Рішення № 137053970, 02.06.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 рокуСправа №160/35830/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним та зобов?язання вчинити певні дії.

Суть спору: 17.12.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд.

-визнати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 20.10.2025 року за № 056650008330 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - протиправним, та зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , від 13.10.2025 року про призначення пенсійного забезпечення, зарахувавши до страхового стажу період праці ОСОБА_1 з 01.11.1988 року по 12.09.1990 року в колгоспі, з 13.03.1995 року по 29.04.1997 року, з 07.05.1997 року по 20.01.2000 року, з 21.04.2000 року по 22.03.2004 року, як фізичної особи-підприємця.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач протиправно відмовив у зарахуванні у повному обсязі до страхового стажу спірні періоди трудової діяльності, а також періоди провадження підприємницької діяльності попри те, що вони належним чином підтверджуються наданими документами і записами трудової книжки.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного провадження.

08 грудня 2026 року від Головного управлінн Пенсійного фонду України в Херсонській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено про те, що до страхового стажу позивача не зараховано період роботи в колгоспі з 01.11.1988 до 12.09.1990, оскільки в записі про встановлений та фактично відпрацьований мінімум відсутні повні дати документів, на підставі яких внесено відповідні записи, чим порушено вимоги Порядку №310. Позивач скористався правом на підтвердження спірного періоду трудової діяльності відповідно до вимог пункту 3 Порядку № 637 та при повторному зверненні до територіального органу надав довідку № 31 від 19.09.2025 про трудовий стаж та заробітну плату ОСОБА_1 за період роботи з 1988-1990 у колгоспі КСП ім.Тельмана Красноармійського району Донецької області, видану Архівним відділом Новогродівської міської ради. За результатами аналізу вищевказаної довідки Головним управлінням повторно встановлено неможливість зарахування спірного періоду трудової діяльності з 01.11.1988 до 12.09.1990, оскільки імя та по батькові зазначені не повністю, а саме: « ОСОБА_2 », що не відповідає паспортним даним № НОМЕР_2 від 28.12.2023. Також, позивачу правомірно не було зараховано періоди ведення підприємницької діяльності, оскільки доказів сплати страхових внесків за період з 13.03.1995 до 29.04.1997, з 21.04.2000 до 22.03.2004 відсутні. Відповідач звернув увагу, що термін дії наданого позивачем патенту - з 10.05.1997 до 10.05.1998, будь-яких відомостей про продовження дії патенту позивач не надав. В матеріалах справи наявні квитанції про сплату внесків за торговий патент за період з 10.05.1997 до 31.12.1997 - зазначений період зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 . Натомість, підстави для зарахування до страхового стажу періоду з 01.01.1998 до 10.05.1998 відсутні. З цих підстав просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває, пенсію не отримує.

13.10.2025 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області №0566500008330 від 20.10.2025 позивачу відмовлено у призначенні пенсії через недостатність страхового стажу. Зокрема Головним управління Пенсійного фонду України в Херсонскій області зазначено в оскаржуваому рішенні таке.

Вік заявника на момент звернення за призначенням пенсії - 63 роки 04 місяці 21 день.

Необхідний страховий стаж відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 року №1058-1V Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років.

Страховий стаж особи становить 17 років 00 місяців 08 днів.

Результати розгляду документів доданих до заяви: не зараховано до страхового стажу періоди роботи в колгоспі згідно довідки від 19.09.2025 №32, виданої Архівним відділом Новогродівської міської ради за 1988-1990, оскільки ім?я та по-батькові в довідці зазначені не повністю, а скорочено, а саме « ОСОБА_2 », що не відповідає паспортним даним особи. Періоди роботи потребують перевірки та підтвердження факту роботи первинними документами.

Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та виходить з такого.

Пунктом 1 частини 1 статті 14 Закону №1058-IV встановлено, що cтрахувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об`єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 4-1, 10, 14 статті 11 цього Закону;

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону № 1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Згідно із частиною 1 статті 20 Закону № 1058-IV cтрахові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.

Персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування регламентовано приписами статті 21 Закону № 1058-IV.

Персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування (частина 1 статті 21 Закону № 1058-IV).

У відповідності до приписів частина 5 статті 21 Закону № 1058-IV центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування надають Пенсійному фонду інформацію для ведення персоніфікованого обліку в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.

Відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами.

За правилами частини 1 статті 24 вказаного Закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з підпункту 3 підпункту 3-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV, до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Відповідно до статті 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва» №727/98 від 03.07.1998, спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, зокрема, для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Відповідно до розділу II пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України Про внесення зміни до пункту 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній №793 від 03.10.2018 внесено зміни до п. 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993, пункт 4 доповнено абзацом наступного змісту: Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

На підставі аналізу наведених правових норм суд першої інстанції дійшов висновку про те, що до страхового стажу включаються період здійснення особою підприємницької діяльності за таких умов:

- до 01 січня 1998 року підтверджується спеціальним торговим патентом, патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків;

- з 01 січня 1998 року до 01 січня 2004 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців, якщо вони підтвердженні довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування; сплатою фіксованого податку (патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян); спеціальним торговим патентом; свідоцтвом про сплату єдиного податку; довідкою, виданою податковою інспекцією про перебування особи на обліку як суб`єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку; а з 01 липня 2000 - додатково лише за умови сплати страхових внесків;

- з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).

Належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Також, аналіз вказаних вище нормативно-правових норм дає підстави для висновку про те, що сам по собі статус підприємця та перебування на відповідній системі оподаткування не означає фактичне провадження підприємницької діяльності особою та автоматичну сплату страхових внесків.

Судом встановлено, що позивачем в період з 13.03.1995 до 22.03.2004 здійснювалася підприємницька діяльність.

На підтвердження здійснення підприємницької діяльності позивачем надано:

-розпорядження від 13.03.1995 № 121р про реєстрацію ОСОБА_2 фізичною особою-підприємцем;

-торговий патент № 176670 на право здійснення діяльності у сфері роздрібної торгівлі, діяльності по обміну готівкових валютних цінностей, діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу від 10.05.1997, з терміном дії з 10.05.1997 до 10.05.1998;

-свідоцтво № 59186997 НВ №180704 про реєстрацію платника податку на додану вартість Воронкова Н.В.;

-квитанція про сплату за торговий патент № 117 від 13.12.1997, квитанція про сплату за торговий патент № 18 від 12.09.1997, квитанція про сплату за торговий патент № 75 від 14.11.1997, квитанція про сплату за торговий патент №46 від 15.12.1997, квитанція про сплату торгового патенту № 20 від 07.05.1997, квитанція про сплату торгового патенту № 78 від 09.06.1997, квитанція про сплату торгового патенту № 60 від 14.07.1997, квитанція про сплату торгового патенту від 15.08.1997;

-розпорядження від 21.04.2000 № 197 про реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності без створення юридичної особи ОСОБА_1 ;

-відповідь Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 27.06.2025 №222/В/05-99-24-03-05, де вказано, що на підставі відомостей отриманих з ЄДР ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець 21.04.2000, номер запису в ЄДР 0010103.

За даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС України ОСОБА_1 взято на податковий облік у Головному управління ДПС у Донецькій області Покровської державної податкової інспекції (м. Покровськ), як платника податків за основним місцем обліку 05.05.2000, номер взяття на облік 160.

На підставі відомостей отриманих з ЄДР 22.03.2004 було здійснено проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 .

За даними ІКС «Податковий блок» 10.03.2004 знято з податкового обліку фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 як платника податків ГУ ДПС у Донецькій області Покровської державної податкової інспекції.

Стосовно зарахування періоду ведення підприємницької діяльності з 10.05.1997 до 31.12.1997, суд зазначає, що відповідно до наявної форми РС-право, до страхового стажу позивача вже зараховано період здійснення підприємницької діяльності з 10.05.1997 до 31.12.1997, що вбачається з форми РС-право. Відтак, в зарахуванні до стажу зазначеного періоду трудової діяльності суд відмовляє.

Щодо зарахування до страхового стажу періоду ведення підприємницької діяльності з 13.03.1995 до 29.04.1997, з 07.05.1997 до 09.05.1997, з 01.01.1998 до 10.05.1998, з 21.04.2000 до 22.03.2004, суд вказує, що позивач в даний період перебував на загальній системі оподаткування, а не на спрощеній системі оподаткування.

За період з 13.03.1995 до 29.04.1997, з 07.05.1997 до 09.05.1997 позивачем надано виключно копію розпорядження від 13.03.1995 № 121р про реєстрацію ОСОБА_2 фізичною особою-підприємцем. Натомість, документів на підтвердження сплати податків (до прикладу, довідка податкового органу, квитанції банків, платіжні доручення або поштові перекази, що підтверджують фактичну сплату податкових платежів) не надано.

Також, позивач просить зарахувати до страхового стажу період здійснення підприємницької діяльності на підставі патенту з 07.05.1997 до 20.01.2000. При цьому, термін дії наданого позивачем пенсійному органу патенту - з 10.05.1997 до 10.05.1998, будь-яких відомостей про продовження дії патенту позивач не надав, а надані квитанції про сплату внесків за торговий патент стосуються періоду з 10.05.1997 до 31.12.1997, який вже зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 . Квитанції про сплату внесків за торговий патент в період з 01.01.1998 до 20.01.2000 матеріали справи не містять. Отже, підстави для зарахування до страхового стажу періоду з 07.05.1997 до 09.05.1997 та з 01.01.1998 до 10.05.1998 відсутні.

Щодо зарахування періоду здійснення підприємницької діяльності з 21.04.2000 до 22.03.2004.

Доказів перебування позивача на спрощеній системі оподаткування позивачем не надано.

Відтак, для зарахування до страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності з 21.04.2000 до 30.06.2000 (до запровадження електронного обліку 01.07.2000) позивач повинен був надати довідку від Пенсійного фонду України (ПФУ) про сплату страхових внесків за цей період, або оригінали платіжних документів (банківські квитанції, доручення), а в період з 01.07.2000 до 22.03.2004 (період персоніфікованого обліку) - дані з Реєстру застрахованих осіб (системи персоніфікованого обліку) або довідку про доходи та сплачені податки за період з 2000 по 2004 роки.

Зазначених доказів позивачем не було надано ані на момент звернення за призначенням пенсії, ані до суду.

З цих підстав суд відмовляє у задоволенні цієї частини позовних вимог, яка стосується періоду ведення підприємницької діяльності з 13.03.1995 до 29.04.1997, з 07.05.1997 до 09.05.1997, з 01.01.1998 до 10.05.1998, з 21.04.2000 до 22.03.2004.

Щодо незарахування відповідачем періодів трудової діяльності, зазначених у трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_3 з 01.11.1988 до 12.09.1990.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Наведені положення свідчать про те, що єдиною підставою для неврахування до трудового стажу часу роботи колгоспника за фактичною тривалістю є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин.

Як встановлено статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до п. 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 18 Порядку №637, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310, та чинних на час розгляду справи (далі - Основні Положення).

Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

До трудової книжки колгоспника, зокрема заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).

Згідно з пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Відповідно до пункту 8 Основних Положень, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.

Трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).

Відповідно до записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_3 від 15.11.1988, ОСОБА_1 10.03.1986 - прийнято в колгосп КСП ім. Тельмана на посаду слюсара та з 12.09.1990 звільнено за власним бажанням.

Згідно з архівною довідкою, виданою Архівним відділом Новогродівською міською радою від 19.09.2025 № 31, заробітна плата ОСОБА_2 за період роботи у колгоспі КСП ім. Тельмана складала: -листопад 1988 у розмірі 184, 80; -грудень 1988 у розмірі 147, 04; -січень 1989 у розмірі 136, 72; -лютий 1989 у розмірі 131, 00; -березень 1989 у розмірі 147, 74; -квітень 1989 у розмірі 159, 79; -травень 1989 у розмірі 157, 01; -червень 1989 у розмірі 187, 08; -липень 1989 у розмірі 82, 33; -серпень 1989 у розмірі 167, 38; -вересень 1989 у розмірі 81, 92; -жовтень 1989 у розмірі 120, 12; -листопад 1989 у розмірі 86, 99; -грудень 1989 у розмірі 156, 47 275, 62 доплата; -січень 1990 у розмірі 163, 58; -лютий 1990 у розмірі 237, 04; -березень 1990 у розмірі 132, 30; -квітень 1990 у розмірі 131, 04; -травень 1990 у розмірі 109, 66; -червень 1990 у розмірі 107, 28; -липень 1990 у розмірі 120, 44; -серпень 1990 у розмірі 61, 05; -вересень 1990 у розмірі 98, 87.

Також аріхвною довідкою від 19.09.2025 № 31 зазначені відпрацьовані людодні позивача за період його роботи у колгоспі КСП ім. Тельмана за 1988 -1990 роки.

Відтак, за спірний період у відомостях трудової книжки та вищевказаних довідках позивача внесена інформація про період роботи позивача у колгоспі.

Водночас, відповідач у спірному рішення не обґрунтував підстав незарахування до страхового стажу періоду, щодо якого в трудовій книжці наявна інформація про встановлений мінімум трудоднів та про вироблення позивачем мінімуму трудової участі у господарстві.

Також, суд звертає увагу, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Дана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, відповідно до яких на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а звернув увагу на те, що певні недоліки заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Відтак, Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області не дотрималося вимог щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих пенсіонером документів.

З огляду на відповідні записи трудової книжки, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи позивача у колгоспі КСП ім. Тельмана у період з 01.11.1988 до 12.09.1990, суд приходить до висновку, що відповідач необґрунтовано та безпідставно не врахував до страхового трудового стажу роботи позивача період роботи в колгоспі з з 01.11.1988 до 12.09.1990, чим протиправно порушило право позивача на отримання належного йому пенсійного забезпечення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області №056650008330 від 20.10.2025 про відмову у призначенні пенсії, що ґрунтується на протиправному незарахуванні періодів роботи позивача у колгоспі є протиправним та підлягає скасуванню.

Також, порушені права позивача підлягають захисту шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.10.2025 року про призначення пенсійного забезпечення, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 01.11.1988 до 12.09.1990.

Отже, з урахуванням встановленого в ході розгляду справи позов підлягає частковому задоволенню.

Судом не вирішується питання стягнення судового збору, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 6, 72-77, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (Ідентифікаційний код: 21295057, місцезнаходження: 73036, м. Херсон, вул. Валентини Крицак, буд. 6), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (Ідентифікаційний код: 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26) про визнання рішення протиправним та зобов?язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 20.10.2025 № 056650008330 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.10.2025, зарахувавши до страхового стажу період трудової діяльності ОСОБА_1 з 01.11.1988 до 12.09.1990.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя А.О. Сластьон