Рішення № 137051115, 22.05.2026, Мостиський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер: 448/1977/25

Провадження № 2/448/117/26

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

(повний текст)

22.05.2026 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кічака Ю.В.,

при секретарі судового засідання Романченко І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Мостиської міської ради Львівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 та приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Львівської області Кодлубай Наталія Павлівна про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,-

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Штендер М.В. звернувся до суду із зазначеним позовом в інтересах позивачки ОСОБА_1 , покликаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 . Стверджує, що після смерті останньої залишилось спадкове майно, зокрема право власності на земельні ділянки, площею 0,64134 га та площею 0,10743 га, розташовані на території Раденицької сільської ради Яворівського району Львівської області (правонаступником якої є Мостиська міська рада Львівської області).

Покликається на те, що позивачка ОСОБА_1 , як спадкоємець, у встановлений законом строк не звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини з поважних причин, оскільки такій не було відомо про наявність заповіту складеного матір`ю ОСОБА_3 на користь позивачки.

Вказує, що спадкоємцем, який має обов`язкову частку у спадщині являється ОСОБА_2 , яка була неповнолітньою на час відкриття спадщини та має обов`язкову частку у спадщині.

Вважає, що позивачка ОСОБА_1 пропустила строк подачі заяви до нотаріуса з поважних причин, а тому просить суд ухвалити рішення, яким визначити позивачці додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Штендер М.В. в судове засідання не з`явилися, однак представник через систему «Електронний суд» подав до суду заяву, в якій зазначив, що сторона позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд розглядати дану цивільну справу у їх відсутності.

Представник відповідача - Мостиської міської ради Львівської області в судове засідання не з`явився, однак подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, в якому вказав, що сторона відповідача не заперечує щодо позову та просить розглядати дану справу без участі їх представника.

Третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Львівської області Кодлубай Н.П. в судове засідання не з`явилася, проте повідомила суд, що спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , нею не заводилась. Разом з тим, зазначила, що нею посвідчувався заповіт від імені ОСОБА_3 за реєстровим номером 897. Просила розглядати справу у її відсутності.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 , в судове засідання не з`явилась, про причини своєї неявки суд не повідомила.

Оскільки розгляд справи відбувся за відсутності учасників справи, то відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У ч.4 ст.206 ЦПК України зазначено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до наступного висновку.

Реалізуючи передбачене ст.64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Обраний позивачем спосіб захисту цивільного права, має призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц (пункт 69)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , яка являється матір`ю позивачки ОСОБА_1 .

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на майно, яке їй належало, в тому числі на земельні ділянки, площею 0,64134 га та площею 0,10743 га, розташовані на території Раденицької сільської ради Яворівського району Львівської області (правонаступником якої є Мостиська міська рада Львівської області).

За життя спадкодавець ОСОБА_3 своїм майном розпорядилася. Так, у матеріалах справи наявна копія заповіту спадкодавиці ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Кодлубай Н.П. Згідно заповіту спадкодавець ОСОБА_3 , заповіла все своє майно дочці ОСОБА_4 .

На час смерті ОСОБА_3 , позивачка ОСОБА_1 , проживала окремо від неї, а після її смерті у встановлений законом строк не звернулася в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини.

Як вбачається з матеріалів справи, з приводу спадщини, яка відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок смерті ОСОБА_3 , до нотаріальної контори ніхто, окрім позивачки не звертався. Натомість, приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Кодлубай Н.П. сторону позивача було повідомлено про необхідність звернення позивачки до суду з позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття даної спадщини.

Слід також наголосити на тому, що спадкоємцем, який має обов`язкову частку у спадщині являється третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 , яка була неповнолітньою на час відкриття спадщини та має обов`язкову частку у спадщині.

Зазначені вище обставини, як вважає суд, зумовили істотні труднощі для позивачки ОСОБА_1 щодо вчинення такою дій по оформленню своїх спадкових прав після смерті матері, а тому суд визнає поважними причини пропуску позивачкою строку для прийняття спадщини, яка відкрилась внаслідок смерті спадкодавиці ОСОБА_3 .

Вказані обставини підтверджуються такими доказами: копією свідоцтва про смерть ОСОБА_3 ; інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №84566446 від 18.03.2026р., згідно якої спадкодавицею ОСОБА_3 було складено заповіт в користь позивачки ОСОБА_4 ; копіями Державних актів на право власності на земельні ділянки, площами 0.10743га та 0.64134 га, що розташовані на території Раденицької сільської ради Яворівського району Львівської області (правонаступником якої є Мостиська міська рада Львівської області); копією свідоцтва про шлюб ОСОБА_5 , з якого відомо, що після смерті така змінила прізвище на « ОСОБА_6 »; копією свідоцтва про народження ОСОБА_2 , третьої особи по справі; копіями сторінок паспорта позивачки ОСОБА_1 ; іншими матеріалами справи

У відповідності до ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Частиною першою та другою ст.1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

У відповідності до ст.1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Пленум Верховного Суду України в п.24 постанови від 30 травня 2008р. №7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснив, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

У постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320 цс 17 зазначено про те, що право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, незнання норм закону, тощо, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку, з урахуванням конкретних фактичних обставин справи, можуть визнаватись, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Як встановлено судом, причиною пропуску позивачкою ОСОБА_1 шестимісячного строку прийняття спадщини, яка відкрилась внаслідок смерті матері ОСОБА_3 було те, що позивачці не було відомо про наявність заповіту, складеного на її користь матір`ю ОСОБА_3 .

Зазначена обставина, як вважає суд, зумовила істотні труднощі для позивачки ОСОБА_1 щодо вчинення нею дій по оформленню своїх спадкових прав та може бути розцінена поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

Аналогічний висновок щодо застосування відповідних норм права з приводу поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини відповідно до ст.1272 ЦК України викладений у постанові Верховного Суду України від 23.08.2017р. у справі №6-1320цс17 та у постанові Верховним Судом від 26.07.2021 року у справі №405/7058/19.

Відповідно до статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У відповідності до статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Положеннями статті 81 ЦПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду повинне бути не просто формально законним і обґрунтованим, а й справедливим за своєю суттю.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи (постанова Верховного Суду від 17 листопада 2021 року в справі № 755/5684/18-ц).

Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов`язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35).

Отже, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторона позивача посилалася як на підставу своїх вимог, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову сторони позивача, з наведених вище мотивів та підстав.

З огляду на наведені обставини та у відповідності до вимог статті 1272 ЦК України, суд приходить до висновку, що є всі підстави для визначення позивачці ОСОБА_1 додаткового строку, достатнього для подання нею заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась внаслідок смерті спадкодавиці ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відомості, які б спростовували даний висновок суду, відсутні, а інше вирішення спору не відповідало б таким засадам цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 ЦК України).

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Мостиської міської ради Львівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 та приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Львівської області Кодлубай Наталія Павлівна про визначення додаткового строку для прийняття спадщини - задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , додатковий строк в 3 (три) місяці з дня набрання даним рішенням законної сили для подання ним в нотаріальну контору заяви про прийняття спадщини, що відкрилася внаслідок смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 01.06.2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; мешканка АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Мостиська міська рада Львівської області, код ЄДРПОУ: 26307500, місцезнаходження: 81300, м.Мостиська, вул.Грушевського, 6, Яворівського району Львівської області.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору:

- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ; мешканка АДРЕСА_2 ;

- приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Львівської області Кодлубай Наталія Павлівна, місцезнаходження: 79005, м.Львів, вул. І.Франка, 16, Львівського району Львівської області.

Суддя Ю.В.Кічак