Вирок № 137050534, 02.06.2026, Путильський районний суд Чернівецької області

02.06.2026

Справа №721/406/25

Провадження 1-КП/721/73/2025

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Путильський районний суд Чернівецької області в складі

головуючої судді ОСОБА_1 ,

прокурорів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

представника потерпілих ОСОБА_8 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене 14.11.2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024262060000534 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроженця с. Конятин, Вижницького району, Чернівецької області, який має повну загальну середню освіту, одружений, має одну малолітню дитину, учасник бойових дій, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не має судимості, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,

УСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним.

13.11.2024 після 17:30 год ОСОБА_4 , перебуваючи на прилеглій території орендованого ним приміщення шиномонтажу та магазину в АДРЕСА_1 , займався приготуванням м`яса на вулиці, де були також ОСОБА_10 і ОСОБА_11 . У цей час до них підійшов ОСОБА_12 з проханням пригостити спиртним. В ході розмови ОСОБА_12 неодноразово наносив образи присутнім, зокрема ОСОБА_4 , який незадовго до цього був звільнений з лав ЗСУ, на чутливу для нього тему війни, обвинувачуючи останнього у боягузстві та дизертирстві. Неодноразово сказані образливі слова ОСОБА_12 "ти сикун, боягуз, не воював», які були спрямовані на приниження честі і гідності ОСОБА_4 , спровокували і викликали у останнього тривале емоційне напруження, оскільки на протязі певного часу відбувалося загострення конфлікту з потерпілим, що виразилося у публічному та особистому приниженні (крики, образи, звинувачення) - обурення таким фактом приниження його честі на гідності з боку ОСОБА_12 , які призвели до того, що ОСОБА_4 раптово частково втратив контроль над своїми діяннями, оскільки такі емоції суттєво вплинули на його свідомість (обмежували здатність усвідомлювати значення своїх дій) та поведінку (обмежували здатність керувати своїми діями), і водночас, стали визначним мотивом, що породило в ньому прагнення миттєво спричинити шкоду потерпілому ОСОБА_12 .

З цією метою ОСОБА_4 , перебуваючи в стані сильного душевного хвилювання, що було зумовлене таким, що принижує його честь і гідність, як колишнього військовослужбовця ЗСУ поводженням з боку потерпілого ОСОБА_12 , 14.11.2024 близько 19:30 год, перебуваючи на прилеглій території орендованого ним приміщення шиномонтажу та магазину в АДРЕСА_1 , умисно, з метою заподіяння смерті потерпілому ОСОБА_12 , використовуючи ніж побутового призначення з гострим вістрям, клинком ножа наніс удар ОСОБА_12 у задню частину грудної клітки зліва, чим спричинив останньому колото-різане пораненням з ушкодженням м`язів на рівні 8-го підребір`я, ушкодження пристінкової плеври, вісцеральної плеври та тканини нижньої долі лівої легені задньої її поверхні, а також не менше п`яти ударів у задню та передню поверхні грудної клітки зліва, у верхню третину лівого передпліччя, дельтоподібну ділянку зліва, ліву щіщну ділянку нижньої щелепи, ліву китицю, після чого ОСОБА_12 покинув дану територію. Смерть ОСОБА_12 настала в межах до 24 годІНФОРМАЦІЯ_3 від геморагічного шоку, який розвинувся внаслідок масивної внутрішньої кровотечі яка виникла, як ускладнення проникаючого, сліпого, колото-різаного поранення грудної клітки з ушкодженням лівої легені.

Указаними діями ОСОБА_4 учинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 116 Кримінального кодексу України, а саме умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, зумовлене таким, що принижує його честь і гідність поводженням з боку потерпілого.

Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.

Позиції сторін захисту та обвинувачення.

Прокурор вважав доведеним у судовому засіданні, що інкриміноване ОСОБА_4 кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 115 КК України вчинено останнім, тому просив суд визнати ОСОБА_4 винуватим та призначити покарання в виді позбавлення волі на строк 10 років. Обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання, на думку прокурора, не встановлено.

При цьому, при наданні оцінки доказам, прокурор просив урахувати, що зібрані під час досудового розслідування докази є достатніми саме для доведення винуватості ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 115 КК України, який вчинив умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 115 КК України не визнав, зокрема не погоджувався із кваліфікацією його дій за ч. 1 ст. 115 КК України зазначивши, що визнає себе винуватим у вчиненні умисного вбивства, вчиненого в стані сильного душевного хвилювання, у зв`язку із чим його дії слід кваліфікувати саме за ст. 116 КК України, провину за що визнає в повному обсязі та беззаперечно. З цих підстав каявся, просив вибачення у потерпілих. Цивільний позов у заявленому потерпілими розмірі не визнав, вказавши на непосильність такого відшкодування при його матеріальному становищі, зазначив про готовність утримувати неповнолітніх дітей ОСОБА_12 до їхнього повноліття.

Просив також урахувати, що 09.03.2022 добровільно вступив до лав ЗСУ, 2 роки 7 місяців перебував у зоні бойових дій без ротації, за час служби неодноразово був нагороджений медалями та відзнаками, в бою чотири рази отримував поранення та контузії, внаслідок чого у нього погіршився стан здоров`я. 01.10.2024 звільнився з ЗСУ у зв`язку з доглядом за дружиною інвалідом 2 групи, має на утриманні 1 малолітню дитину. Просив суд надати йому шанс виправити свою поведінку та призначити покарання у виді пробаційного нагляду або в межах відбутого покарання.

Захисник у судовому засіданні підтримав позицію обвинуваченого щодо невизнання винуватості у вчиненні умисного вбивства. Просив суд урахувати, що обвинувачений повністю визнає обставини та факти, але не визнає кваліфікацію його дій.

Просив суд урахувати, що обвинувачений повністю визнає винуватість у вчиненні умисного вбивства, вчиненого в стані сильного душевного хвилювання. Однак державним обвинуваченням неправильно кваліфіковано дії обвинуваченого за ч. 1 ст. 115 КК України, як умисне вчинення протиправного заподіяння смерті іншій людині.

Зокрема, на думку захисника, у діях ОСОБА_4 відсутній склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 115 КК України, оскільки останній не бажав заподіяти смерть ОСОБА_12 , бо хоча діями обвинуваченого і заподіяно смерті іншій людині, однак таке було вчинене в стані сильного душевного хвилювання, що підтверджується висновками судово-психологічної та комплексної судової психолого-психіатричної експертиз, які доповнюють одна одну та підтверджують вчинення ОСОБА_4 інкримінованих йому дій у стані сильного душевного хвилювання, зумовленому поводженням потерпілого, що принижує честь і гідність особи, що на думку захисника виключає кваліфікацію дій ОСОБА_4 за ч. 1 ст.115 КК України та є підставою для перекваліфікації їх на ст. 116 КК України.

Крім того, просив урахувати та надати оцінку, щодо неконкретності обвинувачення. На думку захисника, якщо б у обвинуваченого був дійсний намір на вчинення умисного убивства, у останнього не було перешкод здійснити це, оскільки, коли після конфлікту обвинувачений прийшов до себе, та бачив, як віддаляється потерпілий, він міг наздогнати його та здійснити дії на позбавлення життя останнього, однак ні мотиву ні наміру на вчинення подібного у обвинуваченого не було. Зазначав, що ОСОБА_4 хоча і заподіяв смерть іншій людини, однак не було взято до уваги обставини подій, які передували цьому, зокрема, поводженням потерпілого ОСОБА_12 , що принижувала честь і гідність ОСОБА_4 , яка і спровокувала настання у обвинуваченого стану сильного душевного хвилювання, та вчинення у цьому стані інкримінованих дій, а отже дії останнього слід кваліфікувати за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 116 КК України.

Також захисник просив урахувати, що обвинувачений щиро жаліє про вчинене, просив вибачення у потерпілих, відшкодував останнім витрати пов`язані з проведенням похорону.

За вказаних обставин, захисник просив суд призначити обвинуваченому покарання, ураховуючи наведені обвинуваченням відомості про його особистість у межах санкції статті 116 КК України у виді позбавлення волі у межах відбутого ним покарання, а у разі визнання його винуватим за ч. 1 ст. 115 КК України - із застосуванням вимог ст. 69 КК України у виді 3 років позбавлення волі

Потерпілий ОСОБА_13 у судовому засіданні просив суд визнати обвинуваченого ОСОБА_4 винуватим та призначити суворе покарання у відповідності до закону. Цивільний позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.

Потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні просила суд визнати обвинуваченого ОСОБА_4 винуватим та призначити покарання у відповідності до закону. Цивільний позов підтримала в повному обсязі та просила його задовольнити.

Надані стороною обвинувачення докази на підтвердження висунутого обвинувачення.

Потерпілий ОСОБА_13 у судовому засіданні надав показання, що померлий ОСОБА_12 доводився йому батьком. 13.11.2024 після обіду батько пішов з дому у власних справах. Коли він вечері не повернувся, вони почали хвилюватися, а наступного дня повідомили поліцію, яким по приїзду, розповіли про ймовірне місцезнаходження батька, а близько 17-20 год 14.11.2024 року дізнався, що тіло батька знайшли на сходах приміщення між магазином та сільською радою. Прийшовши туди, побачив тіло батька в положенні сидячи з 6-7 різаними ранами та порізаним одягом. Вказав, що проживав у одному будинку з батьком, матір`ю, трьома сестрами та двома братами. Того дня (13.11.2024) батько не говорив куди йде. Також вказав, що батько не був працевлаштований, інколи підробляв, жили на соціальну допомогу від держави. Йому відомо, що конфліктів з ОСОБА_14 у батька не було. Міру покарання обвинуваченому просив обрати сувору, у відповідності до закону. Цивільний позов підтримав у повному обсязі.

Потерпіла ОСОБА_6 у судовому засіданні надала показання, що померлий ОСОБА_12 доводився її чоловіком. 13.11.2024 року о 15.30 год чоловік у тверезому стані вийшов з дому у своїх справах, не повідомляючи куди направився. Ввечері останній дому не повернувся, але вона не хвилювалася, бо таке бувало. О 21.30 подзвонила теща обвинуваченого, ОСОБА_16 , та повідомила про бійку в селі між ОСОБА_4 та її чоловіком, після якої останній пішов додому. Ввечері чоловіка не шукали, не хвилювалися. Зранку знову подзвонила ОСОБА_16 із запитанням про чоловіка, що уже її насторожило і вона подзвонила дільничному інспектору з проханням знайти чоловіка, після чого поліція розпочала пошук чоловіка.

Близько 17:30 год 14.11.2024 зателефонувала мати обвинуваченого, ОСОБА_17 , зі словами: "Ми знайшли твого ОСОБА_18 , він мертвий, прости нас, прости мою дитину". На місце, де знайшли чоловіка, ходив син. Тіло чоловіка побачила, коли його привезли додому з лікарні, воно було порізане, руки подерті, за вухами і на шиї подряпини, розбите обличчя. Чоловік виходив з дому без будь яких тілесних ушкоджень. Повідомила, що останній не був конфліктною людиною, не зловживав спиртними напоями, вдома не було бійок, про звернення односельчан зі скаргами на його поведінку її не відомо. Конфліктів з обвинуваченим ОСОБА_4 у нього не було, вони не спілкувалися, оскільки останнього довгий час не було у селі.

Вказала, що родичі обвинуваченого (мати, дружина) спочатку та під час похорону через знайомих намагалися допомогти фінансово, але вона відмовилася від їхньої допомоги. ЇЇ не відомо про фінансову допомогу матері обвинуваченого на поховання її чоловіка, оскільки, зі слів сільського голови, останній за власні кошти купив труну, хрест, продукти на поминальний обід та оплатив духовий оркестр. Міру покарання обвинуваченому просила визначити у відповідності до закону, цивільний позов підтримала у повному обсязі та просила його задовольнити.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні надала показання, що доводить тещею обвинуваченого, перебуває із ним у нормальних стосунках.

13.11.2024 близько 17:00 год вона з чоловіком заїхали до магазину та шиномонтажу, які дочка із зятем після повернення останнього з війни орендували у ОСОБА_19 , щоб забрати онука. Ці приміщення знаходяться неподалік від її будинку. Під час її перебування у магазині, побачила як йшов випивший ОСОБА_20 , на що попередила дітей щоб закривали магазин. Знаючи ОСОБА_18 та його набридливий характер, розуміла, що останній буде заважати їм працювати, оскільки знала покійного, як односельчанина, що зловживав спиртними напоями та любив провокувати конфлікти. Приїхавши туди знову приблизно о 19 год 45 хв, нікого із гостей не було, діти закривали магазин, а вона поїхала додому. Після цього повернулася дочка із зятем та пішли на другий поверх спати. Слідів крові на одязі Прибитка не бачила. Коли ввечері вкладала дитину спати, дочка її повідомила про бійку чоловіка із ОСОБА_21 , який весь вечір ображав Прибитка та розказала, що ввечері, почувши крики, вийшла з магазину на подвір`я і крикнула останньому, щоб той відступив від ОСОБА_21 . Сутичку між ОСОБА_21 та ОСОБА_14 розбороняв ОСОБА_22 , після чого ОСОБА_21 встав і побіг у напрямку магазину поруч. Після почутого від дочки, піднялася на другий поверх з метою розпитати у ОСОБА_4 про інцидент, на що отримала відповідь: "Мене не трогайте, я мало, що пам`ятаю. Він цілий вечір мене зачіпав, я нічого не пам`ятаю». Після чого вона подзвонила до дружини ОСОБА_21 та повідомила її про бійку між останнім та зятем, розпитала, де її чоловік може бути, можливо йому потрібна допомога та попросила дати його номер телефону. На що дружина ОСОБА_21 вказала, щоб та не хвилювалася, оскільки ОСОБА_21 не вживав спиртні напої місяць, а останні два дні запив, скрізь ходить і повертається додому, коли проходить цей стан. На наступний день вона знову зателефонувала до дружини ОСОБА_21 щоб дізнатися новини про місце перебування останнього, а дізнавшись, що він так і не повернувся, запропонувала повідомити поліцію. 14.11.2024 знайшли тіло ОСОБА_12 на сходах сусіднього приміщення.

Після звільнення зятя з лав ЗСУ, останній був агресивним і вони старалися не викликати у нього негативних емоцій, менше розмовляли із ним, не створювати лишнього шуму, бо розуміли його стан, пов`язаний зі стресовим, травматичним розладом, і вона, як медик, це розуміла. ОСОБА_4 під час несення служби у ЗСУ переніс чотири контузії і після перенесених травм не чує на одне вухо, у нього порушився сон.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні надав показання, що знає ОСОБА_4 та перебуває із ним у нормальних відносинах. 13.11.2024 близько 17 год 30 хв прийшов на шиномонтаж, який знаходиться в с. Конятин біля сільської ради, монтажником якого є ОСОБА_4 , з метою передати шини на автобус, який відправлявся о 19 год. На шиномонтажі були присутні ОСОБА_23 , ОСОБА_22 та ОСОБА_24 , яка перебувала у приміщенні кафе, а ОСОБА_22 смажив шашлик. За наявності вільного часу, вирішив хлопцям виставити могорич за народження сина. ОСОБА_25 робив шини та сказав, що підійде до них пізніше, мангал від шиномонтажу знаходився на відстані близько 20 м. У той час до них підійшов ОСОБА_26 з проханням налити йому випити, та випивши відійшов. З ОСОБА_21 був його товариш ОСОБА_27 , але до них не підходив. ОСОБА_26 ще декілька разів підходив до них з проханням наливати йому і між ними виник конфлікт через ім`я новонародженого сина. Почувши це, ОСОБА_14 підійшов до них та вказавши ОСОБА_21 на його неприпустиму поведінку, попросив щоб той відстав від них. ОСОБА_21 був добряче п?яний та агресивним тоном кричав Прибитку про його обов`язок наливати, ображав Прибитка, кажучи неодноразово до останнього: « Мій син воює, а ти - дизертир, втік з війни, не воював, і тут ти ніхто». Біля 19 год до нього зателефонував батько, нагадавши про передачу шин на автобус, після чого він поїхав, а на шиномонтажі залишалися ОСОБА_29 з дружиною, яка була у кафе, ОСОБА_30 та ОСОБА_31 його присутності ОСОБА_29 не вживав спиртні напої, був у нормальному робочому стані.

Свідок ОСОБА_32 , дружина обвинуваченого, у судовому засіданні відмовилася надавати показання, відповідно до ст. 63 Конституції України.

Витяг з ЄРДР, відповідно до якого, 13.11.2024 біля 19:30 год ОСОБА_4 знаходячись в АДРЕСА_1 наніс ОСОБА_12 шість ударів ножем по тілу, спричинивши тілесні ушкодження від яких настала смерть потерпілого (Т.1 а.с.6);

Ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12.02.2025, відповідно до якої продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12024262060000534 від 14.11.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України до п?яти місяців (Т. 1 а.с.29);

Ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівці від 07.04.2025, відповідно до якої продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12024262060000534 від 14.11.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України до шести місяців (Т. 1 а.с.32-33);

Протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 14.11.2024 з якого убачається, що жителька с. Конятин ОСОБА_6 звернулася о 14 год 40 хв із усною заявою про те, що її чоловік ОСОБА_12 13.11.2024 року близько 15 год 30 хв вийшов з дому і не повернувся, самостійні пошуки не дали результату ( Т. 1 а.с. 38);

Протокол огляду місця події від 14.11.2024 розпочатого о 20:10 год з таблицею ілюстрацій та цифровим носієм інформації - DVD-R з якого вбачається, що об?єктом огляду являється територія колишньої бази відпочинку « Парус », яка знаходиться в АДРЕСА_2 . На бетонних сходинках, які ведуть до господарської будівлі, виявлено труп ОСОБА_12 з тілесними ушкодженнями у вигляді: рани на задній поверхні грудної поверхні зліва по лопатковій лінії на рівні 7-го міжребір`я з рівними краями гострими кутами без збереження сполучно-тканинних перетинок лінійної форми розмірами 0,5 х 4,5 см; аналогічних властивостей рани розташовані на задній поверхні грудної клітки по прихребтовій лінії зліва на рівні 3-го міжребіря розмірами 0,1 х 3,2 см, на задній поверхні грудної клітки зліва по середній між лопаткового та прихребтової лінією на рівні першого міжребір`я розмірами 2 х 4,2 см; на зовнішній поверхні у верхній третині лівого передпліччя розмірами 2,0 х 4,5 см; на внутрішній поверхні у верхній третині лівого передпліччя розмірами 2,2 х 5,5 см; на тильній поверхні лівої кисті Г-побідної форми розмірами променів 1 х 4,5см та 1 х 4,5 см; рана на лівій щічній ділянці кута розмірами 0,1 х 1 см.

При обстеженні прилеглої території до даної будівлі виявлено плями речовини бурого кольору у вигляді крапель. В ході ОМП вилучено змиви речовини бурого кольору, який вилучено на два ватні аплікатори та два уламки деревини із нижньої балки дерев`яної огорожі із нашаруванням речовини бурого кольору (Т. 1 а.с. 42-45);

Висновок експерта № 1835 від 31.12.2024, згідно з яким, експертами «Чернівецького обласного бюро судово-медичної експертизи» відділення судово-медичної імунології проведено експертизу двох змивів речовини бурого кольору з поверхні бетонної стежки.

Зокрема, експертним дослідженням встановлено, що кров від трупа ОСОБА_12 належить до групи А з ізогемаглютиніном анти-В та супутнім антигеном Н. Кров від громадянина ОСОБА_4 належить до групи АК з ізогемаглютиніном анти-В та супутнім антигеном Н. Кров від громадянина ОСОБА_10 належить до групи О з ізогемаглютиніном анти-А та анти-В. В плямах бурого кольору на 2 -х гігієнічних паличках (об?єкт№1,2) знайдено кров людини та виявлено антиген А, що не виключає походження крові від особи (осіб) з групою крові А, в даному випадку від ОСОБА_12 та ОСОБА_4 , або цих двох осіб одночасно (Т. 1 а.с. 66-68);

Висновок експерта № 1838 від 31.12.2024, згідно з яким, експертами «Чернівецького обласного бюро судово-медичної експертизи» відділення судово-медичної імунології проведено експертизу двох уламків деречини, вилучених при ОМП, відповідно до якої, в плямах бурого кольору на 2-х уламках деревини (об?єкт№1,2) знайдено кров людини та виявлено антиген А, що не виключає походження крові від особи (осіб) з групою крові А, в даному випадку від ОСОБА_12 та ОСОБА_4 або цих двох осіб одночасно (Т. 1 а.с. 73-76);

Протокол огляду місця події від 14.11.2024 з таблицею ілюстрацій та цифровим носієм інформації - DVD-R, з якого вбачається, що предметом огляду являється прилегла територія приміщення торгових магазинів, що розміщуються на АДРЕСА_1 , де було виявлено труп ОСОБА_12 .

При огляді виявлено слідову доріжку, яка веде від правого краю другого приміщення магазину, пролягає повз все приміщення другого магазину, проходить між вказаними двома приміщеннями магазину в напрямку огорожі, яка відмежовує територію колишньої бази відпочинку « Парус », і наявна на дерев`яній поперечній балці та дошках цієї огорожі. При огляді приміщення другого від дороги магазину, на кухні в середині тумби під мийкою знаходиться кухонний ніж з пластиковим руків?ям білого кольору, на лезі якого наявне нашарування речовини бурого кольору, який вилучено.

З фототаблиці до протоколу огляду вбачається, що приміщення магазину, де виявлені сліди крові та вилучено кухонний ніж, межує з територією колишньої бази відпочинку « Парус », де було виявлено труп ОСОБА_12 .

Місце події, виявлені сліди крові, вилучений кухонний ніж, а також місце знаходження трупа та його положення зафіксовані на відеозаписі, додатку до протоколу огляду місця події, який було оглянуто у судовому засіданні (Т. 1 а.с.78-106);

Висновок експерта №1839 від 31.12.2024 згідно з яким, експертом «Чернівецького обласного бюро судово-медичної експертизи» відділення судово-медичної імунології проведено експертизу дерев`яної гілки, вилученої при ОМП, відповідно до якого встановлено, що кров від трупа ОСОБА_12 належить до групи А з ізогемаглютиніном анти-В та супутнім антигеном Н. Кров від громадянина ОСОБА_4 належить до групи АК з ізогемаглютиніном анти-В та супутнім антигеном Н. Кров від громадянина ОСОБА_10 належить до групи О з ізогемаглютиніном анти-А та анти-В. В плямах бурого кольору на дерев?яній гілці (об?єкт№1) знайдено кров людини та виявлено антиген Н, що не виключає походження крові від особи з групою крові О, в даному випадку від ОСОБА_10 (Т. 1 а.с. 110-112);

Висновок експерта №1840 від 31.12. 2024 згідно з яким, експертом «Чернівецького обласного бюро судово-медичної експертизи» відділення судово-медичної імунології проведено експертизу фрагмента деревини, вилученої при ОМП, відповідно до якого встановлено, що на фрагменті деревини (об?єкт№1) знайдено кров людини та виявлено антиген А, що не виключає походження крові від особи (осіб) з групою крові А, в даному випадку від ОСОБА_12 та ОСОБА_4 , або цих двох осіб однаково (Т. 1 а.с. 117-119);

Висновок експерта №1836 від 31.12. 2024 згідно з яким, експертом «Чернівецького обласного бюро судово-медичної експертизи» Відділення судово-медичної імунології проведено експертизу зіскоба деревини, вилученої при ОМП, відповідно до якого встановлено, що кров від трупа ОСОБА_12 належить до групи А з ізогемаглютиніном анти-В та супутнім антигеном Н. Кров від громадянина ОСОБА_4 належить до групи АК з ізогемаглютиніном анти-В та супутнім антигеном Н. Кров від громадянина ОСОБА_10 належить до групи О з ізогемаглютиніном анти-А та анти-В. В плямах бурого кольору з зіскобу деревини (об?єкт№1) знайдено кров людини та виявлено антиген Н, що не виключає походження крові від особи з групою крові О, в даному випадку від ОСОБА_10 ( Т. 1 а.с. 124-127);

Висновок експерта №1837 від 31.12. 2024 згідно з яким, експертом «Чернівецького обласного бюро судово-медичної експертизи» відділення судово-медичної імунології проведено експертизу каменя, вилученого при ОМП, відповідно до якого встановлено, що в плямах бурого кольору на камені (об?єкти №1,2) знайдено кров людини та виявлено антиген Н, що не виключає походження крові від особи з групою крові О, в даному випадку від ОСОБА_10 ( Т. 1 а.с. 131-134);

Висновок експерта № СЕ-19/126-24/14569-БД від 07.02.2025, згідно з яким, експертом Чернівецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру проведено судову молекулярно-генетичну, відповідно до якого встановлено генетичні ознаки: зразка букального епітелію підозрюваного ОСОБА_4 , свідка ОСОБА_32 , свідка ОСОБА_10 . Встановлено генетичні ознаки зразка крові трупа ОСОБА_12 . На наданому на дослідження ножі, а саме: на поверхні клинка ножа, поверхні руків`я ножа, поверхні клинка ножа та поверхні руків`я ножа виявлено кров людини та клітини з ядрами; на поверхні руків`я ножа та поверхні руків`я ножа, умовно позначеними «А» та «Б» виявлено кров людини та поодинокі клітини з ядрами; на поверхні клинка ножа, умовно позначеній "А" виявлено поодинокі клітини з ядрами, слідів крові людини не виявлено.

Встановлено генетичні ознаки крові та клітин, виявлених на поверхні клинка ножа, умовно позначених "А" та "Б" та поверхні руків`я ножа позначеній "Б", які є змішаними та придатними для ідентифікації лише за домінуючими ДНК-профілями. Також встановлено генетичні ознаки крові та клітин, виявлених на поверхні руків`я ножа, умовно позначеній "А" та поверхні руків`я ножа, умовно позначеній "Б", які є змішаними, містять генетичні ознаки більше, ніж двох осіб та для подальшої ідентифікації непридатні.

Генетичні ознаки клітин, виявлених на поверхні клинка, умовно позначеній "А" не встановлювали, у зв`язку з недостатньою кількістю (або відсутністю) ДНК у даному об`єкті, якого недостатньо для проведення ідентифікаційного аналізу наявними методами.

Генетичні ознаки крові та клітин, виявлених на поверхнях ножа, умовно позначеній "А" та " Б", є змішаними та придатними для ідентифікації лише за домінуючими ДНК-профілями, які збігаються між собою, збігаються з генетичними ознаками зразка букального епітелію свідка ОСОБА_10 , та не збігаються з генетичними ознаками зразка букального епітелію підозрюваного ОСОБА_4 , зразка букального епітелію свідка ОСОБА_32 та зразка крові трупа ОСОБА_12 .

Походження крові та клітин, генетичні ознаки яких домінують а об?єктах №5, №9 від підозрюваного ОСОБА_4 , свідка ОСОБА_32 та трупа ОСОБА_12 виключається.

Генетичні ознаки крові та клітин, виявлених на поверхні клинка ножа, умовно позначеній "Б" є змішаними та придатними для ідентифікації лише за домінуючим ДНК-профілем, який не збігається з генетичними ознаками зразків букального епітелію підозрюваного ОСОБА_4 , свідка ОСОБА_32 , свідка ОСОБА_10 , зразка крові трупа ОСОБА_12 та належить невстановленій особі чоловічої генетичної статі.

Походження крові та клітин, генетичні ознаки яких домінують в об`єкті № 10 від підозрюваного ОСОБА_4 , свідка ОСОБА_32 , свідка ОСОБА_10 та трупа ОСОБА_12 , виключається.

Генетичні ознаки крові та клітин, виявлених на поверхні руків`я ножа, умовно позначеній "Б" є змішаними та придатними для ідентифікації лише за домінуючим ДНК-профілем, який збігається з генетичними зразками букального епітелію свідка ОСОБА_32 та не збігається з генетичними ознаками зразка букального епітелію підозрюваного ОСОБА_4 , свідка ОСОБА_10 , зразка крові трупа ОСОБА_12 .

Походження крові та клітин, генетичні ознаки яких домінують в об`єкті № 11 від підозрюваного ОСОБА_4 , свідка ОСОБА_10 та трупа ОСОБА_12 , виключається (т.1, а.с. 138-167).

Висновок експерта №82-МК від 10.04.2025 згідно з яким, експертом «Чернівецького обласного бюро судово-медичної експертизи» проведено судово-медичну експертизу речових доказів (ножа, який вилучався 14.11.2024 під час проведення огляду місця події) за матеріалами кримінального провадження, відповідно до якого встановлено, що характерологічні особливості досліджуваних пошкоджень на елементах одягу, який належить потерпілому ОСОБА_12 , наявні слідоутворюючі ознаки, з урахуванням розмірів пошкоджень, вказують на те, що ширина полотна клинка травмуючого знаряддя на рівні занурення була в межах 1,4-1,6 см, а товщина його обушкового краю була не менш ніж 1,0 мм. Враховуючи дані дійсної медико-криміналістичної експертизи, пошкодження, виявлені на одязі потерпілого, могли виникнути, з більшим ступенем ймовірності, як від травмуючої дії наданого на експертизу ножа, так і від будь-якого іншого з аналогічними характерологічними особливостями (наявність гострого вістря).

Велика кількість отворів, які наявні на всіх елементах одягу, є наслідком проведення судово-імунологічного дослідження, що значно утруднює достовірність визначення чіткої кількості нанесених ушкоджень потерпілому ОСОБА_12 , але, беручи до уваги, що на всіх елементах одягу є пошкодження, які характерні саме для пошкоджень, які могли виникнути внаслідок нанесення ушкоджень предметом, схожим на ніж, як то: краї та кінці пошкоджень, а також наявність довкола пошкоджень предметів одягу просякнення речовини, яка схожа на кров, можливо припустити, що таких ударів було не менше ніж 6-ть (Т. 1 а.с. 171-173);

Висновок експерта № 81-МК від 10.04.2025 згідно з яким, експертом «Чернівецького обласного бюро судово-медичної експертизи» проведено судово-медичну експертизу речових доказів (одягу потерпілого ОСОБА_12 ) за матеріалами кримінального провадження, відповідно до якого, на наданих на експертизу предметах одягу потерпілого ОСОБА_12 виявлено наскрізні пошкодження на всіх елементах одягу, які характерні саме для пошкоджень, які могли виникнути внаслідок нанесення ушкоджень предметом, схожий на ніж, як то: краї та кінці пошкоджень, а також наявність довкола пошкоджень предметів одягу просякнення речовини, яка схожа на кров, можливо припустити, що таких ударів було не менш ніж 6-ть. Характерологічні особливості досліджуваних пошкоджень на елементах одягу, який належить потерпілому ОСОБА_12 , наявні слідоутворюючі ознаки, з урахуванням розмірів пошкоджень, вказують на те, що ширина полотна клинка травмуючого знаряддя на рівні занурення була в межах 1,4-1,6 см, а товщина його обушкового краю була не менш ніж 1,0 мм. Враховуючи дані дійсної медико-криміналістичної експертизи, пошкодження, виявлені на одязі потерпілого, могли виникнути, з більшим ступенем ймовірності, як від травмуючої дії наданого на експертизу ножа (Висновок експерта №82мк), так і від будь якого іншого з аналогічними характерологічними особливостями (наявність гострого вістря). Враховуючи те, що в момент отримання потерпілим ОСОБА_12 тілесних ушкоджень, останній перебував, вірогідніше за все, в динамічному русі, зі зміною положення тіла, чіткого співпадіння пошкоджень, які було виявлено при проведенні дійсної експертизи предметів одягу потерпілого ОСОБА_12 , з ушкодженнями, які були виявлені при розтині - не відмічається (Т. 1 а.с. 174-187);

Висновок експерта № СЕ-1/126-24/14551-КТ від 16.12.2024 згідно з яким, експертом Чернівецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру проведено судову комп`ютерно-технічну експертизу щодо наявності на досліджених двох камерах відеоспостереження у яких містяться цифрові носії інформації - відеофайлів явних та знищених на дату 13.11.2024, відповідно до якого встановлено, що на micro SD накопичувані Team, що міститься в наданій на дослідження камері відеоспостереження Overscam SMART 8К знаходяться відеофайли датовані 13.11.2024, як серед наявних так і серед видалених. На micro SD накопичувані Netac, що міститься в наданій на дослідження камері відеоспостереження, відеофайлів датованих 13.11.2024, як серед наявних так і серед видалених - не виявлено (Т. 1 а.с. 195-202);

Протокол огляду речей та перегляду відеофайлів від 23.04.2025 з таблицею ілюстрацій до нього, відповідно до якого, слідчим СУ ГУНП в Чернівецькій області проведено огляд оптичного диску для лазерних систем зчитування (додатку 2 до висновку експерта № СЕ-1/126-24/14551-КТ від 16.12.2024) на якому зафіксовано відеозапис та зроблено скріншоти з досліджуваних у висновку камер відеоспостереження (Т. 1 а.с. 203-236);

Копія лікарського свідоцтва про смерть № 185/101 від 15.11.2024, відповідно до якого датою смерті ОСОБА_12 є ІНФОРМАЦІЯ_3, а причиною його смерті - проникаюче, сліпе, колото-різане поранення грудної клітки з ушкодженням лівої легені.

Висновок експерта № 88 від 24.12.2024 згідно з яким, експертом ДСУ «Чернівецького обласного бюро судово-медичної експертизи» проведено судово-медичну експертизу трупа ОСОБА_12 відповідно до якого у останнього виявлено наступні тілесні ушкодження: 1.1 рана №1 розташована на задній поверхні грудної клітки зліва між задньо-підпаховою лінією та лопатковою лінією, на рівні 8-го міжребір`я; наскрізне ушкодження 8-го міжреберного проміжку між задньо-підпаховою лінією та лопатковою лінією в проекції нашкірної рани з крововиливами темно-червоного кольору довкола ушкодження та з утворенням насічки по верхньому краю 8-го ребра; ушкодження пристінкової плеври, з крововиливами темно-червоного кольору довкола; ушкодження вісцеральної плеври та тканини нижньої долі лівої легені задньої її поверхні з крововиливами темно-червоного кольору довкола ушкодження; Вищеперераховані тілесні ушкодження виникли не менше ніж одноразової травмуючої дії колюче-ріжучого предмету типу «клинка ножа» що мав обухів край, вістря та лезо з середнім ступенем гостроти заточки з обох сторін, тобто, є колото-різаним пораненням, про що свідчать лінійна форма нашкірних ран, рівні, неосаднені краї, відсутність міжтканинних перетинок, наявність раневих каналів, переважання довжини раневих каналів над подовжниками нашкірних ран з одним П-подібним кутом та іншим гострокутним кутом і, за ознакою «небезпека для життя», відносяться до тяжких тілесних ушкоджень та перебувають в безпосередньому причинному зв`язку з фактом настання смерті.

1.2 рана №2 розташована на задній поверхні грудної клітки зліва по при хребтовій лінії, на рівні 2-го міжребір`я; рана №3 розташована на задній поверхні грудної клітки зліва по лопатковій лінії на рівні 1-2-го міжребір`я; рана №6 розташована на передній поверхні в верхній третині лівого передпліччя; з ушкодженням плечопроменевого м`яза та ліктьового м`яза розгинача зап`ястка. Тілесні ушкодження, зазначені в пункті 1.2 виникли відносно незадовго до моменту настання смерті, від не менш як 2-х разової колюче-ріжучої дії травмуючого знаряддя типу «ніж», який мав гостре вістря, обушків край та лезо, тобто є колото-різаними пораненнями, про що свідчать лінійна форма нашкірних ран, рівні, неосаднені краї, відсутність міжтканинних перетинок, з одним П-подібним кутом та іншим гострокутним кутом, кожне окремо стосовно до живих осіб можуть бути віднесені до легких тілесних ушкоджень, які зазвичай призводять до короткочасного розладу здоров`я та в прямому причинному зв`язку з фактом настання смерті не перебувають.

1.3 рана №4 розташована на дельтоподібній ділянці зліва; рана №5 розташована на лівій щічній ділянці в проекції кута нижньої щелепи; рана №7 розташована тильній поверхні лівої китиці в проекції 2-5-го пальця; рана №8 на тильній поверхні лівої китиці, в проекції 2-го пальця. Тілесні ушкодження, вказані в пункті 1.3 виникли незадовго до моменту настання смерті від не менш як 3-х разової дії травмуючого знаряддя, з наявністю гострої ріжучої кромки, тобто є різаною, про що свідчать лінійна форма ушкодження, рівні, неосаднені краї, гострі кінці, відсутність міжтканинних перетинок, переважання довжинника рани над її глибиною, кожне окремо стосовно до живих осіб можуть бути віднесені до легких тілесних ушкоджень, які зазвичай призводять до короткочасного розладу здоров`я та не перебувають в безпосередньому причинному зв`язку з фактом настання смерті.

1.4 синці на лобній ділянці справа; на правій виличній ділянці; садно на лобній ділянці справа; крововилив у м`які тканини голови з боку внутрішньої їх поверхні на лобній ділянці справа. Тілесні ушкодження, вказані в пункті 1.4 виникли відносно незадовго до моменту настання смерті від не менш як 2-х разової дії твердих тупих предметів або при ударах об такі, стосовно до живих осіб можуть бути віднесені до легких тілесних ушкоджень та не перебувають в безпосередньому причинному зв`язку з фактом настання, смерті.

Смерть гр. ОСОБА_12 настала в межах 18:00 - 24:00 год ІНФОРМАЦІЯ_3 від геморагічного шоку, який розвинувся внаслідок масивної внутрішньої кровотечі, яка в свою чергу виникла як ускладнення проникаючого, сліпого, колото-різаного поранення грудної клітки з ушкодженням лівої легені.

При проведені дійсної експертизи не отримано даних які б дозволили визначити точний час, який збіг від моменту отримання ОСОБА_12 всіх виявлених на тілі тілесних ушкоджень до настання його смерті, а саме відсутність даних про темпи геморагічного шоку. Зазвичай за наявності травм, подібних до виявлених у ОСОБА_12 , людина може прожити від кількох хвилин до кількох десятків хвилин.

При судово-токсикологічній експертизі крові від трупа ОСОБА_12 виявлено етиловий спирт в крові в кількості 2,86%, що стосовно до живих осіб, звичайно відповідає важкому сильному сп`янінню.

Згідно судово-імунологічної експертизи кров від трупа ОСОБА_12 належить до групи В з ізогемаглютиніном анти -А (Т. 1 а.с. 239-244);

Висновок експерта № 1834 від 31.12.2024 згідно з яким, експертом «Чернівецького обласного бюро судово-медичної експертизи» відділення судово-медичної імунології проведено експертизу одягу та взуття трупа ОСОБА_12 , відповідно до якого в плямах бурого кольору на джинсових штанах, чоловічій футболці, чоловічих спортивних штанах, 2-ох чоловічих кофтах світло-коричневого кольору, кофті темно-синього кольору, чоловічих трусах, парі черевик, куртці знайдено кров людини та виявлено антиген А, що не виключає походження крові від особи (осіб) з групою крові А, в даному випадку від ОСОБА_12 , ОСОБА_4 або цих двох осіб одночасно (Т.1 а.с.259-264);

Висновок експерта № 226 від 28.02.2025 згідно з яким, експертом «Чернівецького обласного бюро судово-медичної експертизи» відділення судово-медичної імунології проведено експертизу 2-х фрагментів марлі (змивів з рук ОСОБА_12 ) відповідно до в плямах бурого кольору на двох марлевих тампонах знайдено кров людини та виявлено антиген А, що не виключає походження крові від особи (осіб) з групою крові А, в даному випадку від ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , або цих двох осіб одночасно (Т.1 а.с. 267-270);

Протокол проведення слідчого експерименту від 16.11.2024 разом з цифровим носієм інформації для лазерних систем зчитування DVD-R диск, згідно з яким, слідчим СВ Вижницького РВП ГУНП в Чернівецькій області проведено слідчий експеримент за участю свідка ОСОБА_10 , а також двох понятих, за адресою місцезнаходження відділення поліції Путильського РВ УМВС в Чернівецькій області, під час якого ОСОБА_10 відтворив відомі йому обставини подій, які мали місце 13.11.2024.

Як убачається з відеозапису, долученого до протоколу слідчого експерименту від 16.11.2024, ОСОБА_10 пояснив, що 13.11.2024 приблизно о 19:30 год у с. Конятин Вижницького району він вийшов з ларка і побачив, що ОСОБА_12 лежав на спині, а ОСОБА_36 . Вони билися. ОСОБА_10 набіг, зловив ОСОБА_37 ззаду за спину та потягнув на себе, при цьому почувши удар у праву руку, впав на землю, вдарившись головою, від чого знепритомнів. Коли прийшов до себе, нікого навколо не було, чув голоси з ларка, ОСОБА_21 там уже не було. Опісля сів у автомобіль та поїхав (Т. 2 а.с. 17-18);

Висновок експерта № 1841 від 21.12.2024 згідно з яким, експертом «Чернівецького обласного бюро судово-медичної експертизи» Відділення судово-медичної імунології проведено експертизу светра добровільно виданого ОСОБА_32 відповідно до якого на светрі плям, схожих на кров не знайдено ( Т. 2 а.с. 36-38);

Протокол огляду від 31.01.2025 за участю свідка ОСОБА_16 із фототаблицею до нього, з якого вбачається, що слідчий в ОВС-криміналіст СВ ГУП ГУНП у Чернівецькій області за участю свідка ОСОБА_16 в присутності двох понятих, здійснив огляд мобільного телефону ОСОБА_16 марки "iPhone 15" Imel: НОМЕР_1 ; Imel:2 НОМЕР_2 з сім картою мобільного оператора № НОМЕР_3 . При огляді книги дзвінків в історії вхідних/вихідних дзвінків абонента, записаного як " ОСОБА_38 " з номером телефону НОМЕР_4 було зафіксовано вхідний виклик 13.11.2024 до вказаного абонента о 20 год 57 хв з тривалістю розмови 4 хв та о 20 год 54 хв з відмітною "скасований виклик" (Т. 2 а.с. 45-47);

Накладна від 15.11.2024 , згідно якої ОСОБА_39 придбала у ОСОБА_40 товари (труну, хрест, покривало, подушку) вартістю 5500,00 грн ( Т. 2 а.с.48);

Довідка виконавчого комітету Конятинської сільської ради Вижницького району Чернівецької області від 23.12.2024 за № 265, відповідно до якої, під час поховання ОСОБА_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , були внесені кошти ОСОБА_41 у загальному розмірі 4700,00 грн на духовий оркестр та ритуальні послуги ( Т. 2 а.с. 49);

Постанова про визнання та прилучення до кримінального провадження речових доказів від 14.11.2024 (Т. 2 а.с. 50);

Ухвала слідчого судді Вижницького районного суду Чернівецької області від 21.11.2024, відповідно до якої, накладено арешт на тимчасово вилучене майно (речові докази у кримінальному провадженні) (Т. 2 а.с.56-58);

Протокол огляду від 18.03.2025 року, згідно якого слідчий в ОВС-криміналіст відділу СУ ГУНП в Чернівецькій області провів огляд речей та предметів вилучених у ході проведення огляду місця події, відібрання біологічних зразків та експериментальних досліджень у рамках даного кримінального провадження (Т. 2 а.с. 59-63);

Постанова про визнання речовим доказам та передачу його на зберігання від 18.03.2025 (Т. 2 а.с. 64);

Протокол огляду речей від 14.04.2025 з якого вбачається, що слідчий відділу СВ ГУП ГУНП у Чернівецькій області здійснив огляд речей та предметів вилучених у ході проведення огляду місця події та огляду трупа ОСОБА_12 , відібрання біологічних зразків та експериментальних досліджень у рамках даного кримінального провадження (Т. 2 а.с. 68-69);

Постанова про визнання речовим доказом та передачу його на зберігання від 14.04.2025 з якого вбачається, що слідчим відділу СВ ГУП ГУНП у Чернівецькій області вилучені в ході проведення досудового розслідування речі та предмети визнано речовими доказами (Т. 2 а.с.70-71);

Протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 14.11.2024 року разом із цифровим носієм інформації для лазерних систем зчитування - DVD-R дисками, відповідно до якого слідчим СВ Вижницького РВП ГУНП в Чернівецькій області за участю понятих із застосуванням технічних засобів фіксації, в порядку ст. 208 КПК України, 14.11.2024 о 22:30 год в приміщенні Конятинської сільської ради затримано підозрюваного у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України ОСОБА_4 . Під час обшуку затриманого ОСОБА_4 виявлено та вилучено особисті речі, зокрема: мобільний телефон марки «iPhone XR», куртку чорного кольору, светр білого кольору, штани джинсові синього кольору, пару взуття чорного кольору (Т. 2 а.с. 75-78);

Висновок експерта № 1842 від 31.12.2024 згідно з яким, експертом «Чернівецького обласного бюро судово-медичної експертизи» відділення судово-медичної імунології проведено експертизу одягу та взуття підозрюваного ОСОБА_4 відповідно до якого, в плямі бурого кольору на джинсових штанах (об`єкт №1) знайдено кров людини та виявлено антиген А, шо не виключає походження крові від особи (осіб) з групою крові А, в даному випадку від ОСОБА_42 , ОСОБА_4 або цих двох осіб одночасно. На светрі, парі чоловічих туфель, дублянці плям, схожих на кров не знайдено (Т. 2 а.с. 82-85);

Висновок експерта № СЕ-19/126-25/2467-БД від 17.03.2025 згідно з яким, експертом Чернівецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру проведено судову молекулярно-генетичну експертизу, відповідно до якого встановлено, що у наданій на дослідження вирізці з лівої штанини джинсів (об?єкт №1) виявлено поодинокі клітини з ядрами. Встановлено генетичні ознаки крові (згідно судової імунологічної експертизи № 1842 від 31.12.2024) та клітин, виявлених у вирізці з лівої штанини джинсів (об`єкт № 1), які є змішаними, містять генетичні ознаки більш, ніж двох осіб та для подальшої ідентифікації непридатні (Т. 2 а.с. 88-99);

Висновок експерта № СЕ-19/126-24/14550-КТ від 12.12.2024 згідно з яким, експертом Чернівецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру проведено судову комп`ютерно-технічну експертизу, відповідно до якого встановлено, що в доступній внутрішній пам`яті наданого на дослідження мобільного телефону iPhone Xr серійний № НОМЕР_11 міститься історія телефонних дзвінків та SMS повідомлень за період часу з 13.11.2024 по 14.11.2024, як серед явних так і серед видалених. У внутрішній пам`яті SIM-карти оператора «KYIVSTAR» « НОМЕР_5 » мобільного телефону iPhone Xr історії дзвінків та SMS повідомлень за період часу з 13.11.2024 по 14.11.2024 - не виявлено.

Історію зі змістом спілкування в додатках «Viber», «WhatsApp», за період часу з 13.11.2024 по 14.11.2024 наведено у файлі звіту "14-КТ.pdf", що міститься на оптичному диску для лазерних систем зчитування (додаток 2 до висновку експерта). У доступній внутрішній пам`яті наданого на дослідження мобільного телефону історії зі змістом спілкування в додатках «Facebook», «Telegram» за період часу з 13.11.2024 по 14.11.2024 - не виявлено ( Т. 2 а.с.104-110);

Ухвала слідчого судді Вижницького районного суду Чернівецької області від 16.11.2024, згідно якої відносно підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів, по 14.01.2025 включно (Т. 2 а.с. 123-125);

Ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівці від 10.01.2025, згідно якої ОСОБА_4 продовжено строк тримання під вартою до 15.02.2025, без визначення розміру застави (Т. 2 а.с.130-131);

Ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12.02.2025 згідно якої ОСОБА_4 продовжено строк тримання під вартою до 11.04.2025, без визначення розміру застави, в межах строку досудового розслідування (Т. 2 а.с.136-137);

Ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівці від 07.04.2025 згідно якої ОСОБА_4 продовжено строк тримання під до 15.05.2025, без визначення розміру застави (Т. 2 а.с.142-143);

Висновок експерта №186 від 16.12.2024 згідно з яким, експертом ДСУ «Чернівецького обласного бюро судово-медичної експертизи» проведено судово-медичну експертизу, відповідно до якого, при судово-медичній експертизі вмісту зрізів нігтьових пластин з кистей обох рук підозрюваного ОСОБА_4 знайдено нетравматичного походження епітеліальні клітини, які не підлягають статево-специфічній диференціації через відсутність в клітинах ядер. Враховуючи отримані результати, дослідження по встановленню групової належності знайдених клітин не проводили через недоцільність. Кров в даних об`єктах дослідження не виявлена ( Т. 2 а.с. 150-151);

Висновок експерта №166 від 13.12.2024 згідно з яким, експертом ДСУ «Чернівецького обласного бюро судово-медичної експертизи» проведено судово-медичну експертизу ОСОБА_4 , за підсумками якого убачається, що при проведенні судово-медичної експертизи ОСОБА_4 було виявлено наступні тілесні ушкодження: забійна рана на лобній ділянці зліва. Виявлене на тілі ОСОБА_4 тілесне ушкодження виникло не менш ніж від одноразової травмуючої дії твердого тупого предмету, або при співударянні з таким, можливо в термін 13.11.2024 року і відноситься до легких тілесних ушкоджень, що призвело до короткочасного розладу здоров`я. Малоймовірним є виникнення такого тілесного ушкодження у результаті падіння з положення власного зросту навстоячки з подальшим співударянням із твердою поверхнею чи із виступаючими над її рівнем твердими тупими предметами, як з прискоренням так і без такого (Т. 2 а.с. 157-158);

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №294 від 17.12.2024 року, згідно з яким, експертом ДУ «Інститут судової психіатрії МОЗ України» проведено судово-психіатричну експертизу ОСОБА_4 , відповідно до якого, ОСОБА_4 на час проведення експертизи ознак психічного захворювання не виявляє, може усвідомлювати свої дії та керувати ними. Посилання підекспертного на те, що він не пам`ятає деталі подій, а саме момент нанесення тілесних ушкоджень, не пов`язане з будь-яким психічним розладом. На період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, ОСОБА_4 ознак хронічного психічного захворювання, недоумства та ознак тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності також не виявляв, за своїм психічним станом він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Як не психічно хворий, на час проведення експертизи ОСОБА_4 застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. Питання осудності ОСОБА_4 виходить за межі компетенції судово-психіатричної експертизи (Т.2 а.с.163-165).

Відповідно до витягу з інформаційного порталу національної поліції ВП №1 (с-ще Путила) Вижницького РВП ГУНП в Чернівецькій області щодо особи ОСОБА_12 вбачається, що останній потягом 2023-2024 років неодноразово був притягнутий до адміністративної відповідальності.

Надані докази стороною захисту.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 надав показання, що 09.03.2022 добровільно вступив до лав Збройних Сил України, де перебував 2,7 місяців, зокрема у зоні бойових дій. Під час служби у ЗСУ отримав ряд нагород та грамот. Під час проходження військової служби отримав поранення та контузії, наслідки яких даються взнаки. 01.10.2024 року звільнився з військової служби з підстав догляду за дружиною інвалідом ІІ групи.

Після звільнення з лав ЗСУ вирішили з дружиною відкрити власну справи, та взявши в с. Конятин в оренду приміщення, розпочав там займатися шиномонтажем та відкрив магазин. Підприємницьку діяльність не встиг зареєструвати у зв`язку із даним подіями.

13.11.2024 року після обіду до нього у орендоване приміщення прийшла дружина допомогти із замовленням приготування шашлику на виніс, а він працював на шиномонтажі. Близько 17:00 год до нього зателефонував ОСОБА_43 з пропозицією зустрітися та відзначити народження сина останнього, та приїхавши через деякий час, на територіїї біля мангалу з ОСОБА_44 смажили шашлики та розпивати спиртне. Сам ОСОБА_4 не вживав алкоголь, бо мав доставити автомобілем на замовлення шашлик та і ще мав роботу на шиномонтажі. У той час, близько 19 год, він побачив неподалік ОСОБА_45 та ОСОБА_12 , які, судячи з їхньої розмови, перебували у нетверезому стані. Останній підійшов до мангалу, де смажилося м`ясо, з проханням налити спиртного. Через непристойну поведінку ОСОБА_21 , який вживаючи нецензурну лексику, ображав присутніх, його неодноразово попросили покинути територію. Після кількаразового пригощання спиртним, ОСОБА_21 спочатку влаштував конфлікт і ОСОБА_46 , після чого, будучи у агресивному стані - з ОСОБА_14 , вимагаючи при цьому ще наливати йому спиртного, при цьому неодноразово звинувачуючи ОСОБА_25 у тому, що він «не воював, дизертир, боягуз, сикун». Прибитко, як господар закладу, вкотре запропонував ОСОБА_21 піти від них, на що той знову принижував його, вдаючись до образ на тему війни, зазначаючи також, що ОСОБА_14 не служив, при тому ОСОБА_47 намагався забрати ОСОБА_21 , однак останній, будучи в агресивному стані, не зупинявся з лайкою та приниженнями, крім того висловився, що: «Його син воює, а ви, « ОСОБА_48 », в селі ховаєтеся». Прибитко вкотре просив ОСОБА_21 піти від них, на що ОСОБА_21 реагував ще агресивніше та ближче підійшовши до Прибитка, продовжував на підвищеному тоні говоритив: «Ти сикун, боягуз, сепаратист!» Таких образ від ОСОБА_21 протягом часу, що він знаходився біля їхньої компанії, пролунало більше десяти разів. Зазначив, що у той момент зі злості у нього пересохло в горлі і було відчуття, ніби сильного удару по голові, руки почали труситися, а через деякий час він прийшов до себе від крику дружини: « ОСОБА_49 , як сидів на землі, з брови капала кров, а ОСОБА_21 встав із землі та побіг у сторону сільської ради, яка знаходиться протилежно від того місця, де знайшли тіло останнього, після того поїхав ОСОБА_50 . Вказав, що від сильного головного болю та нудоти одразу не зрозумів де знаходиться, дружина принесла води, а він сів на лавку під приміщенням магазину, після чого, дружина закрила магазин і вони поїхали до тещі, яка живе неподалік, де він від сильної утоми ліг спати. На наступний день зранку прийшов до магазину, біля мангалу були порожні тарілки, на землі лежала пляшка від віскі, стакан та ніж на відстані чотирьох метрів від мангалу, він все позбирав та відніс до мийки у приміщення. Після того зателефонувала мати та повідомила, що із розмови з дружиною ОСОБА_21 дізналася про те, що останній не ночував вдома і попросила допомогти з його пошуками. Він автомобілем поїхав до ОСОБА_27 додому, де той вказав, що ОСОБА_21 не бачив після вчорашнього. Повернувшись до магазину, побачив шерифа ОСОБА_51 та розповів про конфлікт між ним та ОСОБА_21 напередодні ввечері, розумів, що міг ударити ОСОБА_21 , не розрахувавши силу. Близько 20:00 год 14.11.2025 поліцейські знайшли тіло ОСОБА_21 , біля 22:00 год йому оголосили підозру. Зазначив, що раніше не знав ОСОБА_21 , будь-яких конфліктів із ним не мав.

Просив вибачення у потерпілих. Вказав, що його родина понесла витрати на поховання потерпілого ОСОБА_12 у розмірі 10200,00 грн, а також пропонували сім`ї потерпілого взяти на себе витрати з установлення надгробного пам`ятника, однак такі не розглядали дану пропозицію.

З інформації наявної на флеш-носію марки «ТЕАМ С141 8 GB» убачається відеоматеріал телеканалу «1+1» на телемарафоні "Єдині новини" з трансляцією відеорепортажу про офіцера Путильської громади ВП №1 (с-ще Путила) Вижницького РВП ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_52 . З даного репортажу, під назвою «Для кривдників- громадські роботи. Як офіцер громади зупиняє домашнє насилля і конфлікти в селах», вбачається надання інтерв`ю офіцером ОСОБА_53 щодо проблем громади з приводу вчинення домашнього насильства кривдниками, при цьому останній відвідав сім?ю ОСОБА_12 на предмет вчинення останнім домашнього насильства у сім`ї (т. 3 а.с. 151);

Свідок ОСОБА_54 у судовому засіданні надав показання, що працює поліцейським офіцером Путильської громади ВП №1 (с-ще Путила) Вижницького РВП ГУНП в Чернівецькій області, здійснює превентивні заходи у громаді стосовно осіб, які перебувають на наркологічних обліках в органах Національної поліції. ОСОБА_12 перебував на обліку, як домашній кривдник, неодноразово виїжджав на виклик до нього додому за заявою дружини про вчинення щодо неї останнім домашнього насильства.

Висновок експерта № СЕ-19/126-25/4864-ПС від 19.05.2025, проведений на підставі постанови слідчого відділу СУ ГУНП в Чернівецькій області за клопотання сторони захисту, згідно з яким, експертом Чернівецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України проведено судово-психологічну експертизу, за висновками якого підозрюваний ОСОБА_4 в момент вчинення протиправних дій перебував в емоційному стані гніву, що суттєво вплинув на його свідомість і поведінку. Підозрюваний ОСОБА_4 на момент скоєння протиправних дій ймовірно перебував у психічному стані стресу та фрустрації, який міг суттєво звузити можливість повною мірою усвідомлювати характер власних дій та керувати ними. В момент вчинення інкримінованого йому злочину ОСОБА_4 у стані фізіологічного афекту не перебував (Т.3 а.с.107-120).

У судовому засіданні експерт ОСОБА_55 , яка працює головним експертом у Чернівецькому науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі за експертною спеціальністю - психологічні дослідження, стаж експертної роботи з 2023 року, підтримала вказаний висновок. Надала показання, що при проведенні судово-психологічної експертизи використовувала Методику дослідження психологічних проявів емоційних станів. Під час проведення експертизи ОСОБА_4 повідомляв, що являється учасником бойових дій і під час несення служби отримав чотири контузії, вказане враховано під час проведення експертизи та зазначено у висновку. Вказала, що психічний стан досліджується фахівцем, який має медичну освіту, а психологія досліджує психічно здорових особистостей. Стрімка та бурхлива емоційна реакція вибухового характеру - це афект, емоційний стан - це тривале переживання. Фізіологічний афект має три стадії розвитку: доафектна - суб?єктивна несподіваність психотравмувального впливу, суб?єктивна несподіваність афектного вибуху; афективно вибухова - вибуховий характер емоційної реакції, часткове звуження свідомості, неповне сприйняття, розлад контролю дій, зниження здатності до прогнозування дій; постафективна - психічне і фізичне виснаження, додаткова ознака дезорганізація психічної діяльності. Згідно цих трьох фаз, які є обов?язковими, експерами було встановлено відсутність у ОСОБА_4 фізіологічного афекту.

Щодо п. 2 висновку, згідно якого ОСОБА_4 ймовірно перебував у психічному стані стресу та фрустрації, який міг суттєво звузити можливість повною мірою усвідомлювати характер власних дій та керувати ними, зазначила, що вказаний висновок був зроблений на підставі аналізу матеріалів справи, бесіди з ОСОБА_4 та психодіагностичного тестування.

Щодо п. 1 висновку, зазначила, що гнів є базовою емоцією людини. Фрустрація - це стан зростаючого емоційного больового напруження, що виникає в конфліктних ситуаціях, які перешкоджають досягненню мети. Тобто якщо є перешкода у задоволенні провідних (значущих) потреб особи у неї виникає фрустрація. У досліджуваної особи ОСОБА_4 на його свідомість мав вплив не стан афекту, а стан гніву, який є достатньою підставою для визначення стану сильного душевного хвилювання.

Перебування підозрюваного в емоційному стані гніву на час вчинення інкримінованих дій суттєво вплинуло на його свідомість і поведінку, що з урахуванням мотивів та індивідуальних особливостей підекспертного може бути психологічною підставою для визначення стану сильного душевного хвилювання.

У судовому засіданні експерт ОСОБА_56 , яка працює судово-медичним експертом у Чернівецькому науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі за спеціальністю - судова психіатрія, стаж експертної роботи 27 років, підтримала вказаний висновок. Надала показання, що наслідки контузії ОСОБА_4 виставлені у діагнозах лікарів під час проходження лікування, такі на його психічний стан не вплинули. Зазначила, що не існує паралелі між отриманням вибухової/черепно-мозкової травми, як обов?язковою ознакою зміни психічного стану людини. Під час проведення судово-психіатричної експертизи наслідків контузії, які б вплинули на психічний стан ОСОБА_4 , не встановлено.

Висновок судово-психіатричного експерта № 104 від 10.12.2025 проведений на підставі ухвали суду у даному кримінальному провадженні за клопотання сторони захисту, згідно з яким, експертами Львівської філії судових експертиз ДУ «Інститут судової психіатрії МОЗ України» проведено комплексну судову психолого-психіатричну експертизу, з якого убачається, що за висновком комісії експертів-психіатрів: ОСОБА_4 на даний час тяжким психічним розладом не страждає, може усвідомлювати свої дії та керувати ними; у період інкримінованих йому дій тяжким психічним розладом хронічного або тимчасового характеру не страждав, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними; застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

За висновком експерта-психолога судового, встановлено, що:

1. Індивідуально-психологічні особливості, які властиві для ОСОБА_4 : дружелюбність, доброзичливість, соціальна та міжособистісна адаптація, високий рівень громадянського обов`язку, задоволення базових потреб, за темпераментом - сангвінік, не конфліктність, психологічна норма відчуття справедливості, безпека стосунків, комфортність.

2., 3., 4.5. Індивідуально-психологічних особливостей, які могли мати суттєвий вплив на характер інкримінованих дій; які могли мати суттєвий вплив на його поведінку під час інкримінованих дій; які могли перебувати у прямому зв`язку з інкримінованими діями у ОСОБА_4 не встановлено.

6.7.8. ОСОБА_4 в період інкримінованих дій знаходився в стані вираженого емоційного напруження, який суттєво обмежив його можливість усвідомлювати значення своїх дій, керувати ними та передбачати наслідки власної поведінки. Цей стан виник, як гостра емоційна реакція внаслідок психотравмувальної ситуації (Т. 4 а.с. 126-133).

У судовому засіданні експерт ОСОБА_57 , яка працює експертом-психологом судовим у Львівській філії судових експертиз ДУ «Інститут судової психіатрії МОЗ України» за спеціальністю судово-психологічна експертиза, стаж експертної роботи 25 років, підтвердила експертний висновок №104 від 10.12.2025 зазначивши, що такий підписаний всіма експертами одностайно. Даючи роз`яснення в межах своєї компетенції, пояснила, що при складанні даного висновку враховано матеріали справи в цілому, експертами безпосередньо неодноразово проводилися клінічні бесіди із ОСОБА_4 , використовувалася батарея психологічних тестів та методик для з`ясування емоційного стану підекспертного на час інкримінованих йому дій. Вказала, що в період інкримінованих дій ОСОБА_4 знаходився в стані вираженого емоційного напруження, що може бути психологічною підставою для юридичного трактування стану сильного душевного хвилювання

Зазначила, що ОСОБА_14 не був ініціатором даного конфлікту і такі образливі слова, які казав йому ОСОБА_21 запустили ситуацію, коли саме ОСОБА_21 вчиняв психологічний тиск на Прибитка, що супроводжувався викриками "ти сикун, боягуз, боїшся воювати". Зазначила експерт, що для людини, яка перебувала особливо в зоні активних бойових дій, такі слова стали нищівними, створили емоційну напругу, яка на тлі призвела до згорнутої вибухової реакції, це виключно емоційна реакція. Питання тривалості накопичення емоційного напруження клінікою не передбачено, це може бути 1 секунда чи хвилина, однак у даному випадку тривалість була фрустраційною, що являє собою певний період часу. Для визначення стану сильного душевного хвилювання необхідний механізм трьохфазної динаміки, що було встановлено у ОСОБА_4 на час вчинення інкримінованих дій. Таке дослідження проводилося без втручання людського фактора за допомогою програмного забезпечення, згідно методик МОЗ, і якщо б однієї із таких фаз не було, то встановити стан, зокрема вираженого емоційного напруження - неможливо. Аналізуючи матеріали справи, особливо в частині показань свідків події, є очевидним, що сам конфлікт був спровокований самим потерпілим ОСОБА_58 , який вживав алкоголь та вчиняв психологічний тиск на ОСОБА_4 , що супроводжувався викриками: «Ти сикун», «боягуз», «боїшся воювати» і т.п. Для військовослужбовця, який добровільно з перших днів війни пішов захищати Україну від військового повномасштабного вторгнення рф, таке незаслужене приниження честі та гідності учасника бойових дій, стали «нищівними» та створили фрустраційну напругу, яка на тлі безпосередньої фінальної образи призвела до вибухової, неконтрольованої імпульсивної реакції у формі фізичної агресії. Отже, протиправна дія була вчинена на тлі тривалого психотравмувального впливу і стала імпульсивною, афективною реакцією (емоційним вибухом) на фінальну, безпосередню образу з боку потерпілого, що відповідає типовому механізму розрядки напруги у особистостей в умовах приниження гідності та честі (особливо у військових, які брали участь в зоні бойових дій). Це підтверджує, що дії були здійснені на піку психологічного зриву, а не з холодним розрахунком. Ключовим психологічним фоном, що передував події, були тривалі фруструючі та стресові обставини, які на момент конфлікту призвели до гострого емоційного реагування та збудження, а також фрагментарністю відновлення події, а саме інкримінованих дій, за наданими на експертизу матеріалами справи. Підсумовуючи вищенаведене, зазначила, що на момент інкримінованих дій, ОСОБА_4 перебував у стані вираженого емоційного напруження, який перебігав по механізму трьохфазної динаміки, а саме, перша фаза - тривале накопичення емоційної напруги (на протязі певного часу відбувалось загострення конфлікту з потерпілим, що виразилося у публічному та особистому приниженні (крики, образи, звинувачення)), друга - афективна реакція з агресивними діями (фізична агресія виникла, як гостра афективна реакція (емоційний вибух), що була розрядкою накопиченої психоемоційної напруги у відповідь на фінальні дії з боку потерпілого) та третя фаза - астенізація (дезорієнтованість, мовчазність, відсутність реакції на звернення та часткові провали пам`яті). Такий емоційний стан суттєво вплинув на свідомість та поведінку ОСОБА_4 в момент інкримінованих дій.

На уточнююче запитання прокурора щодо розуміння фрази "суттєво обмежив його можливість», ствердно відповіла, що слово «суттєво» у даному випадку означає «однозначно». Щодо виникнення у ОСОБА_4 такого стану, як гостра емоційна реакція внаслідок психотравмувальної ситуації, зазначила, що оскільки всі дії оцінені в сукупності та відбувалися, як ланцюгова реакція трьохфазного механізму динаміки перебігу емоційного напруження, часткові провали пам`яті (астенізація) зазвичай є кінцевим результатом, підтвердженням чого служить сильне емоційне виснаження підекспертного, який після емоційного вибуху, приїхавши додому, одразу ліг спати, оскільки перебував у стані надзвичайного виснаження. Часовий відрізок накопичення емоційного стану в кожної людини є індивідуальним і залежить від ситуації інкримінованих дій та відсутній при клінічній картині встановлення такого стану людини. Відповідно до механізму трьохфазної динаміки перебігу емоційного стану обвинувачений ОСОБА_4 не перебував у стані кумулятивного ефекту, а перебував у стані вираженого емоційного напруження, що являється самостійною підставою для визначення стану сильного душевного хвилювання. Кількість та локалізація нанесених ударів потерпілому свідчить на підтвердження неусвідомленої, імпульсивної та неконтрольованої дії ОСОБА_4 , як другої фази перебігу трьохфазної динаміки, афективної реакції з агресивними діями, що була розрядкою накопиченої психоемоційної напруги у відповідь на дії з боку потерпілого на момент інкримінованих дій.

Також вказала, що перед початком проведення експертизи установочно перевірено психологічні механізми захисту від симуляції зі сторони ОСОБА_4 за даними яких встановлено відсутність симуляції останнім.

Оцінка наданих сторонами доказів.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, адже ні підозра, ні обвинувачення не можуть відповідно до ч. 3 ст. 17 КПК України ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а сукупність зібраних доказів, суд оцінює з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Дослідивши у судовому засіданні надані стороною обвинувачення та захисту докази, суд дійшов висновку про те, що надані докази є належними, оскільки прямо та непрямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та спроможність на їх підставі вирішувати питання щодо обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність та можливість чи неможливість використання інших доказів.

Надані сторонами докази також є допустимим, оскільки жодна зі стороні не просила визнати певні докази не допустимими. Між тим, оцінку певним доказам з точки зору достовірності та достатності, суд буде надавати надалі, при перевірці та співставленні доказів, що надані сторонами.

Інші документи, які надані стороною обвинувачення (бо захист інших матеріалів окрім показань обвинуваченого не надавав) не є доказами, бо хоча матеріали досудового розслідування складаються здебільшого з документів, але не всі вони є доказами. Зокрема, вони складаються з процесуальних рішень, які прийняті слідчим та прокурором під час досудового розслідування, супровідних листів тощо. Тому вони є іншими документами, які надають певні статуси чи визначають певні процедури, а також містять відомості щодо особистості певних учасників кримінального провадження.

А отже, лише ті документи, які відповідають вимогам статей 84, 99 КПК України можуть бути оцінені судом в порядку, визначеному статтею 94 КПК України, а отже можуть бути визнані недопустимими в порядку статей 86, 87 КПК України, і тому суд їх не оцінював відповідно до положень ст. 94 КПК України.

З цих підстав суд не наводив у вироку документи, які надані стороною обвинувачення, тим більше оскільки сторона захисту не просила надати оцінку прийнятим під час досудового розслідування рішенням слідчого та прокурора, як і певним іншим процесуальним діям.

Тут також варто урахувати, що сторона захисту має право подавати скарги на рішення слідчого та прокурора під час судового провадження, які не мала права оскаржити під час досудового розслідування, а також заперечення на ухвали слідчих суддів. При цьому, процесуальний закон визначив для цього певну стадію кримінального провадження - підготовче судове провадження.

Але, як видно з матеріалів судового провадження, під час підготовчого судового провадження питання залучення до матеріалів судового провадження будь-яких скарг та заперечень - судом не вирішувалось, бо такі скарги та заперечення стороною захисту - не подавались.

Висновки суду щодо доведеності винуватості у пред`явленому обвинуваченні.

При вирішенні питання доведеності винуватості ОСОБА_4 поза розумним сумнівом, суд відповідно до ст. 17 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» ураховує правові позиції Верховного Суду, викладені справі № 712/13361/15 (провадження № 51-1604км18, ЄДРСРУ № 74777387), а також в справі № 688/788/15-к (провадження № 51-597км17, ЄДРСРУ № 75286445). 1

Зокрема, рішення суду має відповідати стандарту доведення винуватості - поза розумним сумнівом, який означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

При цьому, поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішення має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер умислу.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Висновки суду на підставі оцінки доказів.

Як установлено в судовому засіданні, з урахуванням наданих стороною обвинувачення доказів, які зібрані під час досудового розслідування та під час судового розгляду (показання потерпілих, свідків обвинувачення, документи, висновки експерта, речові докази), як і надані стороною захисту (показання обвинуваченого, свідка, документи, висновки експертів), доводять беззаперечно (поза розумним сумнівом), що 13.11.2024 після 17:30 год ОСОБА_4 , перебуваючи на прилеглій території орендованого ним приміщення шиномонтажу та магазину в АДРЕСА_1 , займався приготуванням м`яса на вулиці, де були також ОСОБА_10 і ОСОБА_11 та святкували народження сина останнього. У цей час до них підійшов ОСОБА_12 з проханням пригостити спиртним. В ході розмови ОСОБА_12 неодноразово наносив образи присутнім, зокрема ОСОБА_4 , який незадовго до цього був звільнений з лав ЗСУ, на чутливу для нього тему війни, обвинувачуючи останнього у боягузстві та дизертирстві. Неодноразово сказані образливі слова ОСОБА_12 "ти сикун, боягуз, не воював», які були спрямовані на приниження честі і гідності ОСОБА_4 , спровокували і викликали у останнього тривале емоційне напруження, оскільки на протязі певного часу відбувалося загострення конфлікту з потерпілим, що виразилося у публічному та особистому приниженні (крики, образи, звинувачення) - обурення таким фактом приниження його честі на гідності з боку ОСОБА_12 , які призвели до того, що ОСОБА_4 раптово частково втратив контроль над своїми діяннями, оскільки такі емоції суттєво вплинули на його свідомість (обмежували здатність усвідомлювати значення своїх дій) та поведінку (обмежували здатність керувати своїми діями), і водночас, стали визначним мотивом, що породило в ньому прагнення миттєво спричинити шкоду потерпілому ОСОБА_12 .

З цією метою ОСОБА_4 , перебуваючи в стані сильного душевного хвилювання, що було зумовлене таким, що принижує його честь і гідність, як колишнього військовослужбовця ЗСУ поводженням з боку потерпілого ОСОБА_12 , 14.11.2024 близько 19:30 год, перебуваючи на прилеглій території орендованого ним приміщення шиномонтажу та магазину в АДРЕСА_1 , умисно, з метою заподіяння смерті потерпілому ОСОБА_12 , використовуючи ніж побутового призначення з гострим вістям, клинком ножа наніс удар ОСОБА_12 у задню частину грудної клітки зліва, чим спричинив останньому колото-різане пораненням з ушкодженням м`язів на рівні 8-го підребір`я, ушкодження пристінкової плеври, вісцеральної плеври та тканини нижньої долі лівої легені задньої її поверхні, а також не менше п`яти ударів у задню та передню поверхні грудної клітки зліва, у верхню третину лівого передпліччя, дельтоподібну ділянку зліва, ліву щіщну ділянку нижньої щелепи, ліву китицю, після чого ОСОБА_59 покинув дану територію. Смерть ОСОБА_12 настала в межах до 24 год ІНФОРМАЦІЯ_3 від геморагічного шоку, який розвинувся внаслідок масивної внутрішньої кровотечі яка виникла, як ускладнення проникаючого, сліпого, колото-різаного поранення грудної клітки з ушкодженням лівої легені.

Ці обставини не лише встановлені на підставі зібраних доказів, але не оспорювались як стороною захисту так і обвинувачення.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_4 було кваліфіковано за ч. 1 ст. 115 КК України як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Предметом дослідження з точки зору наданих доказів, є позиції сторін, а саме сторони обвинувачення: обвинувачений ОСОБА_4 мав прямий умисел на вбивство (заподіяння смерті іншій людині та заподіяв його), і сторони захисту: обвинувачений вчинив заподіяв смерть потерпілого у стані сильного душевного хвилювання, що було зумовлене поводженням потерпілого, що принижує честь і гідність обвинуваченого.

У цьому кримінальному провадженні основними (безпосередніми) доказами є показання осіб, які бачили, могли бачити чи отримали інформацію щодо подій з інших джерел, а саме: обвинувачений, потерпілі, а також свідки.

Під час судового розгляду кримінального провадження встановлено, що свідок ОСОБА_16 не була очевидцем подій, її показання стосувалися щодо знаходження обвинуваченого на території орендованого приміщення, а також його поведінки по приїду до неї дому після конфлікту.

Свідок ОСОБА_11 підтвердив події, які передували конфлікту між обвинуваченим та потерпілим ОСОБА_60 , зокрема словесний конфлікт між ним та потерпілим через неодноразові просьби налити спиртного та підтвердив образи з боку останнього на його адресу з приводу імені новонародженого сина, а на адресу ОСОБА_4 - з приводу того, що останній не воював, дизертир, утік з війни, а його син воює. Очевидцем фізичного конфлікту між обвинуваченим та потерпілим не був.

Такі показання свідків є логічними, послідовним, такими, що узгоджуються між собою та іншими здобутими доказами у справі та у повній мірі відображають дійсні обставини справи.

Потерпілим ОСОБА_6 і ОСОБА_13 взагалі невідомі обставини подій, які мали місце 13.11.2024, як і не відомі причини конфлікту, бо потерпілий ОСОБА_12 пішов з дому в обідню пору 13.11.20224 та не повернувся, а про заподіяння йому смерті їм відомо з чужих слів. На місце події потерпілий ОСОБА_13 прибув уже 14.11.2024 після того, як там знаходилися працівники поліції та проводили слідчо-розшукові дії. Потерпіла ОСОБА_6 не одразу розпочала пошуки чоловіка, тільки на другий день після дзвінків рідних обвинуваченого, на місце, де знайшли чоловіка не їхала, бачила його тіло уже вдома 14.11.2024.

Варто також урахувати, що обвинувачений ОСОБА_4 не заперечував в цілому обставин подій, що описані в обвинувальному акті, але заперечував кваліфікацію та деякі обставини, які викладені в обвинуваченні.

Як вбачається із показань обвинуваченого та свідків - очевидців початку конфлікту, 13.11.2024 у вечірній час під час перебування на прилеглій території орендованого ОСОБА_4 магазину та шиномонтажу, де перебували ОСОБА_4 ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_61 , яка періодично виходила з магазину, відзначали народження сина ОСОБА_11 , у той час ОСОБА_4 смажив шашлик. Неподалік від них знаходився ОСОБА_27 та ОСОБА_21 , останній зайшов на територію орендованого ОСОБА_14 майна з проханням налити йому спиртного. Після кількаразового пригощання спиртним, ОСОБА_21 спочатку влаштував конфлікт і ОСОБА_46 після чого, будучи у агресивному стані - з ОСОБА_14 , вимагаючи при цьому ще спиртного, та неодноразово звинувачуючи ОСОБА_25 у тому, що він «не воював, дизертир, боягуз, сикун». Вказані образливі слова на підвищеному тоні у присутності інших людей призвели ОСОБА_4 до такого емоційного стану (у горлі пересохло, ніби відчув удар по голові) та емоційного вибуху, який значною мірою знижував його здатність усвідомлювати свої дії та керувати ними, за наслідками якого і відбулося заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, що у подальшому через деякий час призвели до смерті ОСОБА_12 . Прийшовши до себе після крику дружини « ОСОБА_62 », він пам`ятає, що сидів на землі, а ОСОБА_21 побіг у сторону сільської ради. Піднявшись, ще посидів на лавці біля магазину та поїхав до будинку батьків дружини, де через емоційне виснаження одразу ліг спати.

Отже, у цілому, як вже наведено судом, надані показання обвинуваченим в більшості збігаються з версією, яка вказані в обвинувальному акті. Однак, за версією сторони обвинувачення - ОСОБА_4 бажав вбити ОСОБА_12 , а з показань обвинуваченого вбачається, що саме потерпілий ОСОБА_12 провокував та ображав обвинуваченого протягом 1,5 год, висловлюючи образливі слова більше десяти разів протягом вказаного часу, чим і викликав таку емоційну реакцію обвинуваченого. Крім того, обвинувачений не знав ОСОБА_12 , як людину, будь яких конфліктів із ним до цього не мав, а відтак будь-яких підстав для наявності умислу, пов`язаного з вбивством, не мав.

Однак, зміст висунутого обвинувачення не містить посилання на передумови конфлікту, який виник між ОСОБА_12 та ОСОБА_4 , що у подальшому переріс у стан сильного емоційного напруження останнього, який суттєво обмежив його можливість усвідомлювати значення своїх дій, керувати ними та передбачати наслідки власної поведінки, ці обставини не знайшли свого відображення в змісті обвинувачення та в кваліфікації дій обвинуваченого органом досудового розслідування.

Слід одразу зауважити, що показання обвинуваченого є доказом, а обставини зазначені в обвинувальному акті - лише версією, яка має бути доведеною поза розумним сумнівом в порядку, передбаченому законом зібраними під час досудового розслідування доказами.

При цьому, показання обвинуваченого є доказом сторони захисту, які не можуть бути відкинуті виключно на тій підставі, що вони спростовуються доказами обвинувачення. Оскільки у цьому випадку однаково правильним є висновок, що докази обвинувачення спростовуються доказами захисту. Отже, якщо суд без достатнього обґрунтування відкидає докази, що свідчать на користь обвинуваченого, це суперечить основоположній вимозі, що сторона обвинувачення має довести висунуте обвинувачення, і одному з фундаментальних принципів кримінального права, а саме in dubio pro reo. З цих підстави, суд ретельно має перевірити та надати оцінку доказам сторін обвинувачення та захисту (постанова Верховного Суду від 12.03.2023 справа № 191/4689/19).

Також варто урахувати, що поняття достовірності КПК України - не містить. Між тим, беручи до уваги сталу судову практику, зокрема Верховного Суду, під достовірністю слід вважати - процесуальну властивість, яка відображає безсумнівність їх змісту, встановлену суб`єктом доказування в ході здійснення перевірки та оцінки доказів, і придатність на її основі використовуватися для встановлення фактів й обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Отже, іншими словами, щодо конкретних обставин цього провадження, - докази, які створені за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для кримінального провадження.

Одночасно з цим, серед наданих стороною обвинувачення доказів є протокол слідчого експерименту, який проведено за участю свідка ОСОБА_10 , який хоча і не містить повну інформацію про обставини події, однак певним чином містить інформацію щодо обставин та подій, які мали місце 13.11.2024 між ОСОБА_4 та ОСОБА_12 . Звісно, за своїм змістом протокол слідчого експерименту не є допитом, однак під час слідчого експерименту особа також повідомляє про певні обставини та демонструє їх.

Тож, ОСОБА_10 під час слідчого експерименту розказав та продемонстрував на місцевості, що бачив момент бійки ОСОБА_63 та ОСОБА_4 13.11.2024, а саме, як останній знаходився зверху на потерпілому, який перебував у положенні лежачи, у свою чергу ОСОБА_10 , побачивши це, намагався зупинити бійку та відтягнути обвинуваченого, однак від удару у праву руку впав на землю, вдарився головою та знепритомнів, та відповідно йому невідомо подальший хід подій.

Слід зауважити, що цей доказ також є доказом сторони обвинувачення, та жодна зі сторін не посилалась на недопустимість чи недостовірність цього доказу з будь-яких підстав.

Таким чином, докази, досліджені у судовому засіданні, зокрема покази потерпілого, свідків, потерпілих, протокол слідчого експерименту від 16.11.2024, протоколи огляду місця події від 14.11.2024, висновки експертів.

Зокрема, з протоколу огляду місця події від 14.11.2024 розпочатого о 20:10 год вбачається, що під час огляду території колишньої бази відпочинку « Парус » у АДРЕСА_2 , на бетонних сходинках, які ведуть до господарської будівлі, виявлено труп ОСОБА_12 з тілесними ушкодженнями у вигляді: рани на задній поверхні грудної поверхні зліва; на задній поверхні грудної клітки по прихребтовій лінії зліва; на задній поверхні грудної клітки зліва; на зовнішній поверхні у верхній третині лівого передпліччя; на внутрішній поверхні у верхній третині лівого передпліччя; на тильній поверхні лівої кисті; на лівій щічній ділянці, а також виявлено плями речовини бурого кольору у вигляді крапель.

З протоколу огляду місця події від 14.11.2024 розпочатого о 22:30 год та фототаблиці до протоколу огляду вбачається, що приміщення магазину, де виявлені сліди крові та вилучено кухонний ніж, межує з територією колишньої бази відпочинку « Парус », де було виявлено труп ОСОБА_12 .

Під час проведення експертизи № 88 від 24.12.2024 було здійснено судово-імунологічне, судово-токсикологічне, судово-цитологічне, судово-гістологічне судово-криміналістичне дослідження трупа ОСОБА_12 . Зокрема, під час проведення експертизи встановлено, що смерть ОСОБА_12 настала в межах 18:00 - 24:00 год 13.11.2024 від геморагічного шоку, який розвинувся внаслідок масивної внутрішньої кровотечі, яка в свою чергу виникла як ускладнення проникаючого, сліпого, колото-різаного поранення грудної клітки з ушкодженням лівої легені.

Такий висновок зроблено на основі таких даних, зокрема виявлених тілесних ушкоджень: рани №1 розташованої на задній поверхні грудної клітки зліва між задньо-підпаховою лінією та лопатковою лінією, на рівні 8-го міжребір`я; наскрізне ушкодження 8-го міжреберного проміжку між задньо-підпаховою лінією та лопатковою лінією в проекції нашкірної рани з крововиливами темно-червоного кольору довкола ушкодження та з утворенням насічки по верхньому краю 8-го ребра; ушкодження пристінкової плеври, з крововиливами темно-червоного кольору довкола; ушкодження вісцеральної плеври та тканини нижньої долі лівої легені задньої її поверхні з крововиливами темно-червоного кольору довкола ушкодження; вищеперераховані тілесні ушкодження виникли не менше ніж одноразової травмуючої дії колюче-ріжучого предмету типу «клинка ножа» що мав обухів край, вістря та лезо з середнім ступенем гостроти заточки з обох сторін, тобто, є колото-різаним пораненням, і за ознакою «небезпека для життя», відносяться до тяжких тілесних ушкоджень та перебувають в безпосередньому причинному зв`язку з фактом настання смерті.

Крім того, на трупі ОСОБА_12 виявлені ушкодження: 6 ран які є колото-різаними та кожне окремо стосовно до живих осіб можуть бути віднесені до легких тілесних ушкоджень, які зазвичай призводять до короткочасного розладу здоров`я та в прямому причинному зв`язку з фактом настання смерті не перебувають. При судово-токсикологічній експертизі крові від трупа ОСОБА_12 виявлено етиловий спирт в крові в кількості 2,86%, що стосовно до живих осіб, звичайно відповідає важкому сильному сп`янінню.

За встановлених обставин, на думку суду, у ОСОБА_4 , при наявності умислу на вбивство ОСОБА_12 , було достатньо часу та можливостей довести свій умисел до кінця, бо будь-які особи чи перешкоди були відсутні значний проміжок часу. Тим більше, ураховуючи показання свідка ОСОБА_16 , а також потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_13 , саме за телефонними дзвінками даного свідка потерпілих повідомили про конфлікт ОСОБА_12 з ОСОБА_4 з метою пошуку останнього та бажанням допомогти.

При цьому, оголошене обвинувачення не містить покликання на те, що під час конфлікту ОСОБА_4 діяв з мотивів помсти, або з іншою метою, унаслідок чого, в останнього виник умисел на заподіяння смерті ОСОБА_12 .

Узагалі, зміст обвинувачення не містить опису будь якого мотиву, за яким ОСОБА_4 спричинив смерть ОСОБА_12 , а лише наводиться єдина підстава - конфлікт на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, хоча як встановлено в судовому засіданні - ОСОБА_4 не мав будь-яких підстав для конфлікту, не провокував його, а навпаки - намагався нівелювати його дії шляхом неодноразової пропозиції ОСОБА_12 покинути місце, де ОСОБА_4 перебував з друзями, та між ними не було неприязних відносин.

Одночасно з цим, суд позбавлений можливостей надати оцінку можливих обставин та самостійно збирати докази на підтвердження цих обставини, бо в такому випадку буде позбавлений статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції по захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» від 09.06.2011 заява № 16347/02).

У судових дебатах прокурор, обґрунтовуючи версію сторони обвинувачення, зазначив, що вважає ознакою наявності умислу ОСОБА_4 на заподіяння смерті ОСОБА_12 кількість нанесених ударів ножем, як і тяжкість тілесних ушкоджень, виявлених у потерпілого, з посиланням на фізичну перевагу обвинуваченого щодо потерпілого та його молодий вік.

Судом враховано твердження прокурора у дебатах щодо відсутності слідів крові на одязі обвинуваченого на момент його затримання з огляду на те, що затримання ОСОБА_4 відбулося 14.11.2024 - на наступний день після вчиненого, а відтак, ОСОБА_14 мав можливість змінити одяг. Однак останній не заперечував даного факту, як і не заперечував факту заподіяння смерті потерпілому за обставин, викладених у обвинувальному акті з урахуванням викладених ним обставин щодо перебування у стані вираженого емоційного напруження.

Між тим, прокурором не було надано будь-якого доказу, який міг спростувати показання та обставини, які надані стороною захисту. При цьому, суд, позбавлений можливості самостійно здійснювати збирання доказів на підтвердження певних обставин, а висунуте обвинувачення, за обставинами, які наведені в обвинувальному акті та є версією стороною обвинувачення, на думку суду, не є неспроможною.

Оцінюючи такі міркування з точку зору впливу на кваліфікацію, зокрема на підтвердження умислу на вбивство, слід урахувати, що умисне вбивство (стаття 115 КК України) з об`єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на життя людини, наслідками у вигляді смерті та причинним зв`язком між зазначеними діяннями та наслідками, а з суб`єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямими умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти смерть особи, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання.

Такі самі ознаки об`єктивної сторони характерні і для умисного вбивства, вчиненого в стані сильного душевного хвилювання (стаття 116 КК України). Однак існує відмінність в суб`єктивній стороні - умислу. Зокрема, на відміну від умисного протиправного позбавлення життя, відповідальність за вчинення якого передбачена статтею 115 КК України, обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони злочину, передбаченого статтею 116 КК України - умисного вбивства вчиненого в стані сильного душевного хвилювання є прямий або непрямий умисел, який виникає раптово внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку потерпілого.

Тобто винна особа усвідомлює, що завдає шкоди життю, передбачає її настання та бажає або свідомо припускає цей наслідок, але діє в умовах короткочасного та бурхливого емоційного сплеску, викликаного поведінкою потерпілого.

А отже, спричинення особі смерті, зокрема шляхом заподіяння відповідної кількості тілесних ушкоджень, ще не утворює підстав для того, аби такі дії вказували на прямий умисел на вбивство. Бо тяжкість тілесних ушкоджень та їх кількість лише вказують на наявність певних ознак, але не на наявність, тим більше - доведеність умислу на вбивство.

Під час судового розгляду не здобуто доказів, які б суперечили даним обставинами та вказували б на спрямованість умислу обвинуваченого на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому, які перебувають у причинному зв`язку зі смертю, з холодним розрахунком. Натомість досліджені докази дають підстави для висновку, що суб`єктивне ставлення обвинуваченого до потерпілого як під час заподіяння ушкоджень так і його ставлення до наслідків своїх дій вказує не тільки на умисел, а і на те, що він виник та викликаний таким емоційним станом винного, який під час вчинення вбивства значно знижував його здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними, - сильним душевним хвилюванням, яке раптово виникло, але не само собою, а внаслідок тяжкої образи у виді приниження честі та гідності обвинуваченого, як колишнього військовослубовця, з боку потерпілого.

Обставин, які б спростовували дані твердження суду, стороною обвинувачення не доведено.

З п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду № 2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» випливає, що суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.

Відповідно до п. 23 зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України потрібно мати на увазі, що суб`єктивна сторона вбивства або заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, відповідальність за які передбачено статтями 116 і 123 КК України, характеризується не лише умислом, а й таким емоційним станом винного, який значною мірою знижував його здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними. Необхідною умовою кваліфікації дій винного за зазначеними статтями є сильне душевне хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання чи тяжкої образи з боку потерпілого. Насильство може бути як фізичним (заподіяння тілесних ушкоджень або побоїв, незаконне позбавлення волі тощо), так і психічним (наприклад, погроза завдати фізичної, моральної чи майнової шкоди).

Так, суспільна небезпека умисного вбивства визначається насамперед важливістю об`єкта - життя людини, на яке спрямовано злочинне посягання. Разом із цим ступінь суспільної небезпеки конкретного кримінального правопорушення визначається також способом дій, ознаками, що характеризують суб`єктивну сторону вчиненого, властивостями самого суб`єкта.

Ці кримінальні правопорушення зазвичай пов`язані з яскраво вираженими проявами емоційно-психологічних особливостей суб`єкта злочину та супроводжуються складним психологічним процесом, в якому спонукальні, інтелектуальні, вольові, емоційні та інші психологічні ознаки перебувають в тісному взаємозв`язку та взаємообумовленості. Емоції одночасно є формою організації внутрішньої психічної та зовнішньої поведінкової активності суб`єкта. Також емоції можуть опосередковувати спонукальну функцію мотивів, процес утворення мотивів і мотиваційної діяльності, зокрема злочинної. Емоційна стійкість (нестійкість) сприяє ступеню впливу емоцій на здатність суб`єкта усвідомлювати соціально-правове значення власних діянь і керувати ними.

Ретельне дослідження суб`єктивної сторони кримінального правопорушення та психіки винного при вчиненні умисного вбивства має особливе значення для правильної кваліфікації його дій, визначення ступеня суспільної небезпеки діяння й особи, яка його вчинила, а також індивідуалізації покарання. Оскільки вплив емоцій на свідомо-вольову діяльність особи в кожному конкретному випадку є різним, тому його потрібно визначати з огляду на всі обставини вчинення злочину й риси винуватої особи.

Так, суб`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст. 116 КК України, характеризується не лише умислом, а й таким емоційним станом винного, який під час вчинення вбивства значно знижував його здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними, - сильним душевним хвилюванням, яке раптово виникло, але не само собою, а внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку потерпілого. Ці обставини істотно знижують суспільну небезпечність і караність вчиненого діяння, утворюючи привілейований склад умисного вбивства.

Якщо під впливом зазначеної поведінки потерпілого у винного виникають негативні емоції, які призводять до того, що винний раптово частково утрачає контроль над своїми діяннями, оскільки такі емоції суттєво впливають на свідомість (обмежують здатність усвідомлювати значення своїх дій) та поведінку (обмежують здатність керувати своїми діями) і водночас стають визначним мотивом, що породжує прагнення спричинити шкоду потерпілому як реакція на поведінку останнього, і саме в процесі такого сильного душевного хвилювання реалізується умисел на вбивство, то це є підставою для кваліфікації дій винного за ст. 116 КК України.

Натомість у ситуаціях, коли особа, яка згодом стає потерпілою, протиправно поводиться стосовно майбутньої винуватої особи, що стає мотивом вчинення умисного вбивства, однак під час безпосереднього виконання об`єктивної сторони цього кримінального правопорушення винний перебував у звичайному психічному стані, а не у стані сильного душевного хвилювання, то кваліфікація його дій за ст. 116 КК України виключається. Протиправна поведінка потерпілого в такому разі може бути визнана обставиною, яка пом`якшує покарання.

Отже, при кваліфікації дій особи за ст. 116 КК України стан сильного душевного хвилювання є обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони умисного вбивства, яка підлягає доказуванню у кримінальному провадженні.

З огляду на формулювання диспозиції ст. 116 КК України, вирішальне значення для визначення сильного душевного хвилювання має саме фаза раптових активних дій, під час якої вчинено умисне вбивство, при цьому перша фаза (довготривала вона чи короткочасна) юридичного значення не має. Таким чином не має значення тривалість першої фази, під час якої виникла причина, а провідного значення набуває лише раптовість (суб`єктивна та об`єктивна несподіваність) самого афектованого вибуху, що повністю відповідає юридичному визначенню сильного душевного хвилювання.

Оскільки психіка людини є складним об`єктом для дослідження, а з`ясування емоційного стану має самостійне кримінально-правове значення для встановлення стану сильного душевного хвилювання, яке входить до суб`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ст. 116 КК України, то для дослідження психічної діяльності особи під час вчинення нею кримінального правопорушення, яка взаємообумовлена її емоційно-психологічними особливостями, необхідні спеціальні знання, а тому призначається експертиза. Об`єктом дослідження судової психологічної експертизи є психічно здорові особи та матеріали кримінального провадження.

З висновку експерта № СЕ-19/126-25/4864-ПС від 19.05.2025 за наслідками проведення судово-психологічної експертизи вбачається, що ОСОБА_4 у момент інкримінованих йому дій перебував у емоційному стані гніву, що суттєво вплинув на його свідомість і поведінку та ймовірно перебував у психологічному стані стресу та фрустрації, який міг суттєво звузити можливість повною мірою усвідомлювати характер своїх дій та керувати ними.

У судовому засіданні експерт ОСОБА_55 підтримала вказаний висновок та додатково роз`яснила, що у момент інкримінованих ОСОБА_64 дій, останній ймовірно перебував у психічному стані стресу. Зазначила, що вказаний висновок був зроблений на підставі аналізу матеріалів справи, бесіди з підексперною особою ОСОБА_4 та психодіагностичного тестування. Вказала, що гнів є базовою емоцією людини. Фрустрація - це стан зростаючого емоційного больового напруження, що виникає в конфліктних ситуаціях, які перешкоджають досягненню мети. Тобто, якщо є перешкода у задоволенні провідних (значущих) потреб особи у неї виникає фрустрація. У досліджуваної особи ОСОБА_4 на його свідомість мав вплив не стан афекту, а стан гніву, який є достатньою підставою для визначення стану сильного душевного хвилювання і підтвердила перебування підозрюваного на час вчинення інкримінованих йому дій у емоційному стані гніву, що суттєво вплинуло на його свідомість і поведінку, вказане, з урахуванням індивідуальних особливостей підекспертного може бути підставою для визначення судом стану сильного душевного хвилювання.

З висновку судово-психіатричного експерта № 104 від 10.12.2025 за наслідками проведення стаціонарної, комісійної, комплексної судової психолого-психіатричної комплексної вбачається, що ОСОБА_4 в період інкримінованих йому дій, тяжим психічним розладом хронічного або тимчасового характеру не страждав, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На даний час ОСОБА_4 на будь-який психічний розлад не страждає.

За психологічними критеріями в період інкримінованих дій ОСОБА_4 знаходився у стані вираженого емоційного напруження, який суттєво обмежив його можливість усвідомлювати значення своїх дій, керувати ними та передбачати наслідки власної поведінки. Цей стан виник, як гостра емоційна реакція внаслідок психотравмувальної ситуації.

Експерт ОСОБА_57 у судовому засіданні підтвердила експертний висновок №104 від 10.12.2025, та, даючи роз`яснення в межах своєї компетенції, додатково пояснила, що перед початком проведення експертизи установочно перевірено психологічні механізми захисту від симуляції зі сторони ОСОБА_4 за даними яких встановлено відсутність симуляції останнім.

При складанні даного висновку враховано матеріали справи в цілому, експертами безпосередньо неодноразово проводилися клінічні бесіди із ОСОБА_4 , використовувалася батарея психологічних тестів та методик для з`ясування емоційного стану підекспертного на час інкримінованих йому дій. Вказала, що в період інкримінованих дій ОСОБА_4 знаходився в стані вираженого емоційного напруження, що може бути психологічною підставою для юридичного трактування стану сильного душевного хвилювання.

Зазначила, що ОСОБА_4 не був ініціатором даного конфлікту і такі образливі слова, які казав йому ОСОБА_12 запустили ситуацію, коли саме ОСОБА_12 вчиняв психологічний тиск на ОСОБА_4 , що супроводжувався викриками "ти сикун, боягуз, боїшся воювати". Зазначила експерт, що для людини, яка перебувала особливо в зоні активних бойових дій такі слова стали нищівними, створили емоційну напругу, яка на тлі призвела до згорнутої вибухової реакції, це виключно емоційна реакція. Питання тривалості накопичення емоційного напруження клінікою не передбачено, це може бути 1 секунда чи хвилина, однак у даному випадку тривалість була фрустраційною, що являє собою певний період часу. Для визначення стану сильного душевного хвилювання необхідний механізм трьохфазної динаміки, що було встановлено у ОСОБА_4 на час вчинення інкримінованих дій. Таке дослідження проводилося без втручання людського фактора за допомогою програмного забезпечення, згідно Методик МОЗ, і якщо б однієї із таких фаз не було, то встановити стан, зокрема вираженого емоційного напруження - неможливо. Аналізуючи матеріали справи, особливо в частині показань свідків події, є очевидним, що сам конфлікт був спровокований самим потерпілим ОСОБА_58 , який вживав алкоголь та вчиняв психологічний тиск на ОСОБА_4 , що супроводжувався викриками: «ти сикун», «боягуз», «боїшся воювати» і т.п. Для військовослужбовця, який добровільно з перших днів війни пішов захищати Україну від військового повномасштабного вторгнення рф, таке незаслужене приниження честі та гідності учасника бойових дій, стали «нищівними» та створили фрустраційну напругу, яка на тлі безпосередньої фінальної образи призвела до вибухової, неконтрольованої імпульсивної реакції у формі фізичної агресії. Отже, протиправна дія була вчинена на тлі тривалого психотравмувального впливу і стала імпульсивною, афективною реакцією (емоційним вибухом) на фінальну, безпосередню образу з боку потерпілого, що відповідає типовому механізму розрядки напруги у особистостей в умовах приниження гідності та честі (особливо у військових, які брали участь в зоні бойових дій). Це підтверджує, що дії були здійснені на піку психологічного зриву, а не з холодним розрахунком. Ключовим психологічним фоном, що передував події, були тривалі фруструючі та стресові обставини, які на момент конфлікту призвели до гострого емоційного реагування та збудження, а також фрагментарністю відновлення події, а саме інкримінованих дій, за наданими на експертизу матеріалами справи. Підсумовуючи вищенаведене, зазначила, що на момент інкримінованих дій, ОСОБА_4 перебував у стані вираженого емоційного напруження, який перебігав по механізму трьохфазної динаміки, а саме, перша фаза - тривале накопичення емоційної напруги (на протязі певного часу відбувалось загострення конфлікту з потерпілим, що виразилося у публічному та особистому приниженні (крики, образи, звинувачення)), друга - афективна реакція з агресивними діями (фізична агресія виникла, як гостра афективна реакція (емоційний вибух), що була розрядкою накопиченої психоемоційної напруги у відповідь на фінальні дії з боку потерпілого) та третя фаза - астенізація (дезорієнтованість, мовчазність, відсутність реакції на звернення та часткові провали пам`яті). Такий емоційний стан суттєво вплинув на свідомість та поведінку ОСОБА_4 в момент інкримінованих дій.

Слово "суттєво» у фразі п.6.7.8 висновку «суттєво обмежив його можливість усвідомлювати значення своїх дій, керувати ними та передбачати наслідки своїх дій», у даному випадку ототожнила зі словом «однозначно».

Щодо виникнення у ОСОБА_4 такого стану, як гостра емоційна реакція внаслідок психотравмувальної ситуації, зазначила, що оскільки всі дії оцінені в сукупності та відбувалися, як ланцюгова реакція трьохфазного механізму динаміки перебігу емоційного напруження, часткові провали пам`яті (астенізація) зазвичай є кінцевим результатом, підтвердженням чого служить сильне емоційне виснаження підекспертного, який після емоційного вибуху, приїхавши додому, одразу ліг спати, оскільки перебував у стані надзвичайного виснаження. Часовий відрізок накопичення емоційного стану в кожної людини є індивідуальним і залежить від ситуації інкримінованих дій та відсутній при клінічній картині встановлення такого стану людини. Відповідно до механізму трьохфазної динаміки перебігу емоційного стану обвинувачений ОСОБА_4 не перебував у стані кумулятивного ефекту, а перебував у стані вираженого емоційного напруження, що являється самостійною підставою для визначення стану сильного душевного хвилювання. Кількість та локалізація нанесених ударів потерпілому свідчить на підтвердження неусвідомленої, імпульсивної та неконтрольованої дії ОСОБА_4 , як другої фази перебігу трьохфазної динаміки, афективної реакції з агресивними діями, що була розрядкою накопиченої психоемоційної напруги у відповідь на дії з боку потерпілого на момент інкримінованих дій.

Як даними висновками, так і показаннями свідків та обвинуваченого, допитаних в ході судового розгляду, підтверджено наявність психотравмувальної ситуації у ОСОБА_4 , яка була зумовлена таким поводженням потерпілого, що принижує честь і гідність особи. Верховний Суд узагальнив, що приниження (більше двох разів) створюють підґрунтя для виникнення стану сильного душевного хвилювання. В контексті військових, звинувачення, що ганьблять честь мундира, трактуються судами як тяжка образа та приниження честі і гідності, через особливий статус захисника. Для людини, яка ризикувала життям на фронті, звинувачення у боягузтві чи дезертирстві не є "просто словами". Це замах на сенс її життя та професійну ідентичність. Кожне попереднє звинувачення підточує психологічний захист. Остання образа стала лише детонатором. Слід зазначити, що честь військового з 2022 року захищена законом (ст. 435-1 КК України), тому реакція на її приниження є реакцією на протиправну поведінку потерпілого. У свою чергу, обвинувачений, маючи досвід участі у бойових діях та загострене почуття справедливості, сприйняв слова потерпілого про те, що він: «Сикун, боягуз, боїться воювати…», як тяжку образу своєї честі та гідності, з огляду на те, що такі образи з вуст потерпілого у адресу обвинуваченого лунали неодноразово. Вказане підтверджується висновком судово-психіатричного експерта № 104 від 10.12.2025, відповідно до Синтезуючої частини якого, протиправна дія була вчинена на тлі тривалого психотравмувального впливу і стала імпульсивною, афективною реакцією (емоційним вибухом) на фінальну, безпосередню образу з боку потерпілого, що відповідає типовому механізму розрядки напруги у особистостей в умовах приниження честі і гідності (особливо у військових, які брали участь у зоні бойових дій). Це підтверджує, що дії були здійснені на піку психологічного зриву, а не з холодним розрахунком. Ключовим психологічним фоном, що передували події, були тривалі фруструючі та стресові обставини, які на момент конфлікту призвели до гострого емоційного реагування на збудження (раптовий напад сильного головного болю), а також фрагментарністю відновлення події (частково пам`ятає події того вечора, та після вчиненого, прийшовши додому, одразу ліг спати). На думку експертів, ОСОБА_4 у момент інкримінованих дій перебував у стані вираженого емоційного напруження, що може бути психологічною підставою для юридичного трактування стану сильного душевного хвилювання.

Про приниження ОСОБА_12 честі та гідності ОСОБА_4 свідчать і показання свідка ОСОБА_11 , який був присутніми під час виникнення конфлікту між ОСОБА_4 і ОСОБА_12 ..

Такі показання свідків є логічними, послідовним, такими, що узгоджуються між собою та іншими здобутими доказами у справі та у повній мірі відображають дійсні обставини справи.

За таких обставин у суду немає підстав ставити під сумнів показання обвинуваченого ОСОБА_4 стосовно знаходження його у стані сильного душевного хвилювання, оскільки його позиція з цього приводу знайшла своє підтвердження під час судового розгляду. Аналіз зібраних у справі доказів дає підстави вважати, що ситуація, яка передувала вчиненню ОСОБА_4 злочину, супроводжувалася з боку потерпілого приниженням честі та гідності обвинуваченого.

Чергове приниження честі та гідності ОСОБА_4 на фоні неодноразових образ з боку потерпілого, викликали у обвинуваченого стан вираженого емоційного напруження, що мав істотний вплив на поведінку обвинуваченого, тому його слід вважати передумовою для стану сильного душевного хвилювання, перебуваючи у якому він вчинив умисне вбивство потерпілого. Про зазначені обставини, на думку суду, свідчить раптовість виниклого у ОСОБА_4 умислу на позбавлення життя потерпілого, миттєвість його реалізації.

Аналогічна позиція викладена у Постанові Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 05.06.2023 (справа №587/241/18 провадження № 51-1068 кмп 22), де зокрема зазначено: «Так, суб`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст. 116 КК України, характеризується не лише умислом, а й таким емоційним станом винного, який під час вчинення вбивства значно знижував його здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними, - сильним душевним хвилюванням, яке раптово виникло, але не само собою, а внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку потерпілого. Ці обставини істотно знижують суспільну небезпечність і караність вчиненого діяння, утворюючи привілейований склад умисного вбивства. Якщо під впливом зазначеної поведінки потерпілого у винного виникають негативні емоції, які призводять до того, що винний раптово частково утрачає контроль над своїми діяннями, оскільки такі емоції суттєво впливають на свідомість (обмежують здатність усвідомлювати значення своїх дій) та поведінку (обмежують здатність керувати своїми діями) і водночас стають визначним мотивом, що породжує прагнення спричинити шкоду потерпілому як реакція на поведінку останнього, і саме в процесі такого сильного душевного хвилювання реалізується умисел на вбивство, то це є підставою для кваліфікації дій винного за ст. 116 КК України.»

Жодним доказом, наданим прокурором, не доведено суду «поза розумним сумнівом» факт того, що ОСОБА_4 якимось чином готувався до вбивства ОСОБА_63 , або мав напередодні конфлікти із ним, під час яких висловлював будь-кому наміри його вбити, або після конфлікту, що відбувся між ними, останній мав можливість обдумати свої дії на висловлену йому образу, і лише згодом вчинити вбивство ОСОБА_12 , або те, що після нанесення образ ОСОБА_12 , які принижували його честь та гідність, що і було причиною заподіяння тілесних ушкоджень, вийшовши зі стану вираженого емоційного напруження, мав можливість заспокоїтись і зі спливом певного часу віднайти потерпілого, який після нанесення йому тілесних ушкоджень покинув територію закладу, розуміючи що останній ще живий, завершити розпочате. Тобто прокурором не доведено, що дії ОСОБА_4 вірно кваліфіковані, як умисне вбивство за ст. 115 ч.1 КК України, без кваліфікуючої ознаки - перебування у стані сильного душевного хвилювання.

Навпаки, неправомірна поведінка ОСОБА_12 , який ході розмови неодноразово наносив образи присутнім, зокрема ОСОБА_4 , який незадовго до цього був звільнений з лав ЗСУ, на чутливу для нього тему війни, обвинувачуючи останнього у боягузстві та дизертирстві. Неодноразово сказані образливі слова ОСОБА_12 "ти сикун, боягуз, не воював», які були спрямовані на приниження честі і гідності ОСОБА_4 , спровокували і викликали у останнього тривале емоційне напруження, оскільки на протязі певного часу відбувалося загострення конфлікту з потерпілим, що виразилося у публічному та особистому приниженні (крики, образи, звинувачення) - обурення таким фактом приниження його честі на гідності з боку ОСОБА_12 , які призвели до того, що ОСОБА_4 раптово частково втратив контроль над своїми діяннями, оскільки такі емоції суттєво вплинули на його свідомість (обмежували здатність усвідомлювати значення своїх дій) та поведінку (обмежували здатність керувати своїми діями), і водночас, стали визначним мотивом, що породило в ньому прагнення миттєво спричинити шкоду потерпілому ОСОБА_12 як реакція на поведінку останнього, і саме в процесі такого сильного душевного хвилювання ОСОБА_4 протягом незначного періоду часу був реалізований умисел на вбивство ОСОБА_12 .

Отже, сукупність оцінених доказів не дає підстав для кваліфікації дії обвинуваченого за ч. 1 ст. 115 КК України як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, а лише за ст. 116 КК України - умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, зумовлене таким, що принижує честь і гідність особи поводженням з боку потерпілого

Такої позиції притримується Верховний Суд Касаційного кримінального суду в своїх постановах: від 05 червня 2023 року (справа №587/241/18 провадження № 51-1068 кмп 22); від 14 червня 2018 року (справа № 720/1944/16-к провадження № 51-2724км18); від 29 червня 2023 року (справа № 930/1890/21 провадження № 51-1851 км 23); від 22 серпня 2019 року (справа № 452/3509/14-к провадження № 51-1701км18); від 29 серпня 2018 року (справа № 234/8200/16-к провадження № 51-581 км 18).

З цих підстав, суд керуючись положеннями частини 3 статті 337 КПК України, шляхом складення відповідного формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, яке визнане судом доведеним, тобто відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, змінив правову кваліфікацію кримінального правопорушення з ч. 1 ст. 115 КК України на ст. 116 КК України, що покращує становище обвинуваченого.

Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

У судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_4 беззаперечно визнав свою винуватість, протягом судового провадження вибачався перед потерпілими, повідомляв про відомі йому обставини вчинення кримінального правопорушення. Наведені відомості є достатніми, аби вважати визнання вини підставою для врахування таких дій як обставину, що пом`якшує покарання.

Слід зазначити, що суд вказував про часткове визнавання винуватості ОСОБА_4 . Однак, таке часткове визнання ґрунтувалось саме на позиції, що останній не мав умислу на заподіяння смерті особі, у версії наведеній в обвинувальному акті, але обвинуваченим визнавалось вчинення умисного вбивства в стані сильного душевного хвилювання.

А отже, оскільки судом здійснено перекваліфікацію дій обвинуваченого з ч. 1 ст. 115 КК України на ст. 116 КК України, склад якої повністю охоплює дії, які визнані обвинуваченим і щодо вчинення яких останній каявся, суд вважає, що обвинувачений повністю та беззаперечно визнано пред`явлене йому обвинувачення.

Судом також враховується думка потерпілих щодо призначення обвинуваченому суворої міри покарання у відповідності до закону. При цьому слід зазначити, що думка потерпілих враховується при призначенні покарання, однак не є вирішальною.

У судовому засіданні також було встановлено, що ОСОБА_4 є одруженим, являється учасником бойових дій з 2014 року, за час служби у Збройних Силах України був відряджений на східний напрямок та здійснював захист держави від збройної агресії росії, нагороджений нагрудними знаками, медаллю та відзнаками за мужність і героїзм, за сумлінне виконання службових обов?язків при безпосередній участі у заходах національної безпеки і оборони, державних інтересів України під час збройної агресії російської федерації, на обліку у лікаря нарколога і психіатра не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання та проходження військової служби. Крім того, через ушкодження внаслідок військових дій, спричинених внаслідок вибухової травми, ОСОБА_4 має ряд хронічних захворювань.

Наведені обставини, на думку суду, вказують на те, що обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66 КК України, є визнання вини останнім, часткове відшкодування матерільних збитків та наявність статусу учасника бойових дій.

При цьому судом не було встановлено обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України.

Мотиви призначення покарання.

Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен урахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, яке виконує виправну функцію, а індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, з метою визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

Отже, обираючи вид та строк покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорій нетяжких злочинів відповідно до ст. 12 КК України, його вид та наслідки, зокрема обвинуваченим вчинено злочин проти життя та здоров`я особи, за наслідком учинення якого потерпілий помер. Також суд бере до уваги вже наведені відомості про особу обвинуваченого, який не має судимості, визнав свою винуватість, часткове визнання ним цивільного позову.

Суд також бере до уваги і наведені обставини, що пом`якшують покарання та відсутність обтяжуючих обставин.

Також суд бере до уваги вже наведені відомості про особу обвинуваченого, який має освіту, працює, має на утриманні малолітню дитину, проживає із дружиною інвалідом ІІ групи, має міцні соціальні зв`язки.

При цьому в судовому засіданні при дослідженні особистості обвинуваченого відповідно до положень ст. 50 КК України, підстав для призначення покарання в порядку передбаченому статей 69, 69-1 КК України, судом не встановлено.

Ураховуючи наведені особистісні відомості щодо обвинуваченого суд вважає, що є підстави для призначення ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

Між тим, на думку суду, слід ураховувати, що обвинувачений до учинення злочину здійснив спробу зайняття підприємницькою діяльністю, а отже до затримання та ув`язнення мав роботу. При цьому, родина ОСОБА_4 складається з малолітнього сина та дружини з інвалідністю ІІ групи. Із зазначених підстав ОСОБА_4 є працездатною особою в родині, яка бере матеріальну участь у її утриманні.

Наведене дає суду підстави вважати, що призначення покарання обвинуваченому у виді позбавлення волі без іспитового строку, ураховуючи обставини кримінального правопорушення, наведені вище, утворять негативні наслідки для вказаних членів сім`ї, у зв`язку з чим, відповідно до вимог ст. 50 КК України, суд уважає, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, а наведені відомості є достатніми для того, аби призначити ОСОБА_4 покарання відповідно до положень ст. 75 КК України з іспитовим строком на 2 роки 6 місяців. Оскільки відбуття покарання з іспитовим строком в обов`язковому порядку передбачає покладення обов`язків, передбачених ст. 76 КК України

Зокрема, відповідно до положень ч. 1 ст. 76 КК України, суд покладає на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України - періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи, а також передбачені пунктами 2, 4 ч. 3 ст. 76 КК України - не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Проходження пробаційної програми складається із проходження та опанування програм зміни прокримінального мислення, подолання агресивної поведінки, попередження вживання психоактивних речовин, а також формування життєвих навичок, які є необхідними для цілепокладання та побудови життєвих планів на засадах загальноприйнятих цінностей обвинуваченим.

Призначення ОСОБА_4 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів рівних можливостей та справедливого судового розгляду, є необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особистості обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання.

Підстави для задоволення цивільного позову, відмови у ньому, залишення його без розгляду.

У рамках даного кримінального провадження потерпілими ОСОБА_6 та ОСОБА_13 було подано цивільні позови до відповідача - обвинуваченого ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину, зокрема ОСОБА_6 про стягнення з ОСОБА_4 шкоди за завдані моральні страждання, які вона оцінює в сумі 500000,00 грн, 50000,00 грн матеріальної шкоди і 20000,00 грн витрат на правничу допомогу та ОСОБА_13 про стягнення моральної шкоди у розмірі 500000,00 грн та 10000,00 грн витрат на правничу допомогу. Моральну шкоду обґрунтовують смертю чоловіка та батька, що є непоправною втратою для них, глибиною душевних та моральних страждань, які неможливо компенсувати будь-якими благами. Вважали, що вказаний розмір моральної шкоди, завданої обвинуваченим ОСОБА_4 внаслідок злочину, відповідає вимогам розумності та справедливості, та не може вважатися явно завищеним чим надмірним, зважаючи на глибину і тривалість моральних страждань. Вказану суму аргументували необхідністю загоїти отримані душевні страждання та моральні переживання, відновити психічний та психологічний стан.

Відзив на позову заяву не подавався.

Обвинувачений ОСОБА_4 заявлені потерпілими ОСОБА_6 та ОСОБА_13 позовні вимоги щодо матеріальної шкоди визнав частково, зазначивши про готовність утримувати трьох неповнолітніх дітей ОСОБА_12 до повнолітння, при цьому зазначивши, що сума заявленої позивачами моральної шкоди є непосильною для нього. Як на досудовому розслідуванні, так і під час судового розгляду він намагався бути почутим потерпілими, попросив у них вибачення за спричинену смерть чоловіка та батька, його родина сплатила витрати на поховання померлого, що підтверджується матеріалами справи. Також зазначив, що його родина пропонувала сім`ї потерпілого взяти на себе витрати з установлення надгробного пам`ятника, однак такі не розглядали дану пропозицію.

Вирішуючи питання цивільного позову, поданого в рамках кримінального провадження, суд надає оцінку висунутому обвинуваченню, а саме повинен встановити винуватість поза розумним сумнівом, а в частині вирішення цивільного позову, виходить з загальних принципів цивільного судочинства - змагальності сторін.

У даному кримінальному провадженні було достеменно встановлено, що ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст.116 КК України, а саме умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання.

За змістом ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам по собі факт порушення права (справа Науменко проти України).

Суд вважає, що заявлені потерпілими позовні заяви про стягнення з обвинуваченого моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

В позовній заяві та в судовому засіданні, в обґрунтування зазначеного розміру стягнення моральної шкоди, потерпілі зазначили, що обвинувачений завдав їм моральної шкоди, яка виражається в тому, що загибель чоловіка та батька є непоправною втратою для них, а глибину душевних та моральних страждань неможливо компенсувати будь-якими благами; страждання та переживання продовжуються вже досить значний проміжок часу і вони будуть продовжуватися поки не будуть відновлені порушені нормальні життєві зв`язки і відшкодування перенесених моральних, фізичних, психічних і душевних страждань вбачають у матеріальному еквіваленті розміру заподіяної шкоди.

При цьому, суд констатує, що потерпілі не виконала визначеного ЦПК України обов`язку щодо доведення стороною обставин, які мають значення для справи і на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, та не довели перед судом заявлений ними розмір моральної шкоди.

Визначаючи розмір відшкодування потерпілій понесеної ними моральної шкоди саме у такій сумі, суд виходить з того, що визначаючи розмір відшкодування, слід керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності та розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен призводити до її безпідставного збагачення, про що також зазначила Велика Палата Верховного Суду у справі № 752/17832/14-ц від 15.12.2020 року.

Потерпілими не доведено суду заподіяння їм моральної шкоди саме у розмірі, заявленому у позовах, а також такого матеріального стану відповідача, який би свідчив про його спроможність реально задовольнити вимоги потерпілої. Відтак, зазначений розмір задоволених судом позовних вимог, на думку суду, відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, а також не порушує баланс між правами обвинуваченого, з одного боку, та інтересами потерпілих, з іншого.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд, з огляду на фактичні обставини справи, характер, глибину моральних страждань та переживань потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_13 , керуючись вимогами розумності, виваженості та справедливості, оцінює завдану моральну шкоду потерпілим у розмірі 250000,00 та 150000,00 грн кожному із них, відповідно, та саме така сума відшкодування моральних страждань потерпілим за переконанням суду є достатньою для розумного задоволення потреб потерпілих і не буде становити надмірного тягаря для винного ОСОБА_4 , який перед учиненням злочину розпочав здійснювати діяльність з метою отримання доходу та у подальшому мав намір зареєструвати таку діяльність. Також обвинувачений має на утриманні одну малолітню дитину та здійснює догляд за дружиною інвалідом ІІ групи. (т.1, а.с. 81, 84-85). Окрім цього сім`я обвинуваченого здійснила витрати на поховання померлого у сумі 10200 грн, а відтак добровільно поніс матеріальні витрати (т.2, а.с. 48-49).

Щодо позовних вимог потерпілої ОСОБА_6 про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 50000,00 грн, слід зазначити, що вказані витрати не підтверджені жодними доказами, а відтак, являються необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Щодо витрат на правничу допомогу, заявлених потерпілими ОСОБА_6 та ОСОБА_13 , у розмірі 20000,00 грн та 10000,00 грн, відповідно, слід зазначити, що розмір таких витрат є неспівмірно завищеним, з огляду на перелік та вартість наданих послуг, та не відповідає принципу пропорційності, а відтак підлягають зменшенню до розміру по 7500,00 грн кожному.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Вирішуючи питання щодо заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу, суд наголошує, що до обвинуваченого ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. При цьому, ОСОБА_4 було затримано 14.11.2024 у порядку ст. 208 КПК України, та останній перебуває під вартою саме з моменту затримання - 14.11.2024.

Ураховуючи наведене, відповідно до вимог ст. 377 КПК України, запобіжний захід ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою слід змінити на особисте зобов`язання, а обвинуваченого звільнити з-під варти в залі судового засідання негайно, ураховуючи призначене судом покарання у виді позбавлення волі.

Також слід урахувати, що оскільки ОСОБА_4 було затримано в порядку ст. 208 КПК України 14.11.2024, а отже, відповідно до ст. 72 КК України слід зарахувати в якості відбутого покарання за цим вироком, строк попереднього ув`язнення ОСОБА_4 з 14.11.2024 до 02.06.2026, виходячи з того, що відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі, а строк покарання слід рахувати з моменту набуття вироком законної сили.

Процесуальні витрати за проведення судових експертиз, загальна вартість яких складає 72250,14 грн, відповідно до ст. 124 КПК України підлягають стягненню з з ОСОБА_4 на користь держави.

Заходи забезпечення кримінального провадження в виді арешту майна накладеного на підставі ухвали слідчого судді Вижницького районного суду Чернівецької області від 22.11.2024 (справа №713/4232/204) після набуття вироком законної сили скасувати.

Питання речових доказів, суд вирішує відповідно до положень ст. 100 КПК України.

Керуючись статтями 7, 100, 124, 128-129, 368-370, 373, 374, 376, 394, 395, 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 116 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю два роки шість місяців.

Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1, пунктів 2, 4 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 змінити на особисте зобов`язання, звільнивши його з-під варти в залі суду негайно.

Зарахувати в якості відбутого покарання за цим вироком строк попереднього ув`язнення ОСОБА_4 починаючи з 14.11.2024 до 02.06.2026, з урахуванням ст. 72 КК України, відповідно до якої, одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.

Цивільні позови ОСОБА_6 та ОСОБА_13 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 в якості відшкодування моральної шкоди 250000 (двісті п?ятдесят тисяч) гривень 00 коп та 7500 (сім тисяч п?ятсот) грн 00 коп витрат на правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_13 в якості відшкодування моральної шкоди 150000 (сто п?ятдесят тисяч) грн 00 коп та 7500 (сім тисяч п?ятсот) грн 00 коп витрат на правничу допомогу.

В решті позовних вимог відмовити.

Речові докази, які перебувають у камері зберігання речових доказів при ЦЗ ГУНП в Чернівецькій області: зразки букального епітелію ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_32 ; ОСОБА_4 , які знаходяться в сейф пакетах експертної служби МВС № 2902170, № 2902171, № 2902169; № 2902168; два ватні аплікатори зі змивами РБК із поверхні бетонної стяжки під умовним номером 2; зіскоби з дерев`яної вагонки білого кольору з торгового приміщення «Експресо» з нашаруванням рідини бурого кольору; фрагмент деревини з дерев`яної огорожі з нашаруванням рідини бурого кольору; фрагмент дерев`яної гілки з нашаруванням рідини бурого кольору; камінь з нашаруванням рідини бурого кольору, які містяться в паперових конвертах коричневого кольору; два уламки деревини з нашаруванням рідини бурого кольору з поперечної балки дерев`яної огорожі; штани джинсові синього кольору, які містяться в паперовому конверті коричневого кольору; зрізи нігтів із правої та лівої руки ОСОБА_4 , які містяться в паперовому конверті коричневого кольору; тампони зі змивами з обох китиць рук трупа ОСОБА_12 , які містяться в паперових саморобних згортках; одяг та взуття потерпілого ОСОБА_12 (військова куртка, зимова; кофта, чорного кольору; кофта помаранчевого кольору; кофта, зеленого кольору; джинси; спортивні штани; футболка, труси; дві пари шкарпеток; чоловічі черевики), які спільно упаковані в картонну коробку; вирізка з джинсів, що упаковано до сейф-пакету № 2869843; ніж з первинним упакуванням, що упаковано до сейф-пакету № 6309668 - знищити;

дві камери відеоспостереження з двома цифровими носіями, вилучені під час огляду місця події 14.11.2024, які знаходяться у сейфпакеті експертної служби МВС № 3253465 - повернути власниці ОСОБА_65 ;

пару взуття чорного кольору із маркуванням «CV» 43 розміру, светр білого кольору, джинси синього кольору, чоловічий светр кофейного кольору із биркою «EV MODA KNIT WEAR XL», які перебувають у камері зберігання речових доказів при ЦЗ ГУНП в Чернівецькій області; мобільний телефон iPhone XR серійний номер НОМЕР_6 , ІМЕ1 1: НОМЕР_7 , ІМЕІ 2; НОМЕР_8 з сім карткою № НОМЕР_9 , які містяться в сейф пакеті експертної служби МВС № 5454998 - повернути ОСОБА_4 ;

Процесуальні витрати за проведення: судової молекулярно-генетичної експертизи №СЕ-19/126-24/14569-БД від 07.02.2025 у сумі 26323 (двадцять шість тисяч триста двадцять три) грн 27 коп; судової комп?ютерно-технічної експертизи № СЕ-19/126-24/14551-КТ від 16.12.2024 у сумі 3979 (три тисячі дев?ятсот сімдесят дев?ять) грн 50 коп; судової молекулярно-генетичної експертизи № СЕ-19/126-25/2467-БД від 17.03.2025 у сумі 12913 (дванадцять тисяч дев?ятсот тринадцять) грн 17 коп; судової комп?ютерно-технічної експертизи № СЕ-19/126-24/14550-КТ від 12.12.2024 у сумі 3183 ( три тисячі сто вісімдесят три) грн 60 коп; судової психологічної експертизи №СЕ-19/126-25/4864-ПС від 19.05.2025 у сумі 25850 (двадцять п?ять тисяч вісімсот п?ятдесят) грн 60 коп, загальна вартість яких складає 72250 (сімдесят дві тисячі двісті п?ятдесят) грн 14 коп стягнути з ОСОБА_4 на користь держави.

Скасувати арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Вижницького районного суду Чернівецької області від 22.11.2024 (справа №713/4232/204), а саме на: фрагмент дерев`яної гілки з нашаруванням речовини бурого кольору умовно позначеної під №1; камінь з нашаруванням речовини бурого кольору під умовно позначеним №4; зіскоб з дерев`яної вагонки білого кольору з торгового приміщення №1, за написом «Еспресо», під умовним позначенням №5; фрагмент деревини з нашаруванням речовини бурого кольору із дерев`яної огорожі, під умовним позначенням №7; дві камери відеоспостереження з двома цифровими носіями інформації на 8 та 64 ГБ, які належать ОСОБА_65 ІНФОРМАЦІЯ_4 , жительці АДРЕСА_1 ; ніж з руків`ям білого кольору з написом на лезі «TRAMONTINA» з нашарування речовини бурого кольору під умовним позначенням №8; мобільний телефон марки «iPhone XR» з чохлом кофейного кольору з сім-кар номера телефону НОМЕР_10 , ІМЕІ -1: НОМЕР_7 , ІМЕІ-2: НОМЕР_8 ; куртку чорного кольору із маркуванням «Asmus»; светр білого кольору із биркою SELECTED HOMME; джинсові штани синього кольору із биркою «BJ BLACK2I JEANS»; пару взуття чорного кольору із биркою «CV» 43 розміру; чоловічий светр кофейного кольору із наявною биркою «SV&MODA kNit WEAR», які належать ОСОБА_4 .

Вирок може бути оскаржений до Чернівецького апеляційного суду через Путильський районний суд Чернівецької області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Строк апеляційного оскарження для осіб, які не були під час оголошення вироку обчислюється з дня отримання ними його копії.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному статтями 376, 615 КПК України, а особам, які не були присутніми під час його проголошення - спрямувати не пізніше наступного дня.

Суддя ОСОБА_1