Рішення № 137055945, 03.06.2026, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/612/26

Провадження № 2/352/778/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 рокум. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Кузьменка С.В.,

за участю

секретаря судового засідання Гребінника В.М.

розглянувши у відкритому судового засіданні в залі суду цивільну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит капітал»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

І. Рух провадження та процесуальні рішення

Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 16 березня 2026 року відкрито провадження у справі за позовом ТОВ «Кредит капітал» (далі Позивач) до ОСОБА_1 (далі- Відповідач) про стягнення заборгованості за договором в сумі 15610 гривень та розгляд справи призначено на 15 квітня 2026 року.

06 квітня 2026 року до Суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення Відповідачеві із позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою».

15 квітня 2026 року розгляд справи відкладено на 01 червня 2026 року в зв`язку із першою неявкою Відповідача, повідомленого належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

22 травня 2025 року в судове засідання не з`явились Позивач та Відповідач.

Представник Позивача подав клопотання про розгляд справи за їхньої відсутності, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи шляхом надсилання рекомендованого повідомлення за адресою його реєстрації та розміщенням 15 квітня 2026 року оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті судової влади України.

При вирішенні питання щодо належності повідомлення Відповідача про дату, час і місце розгляду справи Суд зазначає, що у відповідності до вимог статті 128 Цивільного процесуального кодексу ухвалу про призначення справи до судового розгляду Відповідачеві скеровано за його зареєстрованим у встановленому законодавством порядку місцем проживання. Згідно пункту 4 частини восьмої статті 128 цього Кодексу днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою проживання.

Враховуючи скерування ухвали про призначення справи до розгляду за адресою зареєстрованого в установленому законодавством порядку місця проживання Відповідача та повернення повістки із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» Суд вважає, що Відповідач повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Вказані висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, в постанові від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19.

Згідно статті 280 Цивільного процесуального кодексу України Суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2)відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3)відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

На підставі викладеного, враховуючи, що Відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилась без повідомлення причин та не подав відзив, а Позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, 22 травня 2026 року Судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

01 червня 2026 року у відповідності до вимог статті 244 Цивільного процесуального кодексу України Суд відклав ухвалення та проголошення судового рішення на строк до 03 червня 2026 року.

ІІ. Стислий виклад позиції сторін

Позивач зазначає, що 23 січня 2024 року Відповідач та ТОВ «Мілоан» уклали кредитний договір №101085746, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» надало Відповідачу грошові кошти в розмірі 5000 гривень, а Відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором.

26 квітня 2024 року ТОВ «Мілоан» та Позивач уклали договір відступлення прав вимоги №107-МЛ/Т, відповідно до якого останній набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги до Відповідача.

Станом на дату звернення до суду з позовною заявою заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 15610 гривень, з яких: 5000 гривень заборгованість за тілом кредиту, 10360 гривень заборгованість за процентами, 250 гривень заборгованість за комісією.

Тому, у відповідності до статей 509,525,526,530,610,612,1049,1054 Цивільного кодексу України, Позивач просить стягнути з Відповідача на його користь:

- заборгованість за кредитним договором №101085746 в розмірі 15610 гривень;

- понесені судові витрати: судовий збір в розмірі 2662 гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 гривень.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився та відзив не надав.

ІІІ. Докази, досліджені судом

1.Договір про споживчий кредит від 23 січня 2024 року, ТОВ «Мілоан» та Відповідачем укладено договір №101085746 на суму 5000 гривень, строком на 105 днів (07 травня 2024 року кінцева дата повернення кредиту), проценти нараховуються за ставкою 1,7% протягом пільгового періоду (з 23 січня 2024 року по 07 лютого 2024 року) проценти нараховуються за ставкою 2,3% протягом поточного періоду ( з 08 лютого 2024 року по 07 травня 2024 року), комісія за надання кредиту 250 гривень.

2.Додаток №1 до договору про споживчий кредит від 23 січня 2024 року, відповідно до якого розрахована сума відсотків за користування кредитом протягом 105 днів та станом на 07 травня 2024 року становитиме 11625 гривень від суми наданої в кредит в розмірі 5000 гривень.

3. Додаток №2 до договору Заява на отримання кредиту№101085746, відповідно до якого Відповідач надає згоду на обробку його персональних даних та ознайомлений з умовами надання фінансових послуг.

4. Додаток №3 до договору Додаткові контактні дані Позичальника для взаємодії з Кредитним договором, відповідно до якого Позичальник вказав номери мобільних телефонів, які може використовувати.

5.Довідка про ідентифікацію, згідно якої Відповідачу відправлений одноразовий ідентифікатор 632926 на його номер телефону.

6. Анкета-заява на кредит №101085746 від 23 січня 2024 року, відповідно до якої зазначена інформацію про кредит та персональні дані Відповідача.

7. Платіжне доручення 81285657, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» перерахувало Відповідачу кредитні кошти в розмірі 5000 гривень. Призначення платежу: кошти згідно договору 101085746.

8.Відомості про щоденні нарахування та погашення, відповідно до яких ТОВ "Мілоан" нараховував проценти за користування кредитом Відповідачу за період з 23 січня 2024 року по 26 квітня 2024 року.

9.Виписка з особистого рахунку за кредитним договором №101085746 від 23 січня 2024 року, відповідно до якого заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 15610 гривень, з яких: 5000 гривень заборгованість за тілом кредиту, 10360 гривень заборгованість за процентами, 250 гривень заборгованість за комісією.

10.Договір відступлення прав вимоги №107-МЛ/Т від 26 квітня 2024 року, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь Позивача права вимоги за кредитним договором №101085746.

11.Акт прийняття-передачі реєстру боржників від 26 квітня 2024 року до договору відступлення прав вимоги №107-МЛ/Т від 26 квітня 2024 року, відповідно до якого Позивач прийняв від ТОВ «Мілоан» реєстр боржників в кількості 3569.

12. Додаткова угода №1 до Договору відступлення прав вимоги від 04 лютого 2025 року, відповідно до якого сторони дійшли згоди до внесення змін в Додатку №1 до договору.

13. Платіжна інструкція №1402 від 26 квітня 2024 року, відповідно до якої Позивач переказав кошти у розмірі 1 944 279,09 гривень на рахунок ТОВ «Мілоан» як плату за договором відступлення прав вимоги №107-МЛ/Т від 26 квітня 2024 року.

14. Витяг з реєстру боржників до договору відступлення №107-МЛ/Т від 26 квітня 2024 року, відповідно до якого Відповідач має заборгованість в розмірі 15610 гривень.

15. Інформація АТ УБ «Приватбанк» щодо рахунків Відповідача, відповідно до якої на ім`я Відповідача в банку емітовано карту № НОМЕР_1 . За період з 23 січня 2024 року по 30 січня 2024 рік на вказану карну надійшли кошти в сумі 5000 гривень.

IV. Фактичні обставини, встановлені судом

23 січня 2024 року між Відповідачем та ТОВ «Мілоан» укладено кредитний договір №101085746 на суму 5000 гривень, строком на 105 днів (07 травня 2024 року кінцева дата повернення кредиту), проценти за нараховуються за ставкою 1,7% протягом пільгового періоду (з 23 січня 2024 року по 07 лютого 2024 року) проценти нараховуються за ставкою 2,3% протягом поточного періоду ( з 087 лютого 2024 року по 07 травня 2024 року), комісія за надання кредиту 250 гривень. (пункти ІІІ.1 - ІІІ.3 цього Рішення).

23 січня 2024 року ТОВ «Мілоан» перерахувало Відповідачу кошти в розмірі 5000 гривень, що підтверджується інформацією наданою АТ УБ «Приватбанк» (пункт ІІІ. 15 Рішення).

Позивач набув право вимоги на підставі укладеного договору відступлення прав вимоги №107-МЛ/Т від 26 квітня 2024 року, що підтверджується договором, платіжною інструкцією та актом прийняття-передачі реєстру боржників (пункт ІІІ.10-ІІІ.14 Рішення).

Згідно із розрахунком, наданим Позивачем, станом на день подання позовної заяви заборгованість Відповідача за договором №101085746 складає 15610 гривень, з яких: 5000 гривень заборгованість за тілом кредиту, 10360 гривень заборгованість за процентами, 250 гривень заборгованість за комісією (пункт ІІІ.9 Рішення).

На час розгляду справи Відповідачем не надано доказів погашення зазначеної простроченої заборгованості.

V. Висновки суду

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 629 цього Кодексу Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 530 цього Кодексу якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 1054 цього Кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит), позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як встановлено в ході розгляду справи, Відповідачем не виконано умови укладених Договорів та не повернуто Позивачеві отримані кошти.

Факт отримання коштів підтверджується договорами та довідками про переказ коштів на картковий рахунок Відповідача.

Права вимоги заборгованості за вказаними кредитними договорами перейшло до Позивача на підставі укладеного договору відступлення ( пункти ІІІ.10-ІІІ.14 цього Рішення).

Таким чином, Позивачем надано докази щодо наявності у Відповідача перед ним заборгованості за кредитним договором №101085746 за тілом кредиту в сумі 5000 гривень.

щодо розміру заборгованості за процентами

Відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4528/16 ( пункти 81-85) що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Суд бере до уваги вищевказані висновки Верховного Суду та вважає, що нарахування відсотків за користування кредитом може здійснюватися на підставі статті 1048 Цивільного кодексу України виключно протягом строку дії договору.

При визначенні розміру процентів Суд звертає увагу, що укладений договір є договором споживчого кредитування.

Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» (у чинній редакції) максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Статтю 8 цього Закону доповнено частиною п`ятою відповідного змісту згідно із Законом № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Відповідно до пункту 17 розділу IV Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати:

протягом перших 120 днів - 2,5 %;

протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Як встановлено в ході розгляду справи, кредитний договір №101085746 укладено 23 січня 2024 року із розміром процентної ставки за пільговим періодом за користування кредитом 1,7% (15 днів) та стандартної процентної ставки за користування кредитом 2,3 % від суми кредиту за кожен день (90 днів).

Таким чином, розмір процентної ставки становить:

З 23 січня по 07 лютого 2024 року -1,7 % ( відповідно до умов договору)

З 08 лютого 2024 року по 21 квітня 2024 року 2,3% ( відповідно до умов договору)

З 22 квітня по 07 травня 2024 року 1,5 % ( відповідно до закону)

Відповідач 23 січня 2024 року отримав кошти у розмірі 5000 гривень.

Відповідно розмір нарахованих відсотків становить:

- з 23 січня 2024 року по 07 лютого 2024 року становить 1275 гривень (15 днів * (5000 гривень * 1,7 %).

- з 08 лютого 2024 року по 21 квітня 2024 року становить 8395 гривень ( 73 дні* (5000 гривень * 2,3 %)

З 22 квітня по 07 травня 2024 року становить 1275 гривень (17 днів * (5000 гривень * 1,5 %).

Відповідно, загальний розмір заборгованості за процентами становить 10945 гривень (1275+8395+1275)

Позивач, з урахуванням здійснених Відповідачем платежів, просить стягнути заборгованість за процентами в сумі 10360 гривень

Відповідно до статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення відсотків у розмірі 10360 гривень підлягають задоволенню.

VI. Щодо судового збору

Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір в сумі 2662,40 гривень.

Позов задоволено в сумі 15360 гривень, що становить 98,4 % від суми заявлених вимог.

98,4% від суми сплаченого судового збору становить 2619 гривень 80 копійок.

Таким чином, з Відповідача на користь Позивача мають бути стягнуті судові витрати , які складаються із судового збору, в сумі 2619 гривень 80 копійок.

щодо комісії

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного в постанові Великої Палати від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Суд враховує вказані висновки Верховного Суду, в зв`язку із чим вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за комісією в сумі 250 гривень.

VI. Щодо витрат на професійну правову допомогу

Пунктом 1 частини третьої статті 133 Цивільно процесуального кодексу України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до матеріалів справи представником Позивача було надано:

-Договір про надання правової допомоги 0107від 01 липня 2025 року між Позивачем та адвокатським об`єднанням, згідно якого Позивач замовляє, доручає, оплачує, а Адвокатське об`єднання надає правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбаченим цим Договором;

-Детальний опис наданих послуг до Акту №Д/17476

-Витяг з Акту №Д/17476 про надання правової допомоги від 12 лютого 2026 року, відповідно до якого Позивачу надані юридичні послуги у розмірі 8 000 гривень щодо примусового стягнення заборгованості з Відповідача. Відповідно до частини третьої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно із висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 30 листопада 2020 рок у справі № 922/2869/19 висновки «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що «під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи».

Суд встановив, що заявлені витрати пов`язані із розглядом справи.

В той же час поведінка сторін під час розгляду справи, а саме відсутність відзиву, заперечень та доказів зі сторони Відповідача, відсутність доказів підготовки Адвокатом запитів, клопотань та інших документів, окрім позову, типовість спору відповідної категорії, а також невідповідність зазначених в заявці та акті розмірів оплати мінімально передбаченим тарифам, на думку Суду свідчать про те, що заявлений розмір витрат на правову допомогу є завищеним та є непропорційним до предмета спору, в зв`язку із чим підлягає зменшенню.

За умов відсутності заперечень Відповідача проти позовних вимог, відсутності доказів підготовки Адвокатом запитів, клопотань та інших документів, окрім позову, Суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу має дорівнювати місячному розміру мінімальної заробітної плати, який на час розгляду справи становить 8647 гривень.

В цій конкретній справі Суд звертає увагу також на ті факти, що Представник Позивача не був присутнім в жодному судовому засіданні, типовість спору щодо стягнення заборгованості за одним кредитним договором, в зв`язку із чим, серед іншого Суд вважає завищеним витрачення 6 годин 30 хвилин для підготовки позовної заяви. В зв`язку із викладеним, Суд вважає, що за таких обставин в цій конкретній справі розмір витрат на правничу допомогу має дорівнювати 1/2 місячного розміру мінімальної заробітної плати, тобто 4324 гривень.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов задоволено в сумі 15360 гривень, що становить 98,4 % від суми заявлених вимог.

Судом визнано обгрунтованими витрати у розмірі 4254,81 гривні витрат на професійну правничу допомогу.

За таких обставин, витрати Позивача на правничу допомогу підлягають відшкодуванню Відповідачем в розмірі 4254,81 гривні, що становить 98,4 % від суми обгрунтованих витрат, в зв`язку із чим в іншій частині у стягненні розміру судових витрат слід частково відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 133, 141, 258, 259, 265, 268, 280-282, 284 Цивільного процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити частково в позові товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит капітал» до ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості за комісією у розмірі 250 гривень.

В іншій частині позов товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит капітал» до ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит капітал» заборгованість за договором №101085746 від 23 січня 2024 року в розмірі 15360 (п`ятнадцять тисяч триста шістдесят) гривень, в тому числі:

-заборгованість за тілом кредиту в сумі 5000 (п`ять тисяч) гривень;

-заборгованість за відсотками в сумі 10360 (десять тисяч триста шістдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит капітал» судові витрати щодо сплати судового збору у розмірі 2619 (дві тисячі шістсот дев`ятнадцять) гривень 80 (вісімдесят) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит капітал» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4254 (чотири тисячі двісті п`ятдесят чотири) гривень 81 (вісімдесят одну) копійку.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

ПОЗИВАЧ: товариство з обмеженою відповідальністю «Кредит капітал», місцезнаходження: 79029, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28 , ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 35234236.

ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Суддя Сергій КУЗЬМЕНКО