Рішення № 137052958, 01.06.2026, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/6704/26

Провадження № 2/686/5979/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

в складі: головуючого судді Колієва С.А.,

при секретарі Кучерук Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хмельницького цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшин» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту, -

встановив:

У березні 2026 року ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшин» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 691119 від 15.06.2021 у загальному розмірі 13 771,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 15 червня 2021 між ТОВ «ФК «Джобер» і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 691119 за умовами якого останній був виданий кредит на суму 5 000,00 гривень на строк 29 днів та сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 1,9 % на день.

30.11.2023 між ТОВ «ФК «Джобер» і ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшин» укладено договір відступлення прав вимог №1-30/11/2023 відповідно до якого ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшин» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 691119 від 15.06.2021.

Згідно виписки особового рахунку за кредитним договором станом на 26.11.2025 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 691119 від 15.06.2021 становить 13 771,00 гривень і складається з: 4700,00 гривень прострочена заборгованість за тілом кредиту та 9071,00 гривень прострочена заборгованість за процентами.

В судове засідання представник позивача не з`явився. Подав на адресу суду письмову заяву, в якій просив справу розглянути за його відсутності. Позов підтримав у повному обсязі, наполягав на його задоволенні.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник адвокат Савченко Я.В. в судове засідання не з`явилися. Про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Причини неявки суд не повідомили.

Представником відповідача, адвокатом Савченко Я.В. подано письмові заперечення проти позову, в яких останній позовні вимоги в частині стягнення відсотків та будь-яких штрафних санкцій за кредитним договором не визнав просив відмовити у їх задоволенні. Зазначив, що ОСОБА_1 жодних активних дій, пов`язаних із укладенням спірного кредитного договору саме із визначенням процентної ставки, не вчинялося та позивачем жодними належними і допустимими доказами не доведено факту укладення між відповідачем і ТОВ «ФК «Джобер» кредитного договору саме із визначенням процентної ставки, що вказує на відсутність порушеного права позивача в частині стягнення відсотків за кредитним договором, а отже підстав для стягнення заборгованості за нарахованими відсотками не має і така вимога є безпідставною.

За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказах.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з відсутністю сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини встановлені судом.

15 червня 2021 року між ТОВ «ФК «Джобер» Весельською А.В. був укладений кредитний договір № 691119 згідно якого ТОВ «ФК «Джобер» зобов`язалося надати ОСОБА_1 на умовах строковості, поворотності та платності кредит у національній валюті, а та повернути кредит та сплатити проценти за його користування (п.1.1 договору).

Умовами вказаного договору визначено, що сума кредиту становить 5000,00 гривень (п.1.2. договору), строк кредиту 29 днів (з 15.06.2021 по 13.07.2021) (п.1.3 договору); тип процентної ставки фіксований і становить 1,9% на день (п.1.4 договору).

Пунктами 9.2, 9.4.3, 9.4.3.1 та 9.4.3.2 кредитного договору визначено, що строк дії договору складає 29 днів і закінчується 13.07.2021 року. У випадку несплати позичальником заборгованості за кредитом до запланованої дати повернення кредиту, цей договір вважається автоматично продовженим (автопролонгованим), а строк користування кредитом подовженим на наступних умовах: строк автопролонгації договору та продовження строку користування кредитом складає період часу з дати (дня) наступної за запланованою датою повернення кредиту і до спливу 10 календарних днів включно; в період автопролонгації діє підвищена процентна ставка у розмірі 2,9 % на день. В даному випадку продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження (пролонгація) договору може застосовуватися неодноразово, але не більше ніж на 70 календарних днів в сукупності такої пролонгації.

Вказаний кредитний договір був укладений сторонами дистанційно та підписаний ОСОБА_1 електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора G8068.

15.06.2021 ТОВ «ФК «Джобер» перерахувало на зазначений ОСОБА_1 картковий рахунок (маска картки НОМЕР_1 ) обумовлені вказаним договором грошові кошти у загальній сумі 5 000,00 гривень, що підтверджено довідкою ТОВ «Санрайз Фінанс» про здійснення транзакції (переказу коштів) від 11.02.2026 року (а.с. 35).

30.11.2023 року між ТОВ «ФК «Джобер» і ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшин» був укладений договір відступлення права вимоги №1-30/11/2023 згідно якого ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшин» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 691119 від 15.06.2021.

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором № 691119 від 15.06.2021 заборгованість ОСОБА_1 станом на 26.12.2025 рік становить 13 771,00 гривень і складається з: 4700,00 гривень прострочена заборгованість за тілом кредиту та 9071,00 гривень прострочена заборгованість за процентами.

Застосовані норми права та мотиви з яких виходить суд.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

В силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону України від 3 вересня 2015року №675-VIII «Про електронну комерцію» (далі Закон №675-VIII) електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із положень частини першої статті 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною першою статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Зібрані докази вказують на те, що 15.06.2021 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «ФК «Джобер» в електронній формі відповідний кредитний договір за умовами якого фінансова компанія перераховувала на картковий рахунок останньої кредитні кошти, а та зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в порядку, визначеному договором.

Після закінчення строку кредитування ОСОБА_1 виданий кредит не повернула та не сплатила обумовлені договором відсотки за його користування.

У подальшому ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшин» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором.

З огляду на викладене слід дійти висновку, що ОСОБА_1 не виконала обов`язки за кредитним договором, а тому з неї на користь ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшин» слід стягнути заборгованість за відповідними кредитним договором.

Щодо заборгованості, яка підлягає до стягнення.

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором № 691119 від 15.06.2021 заборгованість ОСОБА_1 станом на 26.12.2025 рік становить 13 771,00 гривень і складається з: 4700,00 гривень прострочена заборгованість за тілом кредиту та 9071,00 гривень прострочена заборгованість за процентами.

Вказаний розрахунок відповідає умовам укладеного між сторонами договору і доказів на його спростування відповідачем не надано.

Посилання відповідача на невизначеність розміру процентів при укладенні договору суд вважає безпідставними і таким, що спростовуються наявними у справі доказами. Так умовами договору, а саме пунктами 1.4, 9.4 визначено розмір процентів які підлягають сплаті за користування кредитом у межах визначеного договором строку кредитування, порядок та строк автоматичної пролонгації та продовження строку кредитування, розмір процентів, який застосовується в період автопролонгації строку кредитування.

З вказаними умовами кредитування відповідач була ознайомлена та погодилася з ними, підписавши відповідний кредитний договір.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що поданий ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшин» позов є обґрунтований та підлягає до задоволення та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 691119 від 15.06.2021 у розмірі 13 771,00 гривень.

Щодо розподілу судових витрат.

Приписами частин 1 та 3 ст.133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.ст. 15, 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно доч.8ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За змістом ч.ч. 5-6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до приписів частин 1 та 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Матеріалами справи підтверджується, що правнича допомога у справі згідно з договором про надання правової допомоги від 09.07.2025 року ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшин» надавалася адвокатом Пархомчуком С.В. Згідно акту про отримання правової допомоги від 26.05.2026 загальна вартість наданих послуг адвокатського бюро за правову допомогу у суді першої інстанції склала 13000 грн.; Факт оплати позивачем таких послуг у сумі 13 000,00 гривень підтверджується платіжною інструкцією №2808 від 26.05.2026 року.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» («East/West Alliance Limited» v Ukraine), заява № 19336/04, пункт 268).

У рішенні від 18 лютого 2022 року у справі «Чоліч проти Хорватії» (ИOLIЖ v. Croatia), заява № 49083/18, ЄСПЛ зазначив, що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі (пункт 77).

ЄСПЛ наголошує на необхідності об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).

Водночас не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінюючи їх необхідність. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (на яку посилається заявник), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

Під час визначення суми відшкодування суд має керуватись критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21);

з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у частинах третій, п`ятій, дев`ятій статті 141 ЦПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами) (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21).

Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2024 року у cправі № 910/615/14 (№ 910/5042/22), від 26 вересня 2024 року у cправі № 910/11903/23.

Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені у частині третій статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24).

Суд керується тим, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24.

Отже, суд з власної ініціативи перевіряє, чи є судові витрати, зокрема, неминучими, реальними, розумними, пов`язаними з розглядом справи, фактично понесеними, пропорційними.

Надаючи оцінку доводам заявника щодо понесених позивачем витрат на послуги адвоката та надані на їх підтвердження докази, суд керується таким.

Згідно представленого позивачем актом про отримання правової допомоги адвокатом позивачу були надані наступні послуги: зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості за кредитним договором № 691119 від 15.06.2021 року (одна година) на суму 2500,00 грн.; складення та подання до суду позовної заяви (2,5 години) на суму 6250,00 грн., інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів, моніторинг «Єдиного державного реєстру судових рішень» (1,5 години) на суму 3750,00 грн.; канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції 500,00 грн.

Разом з цим суд зазначає, що згідно представлених доказів витрати на пересилання поштової кореспонденції відповідачу у цій справі становлять 294 гривень. Також суд зазначає, що представником позивача не заявлялося інших клопотань, заяв до суду, відповідних процесуальних документів. З огляду на викладене суд зазначає, що позивачем не доведена реальність надання таких послуг та їх пов`язаність із розглядом справи, у зв`язку із чим в цій частині стягнення витрат слід відмовити.

Зважаючи на викладене позивачем доведено понесені витрати на правову допомогу у зв`язку із розглядом цієї справи на суму 9044,00 гривень (попередня консультація, складання позовної заяви втрати на поштове відправлення).

Заяв про неспівмірність таких витрат з точки зору їх реальності, ціні заявленого позову відповідачем не заявлялося.

Відповідно до приписів частин 1 та 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшин» звернулося із позовом з ціною 13 771,00 гривень, який судом задоволено у повному обсязі.

Відтак слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшин» судовий збір у розмірі 2662,40 гривень, а також витрати на правничу допомогу у розмірі 9044,00 гривень., а всього 11706,40 гривень.

Керуючись ст.ст.2, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-289 ЦПК України, ст.ст. 207, 526, 546, 626, 628, 634, 638, 1048, 1050, 1054, 1055 ЦК України, суд, -

ухвалив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшин» заборгованість за договором кредиту № 691119 від 15.06.2021 у розмірі 13 771,00 гривень, а також судові витрати у розмірі 11706,40 гривень.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду шляхом подання в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшин», ЄДРПОУ 44002941, місце знаходження: м. Київ, вул. Саперне Поле, буд.12.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 01.06.2026 року.

Суддя: