Ухвала суду № 137060073, 02.06.2026, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

УХВАЛА

Справа № 495/2901/26

Номер провадження 1-кп/495/537/2026

02 червня 2026 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі головуючої судді ОСОБА_1 , із секретарем судового засідання ОСОБА_2 , за участі:

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5 (ВКЗ)

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду в місті Білгород-Дністровський Одеської області обвинувального акт у кримінальному провадженні ЄРДР №62025150020003828 від 25.09.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, та клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 ,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області перебуває на розгляді обвинувальний акт у кримінальному провадженні ЄРДР №62025150020003828 від 25.09.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.

02.06.2026 до суду надійшло клопотання прокурора Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 . Необхідність продовження стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою мотивує наявністю наступних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які можуть настати, якщо обвинувачений буде перебувати на волі, а саме:

1) ???Ризику, передбаченому п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватись від суду, оскільки ОСОБА_4 , обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину в умовах воєнного стану, за який законом передбачено покарання від 5 до 10 років позбавлення волі, тому є підстави вважати, що останній, знаючи про тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні злочину, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може вдатися до спроб переховуватися від суду. Перебуваючи на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину, обвинувачений ОСОБА_4 матиме можливість перетнути державний кордон з іншою державою.

2) Ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Так, ОСОБА_4 матиме можливість ухилення від суду, шляхом неявки на судові засідання, що буде впливати на прийняття рішення судом у розумні строки.

3) ???Ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, так як ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, маючи об?єктивну можливість повернутись добровільно до військової частини це не зробив, тому наявний ризик, що він продовжуватиме вчиняти дії направлення на ухилення від виконання обов?язків з військової служби, а також ризик вчинення нового військового злочину такий як дезертирство, що відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.

При врахуванні перелічених ризиків особливу увагу просить звернути на фактичні обставини справи в частині дій, які інкримінуються обвинуваченому, відомості, що характеризують його особу, вчинення тяжкого злочину, у скоєнні якого обвинувачується особа. Звертає увагу суду на те, що відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України (тримання під вартою).

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримала клопотання, просила його задовольнити.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 щодо задоволення клопотання заперечила, вважала наведені прокурором ризики формальними та недоведеними, просила визначити розмір застави як альтернативного запобіжного заходу.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав захисника.

Заслухавши клопотання прокурора, позиції учасників судового провадження, вивчивши матеріали клопотання та обвинувального акту, суд дійшов такого висновку.

Згідно із ст.29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Пункт 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Разом з цим, тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до свободи особистості.

Метою застосування запобіжного заходу, відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховатися від органів досудового розслідування та/або суду; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно із статтею 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, вчинити інше кримінальне правопорушення, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою вищенаведеної статті.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені статтею 178 КПК України, зокрема тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого особу обвинувачено, дані, які її характеризують, чи зменшились раніше визначені ризики, чи не з`явились нові.

Отже, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, уникнення доведених ризиків. Ризиком є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій особою.

При обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд враховує тяжкість злочину, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад 5 років, вік обвинуваченого та стан його здоров`я, міцність соціальних зв`язків, стадію судового розгляду, наявність заявлених прокурором ризиків, визначених частиною першою статті 177 КПК України.

Згідно із ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку такого запобіжного заходу суд враховує, що кримінальне провадження перебуває на стадії підготовчого судового засідання, у справі не досліджені докази, свідки судом не допитані, тощо.

Надаючи оцінку обставинам щодо наявності заявлених ризиків, суд враховує, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.407 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років.

Необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 обумовлена наявністю ризиків, передбачених п. 1, п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Суворість покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Зазначена обставина на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. При цьому, ризик втечі повинен оцінюватися й у світлі інших факторів, а тому суд, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_4 у сукупності з іншими обставинами.

Також достатньо обґрунтованим є ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.

У справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не встановлено.

Керуючись наведеним, зважаючи на встановлені обставини, суд знаходить обґрунтованими доводи прокурора про наявність ризиків, визначених пунктами 1, 4, 5 частини першої статті 177 КПК України. Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.

Відповідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до вимог ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст.407 КК ЦУкраїни.

У силу вимог статей 178, 182, 183 КПК України, враховуючи обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан обвинуваченого, його стан здоров`я, підтверджені ризики, передбачені статтею 177 КПК України, суд вважає за доцільне визначити обвинуваченому ОСОБА_4 заставу у розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок), як таку, що зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Відтак клопотання прокурора підлягає до часткового задоволення.

У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 вважала, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025150020003828 від 25.09.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, підсудний Білгород-Дністровському міськрайонному суду Одеської області, відповідає вимогам ст. 291 КПК України, підстав для закриття кримінального провадження та повернення обвинувального акту прокурору відсутні. Просила призначити обвинувальний акт до розгляду у судовому засіданні, в судове засідання викликати учасників справи. Розгляд справи просила проводити у відкритому судовому засіданні.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні не заперечували проти призначення обвинувального акту у кримінальному провадженні до розгляду по суті.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, вивчивши матеріали обвинувального акту з додатками, суд вважає, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025150020003828 від 25.09.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, підсудний Білгород-Дністровському міськрайонному суду Одеської області, відповідає вимогам ст. 291 КПК України, підстав для закриття кримінального провадження та повернення обвинувального акту прокурору відсутні.

У зв`язку з наведеним суд вважає за необхідне призначити обвинувальний акт до розгляду у відкритому судовому засіданні, в судове засідання викликати учасників справи.

Керуючись ст. ст. 176-178, 182, 183, 193, 194, 196, 314-315 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити частково.

Продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 статті 407 КК України, строком на 60 (шістдесят) діб з 02 червня 2026 року по 31 липня 2026 року включно, з утриманням його в Державній установі «Ізмаїльський слідчий ізолятор».

Визначити обвинуваченому ОСОБА_4 суму застави у розмірі 80 розмірів прожиткових мінімумів доходів громадян, що становить 266240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що він або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок №UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача - ДКСУ м. Київ, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, призначення платежу: застава за ОСОБА_4 у справі №495/2901/26 згідно ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02.06.2026.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- прибувати до прокурора, суду за першою вимогою;

- не відлучатися за межі Одеської області без дозволу прокурора, суду;

- повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання/роботи;

- здати на зберігання до Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області (Одеська обл., місто Ізмаїл, вул.Михайлівська,27) свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у цій ухвалі, останній зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Призначити до розгляду у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні ЄРДР № 62025150020003828 від 25.09.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.

Досудову доповідь по вказаному кримінальному провадженню не складати, кримінальне провадження розглядати суддею одноособово, в судове засідання викликати учасників кримінального провадження.

Розгляд справи провести 21 липня 2026 року об 11.00 год. в приміщенні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вулиця Військової слави, 27а.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і підлягає негайному виконанню.

Ухвала в частині продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Дата та час проголошення повного тексту 02.06.2026 о 16.50 год.

Суддя ОСОБА_1