Ухвала суду № 137058129, 02.06.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

"02" червня 2026 р.

Справа №336/4492/26

Провадження №2/336/3576/2026

УХВАЛА

про зупинення провадження у справі

02 червня 2026 року суддя Шевченківського районного суду міста Запоріжжя Звєздова Н.С., розглянувши клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження по справі, -

ВСТАНОВИЛА:

Представник позивача Андрухов В.М., який діє на підставі довіреності від 14.04.2026 звернувся з вказаним позовом до суду, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 12.04.2025-100001555 від 16.04.2025 у розмірі 10 300,00 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту 5 000,00 гривень, заборгованість за відсотками 2 800,00 гривень, неустойка 2500,00 гривень, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 гривень.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 12.05.2026 справу передано в провадження судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Звєздової Н.С.

13.05.2026 на виконання вимог ст. 187 ЦПК України судом скеровано запит щодо встановлення зареєстрованого місця проживання відповідача.

Ухвалою суду від 25.05.2026 відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін.

22.05.2026 від відповідача ОСОБА_1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, яке обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 на даний час проходить військову службу у складі Збройних Сил України, що підтверджується довідкою форми № 5 від 23.03.2026 № 187, виданої командиром військової частини НОМЕР_1 , що унеможливлює його участь у судових засіданнях та забезпечення належного захисту своїх прав. На підставі викладеного просив про задоволення клопотання.

Дослідивши клопотання про зупинення провадження по справі, суд приходить до наступних висновків.

Пунктом 2 ч.1 ст.251 ЦПК України передбачено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі: перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Частиною 2 ст.251 ЦПК України передбачено, що суд з питань, зазначених у цій статті постановляє ухвалу.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.253 ЦПК України, провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених: пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російською федерацією проти України, Указом Президента України №64/2022 введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Як вбачається з довідки форми № 5 від 07.05.2026 № 695/4037 ОСОБА_2 проходить військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Норми статей 251 і 252 ЦПК розрізняють обов`язкову та факультативну підставу для зупинення. Пункт 2 ст. 251 передбачає, що перебування особи у складі ЗСУ є обов`язковою підставою для зупинення провадження у справі. З обох сторін дотримати баланс інтересів фактично неможливо. Тому на сьогодні перебування у складі ЗСУ є обов`язкова підстава для зупинення провадження у справі. Разом з тим, виходячи з принципу диспозитивності, суд не позбавлений можливості розглядати справу без участі особи, якщо така особа, яка знаходиться у лавах ЗСУ, подала заяву про те, щоб справу розглядали без його/її участі.

Правові позиції з цього питання висловлені Верховним Судом у постанові від 21 грудня 2022 року у справі №456/2541/19, від 29 листопада 2023 року у справі № 161/8166/23, 29 листопада 2023 року у справі №466/5393/22.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 754/947/22 у постанові від 12.11.2025 висловила свою позицію.

Згадана норма кодексу встановлює для суду не право, а обов`язок зупинити провадження за наявності визначених умов. Адже формулювання «суд зобов`язаний» не залишає простору для розсуду. Велика Палата наголосила, що з моменту запровадження в Україні воєнного стану і до його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші створені відповідно до закону військові формування вважаються такими, що «переведені на воєнний стан» для цілей застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК та аналогічних процесуальних норм (п. 81 постанови).

У цей період для зупинення провадження суд повинен мати належні докази перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на військовій службі зокрема, військовий квиток, накази командира військової частини тощо (п. 82).

Мета норми: спеціальна гарантія для військовослужбовців

Тлумачення пункту, на думку Великої Палати, має ґрунтуватися на меті законодавця. Ця норма покликана гарантувати недоторканність прав осіб, які в умовах воєнного стану виконують конституційний обов`язок із захисту Батьківщини від агресора, тобто військовослужбовців (п. 95).

Згідно п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Право на розгляд справи упродовж розумного строку, закріплене в п.1 ст.6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. При цьому Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Водночас ЄСПЛ у своїх рішеннях, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, неодноразово наголошував, що право на доступ до правосуддя, закріплене у ст.6 Конвенції, не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути розумний ступінь пропорційності між застосованими засобами та поставленою метою (рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашінгдейн проти Великої Британії», рішення від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України»).

Процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються і передбачають усталений порядок їх застосування. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (п.47 рішення Європейського суду з прав людини від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97» проти України», заява №19164/04).

Тобто, принцип правової визначеності передбачає зрозумілість, прогнозованість та усталений порядок застосування процесуальних норм.

У даному випадку норми процесуального права, зокрема п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, які покладають на суд безумовний обов`язок зупинити провадження у справі у разі перебування сторони у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан, є чіткими та прогнозованими в частині того, що вони встановлюють неможливість вирішення спору у відношенні сторони, яка перебуває у складі ЗСУ під час воєнного стану, а тому позивач не вправі мати законних очікувань з приводу розгляду та вирішення справи за такої обставини.

Розгляд справи у відношенні сторони, яка перебуває у складі Збройних Сил України в період воєнного стану з порушенням приписів процесуального закону та за підстав, які не видаються переконливими, буде порушувати законні права та інтереси такої сторони і суперечити принципу юридичної визначеності (рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», п. 53 рішення ЄСПЛ від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України»).

Суд звертає увагу на те, що ст. 6 Конвенції гарантує справедливий судовий розгляд не тільки позивачу, а й іншій стороні - відповідачу, в тому числі при вирішенні питання щодо його перебування у складі Збройних Сил України.

За таких обставин постановлення судом ухвали про зупинення провадження у справі до припинення перебування відповідача ОСОБА_2 у складі ЗСУ ґрунтується на законі та переслідує легітимну мету, а також має розумний ступінь пропорційності між застосованими засобами і поставленою метою та не суперечить принципу юридичної визначеності.

Відповідно до ч.1 ст.254 ЦПК України провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення.

Після усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі, тобто, до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені у воєнний стан, він (або його представник) зобов`язані повідомити про це суд.

Враховуючи обставини справи, запровадження в Україні воєнного стану, особу відповідача який є військовослужбовцем, який подав клопотання про зупинення провадження по справі, суд вважає за необхідне клопотання відповідача задовольнити та зупинити провадження у справі.

Керуючись ст.13, ст. 81, п.2 ч. 1. ст.251, п.2 ч.1 ст. 253 ЦПК України -

ПОСТАНОВИЛА:

Зупинити провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредитування - до припинення перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України.

Зобов`язати ОСОБА_1 або його представника після усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі, повідомити про це суд.

Ухвалу направити сторонам по справі.

Ухвала, що постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Н.С. Звєздова