Рішення № 137052575, 29.05.2026, Віньковецький районний суд Хмельницької області

Віньковецький районний суд Хмельницької області

Справа № 670/117/26

Провадження № 2/670/192/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2026 року селище Віньківці

Віньковецький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Голуба О.Є.

за участю секретаря судового засідання Сікорської В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Короткий виклад позовних вимог.

В електронній формі за допомогою підсистеми Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» до Віньковецького районного суду Хмельницької області надійшла позов на заява ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 545721-КС-001 від 04.07.2025 в розмірі 30 510,00 грн та сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.07.2025 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено договір № 545721-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «БІЗПОЗИКА» 04.07.2025 направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір № 545721-КС-001 про надання кредиту. 04.07.2025 ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 545721-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA3993, на номер телефону НОМЕР_1 , зазначений позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті. Таким чином, 04.07.2025 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА та ОСОБА_1 було укладено договір № 545721-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 1 договору кредиту, ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 9000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит. Згідно з умовами договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1 процент за кожен день користування кредитом. Пунктом 2 кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом, нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно Графіку платежів. Пунктом 3 кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору.

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов`язання за договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 9000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № 4149-6090- 5850-471, що підтверджується довідкою про перерахування коштів.

Оскільки ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, у боржника станом на 15.02.2026 утворилась заборгованість за договором про надання кредиту № 545721-КС-001 від 04.07.2025, в розмірі 30 510,00 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 9 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 15 210,00 грн; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ - 4 500,00 грн; суми прострочених платежів за комісією - 1 800,00 грн.

Враховуючи вказане, сторона позивача просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Рух справи в суді та позиція сторін у справі.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.02.2026 головуючим у справі визначено суддю Голуба О.Є.

Ухвалою суду від 27.02.2026 зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено судове засідання. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву. Також даною ухвалою за клопотанням представника позивача витребувано в АТ КБ «Приватбанк» на підтвердження інформації щодо переказу коштів та успішне їх зарахування на рахунок ОСОБА_1 .

Витребувані документи надійшли до суду 31.03.2026.

Учасники судового процесу у судове засідання, призначене на 11 год 30 хв 29 травня 2026 року не з`явилися, про розгляд справи повідомлялися належним чином.

Представник позивача Мовчан В.В. при подачі позову заявив клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить задовольнити, проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судові засідання не з`явився, належним чином повідомлявся судом про розгляд даного провадження у встановленому законом порядку, шляхом направлення судом поштової кореспонденції за зареєстрованим місцем проживання, поштові конверти з рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення повернулися на адресу суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Клопотань до суду про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та відзиву на позовну заяву не надходило.

Згідно з ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Враховуючи пункт 4 частини 8 статті 128 ЦПК України відповідач вважається повідомленим належним чином у день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд враховує позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладену у постанові № 755/4829/23, провадження № 61-73 св 24 від 13.05.2024, згідно якої вказано, що суд зробив правильний висновок, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується відповідними поштовими відправленнями, які повернулися до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що є належним повідомленням учасника справи.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Частиною 1 ст. 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Оскільки відповідач відзив на позовну заяву до суду у встановлений судом строк не надала, а тому суд на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

У зв`язку з тим, що сторони в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України.

Ухвалою суду від 29.05.2026 постановлено проводити заочний розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив такі обставини та дійшов таких висновків.

Встановлені судом фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що 04.07.2025 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» і ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 545721-КС-001, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію» (а.с.18-27).

Відповідно до умов договору загальний розмір кредиту складає 9000,00 грн; строк кредиту 24 тижнів; процентна ставка становить в день 1%, фіксована; комісія за надання кредиту становить 1800,00 грн, одноразово при видачі кредиту; термін дії договору до 19.12.2025; орієнтовна реальна річна процентна ставка 6948,4%; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 22 195,31 грн; загальні витрати за кредитом 13 195,31 грн; нарахування процентів здійснюється з першого дня користування кредитом.

Також, п. 4.2. передбачено нарахування процентів за зниженою процентною ставкою, вказаною у п. 10.2. Договору (1% в день, фіксована), починаючи з першого дня користування кредитом.

Відповідно до п. 3.2.5. договору після прийняття кредитодавцем рішення про можливість укладення цього договору, позичальнику повідомляється про прийняте рішення шляхом надсилання повідомлення на зазначений ним номер телефону або шляхом відображення такої інформації в Особистому кабінеті.

У разі прийняття позитивного рішення кредитодавцем на надання кредиту, позичальник зазначає реквізити електронного платіжного засобу позичальника, з використанням якого він бажає отримати на рахунок кредит. Для зручності позичальника після введення реквізитів електронного платіжного засобу номер електронного платіжного засобу зберігається в Особистому кабінеті позичальника у форматі НОМЕР_2 . В подальшому позичальник може здійснювати платежі за цим договором та отримувати додаткові кошти за договором без повторного введення повних реквізитів доданих електронних платіжних засобів. При подачі заявки на отримання другого та наступних кредитів позичальник обирає електронний платіжний засіб, з використанням якого позичальник бажає отримати кредит із переліку тих, що додані до його Особистого кабінету або може змінити раніше введені реквізити електронних платіжних засобів на інші. Позичальник зобов`язаний вказати реквізити електронного платіжного засобу, що належать особисто йому, для можливості належного виконання кредитодавцем своїх зобов`язань за цим договором. У разі, якщо позичальник надав для перерахування суми кредиту реквізити електронного платіжного засобу, що належать третій особі, позичальник підтверджує передачу майнових прав на отримання грошових коштів такій третій особі. До того ж, решта прав та обов`язків за цим договором залишаються за позичальником. Така третя особа не є вигодонабувачем за цим договором. Вигоду за кредитним договором набуває виключно позичальник. Після введення реквізитів електронного платіжного засобу здійснюється етап проходження верифікації позичальника в один із способів, визначених в п. 3.4. цього договору. (п. 3.2.6.).

Згідно з п. 3.2.9. договору після підтвердження адреси електронної пошти на умовах, викладених в п. 3.2.8. цього договору, в Особистому кабінеті позичальника відображається паспорт споживчого кредиту, який має форму електронного документа, підписаного створеним кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи кредитодавця для ознайомлення позичальником з умовами кредитування відповідно до критеріїв, обраних останнім під час формування заявки та формується пропозиція (оферта) укласти договір, підписана кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи кредитодавця. Пропозиція (оферта) укласти договір є пропозицією у розумінні ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» та включає умови, що пропонуються до укладення позичальнику, включаючи, щодо процентів та комісії, а також строків сплати таких платежів.

Відповідно до візуальної форми послідовності дій клієнта ОСОБА_1 щодо укладення електронного договору про надання кредиту 545721-КС-001 від 04.07.2025 в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства на сайті https://my.tpozyka.com, зокрема, відповідачем було акцептовано умови оферти, шляхом надсилання Товариству акцепту та підписання договором одноразовим ідентифікатором UA-3993 (а.с.49).

До позовної заяви позивачем додано також Паспорт споживчого кредиту, в якому сторонами обумовлено права та обов`язки клієнта, права та обов`язки ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», умови кредитування, порядок повернення кредиту, підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-4703 (а.с.14-17).

Також позивачем надано копію пропозиції укласти договір (оферта) №545721-КС-001 про надання кредиту від 04.07.2025 (а.с.28-38) , копію прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) укласти договір №545721-КС-001 від 04.07.2025 (а.с.39-48) та анкета клієнта, яка містить персональні дані, вказані відповідачем, а також номер телефону НОМЕР_1 та номер банківської картки для перерахунку коштів № НОМЕР_3 (а.с.50).

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов`язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 9000,00 грн, що підтверджується листом ТОВ «ПрофітГід», відповідно до змісту якого в рамках договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-5 від 04.11.2020 та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника, товариством з обмеженою відповідальністю «ПрофітГід» було здійснено наступний успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача: номер транзакції НОМЕР_4 ; дата / час здійснення переказу 04.07.2025 о 10:08; сума переказу 9000,00 грн, номер платіжної картки отримувача НОМЕР_5 ; призначення переказу перерах. коштiв ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_6 зг. до кредитного дог. №545721- КС-001 від 04.07.2025 без ПДВ (а.с.51).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором про надання кредиту № 545721-КС-001 від 04.07.2025 (а.с.11-12) та довідки про стан заборгованості (а.с.13), заборгованість відповідача станом на 16.02.2026 складає 30 510,00 грн, з яких: сума прострочених платежів по тілу кредиту - 9000,00 грн; сума прострочених платежів по процентах - 15 210,00 грн; комісія 1800,00 грн; проценти по ст. 625 ЦКУ 4500,00 грн.

Із виписки АТ КБ «Приватбанк» від 31.03.2026 вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) в банку емітовано карту № НОМЕР_3 . Також наданою випискою по картковому рахунку № НОМЕР_3 за період з 04.07.2025 по 19.12.2025 підтверджується факт зарахування 04.07.2025 на рахунок відповідача коштів в сумі 9000,00 грн (а.с.93-95).

Отже, наведеними вище належними доказами підтверджено укладення кредитного договору та переказ коштів в сумі 9000,00 грн на рахунок, що належить ОСОБА_1 згідно кредитного договору № 545721-КС-001 від 04.07.2025.

Беручи до уваги зазначене, судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням позичальницею взятих на себе зобов`язань перед кредитодавцем за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Застосоване судом законодавство.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зі змісту ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - достатності.

Згідно з ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).

Згідно ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, суд зазначає, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Відповідні висновки викладені у постановах Верховного Суду № 524/5556/19 від 12.01.2021, № 732/670/19 від 09.09.2020, № 404/502/18 від 23.03.2020, № 127/33824/19 від 07.10.2020, № 561/77/19 від 16.12.2020.

У ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 527, 530 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Статтею 536 ЦК України, встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (надалі Закон).

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Мотиви прийняття рішення судом та висновки суду.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені.

За загальними правилами доказування, визначеними ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З наданих представником позивача доказів вбачається, що договір про надання кредиту № 545721-КС-001 від 04.07.2025 підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, є укладеними, що підтверджується сукупністю досліджених судом доказів.

Зі змісту договору встановлено, що ОСОБА_1 при його оформленні зазначив свої персональні дані, зокрема ідентифікаційний номер платника податків, паспортні дані, електронну адресу, адресу місця реєстрації (проживання), номер телефону, номер банківської картки, на яку необхідно перерахувати кошти, про що також зазначено у заяві.

Відповідач через особистий кабінет на веб-сайті позикодавця подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого позикодавець надіслав останньому за допомогою засобів зв`язку одноразовий ідентифікатор, який заявник використав для підтвердження підписання договору про надання кредиту.

Сторони узгодили розмір позики, строк та умови кредитування, підписавши договір відповідач посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, ними погоджено усі істотні умови договору, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами.

Суд також зазначає, що без проходження попередньої реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції (ресурс Кредитодавця), проходження ідентифікації за посередництвом системи BankID НБУ, отримання одноразового ідентифікатора, входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля, без надання відповідачем особистої інформації (ідентифікаційного коду, паспортних даних, адреси реєстрації, банківської карти для зарахування коштів тощо) та без попереднього погодження оферти договору кредиту та правил надання грошових коштів у кредит - укладання договору кредиту є технічно неможливим, що у свою чергу відповідає положенням ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Як зазначено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду №524/5556/19 (провадження № 61-16243 св 20) від 12.01.2021 року: «електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині».

У постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) зазначено, що тлумачення ст. 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010 (провадження № 14-308цс18), ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

З урахуванням принципу тлумачення «favor contractus» (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.03.2021 у справі №607/11746/17 (провадження № 61-18730св20).

Суд враховує, що матеріали справи не містять відомостей про те, що у даній справі договір у встановленому законом порядку відповідачем оспорювався чи визнавався недійсними.

Підписанням договору сторонами визначено та погоджено розмір позики, строк кредитування, розмір відсоткової ставки, періоди здійснення обов`язкових платежів, а також суми платежів у них. За вказаним договором позичальник отримав доступ до кредитних коштів, що підтверджено листом ТОВ «ПрофітГід», а також випискою АТ КБ «Приватбанк» за особовим рахунком ОСОБА_1 за період з 04.07.2025 по 19.12.2025.

Разом з тим, відповідачем порушено погоджені умови договору, внаслідок чого у нього виникла заборгованість. Наданий розрахунок містить детальний опис нарахованої заборгованості, кількість днів, за які нарахована заборгованість, залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), дати нарахування складових зазначеної заборгованості за кредитом.

При цьому, відповідачем суду не надано будь-яких доказів на спростування достовірності наданого позивачем розрахунку або помилковості обрахованої заборгованості за тілом кредиту та простроченими процентами, яка підтверджується наданими позивачем доказами. А також не надано суду доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов`язань, спростовували б суму заборгованості перед позивачем та позовні вимоги у цілому.

Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.

Водночас щодо загального розміру заборгованості суд зазначає таке.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором про надання кредиту №545721-КС-001 від 04.07.2025, заборгованість відповідачу нарахована в період з 04.07.2025 по 19.12.2025 включно та становить 30 510,00 грн, яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 9 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 15 210,00 грн; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ - 4 500,00 грн; суми прострочених платежів за комісією - 1 800,00 грн.

Суд під час розгляду справи бере до уваги , що відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким установлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

24.02.2022 російською федерацію здійснено повномасштабне військове вторгнення на територію України, у зв`язку із чим розпочато ведення агресивної війни проти України та захоплення її території. Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дію якого неодноразово продовжено. Воєнний стан продовжено до теперішнього часу наступними відповідними Указами Президента України, затвердженими відповідними Законами Верховної Ради України.

Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 №183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, вказавши, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

- в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

- в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

- у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанова від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (пункт 69)).

Однак, у даній справі позивачем не враховано вищевказаних перехідних положень ЦК України та не списано нараховані позичальнику в період дії воєнного стану проценти згідно ст. 625 ЦКУ в розмірі 4500,00 грн.

З огляду на наведене, нараховані позивачем проценти відповідно до ст. 625 ЦКУ за кредитним договором № 545721-КС-001 від 04.07.2025 у розмірі 4500,00 грн, з врахуванням пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України не підлягають стягненню.

Відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором про надання кредиту № 545721-КС-001 від 04.07.2025 в розмірі 26010,00 грн, яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 9000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 15210,00 грн; суми прострочених платежів за комісією - 1800,00 грн.

Вирішення питання щодо судових витрат у справі.

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

За змістом ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» була подана до суду у електронному вигляді з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд», позивачем сплачено судовий збір із застосуванням понижуючого коефіцієнту 0,8 у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією АТ «ПУМБ» від 23.02.2026 (а.с. 10).

Оскільки ціна позову 30510,00 грн, а позовні вимоги задоволені частково в розмірі 26010,00 грн, що становить 85,25 % (26010,00 грн х 100 % : 30510,00 грн), тому, враховуючи положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2269,70 грн (2662,40 х 85,25 %). Решту судового збору в сумі 392,70 грн слід залишити за позивачем.

На підставі наведеного та керуючись ст. 205, 207, 525-527, 530, 625-629, 638-639, 1048-1049, 1056-1, п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст. 2, 4, 12, 13, 76, 80-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 274-279, 280-285, 353-354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» 26 010,00 грн (двадцять шість тисяч десять гривень 00 копійок) заборгованості за договором про надання кредиту № 545721-КС-001 від 04.07.2025.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» судовий збір у розмірі 2 269,70 грн (дві тисячі двісті шістдесят дев`ять гривень сімдесят копійок).

В решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повний текст рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування сторін:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», юридична адреса: м. Київ, бульвар Лесі України, буд. 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя О.Є. Голуб