Рішення № 137055665, 05.05.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/1546/25

Номер провадження2/205/3005/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2026 року місто Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі

головуючого судді Костромітіної О.О.

за участю секретаря судового засідання Михайленко Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До Новокодацького (Ленінського) районного суду міста Дніпра надійшла вищезазначена позовна заява, в якій представник позивача ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» Пархомчук С.В. просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в сумі 25 000,00 гривень, вирішити питання розподілу судових витрат.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач посилається на те, що 22.04.2021 року між первісним кредитором ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» правонаступником якого являється ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» (далі за текстом Товариство) та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 28875 (далі за текстом - Кредитний договір або Договір) про надання фінансового кредиту який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір Відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст.641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладання договору. Кредитодавець виконав свої зобов`язання в повному обсязі, перерахував кредитні кошти в сумі 4000,00 гривень на картковий рахунок Відповідача. Проте відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав у зв`язку з чим утворилася заборгованість. 17.02.2022 року між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу №02-17/02/2022 відповідно до умов якого ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» відступило ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 17.02.2022 року до договору факторингу №02-17/02/2022, ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 . Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 25.06.2024 року загальний розмір заборгованості за Кредитним договором становить 25 000,00 гривень, яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту 4 000,00 гривень; прострочена заборгованість за процентами 21 000,00 гривень. У зв`язку з тим, що строк повернення грошових коштів за договором наступив, але відповідач не виконує свої зобов`язання з приводу повернення заборгованості, позивач звернувся до суду з даним позовом.

03.11.2025 року представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Михайловою О.В. через систему «Електронний суд» надано відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити позивачу у задоволені позову у повному обсязі. В обґрунтування зазначає, що ТОВ «ФК Кеш Ту Гоу» не доведено, що саме ОСОБА_1 було отримані кредитні кошти в розмірах, які зазначені в позовній заяві, по-друге, відсотки за користування кредитом не погоджені сторонами, по-третє, дата звернення до суду 30.01.2025 року, тобто судом має бути застосована позовна давність, оскільки кредитний договір був укладений у 22.04.2021 р., договір факторінгу укладений 17.02.2022 р. Матеріали справи не містять повідомлення відповідача про відступлення права вимоги за кредитними договорами. Також позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження перерахування відповідачу кредитних коштів кредитодавцами, зокрема первинних бухгалтерських документів, які повинні передаватись фактору при укладенні договору відступлення права вимоги. При цьому наданий позивачем розрахунок заборгованості не може бути врахований як доказ, оскільки складається в односторонньому порядку позивачем та не є первинною бухгалтерською документацією. Кредитний договір про надання фінансового кредиту було відтворено шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був направлений на номер мобільного телефону. ТОВ «ФК Кеш Ту Гоу» не було надано жодних доказів того, що це був номер мобільного телефону саме ОСОБА_1 . Зазначає, що стягнення заборгованості по процентам за відсотками перевищує збитки та неспівмірна із розміром основного боргу, є завищеною, оскільки сума заборгованості за основною сумою боргу по кредитному договору складає 4 000,00 гривень, а заборгованість за відсотками 25 000,00 гривень. ОСОБА_1 ніколи не вчиняв дії, спрямовані на пролонгацію дії договору, по кредитному договору позивачем не надано доказів пролонгації договору. Таким чином, суми всіх вимог, які перейшли до позивача є необґрунтованими і не містить жодних підтверджень, а відповідно не може позовна заява бути задоволена. До того ж, за позовною заявою товариства з ОСОБА_1 стягується заборгованість за відсотками 25 000,00 гривень, а згідно Вимоги про виконання зобов`язань за кредитним договором від 22.05.2024 року - 25 600,00 грн. Зауважує, що ОСОБА_1 були перераховані грошові кошти згідно квитанції на переказ готівки № ПН 245 від 25.04.2025 року у сумі 6 321,00 грн. та згідно квитанції на переказ готівки № ПН 11.03.2025 року у сумі 6 321,00 грн. ТОВ «ФК Кеш Ту Гоу» не зменшило суму позовної заяви, хоча ОСОБА_1 було сплачено 12 632, 00 грн. Заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним зі складністю справи, ціною позову, наданим адвокатом обсягом послуг, за відсутності відомостей про витрачений ним час на надання таких послуг, не відповідає критерію розумності та їх стягнення становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Тому, у стягнені витрат на правову допомогу товариства також має бути відмовлено.

10.11.2025 року представником позивача ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» Пархомчуком С.В. через систему «Електронний суд» надано відповідь на відзив, в якій просять суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування зазначено, що перебіг позовної давності з 02.04.2020 року і на момент подання позову до суду був зупинений: спочатку у зв`язку із запровадженням карантину, а з 24.02.2022 року у зв`язку з введенням воєнного стану, отже строк позивної давності не підлягає застосуванню до позивних вимог про стягнення заборгованості за вищезазначеним кредитним договором. Доводи Відповідача щодо неукладеності кредитного договору є безпідставними та спростовуються наявними у справі доказами, що підтверджують факт укладення договору в електронній формі відповідно до вимог законодавства. Позичальник погодився на умови визначені Договором, щодо його пролонгації та нарахування відсотків у випадку прострочення повернення кредиту, тому твердження Відповідача про незаконність нарахування процентів є необґрунтованими. З метою надання суду вичерпної інформації у справі, а також у зв`язку з отриманням заперечень Відповідача щодо розміру нарахованих відсотків, Позивач звернувся до Первісного кредитора з відповідним запитом про надання додаткового доказу - детального розрахунку заборгованості за укладеним кредитним договором. Первісним кредитором надано детальний розрахунок заборгованості за договором № 28875 з метою ґрунтовного, повного та об`єктивного вирішення справи. З аналізу детального розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається факт часткового погашення боргу, що свідчить про належне укладення кредитного договору, фактичне отримання Позичальником кредитних коштів та його згоду з умовами зазначеного договору. Позивачем належними та допустимими доказами підтверджено розмір витрат на професійну правничу допомогу у даній справі, з урахуванням кваліфікації, досвіду та завантаженості адвоката. Відтак, заперечення Відповідача щодо недоведеності понесених витрат є безпідставними, не ґрунтуються на матеріалах справи та не підлягають задоволенню.

14.11.2025 року представником позивача ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» Пархомчуком С.В. через систему «Електронний суд» надано Заяву про розподіл/відшкодування/компенсацію судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, в якій зазначено, що під час подання позовної заяви Позивач заявив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат які Позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи у розмірі 12 922,40 гривень, які складаються з витрат на судовий збір ( 2 422,40 гривень) та витрат на професійну правову допомогу, яка орієнтовно становила 10 500,00 гривень. Фактичний розмір винагороди (гонорару) за надані послуги професійної правничої допомоги в рамках розгляду справи № 205/1546/25 в суді першої інстанції становить 10 500,00 гривень, що підтверджується Актом про отримання правової допомоги від 12.11.2025 та квитанцією про оплату зазначеної правової допомоги від 12.11.2025, які позивач надає суду.

Ухвалою Новокодацького (Ленінського) районного суду міста Дніпра від 03.02.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» Пархомчук С.В. в судове засідання не з`явився, неодноразово зазначав про розгляд справи без участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, представником відповідача адвокатом Михайловою О.В. до суду надано заяву про розгляд справи без участі, просить у позові відмовити у повному обсязі. .

Згідно з приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 22.04.2021 року між первісним кредитором ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» правонаступником якого являється ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» (далі за текстом Товариство) та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 28875 (далі за текстом - Кредитний договір або Договір) про надання фінансового кредиту.

Невід`ємною частиною цього Договору є Публічна пропозиція (оферта) Товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті Товариства www.aviracredit.com.ua.

Підписанням цього Договору Клієнт підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства. Клієнт підтверджує, що отримав від Товариства до укладення цього Договоруінформацію, зазначену вчастині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (п.п.6.7,6.8 Договору).

Згідно з матеріалами справи, кредитний договір укладено в електронній формі, підписання якого здійснювалося шляхом застосування електронного підпису відповідача ОСОБА_1 . Зазначений підпис було сформовано із використанням одноразового ідентифікатора, направленого на номер мобільного телефону, зазначений відповідачем під час укладення договору, що підтверджується Довідкою про ідентифікацію ОСОБА_1 .

Відповідно до п.1.1 Індивідуальної частини вищезазначеного Договору, Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 4 000,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності (далі - кредит), а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

За умовами кредитного договору: кредит надається строком на 21 дні, тобто до 12.05.2021. Строк дії договору 21 днів. Але в будь якому випадку, договір діє до повного його виконання Сторонами. За користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 912,5 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2,5 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована. Без письмової згоди Клієнта Товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за Договором. За використання Системи для дистанційного отримання фінансового кредиту Клієнт зобов`язаний сплатити Товариству комісію в розмірі 15% від суми фінансового кредиту (п.п.1.2. 1.3, 1.5. Договору).

Відповідно до п.1.4 Договору, кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом.

22.04.2021 року позивачем виконано зобов`язання щодо надання кредиту відповідачу ОСОБА_1 в сумі 4 000,00 гривень шляхом перерахування на картковий рахунок відповідача НОМЕР_1 , що підтверджується Інформаційною довідкою ТОВ «Платежі Онлайн» Вих.№ 4677/05 від 21.05.2024 року.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Згідно з положеннями частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Судом встановлено, що між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 28875 від 22.04.2021 року, шляхом обміну електронними повідомленням, а саме прийняття позичальником пропозиції кредитора про укладення кредитного договору (оферти).

Кредитний договір складається з таких електронних документів, які містять всі його істотні умови:

- пропозиція про укладення кредитного договору (оферти), розміщена на сайті кредитора;

- заявка сформована на сайті кредитора після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитором;

- відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитора, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (коду), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаного при його ідентифікації на сайті.

Відповідач ОСОБА_1 підтвердив, що ознайомлений і приймає умови кредитного договору (оферти), а також підтверджує, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), невід`ємною частиною якої є заявка до кредитного договору, з яким він попередньо уважно ознайомився. Акцептовані ним умови кредитного договору містяться у вказаних заявці та оферті.

Крім того, відповідач розумів, що підписує та укладає кредитний договір на вищевказаних умовах, підписуючи даний акцепт одноразовим ідентифікатором (код смс-повідомлення).

Для підписання і укладення цього правочину був введений код з смс-повідомлення, яке було направлено на номер телефону відповідача.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII.

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Верховний Суд, зокрема, у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19 зазначає, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що кредитний договір №28875 від 22.04.2021 року підписано відповідачем ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», тим самим він акцептував пропозицію кредитодавця та уклав кредитний договір шляхом введення одноразового ідентифікатора на сайті кредитодавця, який отримав на свій мобільний телефон, що підтверджується Довідкою про ідентифікацію ОСОБА_1 .

Отже, між сторонами було укладено письмовий правочин за допомогою електронного засобу зв`язку; договір підписаний його сторонами з використанням одноразового ідентифікатора, який став законною підставою на вчинення передбачених цими документами дій. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії задля виникнення, припинення або зміни цивільних прав та обов`язків.

За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На підставі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із частиною 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

17.02.2022 року між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу №02-17/02/2022 відповідно до умов якого ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» відступило ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників.

Відповідно до Витягу з реєстру боржників до договору факторингу №02-17/02/2022 від 17.02.2022 року ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в загальному розмірі 25 000,00 гривень, яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту 4 000,00 гривень; прострочена заборгованість за процентами 21 000,00 гривень.

Відповідач ОСОБА_1 не виконав свого обов`язку належним чином за договором №28875 від 22.04.2021 року ні перед первісним кредитором, ні перед позивачем, у зв`язку з чим утворилась заборгованість

Позивачем ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» на адресу відповідача ОСОБА_1 була направлена вимога про виконання зобов`язань за кредитним договором Вих. №бн від 22.05.2024 року щодо погашення заборгованості у розмірі 25 600,00 гривень.

Згідно Виписки з особового рахунку за кредитним договором №28875 від 22.04.2021 року ОСОБА_1 за 22.04.2021-25.06.2024 загальний розмір заборгованості за Кредитним договором становить 25 000,00 гривень, яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту 4 000,00 гривень; прострочена заборгованість за процентами 21 000,00 гривень.

Згідно ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Відповідно до ст.1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений документ сформований в системі іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні,новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Таким чином, позивач ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло право належного кредитора до відповідача ОСОБА_1 за договором №28875 від 22.04.2021 року.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Суд зазначає, що позивачем на виконання зобов`язань надано: Індивідуальну частину Договору про надання фінансового кредиту № 28875 від 22.04.2021 року, Додаток №1 до Договору про надання фінансового кредиту № 28875 від 22.04.2021 року, які підписані відповідачем ОСОБА_1 електронним ідентифікатором, Довідку про ідентифікацію ОСОБА_1 , Виписку з особового рахунку за кредитним договором №28875 від 22.04.2021 року ОСОБА_1 , Інформаційну довідку ТОВ «Платежі Онлайн» про успішне перерахування коштів.

Проаналізувавши вищевикладене, суд дійшов висновку, що факт набуття позивачем ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 підтверджений матеріалами справи.

Кредитний договір №28875 від 22.04.2021 року укладено в електронній формі з використанням електронного підпису відповідача ОСОБА_1 через одноразовий ідентифікатор. Відповідно до ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідач, діючи добровільно та усвідомлено, без примусу та жодного зовнішнього тиску, скористався доступом до мережі Інтернет та перейшов на офіційний веб-сайт Первісного кредитора, де самостійно, з використанням інтегрованого калькулятора, обрав бажану суму кредиту та строк кредитування. Після цього ним було надано персональні дані, зокрема реквізити банківської картки, на яку в подальшому були зараховані кошти. У процесі укладення правочину Відповідач пройшов передбачені етапи ідентифікації та підтвердження наміру укласти кредитний договір, за результатами чого між сторонами було укладено договір у встановленому законом порядку.

Вищевказаний електронний договір укладений сторонами шляхом ідентифікації позичальника та використання ним електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з вимогами законодавства. Без здійснення всіх цих дій договір між відповідачем та первісним кредитором не був би укладений. Тобто, для укладання кредитного договру, відповідачем ОСОБА_1 вчинено ряд дій без здійснення яких договір був б не укладеним, що в свою чергу підтверджує укладання вказаного договору в електронній формі. Обставини укладення вказаного договору Відповідач не спростував належними та допустимими доказами.

Наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх. З огляду на це, можна дійти висновку, що дотримано всіх умов правомірності кредитного договору №28875 від 22.04.2021 року, передбачених законодавством.

Всупереч твердженням відповідача, в матеріалах справи наявна довідка про ідентифікацію клієнта, яка підтверджує, що клієнт ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , з яким укладено договір №28875 від 22.04.2021 року, отримав одноразовий ідентифікатор який було відправлено на номер телефону НОМЕР_3 . За вказаними у Довідці про ідентифікацію відомостями можна точно встановити, кому саме було надіслано одноразовий ідентифікатор та ким підписано кредитний договір №28875 від 22.04.2021 року. Це однозначно підтверджує, що відповідач був належним чином ідентифікований, отримав одноразовий ідентифікатор та використав його для підтвердження своєї згоди на умови договору.

Відповідач у відзиві зазначає що не доведено, що саме ОСОБА_1 було отримані кредитні кошти в розмірах, які зазначені в позовній заяві, проте надає докази часткової сплати заборгованості, що є визнанням кредитної заборгованості.

З аналізу детального розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається факт часткового погашення боргу, що свідчить про належне укладення кредитного договору, фактичне отримання позичальником кредитних коштів та його згоду з умовами зазначеного договору.

Пунктом 3.3.4 Кредитного договору, Клієнт має право протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дня укладення Договору відмовитися від Договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. Про намір відмовитися від Договору, Клієнт повідомляє Товариство у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) до закінчення строку передбаченого для відмови від Договору. Протягом 3 (трьох) календарних днів з дати подання письмового повідомлення про відмову від Договору, Клієнт зобов`язаний повернути Товариству грошові кошти, одержані згідно з Договором, та сплатити проценти за період з дня одержання коштів до дня їх повернення (включно) за ставкою, встановленою Договором.

Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 10 січня 2019 року у справі № 526/405/13 вказано, що факт не вчинення жодних дій, щодо розірвання кредитних договорів, або визнання їх не дійсними тривалий час, а також користуванням кредитними коштами та сплати відповідачем в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитними договорами - є нічим іншим як визнання вище наведених кредитних договорів такими що укладені з досягненням всіх істотних умов, а також підтвердженням отриманням всіх благ передбачених кредитними договорами.

Відтак, з огляду на свободу договору, яка передбачена ст. 627 ЦК України, сторони на власний розсуд визначили умови вищезазначеного договору.

У ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Вказаний договір та його умови в судовому порядку не оскаржувались, не визнавалися недійсними, а тому є таким, що відповідає волевиявленню сторін . Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

На підставі вищевикладеного, суд відхиляє позицію відповідача ОСОБА_1 щодо не доведення факту укладення договору відповідачем та видачі кредитних коштів останньому.

Відповідач ОСОБА_1 у відзиві зазначає, що позивач ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» не довів підстав для нарахування відповідачу відсотків за користування кредитними коштами та зауважує, що ОСОБА_1 було перераховано грошові кошти згідно квитанції на переказ готівки № ПН 245 від 25.04.2025 року у сумі 6 321,00 гривень та згідно квитанції на переказ готівки № ПН 11.03.2025 року у сумі 6 321,00 гривень. Проте ТОВ «ФК Кеш Ту Гоу» не зменшило суму позовної заяви, хоча ОСОБА_1 було сплачено 12 632, 00 гривень.

Згідно ч.2 ст.1056-1 Цивільного кодексу України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Умовами договору зазначено, що строк дії договору 21 днів тобто до 12.05.2021. Але в будь якому випадку, договір діє до повного його виконання Сторонами. За користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 912,5 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2,5 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована. Без письмової згоди Клієнта Товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за Договором. За використання Системи для дистанційного отримання фінансового кредиту Клієнт зобов`язаний сплатити Товариству комісію в розмірі 15% від суми фінансового кредиту (п.п.1.2. 1.3, 1.5. Договору).

Отже, нарахування відсотків було здійснено у відповідності до умов підписаного сторонами кредитного договору.

На час розгляду справи відповідачем надано докази часткової сплати боргу позивачу ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» у загальному розмірі 12 642, 00 гривень.

Проаналізувавши вищевикладене, суд дійшов висновку, що факт набуття позивачем ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 підтверджений матеріалами справи. З урахуванням часткової сплати боргу відповідачем, суд суд дійшов висновку, що з відповідача ОСОБА_1 слід стягнути на користь позивача ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість у загальному розмірі 12 358,00 гривень, з урахуванням часткової сплати відповідачем заборгованості, а саме: прострочену заборгованість за сумою кредиту 4 000,00 гривень; прострочена заборгованість за процентами (21 000,00-12 642,00)=8 358,00 гривень.

Щодо позиції представника відповідача щодо застосування строку позовної давності, то суд виходить з наступного.

Главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Згідно зі ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами ст.257 ЦК України, позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 Цивільного кодексуУкраїни).

Згідно з приписами ст. 267 ЦК України особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Таким чином, позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості у судовому порядку захистити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи.

За змістом норми початок перебігу позовної давності пов`язується не тільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року №6-116цс13, та постанові Верховного суду України по справі 6-31 цс15.

Суд не має права застосовувати позовну давність інакше, як за заявою сторін, і без такої заяви може задовольнити позов за спливом строку позовної давності (частина третя статті 267 ЦК України). У разі пропущення позовної давності та наявності заяви сторони про її застосування суд може визнати причини пропущення поважними та прийняти рішення про задоволення позову (частина п`ята статті 267 ЦК України).

Встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього (пункт 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 14).

Таким чином, підставами для відмови в позові у зв`язку з пропуском позовної давності є наступні факти: доведеність порушення цивільного права або інтересу, за захистом якого особа звернулася до суду, закінчення перебігу встановленого законодавством строку звернення до суду, відсутність поважних причин його пропуску, заява сторони у справі про застосування позовної давності.

Отже, наслідки спливу позовної давності застосовується до обґрунтованого позову за наявності заяви відповідача.

Як встановлено в судовому засіданні фактичний строк кредитування та дії Кредитного Договору закінчився 12.05.2021 року. Отже, перебіг позовної давності почався 13.05.2021 року та строк позовної давності сплив 13.05.2024 року.

Під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (30.03.2020 Верховна Рада прийняла закон № 540-IX, що набрав чинності 02.04.2020), який продовжив низку процесуальних та інших строків на строк дії карантину: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARA-CoV-2» карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) був встановлений в Україні з 12.03.2020 року та діяв до 30.06.2023 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» скасовано з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

З 17.03.2022 набрав чинності пункт 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, яким передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжено.

Оскільки, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).

Таким чином, враховуючи вище наведені положення чинного процесуального та матеріального законодавства, а також досліджені у справі докази, суд, оцінивши їх з точки зору достатності для встановлення фактичних обставин, якими обґрунтовуються заявлені позовні вимоги, дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Строк позовної давності не підлягає застосування для вищезазначених позовних вимог, у зв`язку з тим що перебіг позовної давності у період з 02.04.2020 року по 30.06.2023 року було зупинено у зв`язку із запровадженням карантину. Починаючи з 24.02.2022 року і до 04.09.2025, перебіг строку позовної давності зупинено у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні. Відтак, перебіг позовної давності з 02.04.2020 року і на момент подання позову до суду був зупинений: спочатку у зв`язку із запровадженням карантину, а з 24.02.2022 року - у зв`язку з введенням воєнного стану.

Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у сумі 10 500,00 гривень, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи,належать,зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Як передбачено статтею 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 3 статті 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137ЦПК України).

Така правова позиція також підтверджена усталеною практикою Верховного Суду.

Так, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 29.12.2023 року між ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» та адвокатом Пархомчуком С.В. укладено Договір про надання правової допомоги. На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано копії: вищезазначеного Договору про надання правової допомоги, Акту отримання правової допомоги від 12.11.2025, рахунку від 12.11.2025 року, платіжної інструкції №3 9735 про сплату 10 500,00 гривень за правничу допомогу ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ»

Розмір здійснених позивачем витрат на правничу допомогу підтверджується належними доказами.

Відповідач ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву зазначав, що не погоджується з розміром судових витрат понесених позивачем.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Згідно ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі№922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі 904/4507/18.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та не співмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Чинне процесуальне законодавство встановило такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

При розподілі витрат на професійну правничу допомогу суд враховує, що дана справа є справою незначної складності, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у даних справах є майже типовими та фактично шаблонними, через що, для фахового юриста не вимагає значних часових затрат для надання усної консультації з вивченням документів, а обсяг досліджених доказів є незначним, а тому суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 5 250,00 гривень, який на думку суду є об`єктивним та співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі.

Таким чином, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 250,00 гривень підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім цього, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача суд стягує понесені та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 гривень.

Керуючись ст.ст. 141, 263-265, 273,354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за кредитним договором №28875 від 22.04.2021 року у сумі 12 358,00 гривень, яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту 4 000,00 гривень; прострочена заборгованість за процентами 8358,00 гривень.

Стягнути зОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 250,00 гривень.

Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ», код ЄДРПОУ 42228158, адреса: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, оф. 7.

Відповідач:ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя О.О.Костромітіна