Рішення № 137054244, 02.06.2026, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/3472/25

2-др/154/15/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року м. Володимир

Володимирський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді Вітера І.Р.,

при секретарі судового засідання Багдасаровій Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Володимирі заяву відповідача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 154/3472/25 за позовом Комунального підприємства «Володимирводоканал» Володимирської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за самовільне приєднання до системи централізованого водовідведення та безоблікове споживання послуг,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Володимирського міського суду Волинської області від 30 квітня 2026 року позов Комунального підприємства «Володимирводоканал» Володимирської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за самовільне приєднання до системи централізованого водовідведення та безоблікове споживання послуг задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Володимирводоканал» Володимирської міської ради заборгованість за самовільне приєднання до системи централізованого водовідведення та безоблікове споживання послуг у розмірі 9 322 грн 43 коп., а також судовий збір у розмірі 139 грн 84 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Під час ухвалення рішення судом не було вирішено питання про розподіл витрат відповідача на професійну правничу допомогу.

До закінчення судових дебатів представник відповідача адвокат Соботник В.Й. заявив про намір подати докази понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення судового рішення.

Стислий виклад заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення

05 травня 2026 року відповідач ОСОБА_1 подав до суду клопотання про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат.

У вказаному клопотанні відповідач просив стягнути з Комунального підприємства «Володимирводоканал» Володимирської міської ради на його користь 25 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування заяви відповідач зазначив, що рішенням Володимирського міського суду Волинської області від 30 квітня 2026 року позовні вимоги Комунального підприємства «Володимирводоканал» Володимирської міської ради були задоволені лише частково.

Відповідач послався на те, що з нього стягнуто лише 9 322 грн 43 коп. заборгованості та 139 грн 84 коп. судового збору, тоді як у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На думку відповідача, оскільки основна частина позовних вимог залишена судом без задоволення, він має право на компенсацію витрат на професійну правничу допомогу за рахунок позивача.

На підтвердження заявлених витрат відповідач подав до суду договір про надання правничої допомоги від 27 вересня 2025 року, укладений між ним та адвокатом Соботником В.Й., акт виконаних робіт від 04 травня 2026 року, а також квитанцію про оплату правничої допомоги у розмірі 25 000 грн.

Відповідач зазначив, що вказані витрати фактично понесені ним у зв`язку з розглядом цієї цивільної справи, пов`язані з наданням йому професійної правничої допомоги та підтверджені належними письмовими доказами.

У зв`язку з цим відповідач просив ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з позивача на його користь 25 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Стислий виклад заперечень позивача

19 травня 2026 року Комунальне підприємство «Володимирводоканал» Володимирської міської ради подало до суду клопотання, у якому заперечило проти задоволення заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення. Позивач просив відмовити у задоволенні заяви відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі.

В обґрунтування своїх заперечень позивач зазначив, що рішенням суду від 30 квітня 2026 року позов задоволено частково, а саме стягнуто з відповідача заборгованість за самовільне приєднання до системи централізованого водовідведення та безоблікове споживання послуг у розмірі 9 322 грн 43 коп. На думку позивача, часткове задоволення позову підтверджує неправомірність дій відповідача та обґрунтованість звернення Комунального підприємства «Володимирводоканал» Володимирської міської ради до суду за захистом порушеного права. Позивач вказав, що заявлений відповідачем розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 25 000 грн є явно надмірним, необґрунтованим та неспівмірним зі складністю справи, обсягом фактично наданих адвокатом послуг, значенням спору та розміром задоволених позовних вимог. Позивач також звернув увагу суду на те, що заявлена відповідачем сума витрат на професійну правничу допомогу майже утричі перевищує розмір заборгованості, фактично стягнутої судом на користь позивача. Окремо позивач послався на положення частини дев`ятої статті 141 ЦПК України та зазначив, що спір у цій справі виник унаслідок неправильних дій самого відповідача, а саме самовільного приєднання до системи централізованого водовідведення.

Позивач вважав, що покладення на нього витрат відповідача на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі призведе до несправедливого результату, за якого особа, яка допустила порушення прав позивача, фактично отримає фінансову перевагу внаслідок такого порушення.

З огляду на викладене позивач просив відмовити у задоволенні заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Стислий виклад заперечень відповідача проти клопотання позивача

29 травня 2026 року представник відповідача адвокат Соботник В.Й. подав до суду заперечення проти клопотання позивача від 19 травня 2026 року.

У поданих запереченнях сторона відповідача просила відхилити доводи позивача та задовольнити заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення в повному обсязі. Представник відповідача зазначив, що витрати на професійну правничу допомогу підтверджені належними доказами, а саме договором про надання правничої допомоги від 27 вересня 2025 року, актом виконаних робіт від 04 травня 2026 року та квитанцією про оплату 25 000 грн. Сторона відповідача послалася на положення статей 137, 141 ЦПК України та зазначила, що у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідач вказав, що позовні вимоги КП «Володимирводоканал» Володимирської міської ради були задоволені лише у незначній частині, тоді як у задоволенні переважної частини вимог відмовлено. На думку відповідача, саме позивач повинен нести витрати на професійну правничу допомогу відповідача в частині, пропорційній розміру відхилених позовних вимог. Сторона відповідача також зазначила, що позивач не довів неспівмірності заявлених витрат, а його доводи про надмірність суми 25 000 грн є загальними та не спростовують факту надання адвокатом правничої допомоги у справі.

Крім того, представник відповідача послався на правові висновки Верховного Суду щодо критеріїв реальності, необхідності та розумності витрат на професійну правничу допомогу, а також щодо обов`язку сторони, яка просить зменшити такі витрати, довести їх неспівмірність.

З огляду на викладене сторона відповідача просила стягнути з позивача на користь відповідача 25 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Процесуальні дії щодо розгляду заяви

Рішенням Володимирського міського суду Волинської області від 30 квітня 2026 року позов Комунального підприємства «Володимирводоканал» Володимирської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за самовільне приєднання до системи централізованого водовідведення та безоблікове споживання послуг задоволено частково.

Під час судових дебатів представник відповідача адвокат Соботник В.Й. заявив про намір подати докази витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення судового рішення.

05 травня 2026 року відповідач здав на пошту клопотання про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення призначено до розгляду в судовому засіданні.

19 травня 2026 року позивач подав до суду клопотання, у якому заперечив проти задоволення заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення та просив відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.

29 травня 2026 року представник відповідача подав до суду заперечення проти клопотання позивача, у яких підтримав заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення та просив стягнути з позивача 25 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

02 червня 2026 року представник позивача Пікула Б.Ю. подав до суду заяву про розгляд питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу за його відсутності, у якій просив у задоволенні заяви відповідача відмовити.

Сторона відповідача у поданих письмових запереченнях також просила провести розгляд питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу без участі відповідача та його представника.

У судове засідання 02 червня 2026 року учасники справи не з`явилися, про дату, час і місце розгляду заяви були повідомлені належним чином.

З урахуванням поданих сторонами заяв та письмових пояснень суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення за відсутності учасників справи.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснювалося.

Фактичні обставини, встановлені судом щодо заявлених витрат

Судом встановлено, що під час розгляду справи інтереси відповідача ОСОБА_1 представляв адвокат Соботник В.Й.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу відповідач подав до суду договір про надання правничої допомоги від 27 вересня 2025 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Соботником В.Й.

Зі змісту поданого договору вбачається, що адвокат Соботник В.Й. надавав відповідачу професійну правничу допомогу, пов`язану з представництвом його інтересів у цивільній справі № 154/3472/25 за позовом КП «Володимирводоканал» Володимирської міської ради про стягнення заборгованості за самовільне приєднання до системи централізованого водовідведення та безоблікове споживання послуг.

Крім того, відповідач подав акт виконаних робіт від 04 травня 2026 року, складений між ОСОБА_1 та адвокатом Соботником В.Й.

Зі змісту акта виконаних робіт від 04 травня 2026 року вбачається, що адвокатом Соботником В.Й. надавалася відповідачу професійна правнича допомога у цій цивільній справі.

Також відповідач подав квитанцію про оплату професійної правничої допомоги у розмірі 25 000 грн.

Отже, подані відповідачем докази підтверджують факт укладення договору про надання правничої допомоги, факт надання адвокатом Соботником В.Й. професійної правничої допомоги відповідачу у цій справі, а також факт оплати відповідачем таких послуг у розмірі 25 000 грн.

Судом також встановлено, що позов КП «Володимирводоканал» Володимирської міської ради був поданий про стягнення з відповідача 412 051 грн 20 коп. заборгованості за самовільне приєднання до системи централізованого водовідведення та безоблікове споживання послуг.

Рішенням Володимирського міського суду Волинської області від 30 квітня 2026 року з відповідача на користь позивача стягнуто 9 322 грн 43 коп. заборгованості.

У задоволенні позовних вимог на суму 402 728 грн 77 коп. судом відмовлено.

Таким чином, позовні вимоги були задоволені частково, а саме у розмірі 9 322 грн 43 коп. із заявлених 412 051 грн 20 коп.

Відповідно розмір позовних вимог, у задоволенні яких судом відмовлено, становить 402 728 грн 77 коп.

Разом з тим, суд враховує, що за результатами розгляду справи рішенням від 30 квітня 2026 року встановлено факт самовільного приєднання будинку відповідача до системи централізованого водовідведення.

Зокрема, суд дійшов висновку, що позивач довів факт наявності врізки до каналізаційної труби та самовільного приєднання до системи централізованого водовідведення, у зв`язку з чим позов у частині стягнення вартості безоблікового користування послугою за належний розрахунковий період був задоволений.

Часткова відмова у задоволенні позову була зумовлена не спростуванням відповідачем самого факту самовільного приєднання, а недоведеністю позивачем правових і фактичних підстав для застосування розрахункового періоду 1330 діб.

Суд у рішенні від 30 квітня 2026 року встановив, що акт обстеження № 28/25 від 03 липня 2025 року та інші докази у справі не містили достовірних відомостей про конкретну дату початку самовільного приєднання відповідача до системи централізованого водовідведення.

З огляду на неможливість встановити дату початку самовільного приєднання суд застосував розрахунковий період 30 діб, що й стало підставою для часткового задоволення позову в сумі 9 322 грн 43 коп.

Під час розгляду справи відповідач заперечував проти позову, зокрема посилався на існування у домоволодінні вигрібної ями та під`єднання до неї внутрішньої системи водовідведення будинку.

З метою перевірки цих доводів суд протокольною ухвалою від 11 лютого 2026 року зобов`язав відповідача у строк до 04 березня 2026 року подати докази існування вигрібної ями у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , а також докази під`єднання до неї системи водовідведення цього житлового будинку.

Відповідач у визначений судом строк вимоги протокольної ухвали від 11 лютого 2026 року не виконав, належних технічних доказів існування вигрібної ями та під`єднання до неї внутрішньої системи водовідведення житлового будинку не подав.

Надалі сторона відповідача подала фотознімки відкачування нечистот із вигрібної ями, однак зазначені докази не спростували встановленого судом факту самовільного приєднання будинку відповідача до системи централізованого водовідведення.

Суд також враховує, що справа розглядалася за правилами загального позовного провадження, із дослідженням письмових доказів, відеодоказу, допитом свідків та оцінкою взаємних доводів сторін.

Водночас за предметом спору та характером правового регулювання ця справа не належала до категорії справ підвищеної правової складності.

Основні питання, які підлягали вирішенню судом, стосувалися встановлення факту самовільного приєднання до системи централізованого водовідведення, оцінки належності та допустимості доказів сторін, а також правильності визначення розрахункового періоду безоблікового користування послугами.

При цьому висновок суду про часткове задоволення позову був сформований за результатами оцінки доказів та застосування відповідних норм матеріального права щодо визначення розрахункового періоду, а не виключно внаслідок повного спростування відповідачем заявлених до нього вимог.

Зазначені фактичні обставини мають значення для вирішення питання про те, яка частина заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу є реальною, необхідною, розумною, співмірною та такою, що підлягає компенсації за рахунок позивача.

Застосовані судом норми права, мотиви та висновки суду

Щодо підстав для ухвалення додаткового рішення

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Застосовуючи зазначену норму процесуального права до обставин цієї справи, суд враховує, що під час ухвалення рішення Володимирського міського суду Волинської області від 30 квітня 2026 року не було вирішено питання про розподіл витрат відповідача на професійну правничу допомогу.

Отже, наявні передбачені пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України підстави для ухвалення додаткового рішення.

Відповідно до частини третьої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви.

Відповідно до частини четвертої статті 270 ЦПК України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.

З урахуванням наведених положень закону, поданих сторонами письмових пояснень та заяв про розгляд питання за їх відсутності, суд дійшов висновку про можливість вирішення заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення за відсутності учасників справи.

Щодо дотримання відповідачем процесуального порядку заявлення витрат

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів: договорів, рахунків тощо.

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судом встановлено, що до закінчення судових дебатів представник відповідача адвокат Соботник В.Й. заявив про намір подати докази понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення судового рішення.

Клопотання про ухвалення додаткового рішення разом із доказами понесених витрат відповідач здав на пошту 05 травня 2026 року, тобто у межах п`ятиденного строку після ухвалення рішення суду від 30 квітня 2026 року.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач дотримався процесуального порядку заявлення витрат на професійну правничу допомогу, передбаченого частиною восьмою статті 141 ЦПК України, а тому його заява підлягає розгляду по суті.

Щодо загальних правил розподілу витрат на професійну правничу допомогу

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Застосовуючи зазначені норми права, суд виходить з того, що заявлені відповідачем витрати на оплату послуг адвоката належать до судових витрат, які за наявності передбачених законом підстав можуть бути розподілені між сторонами.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до частини третьої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт, наданих послуг, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд враховує, що відповідач подав договір про надання правничої допомоги від 27 вересня 2025 року, акт виконаних робіт від 04 травня 2026 року та квитанцію про оплату професійної правничої допомоги у розмірі 25 000 грн.

Ці докази підтверджують факт існування договірних відносин між відповідачем та адвокатом, факт надання правничої допомоги у цій справі та факт оплати відповідачем гонорару адвоката.

Разом з тим, подання таких доказів саме по собі не означає, що вся заявлена сума витрат автоматично підлягає стягненню з іншої сторони спору.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт, наданих послуг; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, надання послуг; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Застосовуючи зазначену норму права, суд оцінює заявлені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу з урахуванням складності справи, обсягу виконаної адвокатом роботи, ціни позову, значення справи для сторін, фактичного результату вирішення спору та обставин, які стали підставою для звернення позивача до суду.

Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивач подав клопотання, у якому заперечив проти стягнення з нього заявлених відповідачем витрат у розмірі 25 000 грн, посилаючись на їх неспівмірність, необґрунтованість, надмірність і несправедливість покладення таких витрат на позивача з огляду на встановлений судом факт порушення з боку відповідача.

За таких обставин суд має процесуальні підстави для оцінки співмірності заявлених витрат і, у разі встановлення їх надмірності, для зменшення розміру витрат, які можуть бути компенсовані відповідачу за рахунок позивача.

Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд враховує, що позов у цій справі було задоволено частково, тому витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу з урахуванням пропорції задоволених і відхилених позовних вимог.

Водночас пропорційність не означає автоматичного арифметичного стягнення заявленої стороною суми витрат без попередньої перевірки її реальності, необхідності, розумності та співмірності.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Отже, вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд має враховувати не лише математичне співвідношення задоволених і відхилених позовних вимог, а й усі конкретні обставини справи, зокрема поведінку сторін, причини виникнення спору, значення справи для сторін, обґрунтованість заявленої суми витрат, а також принципи справедливості, добросовісності та розумності.

Щодо критеріїв реальності, необхідності, розумності та співмірності витрат

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат, тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Застосовуючи зазначений висновок, суд виходить з того, що витрати відповідача на професійну правничу допомогу мають бути не лише фактично сплаченими чи такими, що підлягають сплаті за договором з адвокатом, але й необхідними та розумними з огляду на обставини конкретної справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 зазначено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, з огляду на те, чи були вони фактично понесені, чи були необхідними та чи є їх розмір розумним.

Застосовуючи зазначений правовий висновок, суд зазначає, що погоджений між відповідачем та адвокатом розмір гонорару у сумі 25 000 грн є обов`язковим для сторін договору про надання правничої допомоги, однак не є безумовно обов`язковим для позивача як іншої сторони спору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зазначено, що суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу, якщо з урахуванням критеріїв процесуального закону дійде висновку про їх надмірність, необґрунтованість або неспівмірність.

Цей висновок підлягає застосуванню у цій справі, оскільки позивач заперечив проти покладення на нього всієї заявленої відповідачем суми витрат на професійну правничу допомогу, а суд, з урахуванням конкретних обставин справи, має оцінити, яка частина таких витрат є справедливою та співмірною для компенсації за рахунок позивача.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці також виходить із того, що компенсації підлягають лише ті судові та інші витрати, щодо яких встановлено, що вони були фактичними, неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

З урахуванням наведених підходів суд зазначає, що метою розподілу витрат на професійну правничу допомогу є компенсація стороні необхідних і розумних витрат, пов`язаних із розглядом справи, а не створення для такої сторони додаткової майнової переваги або джерела доходу за рахунок іншої сторони.

Щодо оцінки заявленої відповідачем суми 25 000 грн

Суд визнає, що заявлені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу пов`язані з розглядом цієї справи, підтверджені договором, актом виконаних робіт і квитанцією про оплату та фактично понесені відповідачем.

Водночас суд не вважає обґрунтованим покладення на позивача всієї заявленої відповідачем суми витрат у розмірі 25 000 грн.

Суд враховує, що позов у цій справі заявлено на суму 412 051 грн 20 коп., а задоволено в сумі 9 322 грн 43 коп.

Дійсно, у задоволенні значної частини позовних вимог судом відмовлено.

Разом з тим, часткова відмова у задоволенні позову не була наслідком спростування відповідачем самого факту порушення. Рішенням суду від 30 квітня 2026 року встановлено факт самовільного приєднання будинку відповідача до системи централізованого водовідведення.

Позов був задоволений у частині стягнення вартості безоблікового користування послугою за належний розрахунковий період, а відмова в решті вимог була зумовлена недоведеністю позивачем правових і фактичних підстав для застосування розрахункового періоду 1330 діб.

Тобто позивач звернувся до суду не безпідставно, а у зв`язку з порушенням, факт якого судом встановлено.

Суд враховує, що відповідач під час розгляду справи заперечував факт користування системою централізованого водовідведення, посилався на існування вигрібної ями та під`єднання до неї внутрішньої системи водовідведення будинку.

Разом з тим, відповідач не виконав у визначений судом строк протокольну ухвалу від 11 лютого 2026 року щодо подання доказів існування вигрібної ями та під`єднання до неї системи водовідведення цього житлового будинку. Подані надалі фотознімки відкачування нечистот із вигрібної ями не спростували встановленого судом факту самовільного приєднання будинку відповідача до системи централізованого водовідведення.

Зазначені обставини свідчать, що правова позиція відповідача була обґрунтованою лише частково у частині заперечень проти розрахункового періоду та розміру заявленої до стягнення суми, однак не в частині повного заперечення факту порушення.

Суд також враховує, що справа хоча й розглядалася за правилами загального позовного провадження, з дослідженням доказів і допитом свідків, однак за характером спірних правовідносин та правовим регулюванням не була справою підвищеної правової складності.

Основні питання у справі стосувалися встановлення факту самовільного приєднання, оцінки поданих доказів та правильності визначення розрахункового періоду.

Висновок суду про часткове задоволення позову був сформований внаслідок застосування судом відповідних норм матеріального права до встановлених обставин справи, а не виключно внаслідок особливо складної або визначальної за своїм значенням правничої допомоги адвоката відповідача.

Крім того, заявлена відповідачем сума 25 000 грн майже утричі перевищує суму заборгованості, фактично стягнуту з відповідача на користь позивача.

За конкретних обставин цієї справи покладення на позивача всієї суми витрат відповідача на професійну правничу допомогу призвело б до несправедливого та непропорційного результату, за якого особа, щодо якої судом встановлено факт самовільного приєднання до системи централізованого водовідведення, фактично отримала б фінансову перевагу внаслідок спору, що виник через її неправомірні дії.

Такий результат не відповідав би завданню цивільного судочинства, принципам справедливості, добросовісності, розумності та пропорційності.

Водночас повна відмова відповідачу у компенсації витрат на професійну правничу допомогу також не відповідала б результату розгляду справи, оскільки позов задоволено лише частково, а у задоволенні значної частини заявлених позивачем грошових вимог судом відмовлено.

Щодо визначення розумного базового розміру витрат

Оцінивши заявлені відповідачем 25 000 грн витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням критеріїв реальності, необхідності, розумності, співмірності, складності справи, обсягу виконаної адвокатом роботи, поведінки сторін, причин виникнення спору та результату його вирішення, суд дійшов висновку, що заявлена сума є надмірною для компенсації за рахунок позивача.

На переконання суду, розумним, необхідним і співмірним базовим розміром витрат відповідача на професійну правничу допомогу у цій справі є 3 000 грн.

Саме така сума відповідає тій частині професійної правничої допомоги, яка була об`єктивно необхідною для захисту відповідача від завищеного розрахунку позивача, але водночас враховує, що факт самовільного приєднання відповідача до системи централізованого водовідведення був встановлений судом, а позов був частково задоволений.

Визначення саме такого базового розміру витрат забезпечує справедливий баланс між правом відповідача на компенсацію частини витрат у зв`язку з відхиленням значної частини заявлених до нього вимог та правом позивача не нести надмірний фінансовий тягар у спорі, який виник через встановлене судом порушення з боку відповідача.

Щодо пропорційного розподілу зменшеного розміру витрат

Разом з тим, оскільки позов у цій справі задоволено частково, визначений судом розумний базовий розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3 000 грн підлягає розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених та відхилених позовних вимог.

Ціна позову у цій справі становила 412 051 грн 20 коп. Сума позовних вимог, у задоволенні яких судом відмовлено, становить 402 728 грн 77 коп.

Отже, частка позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, становить 402 728 грн 77 коп. із 412 051 грн 20 коп.

Сума витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає компенсації відповідачу за рахунок позивача, визначається судом за формулою: 3 000 грн ? 402 728 грн 77 коп. / 412 051 грн 20 коп. = 2 932 грн 13 коп.

Отже, з КП «Володимирводоканал» Володимирської міської ради на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 932 грн 13 коп.

У задоволенні решти вимог заяви відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

З огляду на викладене заява відповідача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 15, 133, 137, 141, 247, 259, 263265, 268, 270, 273, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву відповідача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 154/3472/25 за позовом Комунального підприємства «Володимирводоканал» Володимирської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за самовільне приєднання до системи централізованого водовідведення та безоблікове споживання послуг задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Володимирводоканал» Володимирської міської ради на користь ОСОБА_1 2 932 грн 13 коп. (дві тисячі дев`ятсот тридцять дві гривні тринадцять копійок) витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти вимог заяви ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Додаткове рішення суду є складовою частиною рішення Володимирського міського суду Волинської області від 30 квітня 2026 року у справі № 154/3472/25.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне додаткове рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного додаткового рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Комунальне підприємство «Володимирводоканал» Володимирської міської ради, місцезнаходження: Волинська область, м. Володимир, вул. Луцька, 211, код ЄДРПОУ 05391703, р/р НОМЕР_1 в АБ «УКРГАЗБАНК», МФО 320478.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст додаткового рішення складено 02 червня 2026 року.

Суддя Ігор Вітер