання ПП «ЗЕДСЛАВ» так і не були виконанні. 27.02.2026 до ПП «ЗЕДСЛАВ» було подано претензію, з вимогою: «У найкоротший строк, але не більше 5 днів, укласти додаткову угоду про розірвання Інвестиційного договору від 12.01.2022 та з вимогою «У найкоротший строк, але не більше 5 днів, повернути позивачу - ОСОБА_1 , грошові кошти у розмірі 2 000 000 гривень та сплатити на його користь штраф у розмірі 1 000 000 гривень. Проте, виконання претензій ПП «ЗЕДСЛАВ» проігноровано, зобов`язания ПП «ЗЕДСЛАВ» перед ОСОБА_1 до теперішнього часу не виконано, що є підставою для розірвання Договору та стягнення сплачених грошових коштів у розмірі 2 000 000 гривень та штрафу у розмірі 1 000 000 гривень за рішенням суду, що і стало підставою для звернення до суду.

Сторона позивача вважає, що враховуючи ціну позову та те, що іншого майна належного відповідачу - ПП «ЗЕДСЛАВ» на праві власності не має, невжиття заходів забезпечення позову може призвести до подальшого відчуження спірного об`єкту нерухомості на користь третіх осіб, що утруднить виконання рішення по справі.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільна справа розподілена судді Київського районного суду м. Одеси Скриль Ю.А.

Сторони до суду не викликались, в порядку ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, в провадженні якого перебуває справа, без виклику учасників справи.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Суд, проаналізувавши матеріали заяви, позовної заяви, вважає що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1, 2, 4 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.

Відповідно до ч.2 ст. 150 ЦПК України суд може застосовувати кілька заходів забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.3-4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року N 9).

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Судом установлено, що між сторонами дійсно виник спір стосовно невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань та не повернення грошових коштів, згідно умов договору, що спричинило розірвання інвестиційного договору від 12.01.2022, укладеного між ПП «ЗЕДСЛАВ» та ОСОБА_1 . Позивачем заявлені позовні вимоги щодо розірвання інвестиційного договору та стягнення з ПП «ЗЕДСЛАВ» на його користь грошових коштів у загальній сумі 3 000 000 гривень.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір (постанова Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 320/3560/18, провадження № 61-5051св19).

Суд виходить із того, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне вчинення таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Згідно з позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду України від15.09.2020 № 753/22860/17, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Судом установлено, що між Приватним підприємством «ЗЕДСЛАВ», в особі директора Громади Лілії Миколаївни та ОСОБА_1 12.01.2022 було укладено Інвестиційний договір (надалі Договір) стосовно «Об`єкту» нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1465401251101, що належить Підприємству, а саме: реконструкції, без зміни фундаменту у плані, з надбудовою другого поверху та збільшенням площі приблизно до 1 000 кв.м. На виконання умов договору ОСОБА_1 передав Підприємству грошові кошти у сумі 2 000 000 (два мільйони) гривень для здійснення реконструкції об`єкта. Підприємство взяло на себе зобов`язання здійснити реконструкцію та надбудову другого поверху, ввести Об`єкт в експлуатацію до 12 січня 2025 року та передати Інвестору у власність частку площею 250 кв.м. не пізніше 01 березня 2025 року. Директор Підприємства підтверджує отримання коштів власноручним підписом у цьому Договорі.

Ціна позовних вимог складає 3 000 000,00 грн.

Іншого майна належного відповідачу на праві власності чи активів, позивачем не встановлено.

Суд бере до уваги доводи позивача про те, що у разі відчуження відповідачем належного йому майна, та відсутність іншого майна чи активів у відповідача створює реальний ризик утруднення або неможливості виконання майбутнього рішення суду у разі задоволення позову, оскільки цей об`єкт нерухомості є єдиним реальним джерелом забезпечення виконання судового рішення станом на час розгляду заяви про забезпечення позову, оскільки на даний час відповідач має права та реальну можливість вчиняти дії щодо подальшої перереєстрації спірного майна, зокрема на користь третіх осіб.

Суд виходить із того, що метою забезпечення позову є вжиття заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача також від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Зазначена позиція суду відповідає правовій позиції Верховного суду, викладеній у постанові від 19 лютого 2021 року по справі № 643/12369/19.

Суд вважає захід про забезпечення позову, про який зазначає позивач у своїй заяві, співмірним, адекватним, достатнім та необхідним заходом забезпечення позову щодо заявлених вимог. На думку суду, застосування вищевказаного заходу забезпечення позову є достатнім заходом забезпечення позову, не порушує прав відповідача, а лише сприятиме запобіганню невиправданому розширенню кола осіб, прав та інтересів яких стосуватиметься судове рішення, виключить можливість відчуження чи передачі спірного майна іншим особам на час розгляду справи, а відтак - утрудненню чи неможливості виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2021 року по справі № 643/12369/19 роз`яснив, що: арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна; заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна - це перешкода у вільному розпорядженню майном.

Ураховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.

Арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову.

За викладених обставин, суд дійшов висновків, що забезпечення позову у даній справі, в наведений вище спосіб заборони вчинення реєстраційних дій, не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте, тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання завдавання значної шкоди як сторонам по справі, так і третім особам.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

За висновками суду, застосування обраного заявником заходу забезпечення позову направлено, насамперед, на забезпечення дійсної ефективності судового захисту та упередження можливості додаткового порушення прав та законних інтересів позивача та можливих третіх осіб. Невжиття таких заходів може призвести до утруднення або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду, а відтак заява про забезпечення позову підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом, а не обов`язком суду, за винятком випадків, визначених частиною третьою статті 154 ЦПК України (постанова КЦС ВС від 30.05.2019 року, справа № 456/2438/17).

Інформація щодо наявності підстав для обов`язкового застосування зустрічного забезпечення позову, в матеріалах справи не міститься.

Враховуючи вищевикладене, а також принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову предмету позову, суд дійшов висновку щодо наявності підтсав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 149-154, 259-261, 353-355 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Осипова Богдана Володимировича про забезпечення позову у справі №947/22744/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ПП «ЗЕДСЛАВ» про розірвання інвестиційного договору задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту та встановлення заборони Приватному підприємству «ЗЕДСЛАВ», державним органам, органам місцевого самоврядування та органам нотаріату, суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та іншим особам, приймати рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та вчиняти будь які реєстраційні дії, у тому числі і реєстрацію (перереєстрацію), пов`язану з відчуженням, зміною, поділом, виділом, заставою або іншого виду зміни власників, відкриттям розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права, обтяження речових прав, закриттям розділу, припиненням прав та обтяжень стосовно об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 1465401251101, нежитлова будівля, загальною площею 504.2 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

- встановлення заборони Приватному підприємству «ЗЕДСЛАВ» та іншим особам проводити будь-які підготовчі та будівельні дії стосовно об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 1465401251101, нежитлова будівля, загальною площею 504.2 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

Копію ухвали невідкладно надіслати сторонам для відома та виконання.

Ухвала набирає законної сили негайно з дня її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня складання повного тексту ухвали. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала суда складена та підписана 03.06.2026 року.

Суддя Ю. А. Скриль