Рішення № 137057925, 28.05.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 28.05.2026

Справа № 334/858/26

Провадження № 2/334/1521/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року м. Запоріжжя

Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Філіпової І. М.,

секретаря судового засідання Мандик М. О.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до до Енергодарської міської військової адміністрації Василівського району Запорізької області про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

02.02.2026 року до Дніпровського районного суду м. Запоріжжя звернулася ОСОБА_1 з позовом до Енергодарської міської військової адміністрації Василівського району Запорізької області, в якому просить визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на те, що позивачу та її дочці ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності належала квартира за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом № НОМЕР_1 про право власності на житло від 11 серпня 1994 року, виданим АУБ «Енергодарбуд», яке видано згідно з розпорядженням (наказом) від 18 липня 1994 , № 441.

На зворотному боці вказаного свідоцтва про право власності на житло міститься реєстраційний напис про те, що вказана квартира зареєстрована 29.12.2000 року в Енергодарському бюро технічної інвентаризації на праві спільної сумісної власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , здійснено запис в реєстрову книгу № 4, р. № 73.

11.01.2001 року позивач та ОСОБА_2 уклали угоду про визначення часток кожної з них у квартирі. За цією угодою частки позивача та ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_3 на АДРЕСА_4 , визначаються рівними і становлять по 1/2 частці цілої квартири. Угода посвідчена приватним нотаріусом Енергодарського міського нотаріального округу Запорізької області Осипенко В.В. та зареєстрована в реєстрі за № 275.

Відповідно до договору дарування 1/2 частки квартири від 26.02.2001 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_1 , належну їй на праві спільної часткової власності, 1/2 частку квартири АДРЕСА_3 на АДРЕСА_4 . Договір дарування посвідчений приватним нотаріусом Енергодарського міського нотаріального округу Запорізької області Осипенко В.В. та зареєстрований в реєстрі за № 2285. В договорі дарування міститься відмітка про реєстраційний напис на правовстановлюючому документі, згідно якого 1/2 частини квартири АДРЕСА_3 на АДРЕСА_4 зареєстрована в Енергодарському бюро технічної інвентаризації на праві приватної власності за ОСОБА_1 та записана в реєстрову книгу № 4, за реєстраційним номером 73, 29 березня 2001 року.

Енергодарським бюро технічної інвентаризації 22.03.2001 року виготовлено технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_3 на АДРЕСА_4 , в якому власником квартири вказано ОСОБА_1 , розмір частки власності 1. Згідно технічного паспорту вказана квартира АДРЕСА_3 розташована на 3 поверсі 5-ти поверхового будинку та складається з 2-х кімнат житловою площею 30,3 кв.м, загальною площею 53,7 кв.м.

Відповідно до розпорядження міського голови Енергодарської міської ради «Про перейменування вулиць Комсомольської та Радянської вулиці в місті Енергодар» від 18.02.2016 року №56-р АДРЕСА_5 .

08.12.2025 року позивач звернулась до Державного реєстратора прав на нерухоме майно з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) м. Київ із заявою № 70388189 про реєстрацію прав власності на квартиру. Однак, 24.12.2025 року отримала рішення № 82603774 про відмову в проведенні реєстраційних дій, яке мотивоване тим, що під час здійснення консолідованого пошуку інформації в Державному реєстрі речових прав та реєстрах до 2013 року, в результаті якого встановлено, що інформація про реєстрацію права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 у Реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутня. Враховуючи вказане, було направлено запит про надання інформації щодо реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна до Енергодарської міської ради Запорізької області. Згідно наданого виконавчим комітетом Енергодарської міської ради листа від 12.12.2025 р. на запит, повідомляється наступне: у м. Енергодарі Запорізької області до 01.01.2013 року державна реєстрація права власності та права користування (сервітут) на об`єкти нерухомого майна проводилась комунальним підприємством «Енергодарське бюро технічної інвентаризації» Енергодарської міської ради. Юридична адреса КП «Енергодарське бюро технічної інвентаризації» Енергодарської міської ради: 71502, Запорізька область, Василівський район, м. Енергодар, вул. Українська, буд. 4а. З 04.03.2022 і на теперішній час територія Енергодарської міської територіальної громади є тимчасово окупованою російською федерацією відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією». Адміністративна будівля вказаного комунального підприємства, де зберігалися оригінали документів, створені в результаті діяльності підприємства, також захоплена окупантами. В Енергодарської міської військової адміністрації та органів місцевого самоврядування м. Енергодара відсутній доступ до інформації, яка знаходилася у комунального підприємства «Енергодарське бюро технічної інвентаризації» Енергодарської міської ради. Також зазначено, що у працівників виконавчого комітету Енергодарської міської ради відсутній доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (реєстру прав власності на нерухоме майно) через обмежувальні заходи з боку ДП «Національні інформаційні системи». Таким чином, виконавчий комітет Енергодарської міської ради позбавлений можливості надати запитувану інформацію, а також не може направити запит від 08.12.2025 № 70388189 на розгляд до КП «Енергодарське бюро технічної інвентаризації» ЕМР. Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону, державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/ отриманим документам». Отже, здійснити реєстрацію права власності на квартиру Позивач з причин викладених в рішенні про відмову в проведенні реєстраційних дій не має можливості.

У судове засідання позивач та представник позивача не з`явились, 20.04.2026 року представник позивача подав заяву, в якій просив судове засідання проводити без участі позивача та його представника, просить розглянути справу за наявним матеріалами, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату. час та місце проведення судового повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до копії свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 11.08.1994 року, виданого АУБ «Енергодарбуд», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на праві спільної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно копії угоди від 11.01.2001 року, посвідченої приватним нотаріусом Осипенко В. В., ОСОБА_2 (від імені якої діяла ОСОБА_3 ) та ОСОБА_1 уклали угоди про визначення часток, відповідно до якої частки у спільному майні ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є рівними та становлять по 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Дана угода була зареєстрована у бюро технічної інвентаризації, про що свідчить відповідний запис на окремому аркуші.

Відповідно до копії договору дарування 1/2 частки від 26.02.2001 року, ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_1 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Даний договір був зареєстрований у бюро технічної інвентаризації, про що свідчить відповідний запис на зворотньому боці договору.

22.03.2001 року Енергодарським бюро технічної інвентаризації на ім`я ОСОБА_1 складено технічний паспорт (з додатками) на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , згідно якого двокімнатна квартира має загальну площу 53,7 кв.м, житлову 30,3 кв.м., підсобної площі 21,0 кв.м. та складається з кімнат 18,0 та 12,3 кв.м, кухні площею 7,6 кв.м, ванної кімнати площею 2,7 кв.м, вбиральні площею 0,9 кв.м, коридору площею 8,6 кв.м, вбудованої шафи 1,2 кв.м, лоджії 1,5 кв.м.

Судом встановлено, що 24.12.2025 року позивач отримала рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій №82603774 мотивоване тим, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме: не отримання інформації про права, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію права.

Отже позивач вважає, що її право власності на нерухоме майно не визнається.

Згідно із положеннями, зокрема, ст.ст.15,16 Цивільного кодексу України, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи інтересів.

З урахуванням цих норм, суд повинен установити чи було порушено, не визнано або оспорено права, свободи чи інтереси заявника, i залежно від установленого, вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні, в залежності від наявності для цього відповідних підстав, встановлених законом або договором.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Предметом позову у даній справі є вимога позивача до відповідача про визнання права власності на об`єкт нерухомого майна з підстав того, що це право оспорюється або не визнається іншими особами на такий об`єкт.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом статей 316,317,328 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Положеннями частини другої статті 328 ЦК України встановлюється презумпція правомірності набуття права власності, котра означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не випливає із закону.

Відповідно до статті 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Таким чином, ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, чи в який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту у порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.

Тобто, за вказаною нормою права, вимога про визнання права власності може бути пред`явлена лише власником спірного майна, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 цього Кодексу, слід враховувати, що за змістом вказаної норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

Верховний Суд в своїй постанові від 22.06.2021 року у справі № 334/3161/17 вказав, що до2013 року реєстрація права власності на майно проводилася в реєстрі прав власності на нерухоме майно, який зараз є архівною складовою частиною Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Реєстрацію права власності на квартири, житлові будинки, нежитлові приміщення та інше нерухоме майно, проводилася у Бюро технічної інвентаризації, із видачею про це документів (витягів) або проставленням відповідних штампів (відміток) на самому документі. Якщо документи містять одну з наступних відміток: штамп БТІ або відмітку БТІ, чи є витяг з реєстру БТІ, тоді документи вважаються належним чином оформлені, а право власності зареєстроване до2013 року в старому реєстрі прав власності на нерухоме майно і відповідно, держава визнає право власності на таке майно. Такі документи є дійсними.

Тобто, особа, яка до 01 січня 2013 року придбала нерухоме майно за договором купівлі-продажу, державну реєстрацію якого було належним чином здійснено, стала власником такого нерухомого майна з моменту державної реєстрації відповідного договору купівлі-продажу незалежно від того, чи здійснила ця особа в подальшому державну реєстрацію свого права власності.

Відповідно до Порядку реєстрації прав власності, який діяв до 2013 року, реєстрація права власності на квартири, житлові будинки, нежитлові приміщення та інші приміщення, будівлі та споруди проводилася в реєстрі прав власності на нерухоме майно, який зараз є архівною складовою частиною Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, здійснювалась реєстраторами заснованих відповідними органам місцевого самоврядування комунальних підприємств бюро технічної інвентаризації (БТІ)за місцезнаходженням об`єктів нерухомого майна.

Державна реєстрація здійснювалась на підставі правовстановлювальних документів, зокрема: -договорів, за яким відповідно до законодавства передбачається перехід права власності; виданих нотаріусом свідоцтва про право на спадщину, про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів); свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування; свідоцтва про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень державного та комунального житлового фонду; рішення суду про визнання права власності на об`єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об`єкти нерухомого майна тощо.

Одночасно з прийняттям рішення про державну реєстрацію прав, реєстратор БТІ вносив записи до відповідного розділу Реєстру прав власності на нерухоме майно, після чого видавав у паперовому вигляді витяг про державну реєстрацію прав, який є невід`ємною частиною правовстановлювального документа, а у разі проведення державної реєстрації права на нерухоме майно на правовстановлювальному документі також робив відмітку (штамп)про державну реєстрацію.

Відповідно до ч.3 ст.3 Закону 1952-IV речові права на нерухоме майно, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Отже, для підтвердження свого права, яке виникло до 01.01.2013, якщо власники зазначених об`єктів нерухомого майна мають документи, що містять одну з наступних відміток: штамп БТІ або відмітку БТІ, чи є витяг з реєстру БТІ, такі документи вважаються належним чином оформлені, а право власності зареєстроване до 2013 року в старому реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивачем належним чином не доведено, чому право власності на належну їй квартиру не може бути підтверджене на підставі правовстановлюючих документів на квартиру, які підтверджують право власності позивача на зазначений об`єкт нерухомості.

Тлумачення пункту 1 частини другої статті 16 ЦК свідчить, що по своїй суті такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися тільки тоді, коли суб`єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою.

Такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов`язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності і т. д.).

Суд зазначає, що в даному випадку зміст позовних вимог не відповідає змісту порушених прав, оскільки необхідність захисту своїх прав у цій справі позивач обґрунтовує відмовою державного реєстратора у проведені реєстраційних дій за заявою позивача, проте це рішення позивачем не оскаржувалося. Водночас позивач звернувся до суду з позовом про визнання за ним права власності на квартиру до відповідача, який не оспорює таке право.

Крім того слід урахувати, що Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першоїстатті 106 Конституції України,Закону України «Про правовий режим воєнного стану»введено в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово був продовжений та станом на дату розгляду справи триває.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України (станом на час розгляду справи) від 28.02.2025 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України) 11.03.2025 року № 376, м. Енергодар віднесено до тимчасово окупованої російською федерацією території України з 04.03.2022.

Також, нормами статті 11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території право власності охороняється згідно із законодавством України. За державою Україна, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами, у тому числі територіальною громадою міста Севастополя, державними органами, органами місцевого самоврядування та іншими суб`єктами публічного права зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території.

За фізичними особами, незалежно від набуття ними статусу біженця чи іншого спеціального правового статусу, підприємствами, установами, організаціями зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо воно набуте відповідно до законів України.

Набуття та припинення права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на тимчасово окупованій території, здійснюється відповідно до законодавства України за межами тимчасово окупованої території. У разі неможливості здійснення державним реєстратором повноважень щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на тимчасово окупованій території орган державної реєстрації визначається Кабінетом Міністрів України.

Отже, система державної реєстрації прав, яка проводиться відповідно до Закону, запроваджена в Україні з 01.01.2013 року, до цього часу державна реєстрація права власності та інших речових прав на об`єкти нерухомого майна, проводилася реєстраторами БТІ в Реєстрі права власності на нерухоме майно та на паперових носіях (реєстрових книгах та реєстраційних справах), які зберігаються в БТІ. При цьому Закон про державну реєстрацію не розмежовує, чи була проведена реєстрація у Державному реєстрі прав, інших електронних реєстрах або на паперових носіях.

Тобто, до 2013 року державна реєстрація таких об`єктів нерухомого майна вже проводилася, але реєстр був паперовий і зберігався в архіві відповідного БТІ.

Таким чином, у випадку позивача, документ (договір купівлі-продажу), що посвідчує набуття позивачем права власності та позначка на ньому, яка свідчить про проведення державної реєстрації до 01.01.2013 року збережений в оригіналі, та був долучений до пакету документів з яким позивач звертався до державного реєстратора у відповідності до норм чинного законодавства, для проведення державної реєстрації речового права на об`єкт нерухомого майна. При цьому, запитувана державним реєстратором інформація у БТІ м. Енергодар не може бути надана у зв`язку із тимчасовою окупацією міста Енергодар, разом з тим, позивачем подано всі необхідні документи для проведення реєстрації права власності у реєстрі речових прав.

Отже судом не встановлено обставин, з якими закон пов`язує визнання за позивачем права власності в порядку ст. 392 ЦК України, як і не встановлено обставин за якими відповідач не визнає, оспорює факт чи має сумнів щодо належності нерухомого майна, своїми діями чи бездіяльністю перешкоджає, або зумовлює неможливість реалізації права власності, у тому числі вільно розпоряджатися нерухомим майном, за наявності у позивача оригіналів правовстановлюючих документів на квартиру.

Будь-які докази звернення до відповідача, за наслідками якого можуть мати місце перелічені обставини, суду не представлено.

Таким чином, зважаючи на те, що докази порушення відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів позивача в матеріалах справи відсутні, обставини, за якими відповідач не визнає, оспорює факт чи має сумнів щодо належності позивачу нерухомого майна не підтверджено, тому відсутні підстави для застосування положення ст. 392 ЦК України та задоволення позовних вимог.

Керуючисьст.ст.12,13,81,89,141,259,263-265 ЦПК України, ст.ст.316, 317, 321, 328, 379, 392 ЦК України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до до Енергодарської міської військової адміністрації Василівського району Запорізької області про визнання права власності відмовити.

Апеляційна скарга може бути подана до Запорізького апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст.265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: Енергодарська міська військова адміністрація Василівського району Запорізької області, код ЄДРПОУ 45089995, адреса місцезнаходження: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 164.

Суддя: Філіпова І. М.