Рішення № 137054638, 02.06.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/14276/25

Провадження № 2/201/1453/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

02 червня 2026 року місто Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого - судді Куць О.О.,

за участю секретаря судового засідання Піняєва В.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ТЕХНОФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ТЕХНОФІНАНС» звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 05.10.2023 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ТЕХНОФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики «Зручний» № 3452807738-002432, відповідно до якого відповідач отримав грошові кошти у розмірі 3000 грн. шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 , зі строком повернення до 29.10.2023 року включно, зі сплатою процентів в розмірі 0,50% за кожен день користування кредитом, а також, сплатою комісій пов`язаних з укладеням та обслуговуванням цього договору у розмірі 3,50% від суми позики.

Однак, відповідач, як позичальник, порушив взяті на себе зобов`язання, у зв`язку із чим станом на дату подачі позову виникла заборгованість за кредитним договором, яка становить 22485 грн., з яких: 3000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 375 грн. - заборгованість за відсотками та 19110 грн. борг послуг (комісії).

У зв`язку із вищевикладеним позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики «Зручний» № 3452807738-002432 від 05.10.2023 року у загальному розмірі 22485 грн., а також, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн., та витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн.

Ухвалою судді від 27.11.2025 року відкрито провадження у даній цивільній справі, призначено її до судового розгляду (а.с. 49).

Представник позивача у судове засідання не з`явився, по тексту позову просив розглянути справу без участі сторони позивача. (а.с.6-зворот)

Відповідач в судове засідання не з`явився про день та час слухання справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 05.10.2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «Технофінанс» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики «Зручний» № 3452807738-002432, відповідно до якого відповідач отримав грошові кошти у розмірі 3 000 грн., в порядку, який передбачений Законом України «Про електронні довірчі послуги», а саме: електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою ст. 11 вказаного Закону. (а.с.10-19)

Згідно п. 2.2 договору позика надавалася зі строком кредитування - 25 календарних днів, тобто у термін до 29.10.2023 року.

Згідно п. 2.3 договору за користування позикою позичальник сплачує проценти за фіксованою процентною ставкою 182,5% річних протягом всього строку кредитування, що становить за базовим розміром 0,50% на день. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за позикою. Нарахування процентів здійснюється щоденно протягом строку кредитування. День надання та повернення позики враховується при нарахуванні процентів.

Згідно п. 2.4. договору комісія за використання позики, яка складає 3.50% від суми позики та нараховується щоденно за супроводження договору, надання цілодобової підтримки Позичальнику з приводу виконання умов Договору, обслуговування заборгованості (за наявності). При цьому, з першого дня надання позики (день перерахування грошових коштів на банківський рахунок позичальника) до закінчення строку згідно п. 2.2. цього Договору, позичальнику здійснюється нарахування пільгової комісії за використання позики 2.00% від суми позики щоденно.

Згідно п. 2.5 договору позичальник сплачує наступні комісії, пов`язані з укладенням та обслуговуванням цього Договору: 2.5.1. Комісія за реєстрацію позичальника через систему віддаленої ідентифікації BankID у розмірі 35 грн. 00 коп., яка нараховується у разі реєстрації позичальника в Особистому кабінеті з використанням системи BankID Національного банку України за отримання позикодавцем доступу до персональних даних позичальника; 2.5.2. вартість вказаних у п.2.4. Договору комісій є фіксованою та протягом дії цього Договору зміні не підлягає. Комісії підлягають сплаті у строки, визначені Графіком платежів.

У разі пролонгації строку кредитування за Договором на 10,20, або 30 календарних днів позичальник повинен сплатити позикодавцю комісію за вчинення позикодавцем дій, пов`язаних з оформленням та укладанням додаткової угоди про пролонгацію строку кредитування, у наступних розмірах: у разі пролонгації строку кредитування на 10 календарних днів - комісію у розмірі 5% від суми позики (але не менше ніж 75 грн. 00 коп.), у разі пролонгації строку кредитування на 20 календарних днів - комісію у розмірі 10% від суми позики (але не менше ніж 100 грн. 00 коп.), та у разі пролонгації строку кредитування на 30 календарних днів - 15% від суми позики (але не менше ніж 150 грн. 00 коп.). 2.5.3. Одноразова комісія за видачу позики у розмірі 3.00% але не менше 100 грн. 00 коп. від суми позики, яка підлягає сплаті в момент надання позики шляхом її утримання позикодавцем із суми позики та стягується за оформлення цього Договору.

Матеріалами справи підтверджено, що Договір позичальником підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором b9dvAD.

Судом також встановлено, що між сторонами підписано Додаток №1 до Договору №3452807738-002434 від 05.10.2023 року, у якому погодили Графік платежів та Паспорт споживчого кредиту «Зручний». (а.с.19-зворот-23)

Платіжним дорученням № 876 від 05.10.2023 року підтверджено, що відповідачу 05.10.2023 року було здійснено перерахунок коштів у розмірі 2900 грн. на платіжну картку № НОМЕР_2 , отримувач ОСОБА_1 , призначення платежу 661102595 надання позики згідно Договору кредитування № 3452807738-002434 від 05.10.2023 року.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №3452807738-002434 від 05.10.2023 року, станом на 10.06.2025 року у ОСОБА_1 виникла заборгованість у сумі 22485 грн., з яких: 3000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 375 грн. - заборгованість за відсотками та 19110 грн. борг послуг. (а.с.25)

За правилом ч. 1ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (статті 1055 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Як вбачається із матеріалів справи договір позики «Зручний» № 3452807738-002432 від 05.10.2023 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ТЕХНОФІНАНС» та ОСОБА_1 , укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно із ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про належне укладення кредитного договору, шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.

Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так у постанові від 16.12.2020 р. у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 р. у справі № 404/502/18, від 12.01.2021 р. у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 р. у справі № 234/7159/20.

За таких підстав суд вважає, що відповідно до вимог чинного законодавства між ТОВ «ФК «ТЕХНОФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено електронний кредитний договір.

Статтею 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527, ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексуу строк (термін), встановлений у зобов`язанні. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1)припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3)сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Частини 1, 5 ст. 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Так, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ТЕХНОФІНАНС» свої зобов`язання за договором позики «Зручний» №3452807738-002432 від 05.10.2023 року виконало у повному обсязі.

Разом з тим, відповідач ОСОБА_1 , взяті на себе зобов`язання своєчасно та в порядку, передбаченому договором №3452807738-002432 від 05.10.2023 року належним чином не виконав та кредитні кошти не повернув, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка згідно з долученим до позовної заяви розрахунком станом на 10.06.2025 року становить - 3375 грн., з яких: 3000 грн. - заборгованості за тілом кредиту; 375 грн. - заборгованості за відсотками. (а.с.25).

Суд також зауважує, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про розгляд даної цивільної справи по суті, в судове засідання не з`явилася, заперечень на позов та доказів на їх обґрунтування суду не надала, що дає суду право при заочному розгляді справи обмежитись доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Таким чином, суд, дослідивши наявні у справі докази, вважає, можливим стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 3375 грн.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача боргу послуг (комісії) у розмірі 19110 грн., суд зазначає наступне.

Умовами п.2.4 договору передбачено сплату комісії за використання Позики, яка складає 3,50% від суми позики та нараховується щоденно за супроводження договору, надання цілодобової підтримки позичальнику з приводу виконання умов Договору, обслуговування заборгованості (за наявності). Нарахування і сплата комісії за використання проводиться на залишок заборгованості за позикою. Нарахування комісії за використання здійснюється щоденно протягом дії цього Договору із розрахунку кількості календарних днів у році. Нарахування повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення позики в повному обсязі. День надання позики не враховується при нарахуванні комісії за використання, день повернення позики враховується при нарахуванні комісії за використання.

Відповідно до положень ч.ч.1 ст.11 Закону України "Про споживче кредитування", після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно положень ч.5 ст.12 Закону України "Про споживче кредитування", умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Отже, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ТЕХНОФІНАНС» фактично встановлено сплату комісії, не зазначивши за які саме послуги ця комісія сплачується позичальником. Жодних доказів вчинення будь-яких дій, за які позикодавцем нараховувалася комісія, позивачем не надано.

Крім того, детального розрахунку нарахованої комісії позивачем суду не надано.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 Велика Палата Верховного Суду відступає від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 583/3343/19 (провадження № 61-22778св19) й постанові Верховного Суду від 15 березня 2021 року в справі № 361/392/20 (провадження № 61-16470св20), та зазначає, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином, враховуючи викладене, відсутні підстави стягнення з відповідача на користь позивача комісії пов`язаної з наданням кредиту у розмірі 19110 грн.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення витрат професійну правничу допомогу, суд зауважує наступне.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Звертаючись із позовною заявою, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ТЕХНОФІНАНС» просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначена правова позиція також викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача подано копії: договору №03/01 про надання правової допомоги від 03.01.2024 року, укладеного між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ТЕХНОФІНАНС» та адвокатом Кшуташвілі В.О.

Судом встановлено, що позовна заява складена та подана до суду представником позивача Дудткою В.Д., яка діє на підставі електронної довіреності, виданої позивачем.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що адвокат Кшуташвілі В.О. надавала позивачу професійну правничу допомогу саме у межах цієї справи. Зокрема, у договорі про надання послуг №03/01 від 03.01.2024 року не міститься конкретизація щодо предмету правової допомоги, яка б дозволила однозначно ідентифікувати справу, у якій надавалися послуги (у договорі відсутні: номер судової справи; персональні дані відповідача; інші відомості, які б дозволили пов`язати цей договір із даним судовим провадженням).

Таким чином, наданий договір не може вважатися достатнім підтвердженням факту надання адвокатом Кшуташвілі В.О. саме тієї правничої допомоги, за яку позивач заявляє про компенсацію витрат на правничу допомогу.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, оскільки доказів фактичного надання відповідних послуг та здійснення їх оплати до матеріалів справи не долучено.

Відтак, в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання щодо стягнення судового збору, суд вважає за необхідне стягнути в порядку ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 363,60 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265,282-283,353 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ТЕХНОФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ТЕХНОФІНАНС» (ЄДРПОУ 43868852) заборгованість за договором позики «Зручний» № 3452807738-002432 від 05.10.2023 року станом на 10.06.2025 року у розмірі 3375 грн., яка складається із заборгованості: за тілом кредиту 3000 грн., за відсотками 375 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ТЕХНОФІНАНС» (ЄДРПОУ 43868852) судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у сумі 363,60 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Соборним районним судом міста Дніпра за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем та третіми особами протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ТЕХНОФІНАНС», код ЄДРПОУ 43868852, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Глобинська, буд. 2, офіс 207/2.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя О.О.Куць