Ухвала суду № 137055995, 29.05.2026, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/5406/26

Номер провадження 1-кс/404/2262/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2026 року м. Кропивницький

Слідчий суддя Фортечного районного суду міста Кропивницького ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши клопотання слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Кропивницькому) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_6 , погодженого прокурором Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_7 , про накладення арешту на майно по матеріалам кримінального провадження №42025120000000146, за ч. 3 ст.368 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся до слідчого судді Фортечного районного суду міста Кропивницького з клопотанням про накладення арешту на майно вилучене 14.05.2026 року під час обшуку проведеного за адресою: Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Олега Ольжича, 21 та транспортного засобу марки та моделі «Mitsubishi Outlander Sport», н.з. НОМЕР_1 , власником та володільцем яких є ОСОБА_4 .

Клопотання обґрунтовано тим, що заявлене до арешту майно визнано речовим доказом по кримінальному провадженню, відповідає критеріям ч. 2 ст. 167 КПК України, другою підставою вказує можливість забезпечення виконання обовязкового додаткового покарання у виді конфіскації майна.

За версією представників сторони обвинувачення збереження речових доказів необхідно для доведення в суді факту можливого одержання службовою особою неправомірної вигоди, за вчинення такою службовою особою будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, що мають ознаки кримінального правопорушення за ч.3 ст.368 КК України. Прокурор в судовому засіданні підтримав заявлені в клопотання вимоги.

Підозрюваний та його захисник заперечили проти накладення арешту, оскільки вилучені грошові кошти являються спільною сумісною власністю подружжя Теленкових.

Третій слідчий відділ (з дислокацією у м. Кропивницькому) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві проводить досудове розслідування по вказаному кримінальному провадженню. Предметом доказування є речі та документи, які можуть бути знаряддям вчинення злочину.

14.05.2026 року під час проведення обшуку за адресою: Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Олега Ольжича, 21 та транспортного засобу марки та моделі «Mitsubishi Outlander Sport», н.з. НОМЕР_1 , працівники органу досудового розслідування відшукали і вилучили речі, перелік яких містяться в протоколах обшуку.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК).

Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом (ст. 16 КПК).

Одним із методів реакції держави на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК, як важливий елемент для досягнення завдань кримінального провадження.

Різновидом заходу забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК).

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження (абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК).

Арешт майна допускається з метою, конфіскації майна як виду покарання (п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК).

У випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 цієї статті (конфіскації майна як вид покарання), арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна (ч. 5 ст. 170 КПК).

Відповідно до ч. 1 ст. 59 КК покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються.

Санкцією ч. 3 ст. 368 КК передбачено покарання у вигляді позбавлення волі з конфіскацією майна. Тобто закон про кримінальну відповідальність передбачає можливість конфіскації майна у випадку засудження особи за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України.

Особі вручено повідомлення про підозру за ч. 3 ст. 368 КК України, у разі засудження за вчинення наведених злочинів до підозрюваного може бути застосовано додаткове покарання у виді конфіскації майна, яке йому належить, в тому числі його частки у спільній сумісній власності подружжя.

У відповідності до ч. 1 ст. 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності. Згідно з ч.ч.1-2 ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Кожна річ, набута за час шлюбу, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч. 2 ст. 60 СК).

Як вбачається з ч. ч. 1 та 3 ст. 368 ЦК спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч. 2 ст. 370 ЦК у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (ч. 1 ст. 69 СК).

У відповідності до ч. 1 ст. 70 СК у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

У матеріалах клопотання відсутні докази що до відшукання та вилучення грошових коштів була визначена частка, яка виділена в натурі зі спільної сумісної власності подружжя. Також відсутній шлюбний договір, або домовленість між ними, або рішення суду.

У межах кримінального провадження неприпустимим стане вирішення майнового спору про право власності на майно шляхом поділу його з виділенням часток (постанова Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 04.10.2022 у справі №752/7440/18).

Під час накладення арешту на майно, що перебуває у сумісній власності з метою конфіскації як виду покарання, підлягає арешту не все майно, а лише частина такого майна, яка може бути конфіскована. Вказана позиція узгоджується з висновком, викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №2-3392/11 (провадження №14-105цс19).

Відповідно до ч. 12 ст. 100 КПК України, спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується у порядку цивільного судочинства. У такому випадку річ зберігається до набрання рішенням суду законної сили. Згідно п. 1 Постанови Пленуму № 5 Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, у тому числі особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право подати клопотання про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтею 174 Кримінального процесуального кодексу України, до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок. Зміст цього роз`яснення вказує, що заявлені власники/володільці зможуть подати клопотання про зняття арешту, після пред`явлення ними копії судового рішення, що набрало законної сили, про визнання права власності на вилучені гроші при проведенні обшуку. Запропонований правовий механізм забезпечить захист майнових прав щодо невизначеного кола власників/володільців та вилучених грошових коштів. Подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Судовий контроль під час досудового розслідуванням не містить повноважень на поділ майна в натурі чи визначення частки кожного подружжя у спільному майні, зокрема з огляду на те, що такі частки можуть бути нерівними за домовленістю, шлюбним договором або за рішенням суду, ухваленим у порядку цивільного судочинства.

Негативних наслідків від накладення арешту не встановлено. Арешт суттєво не позначитися на інтересах власників володільців і третіх осіб.

Необхідність арешту майна, щодо якого подане клопотання про арешт, шляхом заборони на його відчуження та розпорядження обґрунтовується саме запобіганням можливості його приховування, передачі чи відчуження на користь інших осіб з метою уникнення можливої конфіскації вказаного майна; застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна підозрюваного у спільній сумісній власності відповідає принципу розумності та не створюватиме негативних наслідків для третіх осіб, а такий ступінь втручання у права підозрюваної особи є співрозмірним завданням кримінального провадження та виправдовує потреби досудового розслідування.

Враховуючи похилий вік, необхідність лікування та суттєві обмеження у пересуванні, накладення арешту на транспортний засіб підлягає задоволенню шляхом заборони його відчуження. Залишення права користування транспортним засобом стане гуманним розумним і співрозмірним заходом для досягнення завдань у цьому кримінальному провадженні.

Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 132 КПК).

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, зокрема, що може бути виконане завдання, для виконання якого детектив звертається із клопотанням (п. 3 ч. 3 ст. 132 КПК).

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК).

Згідно до ч. 3 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно ст. ст. 2, 9, 25, 91 КПК на сторону обвинувачення покладається вжиття заходів щодо швидкого, всебічного, повного та неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, виявлення події кримінального правопорушення, осіб, які його вчинили, інших обставин, що підлягають доказуванню.

Незастосування на цій стадії арешту майна може спричинити настання ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК (приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження), тому накладення арешту на майно є необхідним, оскільки буде виконане завдання цього кримінального провадження. Не існує іншого способу виконати завдання у цьому кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У випадку засудження особи за вчинення кримінального провапорушення за ч. 3 ст. 368 КК України, може бути застосована спеціальна конфіскація на підставі обвинувального вироку суду, так як: основне покарання за ч. 3 ст. 368 КК України передбачено у виді позбавлення волі (як того вимагає ст. 96-1 КК України); вилучені під час обшуку кошти, можуть бути коштами одержаними внаслідок вчинення кримінального правопорушення, перевіряється їх можливе походження внаслідок вчинення даного кримінального правопорушення або внаслідок скоєння аналогічних кримінальних правопорушень, як про це вказується у клопотанні слідчого (відповідно до вимог ч. 1 ст. 96-2 КК України). Оскільки, вилучені грошові кошти можуть стати предметом спеціальної конфіскації, тому на даному етапі кримінального проводження є потреба у збереженні вказаного майна шляхом накладення на нього арешту, і арешт таких коштів є виправданим.

Згідно ч. 6-1 ст. 100 КПК України, (грошові кошти або інше майно, а також доходи від них) засудженого за вчинення корупційного злочину конфіскуються, якщо в суді не підтверджено законність підстав набуття прав на таке майно. Грошові кошти, які були відшукані і вилучені за місцем проживання підозрюваного за корупційний злочин особи підлягають арешту для того, щоб суд в остаточному процесуальному рішенні прийняв рішення про законність чи протиправність підстав набуття прав на арештоване майно. Законодавець чітко визначив, що це повноваження суду. Слідчий суддя повинен забезпечити умови для прийняття судом остаточного рішення.

З урахуванням викладеного і керуючись ст. 170-173 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування на майно вилучене 14.05.2026 року під час обшуку проведеного за адресою: Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Олега Ольжича, 21 та транспортного засобу марки та моделі «Mitsubishi Outlander Sport», н.з. НОМЕР_1 , власником та володільцем яких є ОСОБА_4 , а саме:

- грошові кошти, а саме: 1 купюру номіналом 1000 російських рублів, 4 купюри номіналом по 10 польських злотих, 2 купюри номіналом по 20 польських злотих, 1 купюру номіналом 10 Євро, 4 купюри номіналом по 20 Євро, 14 купюр номіналом по 50 Євро, 34 купюри номіналом по 100 Євро, 5 купюр номіналом по 10 доларів США, 6 купюр номіналом по 20 доларів США, 308 купюр номіналом 100 доларів США, 7 купюр номіналом по 200 грн., 56 купюра номіналом по 500 грн., 13 купюр номіналом по 1000 грн., які упаковано до спецпакету НПУ № INZ 2004715;

- 2 блокноти із рукописними записами, які упаковано до спецпакету ДБР № S1031803;

- квитанції про придбання іноземних валют за 2026 рік всього 7 шт., за 2025 рік всього 22 шт., які упаковано до спецпакету НПУ № INZ 2102234;

- 2 пусті паперові конверти на яких вказане прізвище « ОСОБА_8 »;

- 1 купюру номіналом 100 грн, 3 купюри номіналом по 200 грн, 34 купюри номіналом по 500 грн, 15 купюр номіналом по 1000 грн, частина з яких знаходилась в паперовому конверті, які упаковано до спецпакету НПУ № INZ2102235;

- 2 банківські картки («Приват банк» № НОМЕР_2 , «Райффайзен банк» НОМЕР_3 , які упаковано до спецпакету ДБР № S1031804.

Накласти арешт, заборонивши розпорядження та відчуження транспортним засобом «Mitsubishi Outlander Sport», н.з. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_4 .

Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні ухвали - після постановлення ухвали апеляційним судом при відхиленні апеляції.

Слідчий суддя Фортечного районного суду

міста Кропивницького ОСОБА_1