Рішення № 137056038, 28.05.2026, Новомиргородський районний суд Кіровоградської області

Справа № 395/464/26 Провадження № 2/395/389/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2026 року м. Новомиргород

Новомиргородський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Орендовського В.А.,

за участю секретаря Піддубної Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомиргороді в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До суду із позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову вказали, що 24.12.2020 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 3393199 в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в розмірі 15 000 грн. 28.07.2021 було укладено договір № 28072021 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3393199.

23.05.2024 було укладено договір № 23/05/24 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3393199. Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 3393199.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №3393199 від 24.12.2020 р., що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 49 000,00 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 15 000,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 34 000,00 грн.

У зв`язку з наведеним, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість в розмірі 49 000,00 грн. та судові витрати.

Представник позивача повідомлений у встановленому законом порядку про час, дату та місце розгляду справи у судове засідання не з`явився, проте направив заяву з проханням розглянути справу без його участі, позов підтримує у повному обсязі та просив задовольнити.

Відповідач повідомлений у встановленому законом порядку про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, проте направив до суду відзив на позовну заяву згідно якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог, просив застосувати строки позовної давності. Крім того, просив відмовити у задоволені щодо стягнення витрат на правову допомогу, оскільки вони є неспівмірні та недоведені.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що 24 грудня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено електронний Договір про надання споживчого кредиту № 3393199 з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи одноразового ідентифікатора М926127, зокрема 24.12.2020 о 15:40 (а.с. 15-16).

Згідно п.1.2. Договору Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Відповідно до п.п. 1.3., 1.4., 1.5.1., 1.5.2. Договору сума кредиту становить 15 000 грн. Кредит надається строком на 30 днів. Стандартна процентна ставка за користування кредитом 1,90 % за кожен день. Знижена процентна ставка за користування кредитом 0,57 % за кожен день.

Крім того, 24.12.2020 року ОСОБА_1 підписав Паспорт споживчого кредиту, що підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту (а.с.26).

28.07.2021 було укладено договір № 28072021 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3393199.

23.05.2024 було укладено договір № 23/05/24 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3393199.

З розрахунків заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 має непогашену заборгованість за Договором № 3393199 від 24.12.2020 року станом на день формування позовної заяви в розмірі 49 000,00 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 15 000,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 34 000,00 грн.

У відповідності до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. За загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні не вимагає згоди на це боржника, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно з ч.2 ст.517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, чи який вважає, що йому не надано належних доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредиту, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору (а не новому) і таке виконання є належним. Інших правових наслідків факт не повідомлення боржника про заміну кредитора чи ненадання йому доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредитору законом не передбачено.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором.

У відповідності до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно частини першої статті 633 ЦК України передбачено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Частиною 1 ст. 634 ЦПК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Так, ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Згідно з ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1082 ЦК України визначено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Згідно з ч.2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до цього Закону, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Крім того, Верховний Суд у постанові у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 дійшов висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Відповідно до ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Між сторонами досягнуто згоду щодо всіх істотних умов договорів, які оформлені сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

У рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

З наданих представником позивача суду доказів вбачається, що ОСОБА_1 згідно укладеного Договору № 3393199від 24.12.2020 року отримав від ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» кредит в сумі 15 000 грн. За вказаних обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту підлягають до задоволення.

Водночас, суд критично оцінює розмір заборгованості, які позивач просить стягнути з відповідача за Договором № 3393199від 24.12.2020 року в частині нарахованих відсотків.

Пунктами 1.5.2. та 1.8.2. Договору № 3393199від 24.12.2020 року передбачено, що розмір відсотків за стандартною процентною ставкою становить 1,90% в день від суми кредиту та орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною процентною ставкою складатиме 23 550,00 грн.Повне виконання зобов`язань повинно відбутися не пізніше 23.01.2021 року включно. При цьому суд враховує, що Договором № 3393199від 24.12.2020 року передбачено, що відповідачу кредит в розмірі 15 000 грн. надано строком до 23.01.2021 року на 30 днів, розмір відсотків до цього договору встановлено в сумі 8550,00 грн. (процентна ставка 1,90% в день), а тому в цьому розмірі 8550,00 грн. підлягають до стягнення відсотки за користування кредитом.

Позивачем нараховувалися відсотки після закінчення строку дії Договору № 3393199від 24.12.2020 року.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду в постанові від 28.03.2018 р. у справі № 444/9519/12 згідно якої після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та пеню за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Також Велика палата Верховного суду у постанові від 23.10.2019 року, за результатами розгляду справи № 723/304/16-ц прийшла до такого висновку: стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування грошима і після визначеного сторонами договору строку повернення позики - дня закінчення строку договору, не ґрунтується на нормах матеріального права.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за Договором № 3393199від 24.12.2020 року в розмірі 23 550,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 15 000,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 8 550,00 грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволених вимог, а тому оскільки позов задоволено на 48,06 % (23 550,00 х 100 / 49 000,00), судовий збір слід стягнути в розмірі 1279,55 грн. (2662,40 х 48,06 % : 100).

Що стосується посилань відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності, то суд зазначає наступне.

У Цивільному кодексі визначено два види строків позовної давності: загальний і спеціальний (ст.ст. 257, 258 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч.ч.1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Пунктом 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Вказаний карантин тривав в Україні з 12.03.2020р. (постанова КМ України №211 від 11.03.2020р.) до 01.07.2023 року (постанова КМ України №651 від 27.06.2023р. «Про відміну на всій території України карантину…»).

Згідно з п.19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було доповнено пунктом 19 згідно із Законом України № 2120-IX від 15.03.2022р. та у подальшому цей пункт мав декілька редакцій, які стосувалися зупинення строку позовної давності на період дії воєнного стану.

Відповідно до Закону України «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України виключений. Цей Закон набрав чинності 04.09.2025 року, тобто через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування.

З урахуванням наведеного, перебіг позовної давності фактично був зупинений з 12.03.2020 р. до 04.09.2025 р.

Таким чином, з урахуванням початку перебігу строку позовної давності (23.01.2021 р. день коли закінчився 30-денний строк, на який видавався кредит), періоду карантину та введеного в Україні воєнного стану, строк дії якого продовжено по даний час, трирічний строк позовної давності, передбачений ст.257 ЦК України, не сплив.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем позов пред`явлено у межах строку позовної давності.

Що стосується стягнення витрат на правничу допомогу, то слід зазначити наступне.

Згідно до ст.133 ч.3 п.1 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем до суду надані докази понесених стороною позивача витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвокатського об`єднання «Лігал Ассістанс» у сумі 16 000 гривень. Зокрема, суду надано: Договір про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024 року; витяг з акту № 27 про надання юридичної допомоги від 30.01.2026 року; заявка на надання юридичної допомоги № 1767 від 01.01.2026 року.

Проаналізувавши зроблений адвокатом розрахунок, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, враховуючи обсяг складених адвокатом в рамках даної справи документів, час, витрачений адвокатом на надання таких послуг, виходячи з предмету спору, ціни позову, значення справи для сторін, її складності, усталеної судової практики з розгляду справ цієї категорії, а також критеріїв реальності адвокатських послуг, суд вважає, що наявні підстави для відшкодування відповідачем витрат на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог та їх розмір має складати 3000 грн., що відповідає вимогам ст.141 ч.ч.2, 3 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість в розмірі 23 550 (сім тисяч вісімсот двадцять дев`ять) гривень 00 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» судовий збір у розмірі 1279(одна тисяча двісті сімдесят дев`ять) гривень 55 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс»витрати на правову допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлений 02 червня 2026 року.

Суддя Новомиргородського районного суду

Кіровоградської області В.А.Орендовський