Рішення № 137055095, 01.06.2026, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/1664/26

2/214/3116/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

01 червня 2026 року м Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Чернової Н.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Нестеренко К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 214/1664/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Кривбасводоканал» про захист прав споживачів, виключення з обліку по особовому рахунку заборгованості власника квартири,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до КП «Кривбасводоканал» та просить суд визнати протиправними дії КП «Кривбасводоканал» щодо обліку заборгованості попереднього власника за особовим рахунком № НОМЕР_1 та зобов`язати відповідача виключити з особовому рахунку № НОМЕР_1 заборгованість попереднього власника, нараховану до 28.05.2025.

В обґрунтування вимог позивачкою зазначено про факт придбання нею на підставі договору купівлі-продажу від 28.05.2025 квартири за вказаною адресою та факт наявності заборгованості на особових рахунках за спожиті послуги, яка виникла до 28.05.2025 за попереднього власника, а саме 30 006,98 грн. основного боргу, 20 840,67 грн. суми за виконавчим листом, 2 197,24 грн. суми штрафних санкцій та 227,00 грн. суми судового збору. Однак вона за договором купівлі-продажу вказаної квартири не брала на себе зобов`язання з погашення боргів за комунальні послуги попереднього власника, а отже не несе відповідальності по їх сплаті, оскільки фактично не користувалася ними, а тому у неї відсутні зобов`язання по їх сплаті. Тому з метою захисту прав споживача житлово-комунальних послуг, просить задовольнити вимоги.

Ухвалою суду від 02 березня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

21.04.2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача до суду надійшли письмові пояснення у справі. В обґрунтування яких зазначено. 28.05.2025 року позивач набула право власності на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , проте протягом 8 місяців не зверталася до Відповідача для відображення її даних як власника на особовому рахунку. Порядок надання послуг 3 централізованого водопостачання регулюється «Правилами», затвердженими Постановою КМУ від 05.07.2019 № 690. Згідно з п. 42 цих Правил, споживач зобов`язаний письмово повідомляти виконавця про зміну власника житла та надавати копії підтвердних документів для укладення нового договору. Відповідно до п. 11 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов`язаний інформувати виконавця комунальних послуг про зміну власника житла не пізніше 30 днів з дня настання таких змін. Зазначена норма є імперативною, тобто обов`язковою до виконання. Позивач, не виконавши цей обов`язок, фактично приховала від Відповідача факт зміни суб`єкта правовідносин, що унеможливило своєчасне коригування стану особового рахунку. Позивач не повідомила КП «КРИВБАСВОДОКАНАЛ» про зміну власника у червні 2025 року (як того вимагає закон). Станом на дату подання позову (лютий 2026 року), минуло понад 8 місяців, протягом яких Відповідач не мав офіційних відомостей про зміну суб`єкта права власності та, відповідно, не мав правових підстав для переоформлення особового рахунку чи коригування даних у системі обліку. Оскільки позивач не ініціювала процедуру укладення договору та не надала документи про право власності в установлений законом строк, відповідач правомірно продовжував обліковувати заборгованість за об`єктом нерухомого майна за наявними у нього даними. Жодних протиправних дій з боку КП «КРИВБАСВОДОКАНАЛ» вчинено не було. Відповідно до бухгалтерської довідки № 812 від 16.04.2026 року за адресою: АДРЕСА_1 станом на 28.05.2025 року обліковується заборгованість у сумі 53860,69, з яких: За послуги водопостачання та водовідведення 30595,78 грн.; За абонентське обслуговування 0 грн.; Заборгованість за виконавчими листами 214/2077/21); 20840,67 грн. (справа Ne Заборгованість штрафні санкції 2197,24 грн.; Заборгованість судовий збір 227,00 грн.. На травень 2025 року за даною адресою на особовому рахунку було відображено судовий наказ по справі № 214/2077/21, який в лютому 2026 року був сплачений в повному обсязі попереднім власником ОСОБА_2 , після чого даний судовий наказ з особового рахунку було виключено. Позивач стверджує про наявність заборгованості за виконавчими листами. Однак, згідно з бухгалтерською довідкою № 813 від 16.04.2026 станом на 13.04.2026 р., за адресою: АДРЕСА_1 , будь-які виконавчі листи на особовому рахунку відсутні. Також згідно бухгалтерської довідки № 813 від 16.04.2026 станом на 13.04.2026 р. за вище зазначеною адресою обліковується заборгованість за водопостачання та водовідведення у сумі 30000 грн.. 26.01.2026 року КП «Кривбасводоканал» звернулося до Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з заявою про видачу судового наказу щодо стягнення із ОСОБА_2 заборгованості за наданні послуги 3 централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за період з 01.02.2023 р. по 27.05.2025 р. в сумі 24778,94 грн.. Станом на 20.04.2026 р. Саксаганським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, рішення по справі щодо стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за наданні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за період з 01.02.2023 р. по 27.05.2025 р. в сумі 24778,94 грн., ухвалено не було. Вимоги позивача про виключення несумісних з дійсністю «виконавчих листів» та заборгованості за особовим рахунком є безпідставними.

21.04.2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника позивача до суду надійшла відповідь на пояснення, зазначає наступне. Доводи відповідача зводяться до перекладення відповідальності на позивача та формальних посилань на нібито неналежне повідомлення про зміну власника. Однак такі твердження не мають правового значення для вирішення спору, оскільки не спростовують головної обставини: відповідач відображав заборгованість, яка виникла до набуття позивачем права власності. Сам відповідач визнає, що заборгованість сформована за попереднім власником та навіть вживав заходів щодо її стягнення саме з нього. За таких умов покладення цієї заборгованості на позивача є протиправним. Жодні внутрішні правила обліку або посилання на "неповідомлення" не створюють для позивача обов`язку відповідати за чужі борги. Посилання відповідача на надану відповідь на адвокатський запит є безпідставним. Надана відповідь від 26.02.2026 року не містить жодної інформації по суті поставлених питань та фактично складається з документів, які не мають жодного відношення до предмета запиту, зокрема сторонніх клопотань та характеристик працівників підприємства. Таким чином, відповідач фактично ухилився від надання відповіді, що свідчить про недобросовісну процесуальну поведінку та небажання надавати інформацію, яка має значення для правильного вирішення спору.

Позивач в судове засідання не з`явилась, однак в матеріалах справи міститься заява представника позивача , про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримує, просить задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилась, подала до суду заяву в якій просить справу розглядати за її відсутності, в задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі.

У судове засідання сторони не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином в порядку, передбаченому ст. 128 ЦПК України.

Ураховуючи вимоги частини першої статті 223 ЦПК України та частини другої статті 247 ЦПК України, вважає можливим проводити розгляд справи у відсутність учасників процесу на підставі наявних у справі доказів, оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, надавши їм оцінку в сукупності, дійшов до такого висновку.

Як встановлено судом та підтверджується письмовими доказами, на підставі договору купівлі-продажу квартири від 28 травня 2025 року, ОСОБА_1 є власником житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

За інформацією про суми, нараховані до сплати комунальними та іншими службами міста за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок НОМЕР_2 , КП «Кривбасводоканал» виставлено борги попереднього власника ОСОБА_2 , а саме станом на 01 червня 2025 року абонентська плата за водопостачання в сумі 20,00 грн. судовий збір в сумі 227,00 грн., штрафні санкції в сумі 2 197,24 грн., та станом на 01 серпня 2025 року переоформлено на позивачку, як нового власника, крім зазначеного також борг за виконавчим листом в сумі 20 840,67 грн., що підтверджується довідками Криворізької об`єднаної міської довідково-інформаційної служби та не спростовано стороною відповідача в судовому засіданні шляхом надання відповідних доказів щодо виключення з особового рахунку зазначених боргів.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статей 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Крім того, відповідно до статті 322 ЦК України на власника покладається тягар утримання майна.

Частиною другою статті 382 ЦК України встановлено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Таким чином, новий власник майна не зобов`язаний повертати борги попереднього власника, якщо суд установить, що він не брав на себе обов`язку з їх сплати. Договори про надання послуг не обтяжують майна, тому за відсутності відповідної умови в договорі щодо відчуження нерухомого майна суд повинен відмовляти в задоволенні позовних вимог до нового власника, оскільки належним відповідачем є попередній власник.

Подібні за змістом правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 686/6276/19 (провадження № 61-3604 св 20), від 14 вересня 2022 року у справі № 201/1807/21 (провадження № 61-2572 св 22), від 12 жовтня 2022 року у справі № 312/44/20 (провадження № 61-13033 св 20), від 15 березня 2023 року у справі № 176/552/22 (провадження № 61-12657 св 22), відповідно до яких діючим законодавством не передбачено обов`язку покупця квартири сплачувати борги попередніх власників (наймачів) квартири за отримані ними раніше житлово-комунальні послуги, якщо це прямо не оговорено в договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу від 28 травня 2025 року, згідно з яким позивачка ОСОБА_1 стала власником спірної квартири, не містить застережень про переведення боргу попереднього власника й не містить згоди кредитора на таку заміну, що узгоджується з положеннями статті 520 ЦК України (заміна боржника у зобов`язанні).

Позивачка ОСОБА_1 не вчиняла правочинів щодо прийняття боргу з оплати послуг з постачання теплової енергії попередніх власників вказаної квартири, а тому на неї не може бути покладено обов`язок зі сплати вказаної заборгованості, нарахованої відповідачем попереднім власникам, тобто до набуття позивачем у власність квартири.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Щодо вирішення питання про належний спосіб судового захисту у спірних правовідносинах, суд виходить із таких мотивів.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом захисту певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Проте, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, але є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір, у свою чергу, не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144 цс 18); від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187 гс 18); від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338 цс 18); від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364 цс 19); від 06 квітня 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-84 гс 20).

З урахуванням фактичних обставин цієї справи, вимога ОСОБА_1 про зобов`язання КП «Кривбасводоканал» виключити з обліку по особовому рахунку за квартирою по АДРЕСА_1 , заборгованість попередніх власників квартири за період до 28 травня 2025 року, є обґрунтованими та відповідають критеріям ефективного судового захисту, оскільки задоволення таких вимог відновлює порушені права позивача та встановлює між сторонами правову визначеність, яка полягає у підтвердженні відсутності заборгованості позивача перед відповідачем до 28 травня 2025 року.

Аналогічний правовий висновок щодо способу судового захисту у подібних справах викладено Верховним Судом у постановах від 01 вересня 2020 року у справі № 686/6276/19 (провадження № 61-3604 св 20), від 26 січня 2022 року у справі № 201/11406/20 (провадження № 61-18079 св 21), від 15 березня 2023 року у справі № 176/552/22 (провадження № 61-12657 св 22)

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53 цс 21), вирішуючи справу хоча і з іншим предметом позову, аніж у справі, яка переглядається Верховним Судом, проте щодо подібного способу судового захисту, зазначила, що за умови визнання недійсною умови кредитного договору про плату за управління кредитом, є підстави задовольнити вимогу про зобов`язання банку перерахувати кредитну заборгованість позивача. Така вимога є вимогою про примусове виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України), а її задоволення ефективно захистить позивача у спірних правовідносинах (пункт 54).

У пункті 58 вказаної постанови зазначено, що задоволення вимоги боржника про зобов`язання кредитора перерахувати заборгованість за договором (аналогічно, як і списати якусь її частину, якої стосується спір), може бути способом захисту права боржника на мирне володіння майном. Якщо він не має наміру сплачувати борг, бо не згоден із визначеним кредитором розміром, а кредитор на вимогу боржника суму заборгованості не перераховує та не звертається до суду за її стягненням, то боржник надалі одержуватиме від кредитора вимоги про сплату боргу у розмірі, визначеному кредитором, із яким боржник не погоджується. Це може провокувати останнього помилково, всупереч волі сплатити суму боргу.

Такий висновок також узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 14 вересня 2022 року у справі № 201/1807/21 (провадження № 61-2572 св 22) та у постанові від 15 березня 2023 року у справі № 176/552/22 (провадження № 61-12657 св 22).

За таких обставин, за відсутності доказів щодо факту виключення КП «Кривбасводоканал» спірної заборгованості з особового рахунку попереднього власника квартири по АДРЕСА_1 , підлягають задоволенню вимоги позивача в частині зобов`язання виключення такої заборгованості, що буде достатнім для відновлення прав споживача послуг.

Відомостей щодо відмови (письмової чи усної) відповідача виключити заборгованість з особового рахунку споживача послуг нового власника квартири, матеріали справи не містять, що виключає задоволення вимог про визнання саме дій КП «Кривбасводоканал» протиправними, оскільки має місце бездіяльність, однак суд не може виходити за межі заявлених вимог.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивачка положеннями статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» звільнена від сплати судового збору, він підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Крім того, частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 5 частини 3 статті 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Згідно частини 1 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 31 жовтня 2022 року у справі № 236/3503/20-ц (провадження № 61-19531св21).

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження понесених позивачем витрат, хоча про наявність таких доказів містить текст позовної заяви. З огляду на наявність в матеріалах справи лише ордеру на представлення інтересів позивачки та копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та відсутність доказів понесених позивачем витрат на заявлену суму в розмірі 15 000,00 грн., суд вважає необхідним відмовити в цій частині вимог за недоведеністю.

Керуючись ст.ст. 10, 12,13, 141, 263, 265 ЦПК України, суд ,-

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Кривбасводоканал» про захист прав споживачів, виключення з обліку по особовому рахунку заборгованості власника квартири частково.

Зобов`язати Комунальне підприємство «Кривбасводоканал» виключити з обліку по особовому рахунку № НОМЕР_1 за квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість попереднього власника квартири, що виникла за період до 28.05.2025.

Стягнути з Комунального підприємства «Кривбасводоканал» на користь держави судовий збір у сумі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 коп.

Відмовити у задоволенні іншої частини вимог.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. . Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відомості про сторін:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач Комунальне підприємство «Кривбасводоканал», код ЄДРПОУ 03341316, юридична адреса: Дніпропетровська область, Криворізький район, м. Кривий Ріг, вул. Джохара Дудаєва, буд. 6а.

Суддя Н.В. Чернова