Ухвала суду № 137054670, 29.05.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/9077/18

Провадження № 1-в/201/57/2026

УХВАЛА

29 травня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді ОСОБА_1 за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка представляє інтереси засудженого ОСОБА_4 про звільнення від покарання призначеного вироком Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 15.06.2021 року,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Соборного районного суду міста Дніпра перебуває клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка представляє інтереси засудженого ОСОБА_4 про звільнення від покарання призначеного вироком Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 15.06.2021 року.

Зі змісту обґрунтування клопотання вбачається, що вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15.06.2021 року у справі № 201/9077/18 ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.3 ст.185 КК України, та призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України ОСОБА_4 призначено остаточне покарання шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного даним вироком, одного місяця позбавлення волі невідбутого покарання за вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25.04.2017 року, у зв`язку з чим остаточно визначено покарання у виді 4 років 1 місяця позбавлення волі.

Згідно змісту вироку Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15.06.2021 року у справі № 201/9077/18, встановлено, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.15 ч.3 ст.185 КК України, ОСОБА_4 вчинив 03.08.2018 року, спричинивши ПАТ «Укртелеком» майнову шкоду на суму 1306 грн. 69 коп.

Разом з тим, Законом України № 3886-ІХ від 18.07.2024 року «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», який набрав чинності 09.08.2024 року, внесено зміни до ст. 51 КУпАП та визначено, що адміністративна відповідальність за дрібне викрадення чужого майна настає у разі, якщо вартість такого майна не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, дії ОСОБА_4 , за які його засуджено вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15.06.2021 року з урахуванням змін, внесених Законом України № 3886-ІХ від 18.07.2024 року, втратили ознаки кримінально караного діяння та на даний час підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП, а не кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.

Адвокат ОСОБА_3 та засуджений ОСОБА_4 у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлялися належним чином, ніяких заяв або клопотань, щодо поважності причини неявки до суду не надали.

Прокурор у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлявся належним чином, надіслав до суду клопотання про проведення розгляду клопотання без його участі, щодо його задоволення не заперечував.

Суд, дослідивши зміст клопотання сторони захисту, приходить до наступних висновків.

Так, від 09.08.2024 набрав чинності Закон України №3886-IX від 18.07.2024 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», згідно з яким були внесені зміни до ст.51 КУпАП, якими посилена відповідальність за вчинення дрібного викрадення чужого майна.

Так, згідно нової редакції ст.51 КУпАП, відповідальність за ч.1 ст. 51 КУпАП настає, якщо вартість викраденого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а відповідальність за ч. 2 ст. 51 КУпАП настає, якщо вартість майна на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Неоподаткований мінімум доходів громадян у частині злочинів або кваліфікації правопорушень встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 розділу ІV Податкового кодексу України, у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

Згідно Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», крадіжки на суму, що не перевищують на момент вчинення правопорушення у 2024 році 3028 грн., у 2023 році 2684 грн., у 2022 році 2481 грн., у 2021 році 2270 грн., у 2020 році 2102 грн., у 2019 році 1921 грн., у період з 01.07.2018 року по 30.11.2018 року 1841 грн. віднесено до дрібних крадіжок, за які передбачено адміністративну, а не кримінальну відповідальність.

Таким чином, з 09.08.2024 таємне викрадення чужого майна (крадіжка) стає кримінально караним діянням, якщо вартість викраденого майна на момент вчинення правопорушення становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що у період з 01.07.2018 по 30.11.2018 становило 1841 гривень.

Оскільки згідно обвинувального акту вартість викраденого ОСОБА_4 майна становить 1306 гривень 69 копійок, то вказані дії останнього необхідно кваліфікувати за відповідними частинами Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно ч.2 ст.4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

При цьому суд бере до уваги приписи ч.1 ст.5 КК України, якими визначено, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що частково пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Тому наведені зміни в законодавстві, які пом`якшують кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшують становище особи, мають зворотну дію в часі.

Положення п.4-1 ч.1ст.284 КПК України регламентують, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Враховуючи наведені норми закону, суд встановив, що застосовуючи зворотну дію закону у часі на момент вчинення ОСОБА_4 , кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, за який він був засуджений, слід дійти висновку, що особа, яка вчинила крадіжку майна, може бути притягнута до кримінальної відповідальності у разі, якщо сума викраденого майна станом на момент вчинення правопорушення перевищує 1841 грн. (у 2018 році).

Як вбачається з вироку Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15.06.2021 року у справі № 201/9077/18, вартість майна становила 1306 грн. 69 коп., тобто не перевищувала встановленого законом порогу кримінальної відповідальності.

За таких обставин суд дійшов висновку, що діяння, за яке ОСОБА_4 було засуджено вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15.06.2021 року, у зв`язку зі змінами, внесеними Законом України №3886-ІХ від 18.07.2024 року, втратило ознаки кримінально караного діяння та підпадає під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.51 КУпАП.

Разом з тим, судом встановлено, що вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25.04.2017 року ОСОБА_4 засуджено за ч.2 ст.185 КК України до 2 років позбавлення волі та на підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки. Кримінальна караність зазначеного діяння законом не усунута.

Вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15.06.2021 року остаточне покарання ОСОБА_4 визначено із застосуванням положень ст.71 КК України шляхом часткового приєднання одного місяця невідбутого покарання за вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25.04.2017 року.

Враховуючи звільнення ОСОБА_4 від покарання, призначеного вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15.06.2021 року, правові наслідки застосування ст.71 КК України за вказаним вироком підлягають виключенню.

За таких обставин ОСОБА_4 слід вважати засудженим за вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25.04.2017 року за ч.2 ст.185 КК України до 2 років позбавлення волі, від відбування якого його звільнено на підставі ст.ст.75, 76 КК України з іспитовим строком 2 роки.

З урахуванням наведеного, на підставі ст.5, ч.2 ст.74 КК України, суд вважає за необхідне звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання, призначеного вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15.06.2021 року.

При цьому суд зазначає, що в порядку, передбаченому ст.ст.537, 539 КПК України, суд вирішує питання щодо звільнення особи від покарання у зв`язку з усуненням караності діяння, однак не переглядає вирок по суті та не скасовує його.

Вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25.04.2017 року підлягає самостійному виконанню.

Керуючись ст. 5, КК України, ст.ст. 537, 539 КПК України, Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення» та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання інших питань діяльності правоохоронних органів», суд,-

УХВАЛИВ:

Клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка представляє інтереси засудженого ОСОБА_4 про звільнення від покарання призначеного вироком Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 15.06.2021 року- задовольнити.

Звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання, призначеного вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15.06.2021 року у справі №201/9077/18, на підставі ч.2 ст.74 КК України.

ОСОБА_4 , вважати таким, що відбуває покарання за вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25.04.2017 року, яким його засуджено за ч.2 ст.185 КК України до 2 років позбавлення волі та на підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки.

Вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25.04.2017 року виконувати самостійно.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Соборний районний суд міста Дніпра протягом семи днів з дня її проголошення, а засудженим у той же термін після отримання її копії.

Суддя: ОСОБА_1