Рішення № 137051529, 02.06.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2/760/8664/26

Справа №760/20984/24

РІШЕННЯ

іменем України

02.06.2026 м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Застрожнікової К.С.,

при секретарі судового засідання Кравченко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Солом`янського районного суду міста Києва за адресою м. Київ, вул. Максима Кривоноса, 25 у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Горошинський Олександр Олександрович, до Департаменту патрульної поліції, третя особа: Державна казначейська служба України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування (поліції), прокуратури і суду, -

В С Т А Н О В И В:

До Солом`янського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Горошинський Олександр Олександрович, до Департаменту патрульної поліції, третя особа: Державна казначейська служба України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування (поліції), прокуратури і суду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 12.02.2024 року в м. Києві по вул. Міській сталася ДТП за участю автомобіля Nissan Leaf д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 внаслідок неналежного утримання ділянки дороги, автомобіль під керуванням ОСОБА_1 потрапив у вибоїну, пошкодив переднє ліве колесо та колесний диск. За результатами вказаної ДТП ОСОБА_1 було зроблено виклик на лінію 102, натомість, як зазначає позивач, поліцейським екіпажем УПП у м. Києва, що прибув на виклик відносно ОСОБА_1 було складено протокол серії ААД № 862940 про адміністративне правопорушення відносно позивача. Постановою Святошинського районного суду м. Києва у справі № 3/795/1566/24 від 05.03.2024 провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача було закрито через відсутність складу адміністративного правопорушення. Як зазначає позивач, внаслідок вказаних дій працівників патрульної поліції, йому було спричинено моральну шкоду, яку він оцінює у розмірі 20 000 грн., яку просить стягнути за рахунок державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку, а також стягнути понесені витрати на правничу допомогу у сумі 15 000 грн., та накладні витрати на суму 800 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду та справу передано судді Застрожніковій К.С.

07.10.2024 на підставі ухвали суду у справі було відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.

12.11.2024 через систему Електронний суд надійшли письмові заперечення від Державної казначейської служби України за підписом представника Чигринової О.В., в яких зазначено, що Казначейство жодних правових інтересів позивача не порушувало, тому відсутні підстави для їхнього залучення до участі у справі. Також, вказали на відсутність підстав для стягнення на користь позивача моральної шкоди, зважаючи на те, що працівники поліції діяли у відповідності до своїх посадових обов?язків. Просили відмовити у задоволенні позову.

19.11.2024 від представника відповідача Департаменту патрульної поліції через канцелярію суду надійшов Відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача Олійник І.З. зазначила, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення відносно позивача працівники поліції діяли у межах наданих їм повноважень відповідно до ст. ст. 255, 265-1 КУпАП та Закону України «Про Національну поліцію», сам факт закриття провадження у справі відносно позивача не може тягнути за собою наслідки у вигляді відповідальності цивільно-правового характеру та не може бути доказом заподіяння позивачеві моральної шкоди. Таким чином, просила відмовити у задоволенні позову повністю.

12.02.2025 провадження у справі було зупинено до закінчення перегляду справи № 335/6977/22 Великою Палатою Верховного Суду.

15.04.2025 провадження у справі було поновлено, призначено дату проведення підготовчого судового засідання.

19.06.2025 ухвалою було відкладено проведення підготовчого судового засідання з причини неявки позивача та його представника.

03.09.2025 суд закрив підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

У судове засідання учасники провадження не прибули, повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

29.05.2026 за наслідками судового розгляду суд перейшов до стадії постановлення рішення, повний текст якого складено та оголошено 02.06.2026.

Дослідивши матеріали, додані до позову, та подані сторонами заяви по суті спору, суд дійшов до наступних висновків, та судом були встановлені слідуючі обставини.

05.03.2024 постановою Святошинського районного суду міста Києва у справі № 759/3624/24 провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП в зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова суду набрала законної сили 05.03.2024.

Як слідує зі змісту постанови суду згідно з протоколом про адміністративну відповідальність ОСОБА_1 притягувався до відповідальності за те, що 12 лютого 2024 року близько 10 год. 30 хв., керуючи технічно справним автомобілем «Ніссан», д.н.з НОМЕР_2 і рухаючись в м. Києві по вул. Міська, в порушення вимог п. 2.3б, 12.3 Правил дорожнього руху, не врахував дорожньої обстановки та під час виникнення небезпеки для руху (вибоїна), яку водій об?єктивно спроможний виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного об?їзду перешкоди, внаслідок чого здійснив наїзд на яму проїзної частини, що спричинило пошкодження транспортного засобу. Зазначається, що ОСОБА_1 у поясненнях до протоколу свою вину у вчиненні вказаного правопорушення не визнав і пояснив, що дійсно 12 лютого 2024 року близько 10 год. 30 хв. за наведених вище обставин та умов пошкодив свій автомобіль «Ніссан», д.н.з НОМЕР_2 , проте своєї вини не вбачає, оскільки в умовах незначного туману та вологого дорожнього покриття вказану перешкоду (вибоїну) завчасно помітити було неможливо. Згідно з Актом обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 12 лютого 2024 року, працівниками поліції були зафіксовані дві ями на проїзній частині розмірами 1,93х0,40х0,07 та 0,75х0,30х0,005, які є критичними та, як вказано у схемі ДТП, стали причиною ДТП, за результатами обстеження вказану ділянку дороги визнано такою, що не відповідає вимогам ДСТУ3587-22 в частині граничних розмірів вибоїн. Згідно з вимогами п. п. 2.3б, 12.3 Правил, дійсно, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку і стан дорожнього покриття, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. Проте, тільки у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, на нього покладається обов`язок негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди. Матеріалами справи, а також показаннями ОСОБА_1 , як зазначив суд, встановлено, що той, з огляду на характер перешкоди (ями) та погодні умови, об`єктивно був неспроможний виявити цю перешкоду вчасно для відповідного реагування. Ці висновки суду жодними матеріалами справи не спростовані. За таких обставин суд вважав доведеним те, що ОСОБА_1 пошкодив свій транспортний засіб не з причин власних необачних дій, а у зв`язку з невідповідністю дорожнього покриття даної дільниці проїзної частини встановленим нормам і стандартам, які завчасно водій виявити не міг, що усуває його відповідальність за спричинені пошкодження власному автомобілю. Враховуючи викладене, суд критично оцінив дані, які містить як докази протокол про адміністративне правопорушення, оскільки він складений працівниками поліції упереджено. Враховуючи все викладене, суд вважав, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а тому справа підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП - за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Водночас, зі змісту постанови суду не слідує, що дії посадової особи Департаменту патрульної поліції стосовно складення відносно позивача протоколу носили протиправний та незаконний характер.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості відповідальності за шкоду, завдану органами державної влади чи місцевого самоврядування та їх посадовими особами, які є відмінними від загальних підстав деліктної відповідальності.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (частина перша статті 1173 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (частина перша

статті 1174 ЦК України).

Наведеними правовими нормами передбачено, що для покладення відповідальності за дії посадових осіб та органів державної влади чи місцевого самоврядування наявність їх вини не є обов`язковою. Проте цими приписами встановлена обов`язковість інших трьох елементів складу цивільного правопорушення, встановлення яких є необхідним для покладення відповідальності за завдану шкоду на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди має бути встановлено наявність одночасно трьох умов:

-неправомірність (протиправність) дії посадових або службових осіб державного органу;

-шкода;

-причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Тягар доведення наявності цих умов покладається на позивача, який звертається з позовом про відшкодування шкоди на підставі статей 1173, 1174 ЦК України.

Згідно із ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 255 КУпАП У справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати:

1) уповноважені на те посадові особи:

органів Національної поліції (частини третя і четверта статті 42-4) (частина перша статті 44, стаття 44-1, частина перша статті 44-3, статті 46-1, 46-2, 51, 51-2, 51-4, 88-1, 89, 92, частина перша статті 106-1, стаття 106-2, частини четверта, сьома - дев`ята статті 121, частина третя статті 121-3, частини п`ята і сьома статті 122, частина перша статті 122-2, статті 122-2, 122-4, 122-5, частини друга і третя статті 123, стаття 124, частини третя і п`ята статті 126, частина четверта статті 127, стаття 127-1, частина третя статті 127-4, стаття 130, частина третя статті 133, стаття 135-1, стаття 136 (про порушення на автомобільному транспорті), стаття 139, частина четверта статті 140, статті 148, 151, 152, частина восьма статті 152-1, статті 154, 155, 155-2-156, частини перша - четверта статті 156-1, статті 156-2, 156-4, 159, 160, частини перша і третя статті 161-1, статті 162, 162-3, частина перша статті 163-17, статті 164-164-8, 164-10, 164-15-164-18, 165-1, 165-2, 166-14 - 166-18, 166-27, 172-4 - 172-9 (за винятком правопорушень, вчинених службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище), 172-9-1, 172-9-2, 172-10 і 172-19 (про правопорушення, вчинені поліцейськими поліції особливого призначення Національної поліції України під час дії воєнного стану), 173 - 173-2, 173-4, 173-6, 173-7, частини друга і третя статті 173-8, стаття 174, стаття 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статті 176, 177, 178 - 181-1, 182 - 183-1, частини перша - третя, сьома статті 184, статті 184-1, 184-2, 184-3 (у частині незаконного використання найменування та ознак належності до Національної поліції України), 185-185-2, 185-4 - 185-9, 186, 186-1, 186-3, 186-5 - 187, 188-28, 188-47, 189 - 195-6, статті 204-1, 206-1, 212-6, 212-7, 212-8, 212-10, 212-12, 212-13, 212-14, 212-19, 212-20, 212-22-212-24).

У відповідності до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Відповідно до статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.

Таким чином, у наведеній категорії справ суд, з огляду на підстави позову, при вирішенні питання про те, чи мали дії або бездіяльність органів влади, їх посадових осіб, які становили втручання в право особи, ознаки свавільності, повинен оцінювати: чи були передбачені законом підстави (умови) для відповідних дій працівників поліції (у контексті цієї справи), чи були вони виправданими (необхідними) та пропорційними до конкретних обставин.

Втручання не буде свавільним, якщо: воно відбулося згідно із законом; воно переслідує легітимну мету і є пропорційним до цієї мети; воно є необхідним у демократичному суспільстві.

Отже при вирішенні спору про відшкодування шкоди суд може встановити протиправний характер дій (бездіяльності, рішень) працівників патрульної поліції як обов`язковий елемент деліктної відповідальності за наявності ознак очевидної протиправності чи навіть свавільності таких дій.

Тобто, у разі відповідності протоколу про адміністративне правопорушення вимогам закону та вчинення працівниками патрульної поліції під час складання протоколу усіх дій згідно із законом та в межах їхніх повноважень, та за відсутності ознак свавільності таких дій, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю складу правопорушення не є фактом, який сам по собі підтверджує протиправність дій патрульних поліцейських щодо складання такої постанови.

Так, під час розгляду Святошинським районним судом міста Києва справи № 759/3624/24 відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП не було встановлено невідповідності дій (бездіяльності) працівника патрульної поліції щодо складання протоколу про адміністартивне правопорушення серії ААД № 862940 відносно ОСОБА_1 , які мали наслідком закриття справи про адміністративне правопорушення, також судом не було встановлено обставин вчинення по відношенню до позивача інспектором патрульної поліції дій, які мали ознаки свавільності.

Таким чином, за наслідками розгляду цивільної справи судом не встановлено неправомірність (протиправність) дії посадових або службових осіб Департаменту патрульної поліції.

Стосовно наявності заподіяної моральної шкоди та причинно-наслідкового зв`язку із погіршенням стану здоров`я позивача та обставинами складання відносно нього постанови про накладення адміністративного стягнення, то суд зазначає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (частина перша статті 23 ЦК України). Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина друга статті 23 ЦК України).

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (пункт 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц).

Порушення прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей, зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (рішення від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» (Rysovskyy v. Ukraine).

З огляду на загальні засади доказування у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і яким є розмір її відшкодування.

При цьому, саме лише закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав відсутності у діях позивача складу адміністративного правопорушення не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв`язку між діями працівників (посадових осіб) такого органу та завданою шкодою. Причинний зв`язок (як обов`язковий елемент цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди) між протиправною поведінкою та шкодою проявляється у тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Мотивуючи заявлену до відшкодування моральну шкоду, позивач ОСОБА_1 послався на те, що внаслідок притягнення до адміністративної відповідальності він, будучи потерпілим у ДТП, в якій постраждав його автомобіль, через неналежне утримання доріг КП «ШЕУ Святошинського району» та розраховуючи на підтримку з боку державних органів в особі поліції, позивач був обурений і ображений упередженим ставленням до нього при складанні протоколу за ст. 124 КУпАП.

Проте, з метою підтвердження обставин заподіяння позивачеві моральної шкоди внаслідок притягнення останнього до адміністративної відповідальності, стороною позивача до суду не подано будь-яких доказів.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, доказів, на підтвердження наявності причинно-наслідкового зв`язку між подіями складання відносно позивача протоколу та подальшим його скеруванням до суду, матеріали справи не містять, та суду такі докази не подані.

Крім того, спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органами державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України та деталізовані у Законі № 266/94-ВР. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у виді арешту чи виправних робіт.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами, діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто з огляду на загальні правила про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Статтею 1 Закону № 266/94-ВР передбачено, що відповідно до правил цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок:

1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;

2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу;

3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства.

Згідно зі статтею 2 Закону № 266/94-ВР право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках:

1) постановлення виправдувального вироку суду;

1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів;

2) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати;

4) закриття справи про адміністративне правопорушення.

Системне тлумачення зазначених норм свідчить про те, що особа має право на відшкодування моральної шкоди на підставі Закону № 266/94-ВР та статті 1176 ЦК України лише за існування таких умов: шкода завдана особі визначеними у згаданих вище нормах державними органами (органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність; органами досудового розслідування; прокуратурою; судом); шкода завдана особі переліком рішень, дій чи бездіяльності посадових чи службових осіб таких органів.

Відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про Національну поліцію» у складі поліції функціонують: кримінальна поліція, патрульна поліція, органи досудового розслідування, поліція охорони, спеціальна поліція, поліція особливого призначення, інші підрозділи, діяльність яких спрямована на виконання завдань поліції або на забезпечення її функціонування, рішення про створення яких приймається керівником поліції за погодженням з Міністром внутрішніх справ.

Згідно з абзацом другим частини першої статті 5 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» оперативно-розшукова діяльність здійснюється оперативними підрозділами Національної поліції - підрозділами кримінальної та спеціальної поліції.

Відповідно до розділу 2 Положення про патрульну службу МВС, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02 липня 2015 року № 796, основними завданнями патрульної служби є: забезпечення публічного порядку і громадської безпеки; забезпечення безпеки осіб, захисту їх прав, свобод та законних інтересів; створення стану захищеності життєво важливих інтересів суспільства, сконцентрованих у його матеріальних і духовних цінностях, нормальних умов життєдіяльності людини, діяльності підприємств, установ, організацій; запобігання кримінальним, адміністративним правопорушенням; попередження, виявлення та припинення кримінальних та адміністративних правопорушень, випадків насильства у сім`ї, а також виявлення причин і умов, що сприяють їх учиненню; взаємодія із суспільством: реалізація підходу «міліція та громада», що полягає у співпраці та взаємодії із населенням, громадськими організаціями, іншими підрозділами органів внутрішніх справ, органами публічної влади, з метою запобігання правопорушенням, забезпечення безпеки, зниження рівня злочинності, а також установлення довірливих відносин між міліцією та населенням; забезпечення безпеки дорожнього руху; організація контролю за додержанням законів, інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Таким чином, поліцейський, який складає протокол про адміністративне правопорушення на особу у рамках вирішення справи про адміністративне правопорушення, не є суб`єктом, який здійснює оперативно-розшукову діяльність чи проводить досудове розслідування, тому до таких правовідносин не застосовуються приписи статті 1176 ЦК України та Закону № 266/94-ВР., на які у поданому позові посилається сторона позивача.

Отже, суд доходить до висновку, що у разі закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність складу адміністративного правопорушення відшкодування шкоди особі, відносно якої складено постанову, здійснюється на загальних підставах, передбачених статтею 1174 ЦК України, а положення статті 1176 ЦК України та Закону № 266/94-ВР не є застосовними.

Тобто, у спірних правовідносинах шкода відшкодовується на загальних підставах, визначених статтею 1174 ЦК України, а тому обов`язковою умовою для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб відповідача у виді відшкодування шкоди є встановлення протиправності у діях працівників патрульної поліції під час складання постанови про адміністративне правопорушення.

Водночас, як зазначав суд раніше, невідповідність вимогам закону дій працівників патрульної поліції, які склали протокол Святошинським районним судом міста Києва встановлено не було.

Тобто відсутність складу адміністративного правопорушення у діях позивача встановлена судом за результатами оцінки всіх доказів у справі не доводить очевидної протиправності дій працівника патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення.

Суд звертає увагу на те, що у спірних правовідносинах закриття справи у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення відбулося не через невідповідність протоколу вимогам закону або через інші протиправні дії працівників патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, тому судом за наслідками розгляду вказаної цивільної справи не встановлено підстав, визначених статтею 1174 ЦК України, для відшкодування шкоди, у позивача не виникло право на відшкодування моральної шкоди, у зв`язку із чим відсутні підстави для задоволення позову.

При постановленні рішення по справі судом враховано та застосовано правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2025 у справі № 335/6977/22.

Оскільки позивачеві відмовлено у задоволенні позовних вимог, з відповідача не підлягають стягненню витрати на правничу допомогу, заявлені до стягнення стороною позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Горошинський Олександр Олександрович, до Департаменту патрульної поліції, третя особа: Державна казначейська служба України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування (поліції), прокуратури і суду, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників цивільної справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Горошинський Олександр Олександрович, до

Відповідач: Департаменту патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, адреса: 03048, м. Київ, вул. Ф. Ернста, буд. 3,

Третя особа:

Державна казначейська служба України, код ЄДРПОУ 37567646, адреса: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6,.

Повний текст рішення складено та проголошено 02.06.2026

Суддя К.С. Застрожнікова