Рішення № 137054497, 29.05.2026, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/5540/23

Провадження № 2/932/1564/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2026 року м. Дніпро

Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді - Куцевола В.В.

при секретарі - Травкіній В.Р.

за участі

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Дніпрі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа - Сьома Дніпровська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області про визначення додаткового строку на прийняття спадщини за заповітом, -

ВСТАНОВИВ:

13.06.2023 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_3 , у якій позивач просить суду визнакчити ОСОБА_3 додатковий строк у три місяці з дня вступу даного рішення в законну силу для подачі до нотаріальних органів заяви про прийняття спадщини за заповітом після померлої ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_3 батьками якої були ОСОБА_6 та ОСОБА_5 . На підставі договору купівлі-продажу від 04.01.1992 року ОСОБА_6 набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 . 31.01.1996 року ОСОБА_6 та ОСОБА_5 склали заповіти, відповідно до умов яких заповіли належну кожному з них частину квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_3 батько позивача помер. 24.04.2007 року позивач звернулася до Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Мати позивача також разом з ОСОБА_3 24.04.2007 року звернулася до Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори із заявою про те, що їй відомий зміст заповіту її чоловіка ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 . Цією заявою ОСОБА_5 відмовилась від одержання свідоцтва про право на спадщину за законом, а також підтвердила, що нотаріусом їй роз?яснено, що неприйняття спадщини має місце до всього спадкового майна, і про те, що вона не в праві прийняти одну частину спадщини, а від іншої відмовитись. 21.12.2007 року Сьомою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою Рубцовій Л.О. було видано свідоцтво про право власності на спадщину за заповітом після смерті батька ОСОБА_6 , на квартиру АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача.

Після смерті матері ОСОБА_5 позивач звернулась до Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори із документами підтверджуючими факт смерті та заповітом від імені ОСОБА_7 на ім?я відповідача. На прийомі у державного нотаріуса з?ясувалось, що на день смерті матері ОСОБА_5 за померлою не зареєстроване нерухоме майно, вкладів не має, рухомого майна також. Державний нотаріус повідомила, що оскільки майно відсутнє, а відповідач є власником квартири на підставі свідова про право на спадщину від 21.12.2007 року, то законних підстав приймати заяву про прийняття спадщини немає. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна, 1/1 частка власності спірної квартири за адресою: АДРЕСА_2 належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину.

13.10.2015 року Сьомою дніпровською державною нотаріальною конторою на підставі заяви брата позивача, ОСОБА_4 , про прийняття спадщини відкрито спадкову справу № 320/2015 до майна померлої, ОСОБА_5 .

У квітні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про встановлення юридичного факту належності його матері, ОСОБА_5 1/2 частки спірної квартири у спільному майні подружжя; визнання, у розмірі 1/2 частини спадкового майна, недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 21 грудня 2007 року Сьомою дніпропетровською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_6 на ім?я ОСОБА_3 та визнання за позивачем право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .

Враховуючи, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 18.04.2023 року, свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане Сьомою дніпровською державною нотаріальною конторою 21.12.2007 року за реєстром № 3-5863 після ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , на ім?я ОСОБА_3 щодо квартири по АДРЕСА_2 - визнано недійсним на 1/2 частки спадкового майна, саме з цього моменту виникла спадкова маса у виді 1/2 частки на спірну квартиру після смерті ОСОБА_5 , а тому з цього моменту ОСОБА_3 має право на визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті своєї матері, ОСОБА_5 .

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Овчиннікової О.С. від 14.06.2023 року відкрито тпровадження та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 08.11.2023 року зупинено провадження у справі.

Ухвалою від 01.10.2025 року справу прийнято до свого провадження суддею Куцеволом В.В. та поновлено провадження.

Протокольною ухвалою від 24.03.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

У судовому щзасіданні представник позивача просила позов задовольнити, зазначила, що строк подання заяви на прийняття спадщини пропущено з поважних прричин, оскільки до моменту визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину позивач об`єктивноне могла знати про наявність спадкового майна.

У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відмому у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що

Судом встановлено батьками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є ОСОБА_6 і ОСОБА_5 , які перебували у зареєстрованому шлюбі з 1951 року.

За договором купівлі-продажу від 04.01.1992 року, посвідченим Сьомою дніпропетровською державною нотаріальною конторою за реєстровим номером 2-56 ОСОБА_6 придбана квартира АДРЕСА_1 .

31.01.1996 року ОСОБА_6 на випадок своєї смерті склав заповіт, посвідчений державним нотаріусом Сьомої дніпропетровської державної нотаріальної контори за реєстровим №5-288, відповідно до якого належну частину квартири АДРЕСА_1 він заповідає ОСОБА_3 .

Також 31.01.1996 року ОСОБА_5 на випадок своєї смерті склала заповіт, посвідчений державним нотаріусом Сьомої дніпропетровської державної нотаріальної контори за реєстровим №5-287, відповідно до якого належну їй частину квартири АДРЕСА_1 вона заповідає ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 помер.

21.12.2007 року Сьомою дніпропетровською державною нотаріальною конторою відповідачці ОСОБА_3 видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 .

З копії спадкової справи №320/2015, заведеної після смерті ОСОБА_5 . Сьомою дніпропетровською державною нотаріальною конторою вбачається, що з заявою про прийняття спадщини 13.10.2015 року звернувся ОСОБА_4 .

Також, 19.04.2023 року ОСОБА_3 звернулась до Сьомої дніпропетровської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину.

Поставою державного нотаріуса Сьомої дніпропетровської державної нотаріальної контори Черниша Є.В. від 10.05.2023 року відмовлено ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у зв`язку з порушенням строку, встановлено для прийнятття спадщини.

29.04.2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про визначення частки померлої в спільному майні подружжя, визнання свідоцтва про право на спадщину в частині 1/2 частини спадкового майна недійсним та визнання права власності в порядку спадкування на 1/2 частину спадкового майна.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19.12.2017 року у справі № 200/7924/16-ц в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05.03.2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19.12.2017 року повернуто заявнику.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.05.2020 року касаційну скаргу ОСОБА_4 задоволено. Ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26.01.2018 року та від 05.03.2018 року скасовано, справу передано для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 29.10.2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2017 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.07.2021 року касаційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19.12.2017 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29.10.2020 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12.08.2022 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено. Встановлено факт належності ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , у спільному майні подружжя 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 . Визнано недійсним у частині 1/2 частки спадкового майна свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане Сьомою дніпропетровською нотаріальною конторою 21 грудня 2007 року за реєстровим № 3-5863 після смерті ОСОБА_6 , на ім`я ОСОБА_3 . Визнано за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , що розташована в житловому будинку літ. А-4, загальною площею 87,50 кв. м, житловою площею 56,70 кв. м. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 6378,02 грн.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18.04.2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12.08.2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано недійсним у частині 1/2 частки спадкового майна свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане Сьомою дніпропетровською нотаріальною конторою 21 грудня 2007 року за реєстровим № 3-5863 після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , на ім`я ОСОБА_3 щодо квартири АДРЕСА_1 . У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 7 924,13 грн.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31.01.2024 року касаційну скаргу представника ОСОБА_3 задоволено частково, постанову Дніпровського апеляційного суду від 18.04.2023 року в частині позовних вимог ОСОБА_4 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 02.10.2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12.08.2022 року в частині спору про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину скасовано. Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , треті особи: Дніпропетровське міське управління юстиції, Сьома дніпровська державна нотаріальна контора, про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом задоволено. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане Сьомою дніпропетровською державною нотаріальною конторою 21 грудня 2007 року за реєстром № 3-5863 ОСОБА_3 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_6 , в частині 1/2 частки спадкового майна квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.06.2025 року касаційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, постанову Дніпровського апеляційного суду від 02.10.2024 року залишено без змін.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

За правилами ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не відмовився від неї.

Відповідно до статті 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Отже, закон розрізняє факти, які свідчать про прийняття спадщини особою, яка на час відкриття спадщини постійно проживала зі спадкодавцем, та особою, яка на час відкриття спадщини не проживала (постійно не проживала) зі спадкодавцем.

Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем. Відповідно, пропустити строк на прийняття спадщини може спадкоємець, який постійно не проживав на час відкриття спадщини зі спадкодавцем.

Надаючи правову оцінку причинам пропуску позивачем строку для прийняття спадщини, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

В даному випадку позивач звернулась до нотаріуса із відповідною заявою лише 19.03.2023 року.

Одночасно, ч. 3 ст. 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.

У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Суд звертає увагу, що законодавцем не надається ніякого значення тривалості періоду, який пройшов з дня закінчення строку для прийняття спадщини, що не виключає можливості одержання своєї частки спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини, також і після спливу значного строку.

Відповідно до роз`яснень, зазначених у п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Постанові від 28 жовтня 2019 року, справа №761/42165/17-ц зазначив, що вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першочергово, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.

У постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17 зроблено висновок, що «право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними».

У постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15 зроблено висновок, що: «право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій».

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 234/17511/19 (провадження № 61-8215св20) вказано, що: «як свідчить тлумачення частини третьої статті 1272 ЦК України до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини мають відноситися причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Правила частини третьої 1272 ЦК України про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2022 року в справі № 756/957/18 (провадження № 61-5590св21) вказано, що: «поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Отже, строки на подання заяви про прийняття спадщини не визнаються преклюзивними, можуть бути поновлені з дотриманням правил частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини і можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через власну пасивну поведінку, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах: від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16».

Якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість. Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини. Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду. Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою (див. пункти 53 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року в справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24)).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Частини 1, 2 ст. 77 ЦПК України встановлює, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Стаття 80 ЦПК України презюмує, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Позивач, як на підставу поважності причин пропуску строку для подачі заяви про прийняття спадщини, посилається на те, що після смерті матері вона звернулась до нотаріуса, який повідомив про відсутність спадквого майна, тому законних підстав приймати заяву про прийняття спадщини немає, й лише після часткового задоволення позову ОСОБА_4 . Дніпровським апеляційним судом ОСОБА_3 дізналась про наявність спадквого майна та одразу подала заяву про прийняття спадщини.

Разом з цим суду зазаначає, що відсутність інформації про наявність спадкового майна не є поважною причиною для поновлення строку на прийняття спадщини.

Судом враховна, що позивач не запречує того, що вона була обізнана про наявність заповіту складеного за життя її матір`ю. При цьому позивач жодними належними та допустимими доказами не довела того, що після смеріт матері вона зверталась до нотаріуса і їй було відмовлно у прийнятті заяви про відкриття спадщини.

Окрім цього суд зазнача, що з першою заявою про видачу свдіоцтва про право на спадщину позивач звернулась лише в квітні 2023 року.

Наведені позивачем причини не є об`єктивними, непереборними та істотними труднощами, які згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України можуть визнаватися поважними для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Враховуючи вищевикладене, оскільки позивачем не доведено поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, які б давали підстави для надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини понад установлений законом шестимісячний строк, підстави для задоволення позову у суду відсутні.

У разі відмови у задоволенні позову судові витрати у відповідності до ст. 141 ЦПК України покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 12, 76-81, 83, 141, 258, 259, 265, 268, 272-273, 352-355 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа - Сьома Дніпровська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області про визначення додаткового строку на прийняття спадщини за заповітом - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України та може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя В.В. Куцевол