Рішення № 137054942, 30.03.2026, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/7592/25

Провадження № 2-адр/203/3/2026

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2026 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Іваницької І.В.,

за участю секретаря судового засідання Кочевської В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Сайтарли Антона Петровича про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Південно- Східної митниці Державної митної служби України про визнання протиправною та скасування постанови про порушення митних правил, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Центрального районного суду міста Дніпра від 20.02.2026 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Скасовано постанову №0114/UA110000/2025 від 08.10.2025 про притягнення громадянки ОСОБА_1 , керівника ТОВ «МДК ЕКСПРЕС», до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 474 Митного кодексу України у вигляді штрафу в сумі 1 700,00 грн, винесену начальником Південно Східної митниці Державної митної служби України Водолагою Д.А. Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 474 Митного кодексу України відносно громадянки ОСОБА_1 - закрито. Стягнуто з Південно Східної митниці Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 484,48 грн.

26.02.2026 через підсистему «Електронний суд» надійшла заява представника позивача - адвоката Сайтарли Антона Петровича про ухвалення додаткового рішення. В заяві представник позивача просить вирішити питання про стягнення з відповідача на користь позивачки витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, в сумі 8 400,00 грн.

В обґрунтування заяви про ухвалення додаткового рішення адвокатом зазначено, що на виконання приписів ст. 139 КАС України позивачем одночасно з поданням позовної заяви було зроблено заяву, що докази судових витрат будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Враховуючи викладене, а також те, що про прийняте рішення представник позивача, який не був присутній у судовому засіданні 20.02.2026, дізнався 23.02.2026 ( в електронний кабінет судове рішення надійшло 25.02.2026) ним у встановлений законом строк подані відповідні докази понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачкою (договір про надання правової (правничої) допомоги від 16.10.2024 з додатковою угодою до нього від 13.10.2025, детальний опис робіт, акт приймання передачі від 26.02.2026, рахунок на оплату від 26.02.2026), розмір яких становить 8 400,00 грн.

Ухвалою Центрального районного суду міста Дніпра від 09.03.2026 прийнято зазначену заяву до розгляду, проведення судового засідання призначено на 23.03.2026.

23.03.2026 у зв`язку з відсутністю технічної можливості проведення судового засідання, розгляд справи не відбувся та був перенесений у судове засідання на 30.03.2026.

23.03.2026 від Південно- Східної митниці Державної митної служби України до суду надійшли заперечення на подану заяву, в яких відповідач просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу є значно завищеним та необґрунтованим; також просив розглядати заяву без участі повноважного представника.

24.03.2026 від представника позивачки адвоката Сайтарли А.П. до суду надійшли додаткові пояснення, в яких він просив врахувати, що відповідач фактично не заявив жодних конкретних заперечень щодо окремих дат, дій чи вартості кожної послуги, окрім загальних тверджень про завищення суми та окремої незгоди з вартістю клопотання про відеоконференцію. Надані позивачем документи в повному обсязі підтверджують понесення витрат на заявлену суму; малозначність справи та ціна позову не спростовують права позивача на відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу та не свідчать про їх неспівмірність.

25.03.2026 від представника позивачки адвоката Сайтарли А.П. до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Враховуючи те, що присутність сторін у судовому засіданні при ухваленні додаткового рішення про розподіл судових витрат не є обов`язковою, суд вважає за можливе розглянути питання про ухвалення додаткового рішення за відсутності сторін.

Суд, дослідивши позовну заяву з доданими до неї матеріалами, докази, надані представником позивача на підтвердження понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, вважає, що заява про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст.16 КАС України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Статтею 16 КАС України регламентовано, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

У рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

За приписами ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт; 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено положеннями ч. ч. 1, 7 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч.9 ст.139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження чи заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, кількість витраченого адвокатом часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Отже, при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерієм розумності їхнього розміру, виходячи із конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Згідно положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Виходячи з положень статей 132, 134 КАС України, статті 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Таким чином, суд зобов`язаний з урахуванням обставин і складності справи надати оцінку поданим заявником доказам на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, визначити необхідний фактичний обсяг правової допомоги, співмірність витрат на правничу допомогу, за результатами чого, надати обґрунтований висновок про наявність/відсутність підстав для відшкодування таких витрат і їх розмір, а не формально (без надання оцінки доказам та аргументам) вказати про відсутність підстав для компенсації таких витрат на користь позивача за рахунок відповідача.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні врегульовано Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

За змістом ст.ст.27,30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі №755/9215/15-ц).

Матеріалами справи підтверджується, що з метою захисту законних прав та інтересів, а також представлення в суді, між позивачем та адвокатом Сайтарли А.П. укладено договір про надання правової (правничої) допомоги № 01/16 від 16.10.2024, 13.10.2025 додаткову угоду №1 до цього договору, якою, зокрема, погоджено вартість послуг адвоката (800,00 грн за 1 годину роботи).

26.02.2026 сторонами складено та підписано акт приймання передачі наданої правової (правничої) допомоги до вказаного вище договору. Відповідно до змісту акту адвокат надав, а позивач прийняв наступні послуги/виконані роботи: усну юридичну консультацію 30 хв 400,00 грн; ознайомлення з матеріалами справи та іншими доказами 1 год 800,00 грн; аналіз судової практики, формування правової позиції, складання позовної заяви, сканування доказів, формування додатків та подання їх до суду разом з позовом 4 год 3 200,00 грн; підготовка та подання клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції 30 хв 400,00 грн, підготовка та участь у судових засіданнях 3 засідання по 30 хв по 400,00 грн за кожне, підготовка та подання до суду відповіді на відзив 1 год 800,00 грн; підготовка, складання та подання зави про ухвалення додаткового рішення 1 год 800,00 грн.

Таким чином, враховуючи конкретні обставини справи, приписи ч.5 ст.134 і п.2 ч.9 ст.139 КАС України, складність справи, яка у свою чергу, не мала публічного інтересу, характер та обсяг виконаної адвокатом роботи, а також виходячи з критерію розумності, пропорційності та співмірності розподілу судових витрат на правничу допомогу, суд вважає, що витрати в заявленому розмірі є неспівмірними і дещо завищеними.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються та не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, які викладені у постанові від 30.01.2023 по справі №910/7032/17.

В обсязі встановлених обставин, суд вважає за необхідне ухвалити додаткове судове рішення та доходить висновку про наявність підстав для зменшення судових витрат та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн, що відповідає вимогам розумності та співмірності.

Суд також звертає увагу на сталу і послідовну судову практику, відповідно до якої витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена (правові висновки, викладені у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: від 03.10.2019 у справі № 922/445/19; від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, а також у постанові Верховного Суду від 22.01.2021 зі справи № 925/1137/19).

Керуючись ст. ст. 132, 134, 139, 244, 252, 241-246, 256, 255, 268, 269, 271 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Південно Східної митниці Державної митної служби України (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, код ЄДРПОУ 43971371) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн (шість тисяч грн).

У стягненні решти суми витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.В. Іваницька