Ухвала суду № 137053997, 02.06.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову

02 червня 2026 рокум. Ужгород№ 260/3556/26 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючої - судді Маєцької Н.Д., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційний медичний комплекс Естет» до Міністерства охорони здоров`я України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інноваційний медичний комплекс Естет» звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства охорони здоров`я України, в якій просить: 1) Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства охорони здоров`я України від 20.02.2026 № 221 «Про ліцензування медичної практики, результат проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері господарської діяльності з медичної практики», в частині прийнятого рішення про припинення дії ліцензії МОЗ на провадження господарської діяльності з медичної практики повністю, виданої ТОВ «Інноваційний медичний комплекс Естет» згідно з наказом МОЗ від 05.10.2024 № 1696; 2) Зобов`язати Міністерство охорони здоров`я України внести зміни до Ліцензійного реєстру МОЗ України з медичної практики та Переліку здобувачів ліцензій, за заявами яких прийнято рішення про отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з медичної практики, вилучивши запис про припинення ліцензії на право провадження господарської діяльності з медичної практики ТОВ «Інноваційний медичний комплекс Естет» та поновити запис про чинність ліцензії Міністерства охорони здоров`я України на провадження господарської діяльності з медичної практики, виданої ТОВ «Інноваційний медичний комплекс Естет» згідно з наказом МОЗ від 05.10.2024 № 1696.

22 травня 2026 року ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі наявних у ній матеріалів.

26 травня 2026 року до суду надійшла заява представника позивача про забезпечення позову, в якій просить: зупинити дію наказу Міністерства охорони здоров`я України від 20.02.2026 № 221 «Про ліцензування медичної практики, результат проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері господарської діяльності з медичної практики», в частині прийнятого рішення про припинення дії ліцензії МОЗ на провадження господарської діяльності з медичної практики повністю, виданої ТОВ «Інноваційний медичний комплекс Естет» згідно з наказом МОЗ від 05.10.2024 № 1696 до набрання законної сили рішенням суду у справі.

Заява обґрунтована тим, що у зв`язку з повним припиненням ліцензії діяльність закладу була повністю зупинена, що спричинило значні фінансові втрати та фактичну неможливість здійснення господарської діяльності. Відтак, вважає, що припинення дії ліцензії на період розгляду справи матиме незворотні наслідки для позивача, включаючи ризик припинення господарської діяльності та банкрутства. Позивач здійснює діяльність у сфері надання медичних послуг, у зв`язку з чим, припинення його діяльності на тривалий час уже негативного впливає також на пацієнтів, зокрема малолітніх дітей, які потребують безперервного лікування. Разом з тим, у зв`язку із припиненням дії ліцензії медичні працівники позивача були звільнені та позбавлені можливості здійснювати професійну діяльність, що призводить до втрати практичних навичок, зниження рівня кваліфікації та професійної компетенції, що у свою чергу, негативно впливає як на самих лікарів, так і на якість медичних послуг у майбутньому. Крім того, через відсутність доходу та працівників на даному підприємстві держава недоотримала значні кошти, які спрямовує, зокрема і на боротьбу з ворогом.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Приписами пунктів 2, 3 статті 154 КАС України визначено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.

Суд не вбачає необхідності для повідомлення учасників справи, та для виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, також немає необхідності для призначення її розгляду у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін. Відтак, розгляд поданої заяви проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно ч. 2 вказаної статті забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Таким чином, законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Суд зазначає, що необхідною передумовою вжиття заходів забезпечення позову є існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, а також вірогідність того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При розгляді та вирішенні заяви про забезпечення позову суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог.

Суд зазначає, що необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізм, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

Слід зазначити, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

З системного аналізу вищенаведених правових норм можна дійти висновку, що заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.Таким чином інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Як зазначено Верховним Судом у постановах від 25 червня 2020 року (справа №520/1545/19), від 01 жовтня 2019 року (справа №420/912/19) ухвала про забезпечення позову повинна бути судом вмотивована, а саме із зазначенням: 1) висновків про існування: - обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або - очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі; 2) в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18).

Представник позивача в заяві про забезпечення позову просить зупинити дію наказу Міністерства охорони здоров`я України від 20.02.2026 № 221 «Про ліцензування медичної практики, результат проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері господарської діяльності з медичної практики», в частині прийнятого рішення про припинення дії ліцензії МОЗ на провадження господарської діяльності з медичної практики повністю, виданої ТОВ «Інноваційний медичний комплекс Естет» згідно з наказом МОЗ від 05.10.2024 № 1696 до набрання законної сили рішенням суду у справі.

В обґрунтування заяви представник позивача зазначає, що внаслідок припинення дії ліцензії позивач фактично позбавлений можливості здійснювати господарську діяльність з медичної практики, що призводить до фінансових втрат та створює ризик припинення діяльності підприємства. Також заявник зазначає, що зупинення роботи закладу негативно впливає на пацієнтів, які потребують безперервного лікування, зокрема дітей, а звільнення медичного персоналу унеможливлює здійснення ним професійної діяльності.

Суд зазначає, що інститут забезпечення адміністративного позову дійсно є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі, проте сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке ймовірно стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 580/9027/24 від 14.04.2025 року.

Разом тим, на переконання суду, наведені заявником доводи самі по собі не свідчать про існування передбачених статтею 150 КАС України підстав для забезпечення позову.

Доводи заявника фактично зводяться до незгоди з правомірністю наказу Міністерства охорони здоров`я України та обґрунтування необхідності відновлення можливості здійснювати ліцензовану діяльність на час розгляду справи. Водночас питання законності прийняття спірного наказу, наявності чи відсутності порушень ліцензійних умов, а також правомірності висновків, покладених в основу такого рішення, підлягають дослідженню під час розгляду справи по суті.

В той же час, на стадії вирішення питання про забезпечення позову суд не вправі надавати оцінку законності оскаржуваного наказу в обсязі, необхідному для вирішення спору.

Крім того, застосування запропонованого заходу забезпечення позову фактично призведе до відновлення дії ліцензії та надання позивачу можливості продовжувати діяльність, право на здійснення якої було припинено оскаржуваним наказом. Таким чином, вжиття такого заходу матиме наслідком фактичне досягнення результату, на який спрямовані позовні вимоги, ще до вирішення спору по суті.

Суд також бере до уваги, що діяльність у сфері медичної практики пов`язана з наданням послуг, які безпосередньо стосуються життя та здоров`я людей. За таких обставин зупинення дії наказу до перевірки обґрунтованості висновків, покладених в його основу, може призвести до порушення балансу між приватними інтересами позивача та публічним інтересом у забезпеченні належного контролю за дотриманням ліцензійних вимог суб`єктами, які надають медичні послуги.

Крім того, суд відхиляє доводи заявника щодо застосування абз. 2 ч. 8 ст. 5 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності». Наведені позивачем положення стосуються порядку адміністративного оскарження рішень органу ліцензування та правових наслідків розгляду відповідної скарги. Водночас сам по собі факт існування такого механізму не свідчить про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову судом та не звільняє заявника від обов`язку довести необхідність їх застосування у конкретній справі. Твердження позивача про те, що законодавець висловив імперативне ставлення до необхідності зупинення дії такого рішення, не може бути прийняте судом, оскільки питання забезпечення позову вирішується судом самостійно з урахуванням обставин конкретної справи, а не лише з огляду на існування адміністративної процедури оскарження. Отже, наведені заявником обставини не підтверджують існування підстав для зупинення дії оскаржуваного наказу в порядку забезпечення позову.

Відтак, проаналізувавши мотиви, якими заявник обґрунтовує подану заяву, суд дійшов висновку, що доводи й аргументи сторони позивача не є достатніми та переконливими для висновку про наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову за правилами, встановленими статтями 150-151 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сама ж лише незгода позивача із діями суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Суд критично оцінює посилання заявника на постанову Верховного Суду у справі №500/4531/25, оскільки фактичні обставини цієї справи не є подібними до обставин спору, що розглядається. Так, у справі №500/4531/25 підставою для припинення дії ліцензії була несплата чергового платежу за ліцензію. Натомість у даній справі спірний наказ прийнято за результатами заходу державного нагляду (контролю), під час якого, за висновками відповідача, встановлено подання позивачем недостовірних відомостей при отриманні ліцензії.

В той же час, оцінка обґрунтованості таких висновків потребує дослідження доказів під час розгляду справи по суті.

З огляду на вищенаведене, суд зазначає, що мотиви, наведені представником позивача у заяві про забезпечення позову не підтверджують реальний характер загрози правам позивача до ухвалення рішення по суті спору, а також не зумовлюють настання, внаслідок невжиття таких заходів, обставин, які б могли істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Враховуючи вищевикладене, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням співмірності таких заходів, суд приходить висновку, що у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову необхідно відмовити.

Згідно з ч. 5 ст. 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Відповідно до ч. 8 ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

У зв`язку з перебуванням головуючої судді Маєцької Н.Д. у відпустці, розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється у перший робочий день судді 02 червня 2026 року.

Керуючись ст.ст. 150-154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційний медичний комплекс Естет» (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Собранецька, буд. 118, прим. 1,2,3, код ЄДРПОУ 45400453) до Міністерства охорони здоров`я України (м. Київ, вул. Грушевського, буд. 7, код ЄДРПОУ 00012925) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено скорочену (вступну та резолютивну частини) ухвалу суду, або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Н.Д. Маєцька