Постанова № 137053853, 02.06.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

Справа № 335/4196/26 2-а/335/100/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суду міста Запоріжжя у складі головуючого судді Романько О.О., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 поданим через представника адвоката Романок Анни Федорівни до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

20.04.2026 до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 , який звернувся до суду через представника - адвоката Романок А.Ф. (позовна заява сформована в системі «Електронний суд» 17.04.2026) до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП від 02.04.2026 № R444043.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.03.2026 начальником відділу військового обліку та бронювання ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі ІНФОРМАЦІЯ_3 або Відповідач) майором ОСОБА_2 складено протокол №510 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (далі Позивач).

В протоколі зазначено (дослівно) « ОСОБА_1 своєчасно не став на військовий облік військовозобов`язаних за місцем реєстрації внутрішньо переміщеної особи, без поважних причин не перебував на військовому обліку в період з 11.11.2025 по теперішній час, чим порушив вимоги абзацу п`ятого частини восьмої статті 1, пункту другого частини першої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Враховуючи, що вищезазначені дії (бездіяльність) скоєні особою в умовах особливого періоду, то ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210 Кодексу України про адміністративне правопорушення».

На розгляд справи 30.03.2026 позивач з`явився, надав всі пояснення, а також документи, які спростовували факти, викладені у протоколі та підтверджували відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

08.04.2026 ОСОБА_1 отримав копію постанови №R444043 по справі про адміністративне правопорушення, винесену 02.04.2026. Факт отримання постанови підтверджується підписом на екземплярі, що наявний у матеріалах адміністративної справи.

Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення №R444043 від 02.04.2026 «За результатами з`ясування обставин справи встановлено, що ОСОБА_1 не став(ла) на військовий облік як ВПО (ст. 37 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу»), чим допустив(ла) порушення правил військового обліку. Враховуючи, що громадянин (громадянка) ОСОБА_1 скоїв(ла) адміністративне правопорушення, передбачене 3 ч. ст. 210 КУпАП».

З винесеною постановою позивач не згодний, вважає її необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню у зв`язку з неповним з`ясуванням суб`єктом владних повноважень обставин, що мають значення для цієї справи, невідповідністю зроблених ним висновків, а також очевидним порушенням з боку останнього законодавства.

Далі зазначили, що нормативна база протоколу про адміністративне правопорушення №510 та постанови про притягнення позивача до адміністративної №R444043 відрізняється, що не дозволяє встановити, які саме норми були порушені ОСОБА_1 .

У протоколі про адміністративне правопорушення №510 від 25.03.2026 вказано «...чим порушив вимоги абзацу п`ятого частини восьмої статті 1, пункту другого частини першої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Натомість, в постанові про притягнення до адміністративної відповідальності № R444043 зазначено «(ст. 37 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу»), чим допустив(ла) порушення правил військового обліку». Представник позивача зауважує, що в частині 8 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» відсутній абзац 5, а також частина 8 загалом регулює норми щодо діяльності Центру рекрутингу Збройних Сил України, що, на переконання позивача, не має жодного відношення до інкримінованого йому правопорушення.

Також відповідачем ні у протоколі, ні у постанові не зазначено, який саме абзац пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» порушено ОСОБА_1 .

Якщо у протоколі було зазначено частину та пункт статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», то постанова містила лише номер статті без жодної конкретизації, що саме порушив позивач.

Оскільки норма ст. 210 КУпАП є бланкетною, та відсилає до іншого законодавства, яке зокрема регулює порядок дотримання правил військового обліку.

Оцінка доказів щодо правової визначеності та кваліфікації: постанова у справі про адміністративне правопорушення має містити чітке посилання на норму, що передбачає відповідальність, та опис події правопорушення.

Із протоколу та постанови вбачається наявність розбіжностей у посиланнях на норми, які нібито порушив позивач, а також не зазначення належної норми, яка б чітко вказувала на порушення правил військового обліку, що унеможливлює однозначне встановлення складу правопорушення, який інкримінується ОСОБА_1 .

Будь-які сумніви щодо події та складу адміністративного правопорушення тлумачаться на користь особи, яку притягають до відповідальності. За таких обставин невизначеність кваліфікації є істотним порушенням, яке саме по собі перешкоджає визнанню постанови законною та обґрунтованою.

Далі зазначили, щодо недоведеності відповідачем факту зміни фактичного місця проживання ОСОБА_1 , що виключає підстави притягнення його до адміністративної відповідальності.

На підтвердження своєї позиції зазначають, що позивач з 06.05.2015 по теперішній час перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується відміткою у військовому квитку серії НОМЕР_1 та електронному військово-обліковому документі.

ОСОБА_1 з 2019 року зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відміткою у паспорті.

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 перебував у відряджені в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, де 21.10.2025 був госпіталізований бригадою швидкої медичної допомоги до приймального відділення КМЛ №1 з діагнозом епілепсія. Відповідно до Виписки із медичної картки стаціонарного хворого №3924/980 ОСОБА_1 з 21.10.2025 по 05.11.2025 перебував на стаціонарному лікуванні в КП «Криворізька МЛ №1» КМР, структурний підрозділ №3, Неврологічне відділення.

Оскільки позивач хворіє на епілепсію з поліморфними епілептичними нападами, а тому потребує спеціальних ліків. Для отримання безкоштовних лікарських препаратів, які підтримають стан здоров`я позивача до момент повернення в м. Запоріжжя, лікар-невролог КП «Криворізька МЛ №1» повідомив про необхідність оформлення довідки внутрішньо переміщеної особи, що і було зроблено ОСОБА_1 .

11.11.2025 ОСОБА_1 отримав довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, після чого лікар-невролог надав всі необхідні йому препарати та вже 12.11.2025 позивач повернувся в м. Запоріжжя, де і перебуває по теперішній час. Факт повернення, на переконання позивача, підтверджується також чеками з АЗС «БРСМ» (16.11.2025 та 18.11.2025).

Варто зауважити, що в подальшому довідка ВПО була скасована самим позивачем, ще до складення протоколу та постанови.

Після закінчення лікування в домашніх умовах, 17.12.2025 ОСОБА_1 звернувся особисто до ІНФОРМАЦІЯ_2 для отримання направлення для проходження військово-лікарської комісії, що підтверджується розпискою на ВЛК № НОМЕР_2 .

17.12.2025 позивач з`явився для проходження ВЛК та вже 18.12.2025 пройшов рентгенографію, що підтверджується копією виписки. Також факт проходження ВЛК підтверджується консультативним висновком від 22.12.2025 та 24.12.2025.

Крім того, з 05.01.2026 по 15.01.2026 позивач перебував в стаціонарі 1 неврологічного відділення КНП «МЛЕ та ШМД» ЗМР (виписка з медичної карти стаціонарного хворого №92/02), де крім діагнозу та етапів отримання лікування зазначено фактичну адресу проживання позивача.

Натомість, вже під час проходження ВЛК та стаціонарного лікування, 06.01.2026 відповідач вносить відомості про розшук позивача, підстава «Не стали на військовий облік за місцем перебування як ВПО».

Вважають, що такі дії відповідача є очевидно протиправними, оскільки останній достеменно знав, що ОСОБА_1 не змінював своє фактичне місце проживання та з 17.12.2025 проходить військово-лікарську комісію за направленням ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Докази, що перераховані у позові були надані ОСОБА_1 під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, однак відповідач не надав їм жодної оцінки.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Однак матеріали адміністративної справи відносно ОСОБА_1 , на переконання позивача та його представника, не містять жодного належного та допустимого доказу, який би вказував, що позивач дійсно змінив своє місце проживання, перемістився до АДРЕСА_2 та повинен перебувати на військовому обліку у відповідному ТЦК та СП.

Відповідно до Примітки статті 210 КУпАП визначено, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно- комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

З огляду на вищезазначене, можна дійти висновку, що за допомогою електронних баз даних ІНФОРМАЦІЯ_6 був обізнаний, що ОСОБА_1 оформив довідку внутрішньо переміщеної особи з 11.11.2025 (дата довідки), адже відповідач сам зазначає про це у протоколі. У разі реальної зміни місця проживанням, останнім днем для постановки на військовий облік до іншого ТЦК та СП був би 18.11.2025 (включено), а тому строк на притягнення до адміністративної відповідальності збіг 18.02.2026, натомість складення протоколу відбулось 25.03.2026, а постанова винесено 02.04.2026 з порушенням строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Прохали визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення №R444043 від 02.04.2026, яка винесена ІНФОРМАЦІЯ_7 , якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено стягнення - штраф у розмірі 17000 грн. і закрити справу про адміністративне правопорушення. Вирішити питання щодо судових витрат.

Ухвалою судді від 01.05.2026 відкрито провадження по справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами справи.

12.05.2026 до суду надійшов відзив на позов, відповідно до якого представник відповідача зазначив, що не погоджуються з позовною заявою від 17.04.2026 по справі №335/4196/26. В обґрунтування своєї позиції вказали на те, що ІНФОРМАЦІЯ_8 у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністерства оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 Кодексу України про адміністративні правопорушення (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Преамбулою Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон) визначено, що цей Закон здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до вимог абзацу п`ятого частини десятої статті 1 Закону, громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Згідно Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, закріплених у Додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: 1) перебувати на військовому обліку: за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов`язані Служби зовнішньої розвідки - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки). Крім того, призовники, військовозобов`язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад; 2) прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів; 8) особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Під час складання протоколу №510 від 25.03.2026 про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 ознайомлено з правами та обов`язками особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в тому числі зі змістом статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення та статті 63 Конституції України. Будь-яких заяв та клопотань від громадянина ОСОБА_1 не надходило.

За результатами розгляду матеріалів справи №510 від 25.03.2026 про адміністративне правопорушення за ознаками частини третьої статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, винесена постанова №R444043 року від 02.04.2026 за справою про адміністративне правопорушення про притягнення громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , до адміністративної відповідальності і накладення на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000, 00 гривень.

Відповідно до відомостей Центрального ОР у місті ІНФОРМАЦІЯ_10 позивач своєчасно не став на військовий облік військовозобов`язаних за місцем реєстрації ВПО, без поважних причин не перебував на військовому обліку з 11.11.2025, чим порушив вимоги абз. 5 ч. 8 ст. 1, п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно даних Єдиного електронного реєстру військовозобов`язаних «Оберіг» громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , перебуває на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_11 з 06.05.2015. На час винесення постанови №R444043 від 02.04.2026 не був військовослужбовцем.

Отже, притягнення позивача до адміністративної відповідальності як порушника законодавства, є законним та обґрунтованим, так як позивач не став на облік як ВПО.

На підставі вищевикладеного представник відповідача вважає позовні вимоги до ІНФОРМАЦІЯ_1 необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, надані докази, відзив відповідача, норми матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 248 КУпАП визначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 3 ст. 210 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, вчинених в особливий період.

Для наявності складу правопорушення за зазначеною нормою обов`язковими є: факт порушення обов`язку, визначеного законом; наявність вини (умислу або необережності); дотримання процесуальної процедури притягнення до відповідальності.

Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий адміністративному стягненню інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів у справах про адміністративні правопорушення за ст. 210, 210-1 КУпАП та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення врегульовано Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства оборони України № 3 від 01 січня 2024 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05 січня 2024 року за № 36/41381 (далі - Інструкція).

Законодавцем імперативно визначено чітку та послідовну процедуру розгляду справ про адміністративне правопорушення, порушення якої є підставою для визнання дій суб`єкта владних повноважень неправомірними, а відтак й для скасування його рішення про притягнення до відповідальності.

Вказані положення не є формальною вимогою, це важлива законодавча гарантія об`єктивного та справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, надана, зокрема, військовозобов`язаному для захисту свої прав та інтересів від безпідставного притягнення до відповідальності.

Пунктом 6 Розділу ІІ Інструкції закріплено, що до протоколу долучаються докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Докази, які долучаються до протоколу, повинні містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства. Обов`язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення покладається на уповноважену особу, яка складає протокол.

Пунктом 7 Розділу ІІ Інструкції встановлено, що складений протокол та матеріали про адміністративне правопорушення не пізніше наступного дня після складання протоколу реєструються в журналі обліку протоколів про адміністративні правопорушення (додаток 2) (далі - журнал обліку протоколів). Нумерація протоколів проводиться в межах кожного календарного року окремо. Журнал має бути прошитий, пронумерований, підписаний посадовою особою та скріплений печаткою, внесений до номенклатури справ.

Пунктом 8 цього ж Розділу Інструкції передбачено, що складений протокол та матеріали про адміністративне правопорушення формуються у справу про адміністративне правопорушення. Справа прошивається і нумерується за аркушами. Справа містить титульний аркуш, на зворотному боці якого оформлюється опис документів, що містяться в справі за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції. Кожен документ у справі про адміністративне правопорушення повинен мати свої реквізити (дату, назву, підписи тощо), містити достатню інформацію щодо вчиненого адміністративного правопорушення та відповідати вимогам законодавства.

Згідно з п. 9 Розділу ІІ Інструкції матеріали справи про адміністративне правопорушення подаються уповноваженою посадовою особою, яка склала протокол, керівнику територіального центру комплектування та соціальної підтримки, для її розгляду у порядку, визначеному КУпАП.

Статтею 254 КУпАП передбачено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Отже, підсумовуючи викладене, очевидним є висновок про те, що протокол є документом, який офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення.

Виходячи зі змісту ст. 251 КУпАП та Інструкції протокол про адміністративне правопорушення є одним з джерел доказів у справі про адміністративне правопорушення, на основі якого ґрунтується повне, всебічне та об`єктивне з`ясування обставин справи.

Як слідує з матеріалів справи, 25.03.2026 начальником відділу військового обліку та бронювання ІНФОРМАЦІЯ_2 майором ОСОБА_2 складено протокол №510 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В протоколі зазначено, що: « ОСОБА_1 своєчасно не став на військовий облік військовозобов`язаних за місцем реєстрації внутрішньо переміщеної особи, без поважних причин не перебував на військовому обліку в період з 11.11.2025 по теперішній час, чим порушив вимоги абзацу п`ятого частини восьмої статті 1, пункту другого частини першої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Враховуючи, що вищезазначені дії (бездіяльність) скоєні особою в умовах особливого періоду, то ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210 Кодексу України про адміністративне правопорушення».

На розгляд справи 30.03.2026 позивач з`явився, надав всі пояснення, а також документи, які спростовували факти, викладені у протоколі та підтверджували відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

В цьому протоколі зазначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться об о 10-00 год. 30.03.2026 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_12 . Разом з тим, розгляд справи проведено 02.04.2026.

08.04.2026 ОСОБА_1 отримав копію постанови №R444043 по справі про адміністративне правопорушення, винесену 02.04.2026. Факт отримання постанови підтверджується підписом на екземплярі, що наявний у матеріалах адміністративної справи.

Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення №R444043 від 02.04.2026 зазначено, що «За результатами з`ясування обставин справи встановлено, що ОСОБА_1 не став(ла) на військовий облік як ВПО (ст. 37 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу»), чим допустив(ла) порушення правил військового обліку. Враховуючи, що громадянин (громадянка) ОСОБА_1 скоїв(ла) адміністративне правопорушення, передбачене 3 ч. ст. 210 КУпАП».

З винесеною постановою позивач не погодився, вважав її необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню у зв`язку з неповним з`ясуванням суб`єктом владних повноважень обставин, що мають значення для цієї справи, невідповідністю зроблених ним висновків, а також очевидним порушенням з боку останнього законодавства про що зазначив у самій постанові при отриманні її екземпляра.

Нормативна база протоколу про адміністративне правопорушення №510 та постанови про притягнення позивача до адміністративної №R444043 відрізняється, що не дозволяє встановити, які саме норми були порушені ОСОБА_1 .У протоколі про адміністративне правопорушення №510 від 25.03.2026 вказано «...чим порушив вимоги абзацу п`ятого частини восьмої статті 1, пункту другого частини першої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Натомість, в постанові про притягнення до адміністративної відповідальності № R444043 зазначено «(ст. 37 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу»), чим допустив(ла) порушення правил військового обліку». Представник позивача зауважує, що в частині 8 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» відсутній абзац 5, а також частина 8 загалом регулює норми щодо діяльності Центру рекрутингу Збройних Сил України, що, на переконання позивача, не має жодного відношення до інкримінованого йому правопорушення.

Також відповідачем ні у протоколі, ні у постанові не зазначено, який саме абзац пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» порушено ОСОБА_1 .

Оскільки норма ст. 210 КУпАП є бланкетною, та відсилає до іншого законодавства, яке зокрема регулює порядок дотримання правил військового обліку.

Оцінка доказів щодо правової визначеності та кваліфікації: постанова у справі про адміністративне правопорушення має містити чітке посилання на норму, що передбачає відповідальність, та опис події правопорушення.

Із протоколу та постанови вбачається наявність розбіжностей у посиланнях на норми, які нібито порушив позивач, а також не зазначення належної норми, яка б чітко вказувала на порушення правил військового обліку, що унеможливлює однозначне встановлення складу правопорушення, який інкримінується ОСОБА_1 .

Будь-які сумніви щодо події та складу адміністративного правопорушення тлумачаться на користь особи, яку притягають до відповідальності. За таких обставин невизначеність кваліфікації є істотним порушенням, яке саме по собі перешкоджає визнанню постанови законною та обґрунтованою.

З відзиву не вбачається, що відповідачем доведено факт зміни місця проживання ОСОБА_1 та не перебування його без поважних причин з 11.11.2025 по час розгляду справи про адміністративне правопорушення, не перебував на військовому обліку.

Як встановлено судом та не заперечувалося відповідачем, то позивач з 06.05.2015 по теперішній час перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується відміткою у військовому квитку серії НОМЕР_1 та електронному військово-обліковому документі.

ОСОБА_1 з 2019 року зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відміткою у паспорті.

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 перебував у відряджені в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, де 21.10.2025 був госпіталізований бригадою швидкої медичної допомоги до приймального відділення КМЛ №1 з діагнозом епілепсія. Відповідно до Виписки із медичної картки стаціонарного хворого №3924/980 ОСОБА_1 з 21.10.2025 по 05.11.2025 перебував на стаціонарному лікуванні в КП «Криворізька МЛ №1» КМР, структурний підрозділ №3, Неврологічне відділення.

Оскільки позивач хворіє на епілепсію з поліморфними епілептичними нападами, а тому потребує спеціальних ліків. Для отримання безкоштовних лікарських препаратів, які підтримають стан здоров`я позивача до момент повернення в м. Запоріжжя, лікар-невролог КП «Криворізька МЛ №1» повідомив про необхідність оформлення довідки внутрішньо переміщеної особи, що і було зроблено ОСОБА_1 .

11.11.2025 ОСОБА_1 отримав довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, після чого лікар-невролог надав всі необхідні йому препарати та вже 12.11.2025 позивач повернувся в м. Запоріжжя, де і перебуває по теперішній час. Факт повернення, на переконання позивача, підтверджується також чеками з АЗС «БРСМ» (16.11.2025 та 18.11.2025).

В подальшому довідка ВПО була скасована самим позивачем, ще до складення протоколу та постанови.

Після закінчення лікування в домашніх умовах, 17.12.2025 ОСОБА_1 звернувся особисто до ІНФОРМАЦІЯ_2 для отримання направлення для проходження військово-лікарської комісії, що підтверджується розпискою на ВЛК № НОМЕР_2 .

17.12.2025 позивач з`явився для проходження ВЛК та вже 18.12.2025 пройшов рентгенографію, що підтверджується копією виписки. Також факт проходження ВЛК підтверджується консультативним висновком від 22.12.2025 та 24.12.2025.

Крім того, з 05.01.2026 по 15.01.2026 позивач перебував в стаціонарі 1 неврологічного відділення КНП «МЛЕ та ШМД» ЗМР (виписка з медичної карти стаціонарного хворого №92/02), де крім діагнозу та етапів отримання лікування зазначено фактичну адресу проживання позивача.

Натомість, вже під час проходження ВЛК та стаціонарного лікування, 06.01.2026 відповідач вносить відомості про розшук позивача, підстава «Не стали на військовий облік за місцем перебування як ВПО».

Підстави для таких дій відповідач у відзиві не зазначив. Разом з тим, останнім не спростовано, що він достеменно знав, що ОСОБА_1 не змінював своє фактичне місце проживання та з 17.12.2025 проходить військово-лікарську комісію за направленням ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Докази цього також були надані ОСОБА_1 під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, однак відповідач не надав їм жодної оцінки.

З цього приводу суд зазначає, що позивач оформивши довідку ВПО не був автоматично знятий з військового обліку у відповідача, продовжив на ньому перебувати, тому твердження щодо того, що він без поважних причин не перебував на військовому обліку з 11.11.2025 по 02.04.2026 не відповідають дійсності.

Так, відповідач не знаходився на окупованій території або території, де органи влади не виконують свої функції, діяльність свою не припиняв.

Внутрішньо переміщена особа продовжує перебувати на військовому обліку за попереднім місцем проживання, доки новий ТЦК та СП не здійснить фактичного зняття з попереднього обліку та взяття на новий.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Однак матеріали адміністративної справи відносно ОСОБА_1 , на переконання суду, не містять жодного належного та допустимого доказу, який би вказував, що позивач дійсно змінив своє місце проживання, перемістився до м. Кривий Ріг та перестав перебувати на військовому обліку у відповідному ТЦК та СП.

Відповідно до Примітки статті 210 КУпАП визначено, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно- комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Також суд зазначає, що за допомогою електронних баз даних ІНФОРМАЦІЯ_6 був обізнаний, що ОСОБА_1 оформив довідку внутрішньо переміщеної особи з 11.11.2025 (дата довідки), адже відповідач сам зазначає про це у протоколі. У разі реальної зміни місця проживанням, останнім днем для постановки на військовий облік до іншого ТЦК та СП був би 18.11.2025 (включено), а тому строк на притягнення до адміністративної відповідальності збіг 18.02.2026, натомість складення протоколу відбулось 25.03.2026, а постанова винесено 02.04.2026 з порушенням строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Суд бере до уваги те, що відповідно до ч. 1 ст. 280 КУпАП, посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язана всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, у тому числі перевірити, чи є подія правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші істотні обставини.

Згідно зі ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Статтею 268 КУпАП встановлено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Так, відповідачем не доведено, що позивач був присутнім під час розгляду стосовно нього справи про адміністративне правопорушення; в оскаржуваній постанові відсутнє посилання на присутність позивача, та за текстом постанови відсутнє посилання на докази належного повідомлення позивача про місце, дату та час розгляд справи стосовно нього саме 02.04.2026. Останнє також не спростовується і долученою до відзиву копією протоколу про адміністративне правопорушення №510 від 25.03.2026.

Отже, на переконання суду, відповідачем справу про адміністративне правопорушення було розглянуто за відсутності позивача, чим також порушене гарантоване Конституцією України право на захист, що є достатньою самостійною підставою для скасування постанови.

До того ж, як слідує з резолютивної частини постанови, на позивача накладено штраф у розмірі 17 000,00 грн.

Статтею 283 КУпАП передбачено, що постанова повинна містити прийняте у справі рішення. Однак, резолютивна частина оскаржуваної постанови не містить вказівки на статтю КУпАП, за якою притягнуто позивача до відповідальності, що є порушенням імперативних вимог ст. 283 КУпАП. Крім того, щодо зазначення штрафу у розмірі 17 000 грн.

Частина 3 ст. 210 КУпАП передбачає, що вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті (порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 27 КУпАП встановлено, що штраф є грошовим стягненням, що накладається на громадян, посадових та юридичних осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Абзацем 1 ст. 33 КУпАП закріплено, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. У санкціях статей (санкціях частин статей) КУпАП стягнення у виді штрафу визначено в неоподатковуваних мінімумах доходів громадян.

Тобто, КУпАП чітко і послідовно вказує на єдиний вимір розміру стягнення у виді штрафу - неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Згідно з «Перехідними положеннями» Податкового кодексу (п. 5 підрозділу 1 розділ ХХ), якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень 00 копійок.

Отже, при накладенні стягнення у виді штрафу в розмірі, передбаченому санкцією відповідної статті КУпАП, цей розмір визначається в певній кількості неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із визначенням його у грошовій сумі в перерахунку його розміру в гривнях, виходячи з вимог закону щодо визначення суми одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Разом з тим, накладаючи на позивача адміністративне стягнення, посадовою особою вимог закону щодо призначення стягнення у виді штрафу не дотримано; призначено штраф у грошовій сумі без визначення кількості неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що суперечить нормам чинного КУпАП та робить винесену постанову незаконною (аналогічна позиція висловлена в рішеннях Ківерцівського районного суду Волинської області від 09 жовтня 2024 року у справі № 158/2723/24, Катеринопілського районного суду Черкаської області від 12 листопада 2024 року у справі № 698/684/24).

Суд вважає, що зазначене додатково підтверджує незаконність прийнятої постанови.

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

Тобто дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Проте з матеріалів справи не вбачається, що відповідач здійснив таку перевірку оскільки у постанові не наведено жодного обґрунтування вини позивача, зокрема не зазначено доказів не перебування його на військовому обліку у певний період, не наведено посилань на документи, що підтверджують подію правопорушення.

Суд наголошує, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови доведення усіх елементів складу правопорушення, а сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на користь цієї особи (in dubio pro reo).

В силу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та виннуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що відповідачем при винесенні постанови №R444043 від 02.04.2026 порушено вимоги ст. ст. 268, 280 КУпАП та не доведено наявність події і складу адміністративного правопорушення.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП. Доводи відповідача у відзиві не спростовують позиції позивача та не містять доказів правомірності оскаржуваної постанови.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова винесена з порушеннями норм чинного законодавства, оскільки в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення не було з`ясовано всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на викладене, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд доходить висновку про скасування оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення та закриття справи про адміністративне правопорушення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Частою п 1 ст. 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч.1 ст. 139 КАС України).

За звернення до суду із позовною заявою, позивачем понесені судові витрати з оплати судового збору в розмірі 665,60 гривень. Позивачем було сплачено судовий збір з урахуванням коефіцієнту 0,8, оскільки позов подано через систему «Електронний суд», що становить 532,48 грн.

Враховуючи, що позов підлягає задоволенню, то за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, на користь позивача підлягають стягненню судові витрати з оплати судового збору у розмірі встановленому чинним законодавством 532,48 гривень.

На підтвердження витрати на правничу допомогу позивачем надано: ордер серії АР № 1287317 від 17.04.2026, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЗП 003093 від 19.03.2024 гр. Романок А.Ф., копію посвідчення адвоката серії ЗП 003093 від 19.03.2026 на ім`я ОСОБА_3 , копію договору про надання правничої допомоги від 14.04.2026 та копію додаткової угоди до нього від 14.04.2026, акт надання послуг від 17.04.2026 на загальну суму 7000,00 грн.

Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, установлених законом.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, свідчать, що для підтвердження складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Зазначені висновки підтримані Верховним Судом у постанові від 18 січня 2024 року по справі № 9901/459/21 (провадження № 11-75заі23).

Разом з тим, позивачем не було надано квитанцій до прибуткового касового ордера, платіжних інструкцій з відміткою банку або іншого банківського документу, касових чеків на підтвердження сплати 7000,00 грн. адвокату Романок А.Ф. Наявність акту наданих послуг з застереженням про те, що підписи сторін свідчать про розрахунок між ними, судом не визнається достатнім доказом на підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу. Тому, у їх стягненні з відповідача на користь позивача слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 46, 72, 77, 132, 139, 229, 241-256, 257, 286 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративним позов ОСОБА_1 поданий через представника адвоката Романок Анни Федорівни до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП- задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову за справою про адміністративне правопорушення №R444043 від 02.04.2026, ухвалену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 відносно ОСОБА_1 у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,за ч.3 ст.210 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 532 гривень 48 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складання.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Інформація відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 246 КАС України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_8 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_3 .

Суддя: О.О. Романько