Рішення № 137059510, 27.05.2026, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/12554/25

н/п 2/766/2197/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

27 травня 2026 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Рядчої Т.І.,

за участю секретаря Рожок О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Херсонської міської ради, про визначення місця проживання дитини,

в с т а н о в и в:

Позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Херсонської міської ради, про визначення місця проживання дитини.

В обґрунтування своїх позовних вимог, зазначила, що вона з 17.06.2011 року по 09.12.2021 року перебувала з відповідачем в зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час дитина проживає з матір`ю. Відповідач не проживає в Україні. Позивачка просить визначити місце проживання малолітньої дитини разом з матір`ю.

Ухвалою від 18.09.2025 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 03.02.2026 року замінено третю особу Службу у справах дітей Центральної районної у місті Херсоні ради правонаступником Службою у справах дітей Херсонської міської ради.

Ухвалою від 20.04.2026 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.

Позивачка в судове засідання не з`явилася, надала свої повноваження представнику, який подав до суду заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, бу повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Представник третьої особи Служби у справах дітей надали до суду акт обстеження умов проживання позивачки, Висновок щодо місця проживання малолітньої ОСОБА_3 та рішення виконавчого комітету Центральної районної у місті Херсоні ради, просила справу розглядати у відсутності представника третьої особи.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає заявлені вимоги законними та обґрунтованими, у зв`язку з чим вони підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 17.06.2011 року по 09.12.2021 року, що підтверджено копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 17.06.2011 року Східненською сільською радою Білозерського району Херсонської області та рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 09.12.2021 року.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 07.11.2017 року Суворовським районним і місті Херсоні відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Щодо визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з позивачкою, суд виходив з наступного.

Згідно Акту обстеження умов проживання ОСОБА_1 від 05.12.2025 року, за адресою: АДРЕСА_1 для проживання та виховання дитини ОСОБА_3 матір`ю створено всі необхідні умови.

Згідно Висновку виконавчого комітету Центральної районної у м.Херсоні ради (органу опіки та піклування Центрального району у м.Херсоні) від 10.12.2025 року №301, щодо визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в інтересах дитини виконавчий комітет Центральної районної у місті Херсоні ради вважає доцільним визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 разом з матір`ю ОСОБА_1 .

Рішенням виконавчого комітету Центральної районної у місті Херсоні ради № 301 від 10.12.2025 року затверджено висновок щодо визначення проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, чи розірвано шлюб і чи проживають вони разом чи окремо.

Згідно з частиною першою статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Тлумачення змісту частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

У постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що Декларація прав дитини не є міжнародним договором у розумінні Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року та Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-IV «Про міжнародні договори України», а також не містить положень щодо набрання нею чинності. У зв`язку із цим Декларація прав дитини не потребує надання згоди на її обов`язковість Верховною Радою України і не є частиною національного законодавства України. Разом із тим положення Конвенції про права дитини про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.

Відповідно до частини першої статті 18 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, з огляду на те, що дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним.

У рішенні від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У параграфі 54 рішення «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, ЄСПЛ зазначив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права і практики ЄСПЛ дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини (враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 проживає разом з матір`ю, а батько дитини, ОСОБА_2 , проживає окремо.

Відповідно до частин першої, другої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

У статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Згідно з частинами першою, другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, позов задоволенню не підлягає, оскільки позивач не довів, що його права порушені, а відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 15 ЦК України до суду особа має право звернутися, якщо її права порушені, невизнані або оспорюються. Жодну із цих дій відповідач не вчиняв.

Спір щодо місця проживання дитини був ініційований матір`ю, з якою дитина і так фактично проживає і продовжує проживати. Батько дитини не вимагав і не вимагає зміни місця проживання дочки, також у справі відсутні докази того, що мати дитини забороняє батькові бачитися з дитиною.

Схожих висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 10 липня 2024 року у справі № 127/16211/23 (провадження № 61-1964св24).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19, 24, 56, 104, 105, 110, 112, 113, 141, 160,161 СК України, ст. ст. 12, 13, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Херсонської міської ради, про визначення місця проживання дитини відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Херсонського апеляційного суду в порядку ст. 355 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивачка: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Представник позивача: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 )

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 )

Третя особа: Служба у справах дітей Херсонської міської ради (місцезнаходження: м.Херсон, пр.-т.Ушакова,47, ЄДРПОУ 44312031).

СуддяТ. І. Рядча