Ухвала суду № 137050940, 02.06.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/23068/24

Провадження № 2/752/722/26

У Х В А Л А

Іменем України

02 червня 2026 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Слободянюк А.В.,

за участю секретаря Пулинець Л.Ю.,

представника відповідача за зустрічним позовом Рури Н.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду, в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за зустрічним позовом ОСОБА_1 , в особі його законного представника опікуна ОСОБА_2 , до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» про визнання кредитного договору недійсним,

в с т а н о в и в:

27.10.2024 Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 14.12.2023 у розмірі 46 569, 21 грн.

13.01.2025 представник ОСОБА_1 - адвокат Балаєва Л. А. подала зустрічний позов, в якому просила визнати кредитний договір від 14.12.2023, укладений між ОСОБА_1 та АТ КБ "ПриватБанк", недійсним.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 31.01.2025 зустрічний позов ОСОБА_1 про визнання кредитного договору недійсним повернуто представнику відповідача.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 31.01.2025 позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено, ухвалено стягнути із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 14.12.2023 у розмірі 46 569,21 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 19.06.2025 скасовано ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 31.01.2025 про повернення зустрічного позову, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 20.06.2025 апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - адвоката Балаєвої Л.А. на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 31.01.2025, яка містить заперечення на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 31.01.2025 про відмову у зупиненні провадження у цивільній справі за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, зупинено до ухвалення Голосіївським районним судом міста Києва судового рішення за зустрічним позовом ОСОБА_1 про визнання кредитного договору недійсним.

28.07.2025 Голосіївським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про відкриття провадження за правилами загального позовного провадження у цивільній справі за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання кредитного договору недійсним, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, АТ КБ "ПриватБанк".

18.02.2025 Голосіївським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про заміну первісного відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_2 належним відповідачем АТ КБ «ПриватБанк», змінено процесуальний статус АТ КБ «ПриватБанк» з третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на відповідача за зустрічним позовом, залучено до участі у справі як законного представника недієздатного ОСОБА_1 його опікуна ОСОБА_2 .

У підготовче судове засідання, призначене на 02 травня 2026 року, належним чином повідомлені законний представник позивача та представник позивача за зустрічним позовом, не з`явилися.

Судом у підготовчому засіданні поставлено на обговорення питання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з повторною неявкою у судове засідання сторони позивача за зустрічним позовом

Представник відповідача у судовому засіданні щодо залишення позовної заяви без розгляду покладалась на розсуд суду.

Заслухавши думку представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд виходить з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, після повернення цивільної справи від суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, 28.07.2025 Голосіївським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про відкриття провадження за правилами загального позовного провадження у цивільній справі за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, АТ КБ "ПриватБанк", про визнання кредитного договору недійсним. Призначено підготовче судове засідання на 21.10.2025 в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва.

У підготовче засідання, призначене на 21.10.2025, учасники справи не з`явились. Копія ухвали суду про призначення підготовчого засідання надсилалась представнику недієздатного позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 ОСОБА_3 до електронного кабінету (т. 2 а.с. 40), а також позивачу за зустрічним позовом, який є недієздатним, за адресою його реєстрації (т. 2 а.с. 55, т. 1 а.с. 65) конверт повернувся на адресу суду з відмітою «адрусат відсутній».

У зв`язку з неявкою учасників справи та їх представників, підготовче засідання було відкладено на 16.12.2025.

У підготовче судове засідання 16.12.2025 представники сторін не з`явились, за клопотанням представника позивача за зустрічним позовом (т. 2 а.с. 69) розгляд справи відкладено на 18.02.2026.

Підготовче судове засідання, призначене на 18.02.2026, за клопотанням представника позивача (т. 2 а.с. 92) проведено без участі сторони позивача. У даному засіданні ухвалою суду від 18 лютого 2026 року за клопотанням представника позивача замінено первісного відповідача за зустрічним позовом - ОСОБА_2 належним відповідачем АТ КБ «ПриватБанк», змінено процесуальний статус АТ КБ «ПриватБанк» з третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на відповідача за зустрічним позовом, залучено до участі у справі як законного представника недієздатного ОСОБА_1 його опікуна ОСОБА_2 . Підготовче засідання відкладено на 07.04.2026.

У підготовче засідання 07.04.2026 учасники справи не з`явились. Представник позивача за зустрічним позовом адвокат Балаєва Л.А. про судовий розгляд була належним чином повідомлена, що вбачається з довідки про доставку судової повістки до електронного кабінету (т. 2 а.с. 109), про причини неявки не повідомила.

Відповідно до ч.5 ст.130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

У зв`язку з неявкою учасників справи у підготовче засідання 07.04.2026, судовий розгляд повторно відкладений на 02.06.2026.

У підготовче засідання 02.06.2026 законний представник позивача, а також представник позивача повторно не з`явились. Судова повістка про виклик до суду на 02.06.2026 була доставлена до електронного кабінету представника позивача 14.04.2026 (т. 2 а.с. 124). Конверт із судовою повісткою, направлений законному представника позивача за встановленою судом адресою реєстрації (т.2 а.с. 42), повернувся до суду з відміткою про причини повернення "адресат відсутній" (т. 2 а.с. 121).

Відповідно до п.п. 2,3 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Встановлено, що представник позивача за зустрічним позовом - адвокат Балаєва Л.А. має зареєстрований кабінет в системі «Електронний суд», до якого направлялись судові повістки про виклик до суду.

З огляду на те, що позивач ОСОБА_1 за зустрічним позовом визнаний судом недієздатним, повідомлення про судовий розгляд направилось його законному представнику ОСОБА_2 за адресою її реєстрації, встановленою судом. При тому, що звертаючись до суду із зустрічним позовом, представник позивача адвокат Балаєва Л.А. не вказала у зустрічній позовній заяві жодної адреси сторони позивача, за якою суд міг надсилати судові повістки.

Таким чином, законний представник позивача за зустрічним позовом, а також представник позивача, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, двічі поспіль не з`явились в судові засідання, призначені на 07.04.2026 та 02.06.2026. Із заявами про відкладення судового розгляду, або його проведення без їх участі, не звертались.

Згідно з положеннями п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Отже, правом на залишення заяви без розгляду суд наділений за сукупності певних установлених законом умов: належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання; повторної неявки позивача в судове засідання, яка в такому разі визнається як друга поспіль неявка; ненадходження від позивача клопотання про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення перешкоджає розгляду справи.

Аналіз зазначених вище норм вказує на те, що процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Тобто закон не вимагає встановлення судом причин повторної неявки позивача до судового засідання для вирішення питання про залишення позову без розгляду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

При цьому чинне процесуальне законодавство пов`язує поважність причин неявки лише з першою неявкою в судове засідання, а при повторній неявці позов залишається без розгляду не залежно від обставин.

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у тому числі правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 43 та ч. 1 ст. 44 ЦПК України передбачено, що учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Однією з основних засад здійснення цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Окрім того, розгляд справи упродовж розумного строку є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, про що неодноразово вказував у своїх рішенням Європейський суд з прав людини.

Отже, відповідно до положень ст. 2 ЦПК України одним з завдань цивільного судочинства є своєчасний розгляд справи, а строки розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження передбачені ст. 275 ЦПК України, при цьому справа перебуває в провадженні суду з грудня 2024 року.

Згідно статі 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Залишення заяви без розгляду - це форма закінчення справи без ухвалення рішення, яка застосовується, як правило, у зв`язку з порушенням заінтересованими особами умов реалізації права на звернення до суду і не перешкоджає повторному зверненню до суду з таким же позовом. Заява залишається без розгляду за наявності точно встановлених в законі обставин, які свідчать про недодержання умов реалізації права на звернення до суду за захистом і можливість застосування яких не втрачена, та при повторній неявці сторін.

Статтею 257 ЦПК України передбачено, що поважна чи неповажна причина повторної неявки належним чином повідомленого позивача у судове засідання значення не має, оскільки положення закону направлене на дотримання розумного строку розгляду справи і недопущення зловживання процесуальними правами як самих таких учасників процесу, так і правами інших осіб. Вказана позиція кореспондується з висновком ВССУ у справі № 6-24063/ск15.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосереднього, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

У рішеннях від 28 жовтня 1998 року в справі "Осман проти Сполученого королівства" та від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного терміну. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Така позиція викладена в рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України".

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, №11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).

Поряд із цим, встановлено, що сторона позивача за зустрічним позовом двічі поспіль не з`явилась в судове засідання, хоча про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином і завчасно. Окрім того, як вказано судом вище, причина повторної неявки сторони у судове засідання значення не має.

Суд ще раз наголошує, що аналіз норм ст. 257 ЦПК України вказує на те, що процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки. Тож у разі повторної неявки, суд має залишати позовну заяву без розгляду, адже вказані положення цивільного процесуального закону покликані дисциплінувати позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо сторона позивача не може взяти участь в судовому засіданні, вона може подати заяву про розгляд справи за її відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Водночас, правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення сторони позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки у судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13.

Також відповідно до правової позиції викладеної у постанові від 31 серпня 2021 року у справі № 570/5535/17, Верховний Суд також зазначив, що процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Наслідки у вигляді залишення позову без розгляду настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо нез`явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи. Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року", визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Право на справедливий судовий розгляд, закріплене в п. 1 ст. 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя, в тому числі щодо розгляду судом справи по суті та вирішення спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру упродовж розумного строку, а відтак Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

При цьому суд звертає увагу, що п. 1 ст. 6 Конвенції гарантує справедливий судовий розгляд протягом розумного строку не тільки позивачу, а й іншій стороні - відповідачу, в тому числі при вирішенні питання про залишення позову без розгляду, оскільки відповідач вправі мати обґрунтовані сподівання на прийняття судом законних процесуальних рішень відповідно до приписів процесуального закону.

У відповідності до положень цивільно-процесуального закону на суд покладається обов`язок забезпечення усім учасникам процесу рівних можливостей для реалізації наданих їм прав. У той же час суд не може змусити таку сторону використовувати надані їй права та можливості.

За таких обставин, будучи належно повідомленими та не з`явившись двічі поспіль у підготовче судове засідання, законний представник позивача за зустрічним позовом, а також представник позивача за зустрічним позовом очевидно та поза всяким розумним сумнівом діяли на власний розсуд та за своєї розсудливості і обачливості мали передбачати наслідки таких процесуальних дій, тому залишення позову без розгляду ґрунтується на законі та переслідує легітимну мету, а також має розумний ступінь пропорційності між застосованими засобами і поставленою метою і відповідно не суперечить ст. 6 Конвенції.

Установивши всю сукупність передбачених законом обставин, ураховуючи все вище наведене, суд дійшов висновку про необхідність залишення позовної заяви без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись 2, 12, 13, 33, 43, 44, 83, 84, 126, 128, 130, 200, 257, 259-261, 353-355 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 , в особі його законного представника опікуна ОСОБА_2 , до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» про визнання кредитного договору недійсним, - залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали суду.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя А.В. Слободянюк