Ухвала суду № 137054106, 27.05.2026, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

УХВАЛА

Про відмову у задоволенні заяви про передачу справи за підсудністю

Справа № 495/2916/26

Номер провадження 2/495/2795/2026

27 травня 2026 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого одноособово - судді Прийомової О.Ю.,

за участю секретаря Зінченко С.І.

справа № 495/2916/26

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Білгород-Дністровському клопотання відповідача про передачу за підсудністю цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за споживчу електроенергію,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області перебуває цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за споживчу електроенергію.

25 травня 2026 року до суду надійшло клопотання відповідача про передачу справи за підсудністю до Київського районного суду м. Одеси (65606, м. Одеса, вул. Варненська, 3б).

У мотивування клопотання відповідач зазначає, що в ухвалі суду від 10.04.2026 зазначено, що його зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 . Дана адреса територіально відноситься до Київського району м. Одеса.

Відповідач вважає, що позивач штучно та безпідставно змінив підсудність, вказавши фейкову адресу у с. Випасне, а отже справа підлягає передачі за належною підсудністю до Київського районного суду м. Одеси.

Сторони у судове засідання не з`явились.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність у задоволенні клопотання відмовити, з огляду на наступне.

Важливість суворого дотримання правил підсудності відображено у рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), які застосовується судами як джерело права відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Так, ЄСПЛ неодноразово підкреслював, що відповідно до п. 1 ст. 6 ЄКПЛ суд має бути «встановлений законом», що відбиває принцип верховенства права, який є невід`ємною складовою системи захисту, встановленої Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколами до неї. Зазначена вимога тісно пов`язана з іншими вимогами щодо незалежності та неупередженості суду, які у сукупності відбивають той рівень довіри, який суди мають викликати в суспільстві.

Зокрема, правильне застосування правил юрисдикції є важливою компетенційною складовою «суду, встановленого законом».

За усталеною практикою ЄСПЛ, термін право на «суд, встановлений законом», охоплює не лише правову основу самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, що регулюють його діяльність, у тому числі всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (рішення ЄСПЛ у справі Leo ZAND v. Austria, заява № 7360/76, § 68).

У рішенні ЄСПЛ «Сокуренко і Стригун проти України» суд повторює, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні раніше згадуваної справи «Занд проти Австрії», зазначено, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».

Таким чином, встановлення правил підсудності має важливе значення для правильного функціонування судової системи, а також для виконання судами покладених на них завдань і визначення суду, компетентного здійснювати провадження щодо конкретної справи.

Підсудність є ефективним засобом, який сприяє тому, щоб конкретна справа розглядалася і вирішувалася законним, компетентним, незалежним і неупередженим судом до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

За загальним правилом, визначеним у ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до частини 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Відповідно до п. 42 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК).

Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 (провадження № 12-73гс20).

У постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 638/1988/17 (провадження № 61-30812св18) зазначено, що правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 мешкає та є споживачем електричної енергії за адресою: АДРЕСА_2 , та є власником особового рахунку № НОМЕР_1 .

Таким чином, з огляду на те, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за споживчу електроенергію виник із приводу нерухомого майна, а тому пред`являється за місцезнаходженням майна, об`єкт побутового споживача електричної енергії розташований за адресою: АДРЕСА_2 , що територіально належить до підсудності Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, у задоволенні клопотання представника відповідача про передачу справи за підсудністю слід відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 30, 31, 258, 260, 353 ЦПК України, суддя,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання представника відповідача про передачу за підсудністю цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за споживчу електроенергію відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Відповідно до частини другої статті 353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Повний текст ухвали складений 01 червня 2026 року.

Суддя: