Рішення № 137054569, 13.05.2026, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 202/10561/25

Провадження № 2/175/198/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"13" травня 2026 р. с-ще Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Краснокутської Н.С., за участю секретаря судового засідання Коломоєць Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду с-щя Слобожанське позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Споживчий центр», в особі представника Літовченко О.О, звернулося через підсистему «Електронний суд» до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 03.04.2025 року укладено кредитний договір (оферти) № 31.03.2025-100000049. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 15000 грн, шляхом перерахування коштів на платіжний засіб споживача № НОМЕР_1 ; строком на 140 днів, дата повернення кредиту 20.08.2025 року. Відповідно до умов кредитного договору за користування кредитними коштами позичальник зобов`язався сплатити проценти, денна процентна ставка 0,82 %, фіксована незмінна процентна ставка 1% за 1 день користування кредитом. Комісія, пов`язана з наданням кредиту становить 15 % від суми кредиту та дорівнює 2250 грн. Відповідач належним чином не виконує умови договору щодо погашення заборгованості за кредитним договором, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість у розмірі 45750 грн, з яких: 15000, 00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 21000,00 грн - проценти, 2250,00 грн комісія за надання кредиту, 7500,00 грн - неустойка, яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, а також судові витрати по справі.

09.12.2025 року Індустріальним районним судом міста Дніпра було постановлено ухвалу про направлення справи за підсудністю.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано у провадження судді Краснокутської Н.С.

18.02.2026 року Дніпровським районним судом Дніпропетровської області було постановлено ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження та справу було призначено до судового розгляду з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач у судове засідання не з`явився, подав заяв про розгляд справ за його відсутності та проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явився, був повідомлений належним чином шляхом оголошення на сайті та поштовим повідомленням за адресою місця проживання.

У зв`язку з неявкою сторін на розгляд справи суд ухвалює заочне рішення та постановляє ухвалу про проведення заочного розгляду справи, відповідно до вимог статті 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться. Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03.04.2025 року ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 31.03.2025-100000049, за умовами якого позичальнику 03.04.2025 року надано кредит, шляхом перерахування коштів на належний позичальнику електронний платіжний засіб № НОМЕР_1 у розмірі 15000,00 грн, строком на 140 днів з дати його надання, дата повернення кредиту 20.08.2025 року.

Відповідно до умов кредитного договору за користування кредитними коштами позичальник зобов`язався сплатити проценти, денна процентна ставка 0,82 %, фіксована незмінна процентна ставка 1% за 1 день користування кредитом.

Комісія, пов`язана з наданням кредиту 15 % від суми кредиту та дорівнює 2250 грн.

Договір підписаний одноразовим ідентифікатором Е423.

У графіку платежів, який є невід`ємною частиною кредитного договору № 31.03.2025-100000049 встановлено графік розрахунків, де вказано, що дата видачі кредиту 03.04.2025 року, дата повернення 20.08.2025 року, сума кредиту 15000, 00 грн, проценти - 21000 грн, комісія за надання кредиту 2250 грн.

ТОВ «Споживчий центр» 03.04.2025 року переказало відповідачу грошові кошти у розмірі 15000,00 грн, за кредитним договором № 31.03.2025-100000049 від 03.04.2025 року на платіжну карту № НОМЕР_1 , що підтверджується повідомленням ТОВ Універсальні платіжні рішення від 17.10.2025 вих. № 10-1710.

Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 31.03.2025-100000049 від 03.04.2025 року, заборгованість ОСОБА_1 становить 45750 грн, з яких: 15000, 00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 21000,00 грн - проценти, 2250,00 грн комісія за надання кредиту, 7500,00 грн - неустойка.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями ст.526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Наявними у справі доказами доведено, що ТОВ «Споживчий центр» покладені на нього зобов`язання за кредитним договором № 31.03.2025-100000049 виконало в повному обсязі, надавши відповідачу 03.04.2025 грошові кошти в розмірі 15000,00 грн.

Із наданої позивачем довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 31.03.2025-100000049 вбачається, що суму боргу за тілом кредиту, процентами, комісією, неустойкою відповідач не погасив.

Відповідач не скористався правом подати відзив на позов та фактично не оспорив, що він не здійснив погашення боргу за кредитним договором.

Отже, заборгованість що складається: 15000,00 грн - основного боргу та 21000,00 грн - процентів суд стягує в повному обсязі.

Щодо стягнення заборгованості по комісії (пов`язаної з наданням кредиту) у розмірі 2250 грн суд зазначає наступне.

Як вказав Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року (справа №204/224/21), якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.12.2024 у справі №753/25744/21).

Оскільки, в кредитному договорі не обумовлено за перелік яких саме послуг позичальник повинен сплачувати комісію (пов`язану з наданням кредиту) у розмірі 2250 грн, то таку умову кредитного договору слід вважати нікчемною та такою, яка суперечить Закону України «Про споживче кредитування» та Закону України «Про захист прав споживачів».

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що вимога позивача у частині стягнення з відповідача комісії (пов`язаної з наданням кредиту) у розмірі 2250 грн є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

Щодо стягнення неустойки, яку позивач просить стягнути в розмірі 7500,00 грн, суд дійшов таких висновків.

Пунктом 18 Перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 (справа № 183/7850/22, пров. 61-14740св23) висловив правову позицію щодо тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у якій вказав, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24лютого 2022 року №64/202 введено в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 строком на 30 діб. Надалі строк дії режиму воєнного стану неодноразово продовжувався та триває до цього часу.

Таким чином, нарахування позивачем неустойки в сумі 7500,00 грн за невиконання відповідачем грошового зобов`язання за кредитним договором під час дії воєнного стану є неправомірним, оскільки сума неустойки підлягає списанню.

Із наведених підстав, у стягненні 7500,00 грн неустойки суд відмовляє.

Враховуючи вищевикладене, суд стягує з ОСОБА_1 борг за наданим кредитом в розмірі 36000 грн (тридцять шість тисяч гривень), з яких: 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн - заборгованість по тілу кредиту, 21000 (двадцять одна тисяча) грн - заборгованість за відсотками, тим самим задовольняє позов частково.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у сумі 2422,40 грн.

Враховуючи, що позов підлягає частковому задоволенню, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної частини вимог в розмірі 1906,15 грн (36000 грн х 2422,40 грн/45750 грн = 1906,15 грн).

Керуючись ст.ст. 141, 247, 259, 263-265,280 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ: 37356833) заборгованість за кредитним договором № 31.03.2025-100000049 від 03.04.2025 року у розмірі 36000 грн (тридцять шість тисяч гривень), з яких: 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн - заборгованість по тілу кредиту, 21000 (двадцять одна тисяча) грн - заборгованість за відсотками.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ: 37356833) судовий збір у розмірі 1906,15 грн (одна тисяча дев`ятсот шість гривень п`ятнадцять копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Н. С. Краснокутська