Ухвала суду № 137051554, 27.05.2026, Старосамбірський районний суд Львівської області

Справа № 455/1193/24

Провадження № 2-др/455/3/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 року м.Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Кушніра А.В.,

секретар судового засідання Борковська Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області від 04 травня 2026 року у цивільній справі 455/1193/24 позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди, - задоволено частково. Ухвалено стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 , моральну шкоду в сумі 200000 (двісті тисяч) гривень. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 , 17461 (сімнадцять тисяч чотириста шістдесят одну) гривню 54 копійки витрат на проведення експертизи та стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в користь держави судовий збір в сумі 2000 (дві тисячі) гривень.

11.05.2026 ОСОБА_1 подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат у вищевказаній цивільній справі, в якій просить суд стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30000 (тридцять тисяч) гривень.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.05.2026 заяву передано для розгляду судді Кушніру А.В.

Ухвалою судді від 12.05.2026 призначено судовий розгляд вищевказаної заяви.

15.05.2026 представник відповідача АТ «Українська залізниця» - адвокат Соболь О.В. подала до суду клопотання, в якому просила відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви про стягнення з АТ «Українська залізниця» витрат на професійну правничу допомогу повністю, покликаючись на те, що позовна заява та заява про ухвалення додаткового рішення не містять обґрунтування поважності причин неможливості подання Позивачем до закінчення судових дебатів доказів, що підтверджують розмір понесених витрат на правову допомогу, та що є підставою для відмови в задоволенні заяви про стягнення витрат на правову допомогу. Крім того, зазначає, що за фактом загибелі ОСОБА_2 до АТ «Укрзалізниця» з окремими позовами про відшкодування моральної шкоди та заявами про ухвалення додаткових рішень про стягнення судових витрат звернулися п`ять родичів загиблої, представництво інтересів усіх родичів ОСОБА_2 у зазначених судових справах здійснював адвокат Терлецький Ю.М., а позивачами було направлено до суду позовні заяви однакового змісту і додано однаковий комплект додатків до кожної позовної заяви. З огляду на наведене, перелічені в Акті №2/6/24-04/05/26 послуги по факту не надавались, адже з матеріалами даної справи адвокат вже був ознайомлений, копії документів у цій справі він надав аналогічні, що й у справах інших родичів. Також зазначає, що на підтвердження факту здійснення оплати гонорару у сумі 30000 грн. позивачем доказів не надано. Крім того, рішенням суду від 04.05.2026 по даній справі, позовні вимоги задоволено частково, зазначене свідчить про безпідставне завищення позовних вимог та є підставою для зменшення покладених на сторони витрат на правову допомогу. З огляду на наведене, просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви про стягнення з АТ «Українська залізниця» витрат на професійну правничу допомогу повністю.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Терлецький Ю.М. не з`явилися, проте від представника позивача надійшла до суду заява в якій просить розгляд справи проводити без їх участі. Зазначає, що справа була дуже складною, розгляд справи триває майже 2 роки, по справі призначалася судово-психологічна експертиза, подавалася заява про збільшення позовних вимог, виклик свідків, клопотання про долучення до справи документів. Зазначає, що розгляд даної справи неодноразово переносився з різних причин, допитувалися в судовому засіданні свідки, експерт. Також зазначає, що вартість наданих послуг в 2024, 2025 і 2026 році, які надавав адвокат, суттєво збільшились. З огляду на наведене, просив задовольнити заяву в повному обсязі.

Представник відповідача АТ «Українська залізниця» - адвокат Соболь О.В. в судове засідання не з`явилася, проте подала до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Оскільки в судове засідання не з`явилися всі учасники справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснюється.

Дослідивши подану заяву про ухвалення додаткового рішення з додатками, матеріали цивільної справи, суд дійшов таких висновків.

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно ч.3 ст.270 ЦПК України, у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Вказана норма вказує на обов`язкову наявність поважних причин неможливості подання доказів щодо судових витрат.

Тлумачення частини першої статті 246 ЦПК України та частини восьмої статті 141 ЦПК України дає підстави для висновку, що у випадку, якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі. А у разі закінчення процесуального строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України (п`ять днів після ухвалення рішення суду), - також і поважні причини пропуску цього строку. За відсутності обґрунтування поважних причин строку подання таких доказів до закінчення судових дебатів у справі чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат (див. постанову Верховного Суду від 13 лютого 2024 року в справі № 757/33206/22-ц).

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 26.07.2023 у справі №160/16902/20, за загальним правилом, питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватися судом одночасно із задоволенням позову такої сторони у рішенні, постанові або ухвалі. Разом з тим, суд може розглянути це питання і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливості подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин з подачею відповідної заяви «про це» до закінчення судових дебатів.

Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі №285/5547/21 роз`яснив, що у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.

За змістом частини восьмої статті 141 та частини першої статті 246 ЦПК України, якщо сторона у справі до закінчення судових дебатів у справі не подала докази понесених нею судових витрат, то відповідні докази вона може подати протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву; у заяві про компенсацію судових витрат, поданій після закінчення судових дебатів, має бути обґрунтування поважності причин неподання доказів, що підтверджують розмір цих витрат, до закінчення судових дебатів (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21 і від 25 вересня 2024 року у справі № 752/3905/22).

При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

Отже, за загальним правилом розподілу судових витрат докази розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, подаються до суду до закінчення судових дебатів у справі.

Як виняток, за наявності доведених стороною поважних причин, які об`єктивно перешкоджали їй подати такі докази до закінчення судових дебатів у справі, та при умові, що в межах цього строку про це стороною було повідомлено суд, сторона може подати відповідні докази протягом п`ятиденного строку після чого суд може вирішити питання про розподіл судових витрат, ухваливши додаткове рішення.

Таким чином, необхідною обставиною для ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат є неможливість подання стороною доказів, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі.

Як вбачається зі змісту вищевказаного рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 04 травня 2026 року судом не вирішувалось питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

З матеріалів справи вбачається, що сторона позивача не подала до суду разом із позовною заявою та до закінчення судових дебатів у справі, докази, що підтверджують розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Разом із цим, в судовому засіданні при розгляді даної справи 04.05.2026, представник позивача зробив усну заяву про намір подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

11.05.2026 позивачка ОСОБА_1 подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, разом із доданими до неї матеріалами. До заяви про ухвалення додаткового рішення, позивачкою на підтвердження понесених нею судових витрат додано копію Договору про надання правової допомоги №6/16-01/24 від 16.01.2024 року, а також Акт про надання правничої (правової) допомоги та її оплату №2/6/24-04/05/26 від 04.05.2026 року.

Однак, зміст заяви позивачки про ухвалення додаткового рішення суду не містить обґрунтування поважності причин неподання нею доказів, що підтверджують розмір понесених позивачем у даній справі судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, до закінчення судових дебатів у справі.

Суд звертає також увагу, що витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їхньої вартості слід розподіляти за результатами розгляду справи незалежно від того, чи сторона їх уже фактично сплатила, чи тільки має сплатити (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 жовтня 2019 року, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2023 року у справі № 316/1456/20, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 1 листопада 2023 року у справі № 205/7293/19, від 20 грудня 2023 року у справі № 753/2677/21, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2024 року у справі № 756/11019/22).

Якщо сторони домовилися про конкретний фіксований розмір гонорару, зокрема визначили суму гонорару та момент, коли його сплатити, а можливості не вносити гонорар у разі відмови у задоволенні позову не передбачили, тому немає достатніх і обґрунтованих підстав не подати розрахунок судових витрат до закінчення судових дебатів. Погоджений сторонами строк сплати гонорару на цей висновок не впливає. Докази такої сплати у випадку фіксованого розміру гонорару не є необхідними (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 22 вересня 2025 року у справі № 591/9145/23 (пункт 27)).

Не є поважною причиною неподання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу до закінчення судових дебатів відсутність на той час фактичного розрахунку з адвокатом, якщо сторони договору про надання відповідної допомоги домовилися про фіксований розмір гонорару у день підписання позовної заяви та поставили сплату коштів адвокату в залежність лише від задоволення судом позову. Подібного висновку дійшов Верховний Суд в постановах від 22 вересня 2025 року в справі № 591/9145/23 та від 10 грудня 2025 року в справі №756/11475/13-ц.

Таким чином, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви про стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, оскільки позивач вчасно не надала докази витрат на професійну правничу допомогу та не обґрунтувала поважність причин їхнього неподання до закінчення судових дебатів (частина восьма статті 141, частина перша статті 246 ЦПК України).

Керуючись ст.133, 141, 246, 247, 258-261, 270 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди, відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду до Львівського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не були вручені удень її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 01.06.2026 року.

Суддя А.В.Кушнір