Рішення № 137052374, 11.05.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне рішення)

11.05.2026Справа №607/19785/25

11 травня 2026 року м.Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

-головуючої судді Черніцької І.М.

-за участю секретаря судового засідання Кокітко І.В.

- сторони в судове засідання не з`явились

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» (далі ТОВ «Факторинг партнерс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами у розмірі 63 021 грн.

В обґрунтування вимог позивач вказав, що 26 грудня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем було укладено кредитний договір №4363939.

Згідно з умовами кредитного договору ТОВ «Мілоан» надало відповідачу кредит у сумі 20 000 грн, зі сплатою процентів відповідно до умов договору.

Всупереч умовам кредитного договору відповідач не виконала свого зобов`язання.

26 липня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг партнерс» укладено договір факторингу за №26-07/2024, відповідно до умов якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №4363939 від 26 грудня 2021 року, заборгованість за яким складає 58 500 грн, з яких: 20 000 заборгованість за тілом кредиту, 36500 грн заборгованість за відсотками та 2000 грн заборгованість за комісією.

22 січня 2022 року між ТОВ «ФК «Віва капітал» та відповідачем було укладено кредитний договір №1202183631290.

Згідно з умовами кредитного договору ТОВ «ФК «Віва капітал» надало відповідачу кредит у сумі 1500 грн, зі сплатою процентів відповідно до умов договору.

Всупереч умовам кредитного договору відповідач не виконала свого зобов`язання.

29 травня 2023 року між ТОВ «ФК «Віва капітал» та ТОВ «Коллект центр» укладено договір відступлення (купівлю-продаж) права вимоги за №29-05/23, відповідно до умов якого до ТОВ «Коллект центр» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №1202183631290 від 22 січня 2022 року.

18 лютого 2025 року між ТОВ «Коллект центр» та ТОВ «Факторинг партнерс» укладено договір відступлення (купівлю-продаж) права вимоги за №18-02/25, відповідно до умов якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №1202183631290 від 22 січня 2022 року, заборгованість за яким складає 4521 грн, з яких: 1500 заборгованість за тілом кредиту та 3021 грн заборгованість за відсотками.

Посилаючись на наведене, позивач просив задовольнити позов.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

У судове засідання представник позивача не з`явився. У позові просив здійснювати розгляд справи без його участі.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, хоча про час та місце була повідомлена належним чином, зокрема шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання та розміщення оголошення про виклик до суду на сайті Судова влада України. Попередньо не повідомила суд про причини своєї неявки, заяви про відкладення та відзив на позов не подавала.

На підставі вимог ст. ст. 223, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності сторін та проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 26 грудня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит за №4363939 (далі - Договір). Вказаний кредитний договір підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до умов п. п. 1.2, 1.3, 1.4 Договору, ТОВ «Мілоан» надало відповідачу кредит на суму 20 000 грн, строком на 30 днів з 26 грудня 2021 року, термін повернення кредиту 25 січня 2022 року.

Комісія за надання кредиту: 2000 грн, яка нараховується за ставкою 10% від суми кредиту одноразово (п.1.5.1.).

Проценти за користування кредитом 7500 грн, які нараховуються за ставкою 1,25% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2).

Стандартна процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом ( п.1.6) .

Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок (п. 2.1).

Згідно графіку платежів за договором про споживчий кредит за №4363939 від 26 грудня 2021 року (Додаток №1 до договору), сума кредиту становить 20 000 грн, проценти за користування кредитом 7500 грн, комісія за надання кредиту 2000 грн, загальна вартість кредиту 29 500 грн, реальна річна процентна ставка 11,215 %, дата повернення кредиту 25 січня 2022 року (а.с.97).

Крім того, відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту №4363939 та анкету заяву на кредит №4363939, де зазначені такі ж умови як в кредитному договорі (а.с. 45-46).

Як слідує з квитанції «LiqPay», 26 грудня 2021 року через платіжну систему було перераховано кошти в розмірі 20 000 грн, призначення платежу: видача коштів згідно кредитного договору №4363939, карта отримувача: 473121*45 (а.с. 52).

Як вбачається з наданої позивачем відомості про щоденні нарахування та погашення за договором про споживчий кредит за №4850709, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 24 лютого 2022 року становить 58 500 грн, з яких: 20 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 36 500 грн заборгованість за відсотками та 2000 грн заборгованість за комісією. Проценти нараховані поза межами строку договору до 24 лютого 2022 року.

26 липня 2024 року між ТОВ «Мілоан» (Клієнт) та ТОВ «Вердикт капітал» (Фактор) укладено договір факторингу за №26-07/2024.

Відповідно до положень п. 2.1. договору факторингу, за цим Договором Клієнт - Первісний Кредитор відступає за плату своє право грошової вимоги до Боржників строк виконання зобов?язань за якою настав, або яке Виникне у майбутньому у сумі 287 052 895,25 грн, а Фактор, здійснивши Фінансування в порядку, передбаченому цим Договором, приймає право грошової вимоги до Боржників, що належить Клієнту, і стає Новим Кредитором за договорами про споживчий кредит, раніше укладеними між Клієнтом і Боржниками.

Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників для друку згідно Додатку №4, після чого Фактор стає новим кредитором по відношенню до Боржників стосовно їх Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників для друку підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід?ємною частиною цього Договору (п.6.1.3).

Як вбачається з платіжної інструкції АБ «ОТП Банк» №448090005 від 26 липня 2024 року ТОВ «Факторинг партнерс» сплатив ТОВ «Мілоан» 3 310 395,81 грн згідно договору факторингу №26-07/2024 від 26 липня 2024 року (а.с. 76).

26 липня 2024 року сторони підписали Акт приймання-передавання Реєстру боржників за договором факторингу №26-07/2024 від 26 липня 2024 року (а.с. 75).

Згідно Реєстру боржників до договору факторингу №26-07/2024 від 26 липня 2024 року, від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Факторинг партнерс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №4363939 в сумі 58 500 грн (а.с. 76-77).

22 січня 2022 року між ТОВ «ФК «Віва Капітал» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1202183631290. Вказаний договір підписаний відповідачем ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно умов п.п. 1.1, 1.3, 1.4, 1.5 кредитного договору, Кредитодавець зобов?язується надати Позичальникові Кредит, в розмірі 1500 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов?язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та в Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту "СТАРТ" ТОВ «ФК «Віва Капітал».

Кредитодавець надає Позичальнику кошти за Договором в сумі 1500 грн одразу після укладення Договору, які мають бути повернені до 21 лютого 2022 року.

Кредит надається строком на 30 днів від дати отримання Кредиту Позичальником, а саме до 21 лютого 2022 року. У випадку надання Кредиту в день укладення Договору, строк дії Кредиту автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання Кредиту за Договором.

Період строку дії Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за процентною ставкою в розмірі 24079,41 процентів річних, що становить 1,9 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним (п.1.7.1).

Згідно графіку платежів за кредитним договором №1202183631290 від 22 січня 2022 року (Додаток №1 до договору), сума кредиту становить 1500 грн, проценти за користування кредитом 855 грн, загальна вартість кредиту 2355 грн, реальна річна процентна ставка 24079,41 %, дата повернення кредиту 21 лютого 2022 року (а.с.31).

Крім того, відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту №1202183631290 від 22 січня 2022 року, де зазначені такі ж умови як в кредитному договорі (а.с.31-32).

Згідно підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів, виданого ТОВ «ПрофітГід» та платіжної довідки ТОВ «Платежі онлайн» встановлено, що 22 січня 2022 року проведено транзакцію з переказу коштів в розмірі 1500 грн, на платіжну картку: НОМЕР_1 , платник ТОВ «ФК «Віва капітал» (а.с. 54-55).

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, заборгованість відповідача за кредитним договором №1202183631290 від 22 січня 2022 року станом на 29 травня 2023 року становить 4521 грн, з яких: 1500 заборгованість за тілом кредиту, 855 грн заборгованість за процентами нарахованими до 21 лютого 2022 року та 2166 грн заборговані за процентами нарахованими з 17 квітня 2022 року по 01 липня 2022 року.

29 травня 2023 року між ТОВ «ФК «Віва капітал» та ТОВ «Коллект центр» укладено договір факторингу за №29-05/23.

Згідно умов п. 2.1 договору, за цим Договором Клієнт - Первісний Кредитор зобов?язується відступити за плату право грошової вимоги у сумі 5 521 385,31грн, а Фактор зобов?язується, здійснивши Фінансування в порядку передбаченому цим Договором, прийняти право грошової вимоги до Боржників, що належить Клієнту, і стає Новим Кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між Клієнтом і Боржниками.

Відповідно до умов п. 6.1.4 договору факторингу, право вимоги переходить до Фактора після оплати фінансування з моменту підписання сторонами Акту приймання-передавання Реєстру Боржників в паперовому вигляді (Додаток №4) який є підтвердженням передачі Фактору права грошової вимоги до Боржників, після чого Фактор стає новим кредитором по відношенню до Боржників стосовно переданого Права вимоги.

Як вбачається з платіжної інструкції ПАТ «Укргазбанк» №371610045 від 30 травня 2023 року ТОВ «Коллект центр» сплатив ТОВ «ФК «Віва капітал» 105 876,79 грн згідно договору факторингу №29-05/23 від 29 травня 2023 року (а.с. 66).

Як вбачається з Акту прийому-передачі Реєстру боржників за договором про відступлення прав вимоги №29-05/23 від 29 травня 2023 року, ТОВ «ФК «Віва капітал» та ТОВ «Коллект центр» уклали цей акт про те, що на виконання умов договору факторингу №29-05/23 від 29 травня 2023 року, Кредитор передав, а Новий кредитор прийняв реєстр боржників кількістю 1412 (а.с. 67).

Згідно Реєстру боржників до договору факторингу №29-05/23 від 29 травня 2023 року, від ТОВ «ФК «Віва капітал» до ТОВ «Коллект центр» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №1202183631290 в сумі 4521 грн (а.с. 67-69).

18 лютого 2025 року між ТОВ «Коллект центр» та ТОВ «Факторинг партнерс» укладено договір відступлення (купівлю-продаж) права вимоги за №18-02/25.

За цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний кредитор відступає шляхом продажу Новому кредитору належні Первісному кредитору, а Новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги Первісного кредитора до боржників, зазначених у Додатках №l та №3 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов?язки Боржників або які зобов?язані виконати обов?язки Боржників, за Договорами позики (Кредитними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них. Новий кредитор сплачує Первісному кредитору за Права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим Договором (п.2.1).

Права вимоги вважаються відступленими (переданими) Первісним кредитором та набутими (прийнятими) Новим кредитором в день належного підписання Сторонами Акту приймання-передачі Реєстру Боржників в друкованому (підписаному) вигляді (Додаток №4) (п.5.2).

Як вбачається з Акту прийому-передачі Реєстру боржників за договором про відступлення ( купівлі-продажу) прав вимоги №18-02/25 від 18 лютого 2025 року, ТОВ «Факторинг партнерс» та ТОВ «Коллект центр» уклали цей акт про те, що на виконання умов договору про відступлення прав вимоги за №18-02/25 від 18 лютого 2025 року, Первісний кредитор передав, а Новий кредитор прийняв реєстр кількістю 4974 (а.с. 14).

Згідно Реєстру боржників до договору про відступлення прав вимоги за №18-02/25 від 18 лютого 2025 року, від ТОВ «Коллект центр» до ТОВ «Факторинг партнерс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №1202183631290 в сумі 4521 грн (а.с. 15-17).

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

В силу вимог ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створенням електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Таким чином, на підставі укладеного між сторонами електронного договору, який вважається укладеним у письмовій формі, у сторін цього договору відповідно до приписів статті 11 ЦК України виникли права та обов`язки, які випливають із кредитного договору.

Згідно з вимогами п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до вимог абз. 1 ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно абз. абз. 1, 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про електронну комерцію»).

У силу ч. 3 ст. 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

В силу вимог ч. ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Вищенаведене свідчить про належне укладення кредитних договорів, шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.

Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так, у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.

Щодо стягнення заборгованості за кредитним договором №4363939 від 26 грудня 2021 року.

26 грудня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 у встановленому законом порядку укладено кредитний договір за №4363939.

Сторонами погоджена сума кредиту 20 000 грн, строк кредиту 30 днів з 26 грудня 2021 року до 25 січня 2022 року, зі сплатою 1,25% в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

Встановлено та підтверджено зібраними у справі доказами, що позивач видав відповідачу кредит на суму 20 000 грн.

Відтак, у відповідача виник обов`язок повернути позивачу тіло кредиту 20 000 грн та погоджені сторонами проценти у сумі 7500 (20000*1,25% *30) грн, разом 27 500 грн.

Встановлено, що погоджений сторонами у договорі строк кредитування становить 30 днів, з 26 грудня 2021 року до 25 січня 2022 року (п.1.3,1.4 договору), зі сплатою 7500 грн процентів виходячи із 1,25% в день на залишок заборгованості (1.5.2.).

Більше того, у Анкеті - заяві відповідача на отримання грошових коштів визначено, що остання просить надати кредит в сумі 20 000 грн, строк кредиту 30 днів (а.с. 46-47).

Позивачем не надано доказів, які б свідчили про укладення угоди про продовження строку кредитування.

Тому, суд вважає, що позивач мав нараховувати відсотки протягом строку кредитування, встановленого пунктом 1.3, 1.4 договору - 30 днів на суму 7500 грн.

Суд звертає увагу на те, що невиконання зобов`язань або неналежне виконання договірних зобов`язань не може бути підставою для звільнення від відповідальності боржника, тим більше розглядатися як «відкладальна умова», яка може й не настати, оскільки в розумінні частини першої статті 212 ЦК України, відкладальною є саме та обставина, щодо якої невідомо чи настане вона чи ні.

Як уже зазначалося вище, поведінка не може бути одночасно неправомірною так і правомірною.

Тому, добросовісний кредитор укладаючи договори зі споживачем розраховує на повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом в межах погодженого сторонами договору строку, відповідно й обов`язком споживача у такому договорі визначено своєчасну сплату кредиту.

У зв`язку із цим, несвоєчасне повернення відповідачем кредиту чи її відсутність є саме порушенням споживачем договірних зобов`язань за укладеним договором, а не відкладальною умовою.

У зв`язку з порушенням грошового зобов`язання настає відповідальність, передбачена статтею 625 ЦК України, а не продовження строку кредитування.

Тому, нарахування відсотків поза межами строку кредитування є неправомірним.

Враховуючи те, що строк кредиту закінчився 25 січня 2022 року та на наступний строк не пролонгувався, вимоги про стягнення процентів у розмірі нарахованому після 25 січня 2022 року є неправомірними.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за комісією за надання кредиту в розмірі 2000 грн, слід зазначити наступне.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до вимог ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що положення кредитного договору щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 2000 грн суперечать положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісією за надання кредиту в розмірі 2000 грн.

Від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Факторинг партнерс» перейшло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 згідно кредитного договору за №4363939 від 26 грудня 2021 року, на підставі договору факторингу №26-07/2024 від 26 липня 2024 року та витягу з реєстру боржників до вказаного договору.

Докази про те, що такі договори визнані недійсними чи їх дійсність оспорюється в судовому провадженні суду не надані.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, те, що фактично отримані та використані відповідачем ОСОБА_1 кредитні кошти у добровільному порядку позивачу, як новому кредитору, не повернуті, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 в користь ТОВ «Факторинг партнерс» заборгованості за кредитним договором №4363939 від 26 грудня 2021року в розмірі 27 500 грн, з яких: 20 000 грн заборгованість за тілом кредиту та 7500 грн - заборгованість за відсотками.

Щодо стягнення заборгованості за кредитним договором №1202183631290 від 22 січня 2022 року.

22 січня 2022 року між ТОВ «ФК «Віва капітал» та ОСОБА_1 у встановленому законом порядку укладено електронний договір позики за №1202183631290 шляхом підписання вказаного договору за допомогою електронного підпису.

Встановлено та підтверджено зібраними у справі доказами, що позивач видав відповідачу кредит на суму 1500 грн, які відповідач не повернула.

Сторонами погоджена сума кредиту 1500 грн, строк кредиту 30 днів, зі сплатою 24079,41% річних, з яких 1,9% в день від суми кредиту за кожний день користування ним, що становить 855 грн.

Встановлено та підтверджено зібраними у справі доказами, що позивач видав відповідачу кредит на суму 1500 грн.

Відтак, у відповідача виник обов`язок повернути позивачу тіло кредиту 1500 грн та погоджені сторонами проценти у сумі 855 грн, разом 2355 грн.

Аналогічний строк кредиту та розмір процентів також зазначено у графіку платежів, який є Додатком №1 до договору (а.с. 31).

З врахуванням наведеного, суд вважає, що заборгованість відповідача за кредитним договором від 22 січня 2022 року становить 2355 грн, з яких: 1500 грн тіло кредиту та 855 грн заборгованість за відсотками.

Від ТОВ «ФК «Віва капітал» до ТОВ «Коллект центр» перейшло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 згідно кредитного договору за №1202183631290 від 22 січня 2022 року, на підставі договору факторингу за №29-05/23 від 29 травня 2023 року та витягу з реєстру боржників до вказаного договору.

Від ТОВ «Коллект центр» до ТОВ «Факторинг партнерс» перейшло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 згідно кредитного договору за №1202183631290 від 22 січня 2022 року, на підставі договору відступлення (купівлю-продаж) права вимоги за №18-02/25 від 18 лютого 2025 року та витягу з реєстру боржників до вказаного договору.

Докази про те, що такі договори визнані недійсними чи їх дійсність оспорюється в судовому провадженні суду не надані.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, те, що фактично отримані та використані відповідачем ОСОБА_1 кредитні кошти у добровільному порядку позивачу, як новому кредитору, не повернуті, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 користь ТОВ «Факторинг партнерс» заборгованості за кредитним договором за №1202183631290 від 22 січня 2022 року в розмірі 2355 грн, з яких: 1500 грн заборгованість за тілом кредиту та 855 грн - заборгованість за відсотками.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Положеннями ч. 1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2, 4, 5, 6 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В силу вимог п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Положеннями ч. 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Встановлено, що у позові позивач зазначив про те, що попередній (орієнтований) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомог, які він очікує понести у даній справі становить 16 000 грн.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представник позивача подав суду:

- договір про надання правової допомоги за №02-07/2024 від 02 липня 2024 року, укладений між адвокатським об`єднання «Лігал Ассістанс» та ТОВ «Факторинг партнерс»;

- прайс лист АО «Лігал Ассістанс»;

- заявку на надання юридичної допомоги № 1160 від 01 серпня 2025 року;

- витяг з Акту №17 про надання юридичної допомоги від 31 серпня 2025 року.

Відповідно до вимог ч. 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).

Таким чином, наявність договірних відносин між адвокатським бюро «Лігал Ассістанс» та позивачем підтверджується вищенаведеними документами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною 6 цієї ж статті ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини 5 статті 137 ЦПК України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності7 заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у ст. 137 ЦПК України.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постановах Верховного Суду від 09.03.2021 по справі № 200/10535/19-а, від 05.08.2020 у справі № 640/15803/19, від 09.05.2023 у справі № 340/9009/21, від 08.11.2023 у справі № 160/17970/21, від 16.05.2024 у справі № 320/4539/21, Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2023 у справі № 9901/459/21.

Відповідач будучи належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, будь-яких заперечень щодо розумності та співмірності розміру судових витрат суду не надав.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що позивачем доведено понесення ним витрат на надання правової допомоги у розмірі 16 000 грн під час розгляду у суді даної справи.

Водночас, враховуючи висновки суду про часткове задоволення позову, та вимоги ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 1147,57 грн (29855 * 2422,40 / 63021) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7580 грн (29855 * 16000 / 63021), пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» заборгованість за кредитним договором №4363939 від 26 грудня 2021 року в розмірі 27 500 грн, з яких: 20 000 грн заборгованість за тілом кредиту та 7500 грн - заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» заборгованість за кредитним договором №1202183631290 від 22 січня 2022 року в розмірі 2355 грн, з яких: 1500 грн заборгованість за тілом кредиту та 855 грн - заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» 1147,57 грн в рахунок сплаченого судового збору та 7580 грн витрат на правову допомогу.

У решті позовних вимог відмовити.

Копію заочного рішення направити відповідачу протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем у загальному порядку безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс», вул. Гедройца Єжи, 6, офіс 521, м. Київ, код ЄДРПОУ 42640371.

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 11 травня 2026 року.

Головуюча суддя І.М. Черніцька