Рішення № 137049349, 19.05.2026, Городищенський районний суд Черкаської області

справа № 691/220/25

провадження № 2/691/104/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 рокуГородищенський районний суд Черкаської області

В складі:

головуючого судді Савенко О.М.

з участю секретаря судових засідань Шмунь Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Городище Черкаської області цивільну справу за позовною заявою ТОВ «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив :

ТОВ «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» звернулося в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач мотивує, що 23 березня 2020 року між Акціонерним Товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 шляхом акцептування пропозиції, укладено договір про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії у розмірі 200000,00 грн. із застосуванням процентної ставки 26% річних, тип процентної ставки фіксований, обов`язковий мінімальний платіж встановлено у розмірі 5% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн.. АТ «Альфа-Банк» прийняв пропозицію відповідача про обслуговування картки, а відповідач погодився на на укладення угоди про обслуговування кредитної лінії, що є невід`ємною частиною логовору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк». Паспорт споживчого кредиту надавався для ознайомлення відповідачу і він погодився з його змістом, зробив підпис. Договір кредитної лінії укладено з відповідачем у електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», який має силу договору, укладеного в письмовій формі та підписаний сторонами. АТ «Альфа-Банк» виконав умови кредитного договору та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти в розмірі 200000,00 грн., в свою чергу відповідач не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів внаслідок чого виникла заборгованість. Згідно розрахунку заборгованості станом на 20 грудня 2021 року загальний розмір заборгованості становив 39051,98 грн., та складається з тіла кредиту - 34684,42 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом відсутня, та заборгованість за штрафними санкціями 4367,56 грн.. Так, 20 грудня 2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача. ТОВ «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» набуло статусу кредитора за кредитним договором від 23 березня 2020 року. Відповідно до розрахунку заборгованості за ОСОБА_1 станом на 20 грудня 2021 року обліковується заборгованість в розмірі 39051,98 грн., у зв`язку з чим прийнято рішення звернутися до суду (а.с.1-3).

Ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області від 03 березня 2025 року у цивільній справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання з викликом сторін до суду, з наданням відповідачу часу для подачі відзиву та пред`явлення зустрічного позову(а.с.36).

В підготовчому засіданні постановлено ухвалу суду про закриття підготовчого провадження та призначення цивільної справи до судового розгляду з викликом сторін до суду (а.с.761).

Згідно інформації з Єдиного Державного демографічного реєстру від 03 березня 2025 року №1160939 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 (а.с.36).

У судове засідання представник позивача, будучи вчасно та належним чином повідомленим, не з`явився, подав заяву від 05 грудня 2025 року, згідно якої просив судовий розгляд цивільної справи провести у відсутності представника, вказавши на підтримання позовних вимог в повному обсязі (а.с.76).

Відповідач ОСОБА_1 інформований про судовий розгляд, шляхом надіслання ухвали про відкриття провадження у цивільній справі, ухвали про призначення судового розгляду, судових повісток, розміщення оголошень про виклик до суду на офіційному веб-порталі «Судова влада України» за веб-адресою: https://gd. ck. court. gov. ua., у судове засідання не з`явився, причину своєї неявки суду не повідомила, не подав відзиву на позов, як і не надіслав заяв чи то клопотань про розгляд справи у його відсутність або перенесення розгляду (а.с.29, 32, 39, 48, 49, 51, 55-56, 72).

З врахуванням вищезазначеного, суд, прийшов до висновку про можливість судового розгляду цивільної справи 27 травня 2024 року у відсутності представника позивача ТОВ «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» та відповідача ОСОБА_1 , остільки їх неявка не перешкоджає розгляду по суті, у їх відсутність. При прийнятті такого рішення суд, орієнтований і на судову практику Європейського Суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.Так, згідно п. 41 рішення Європейського Суду з прав людини «Пономарьов проти України» заява № 3236/03 від 03 квітня 2008 року, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (mutatis mutandis, п.27 рішення «Олександр Шевченко проти України» заява № 8371/02 від 26 квітня 2007 року, та «Трух проти України» заява №50966/99 від 14 жовтня 2003 року).

Суд, розглянувши позов в межах заявлених позовних вимог, вивчивши зміст клопотання представника позивача ТОВ «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» про розгляд у його відсутність, враховуючи належне повідомлення відповідача ОСОБА_1 , відсутність відзиву, заперечення, чи то клопотань про необґрунтованість позовних вимог, дослідивши докази у справі, приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У відповідності до ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Позивач повинен зазначити і довести підстави позову, тобто обставини, з якими він, як з юридичними фактами, пов`язує свої матеріально-правові вимоги.

Згідно ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободу від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно положення ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У справі "Церква села Сосулівка проти України" Європейський Суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції закріплює "право на суд", в якому право на доступ до суду - право порушити провадження у судах щодо прав та обов`язків цивільного характеру - становить тільки один з його аспектів (див. "Голдер проти Об`єднаного Королівства", рішення від 21 лютого 1975 року, Серія A, N 18, ст. 18, п. 36). Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (див. "Беллет проти Франції", рішення від 4 грудня 1995 року, Серія A, N 333-Б, ст. 42, п. 36). Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини в справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року зазначено, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним.

Предметом вимоги позивача є порушення відповідачем у справі вимог ст.ст.509, 526, 530, 527, 610,611,1054 ЦК України та відшкодування понесених судових витрат, згідно ст.ст.133,141 ЦПК України.

Правові відносини, які склалися між позивачем та відповідачем, на думку суду, підпадають під вид цивільно-правових відносин зобов`язання і є зобов`язальними та регулюються нормами ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування», з врахуванням наступного.

Згідно до ст. 509 Цивільного Кодексу України, зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, що ґрунтується на засадах добровільності, розумності та справедливості. При цьому, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться ст. 526 ЦК України, в строки, що вказані у зобов`язанні ст. 530 ЦК України. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту, ст. 527 ЦК України. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Статті 610, 611 ЦК України, зазначають, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, і за порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом. Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з ст. ст. 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Згідно з ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У відповідності ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до змісту ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із практикою Європейського Суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

В ході судового розгляду із досліджених судом доказів встановлено, що 23 березня 2020 року між Акціонерним Товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 шляхом акцептування пропозиції, укладено договір про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії у розмірі 200000,00 грн. із застосуванням процентної ставки 26% річних, тип процентної ставки фіксований, обов`язковий мінімальний платіж встановлено у розмірі 5% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн., на споживчі потреби, що підтверджується офертою на укладення угоди про надання кредиту (а.с.5, 61), паспортом споживчого кредиту із зазначенням контактних даних кредитодавця, кредитного посередника, основними умовами кредитування з урахуванням побажань споживача, реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживання, порядком повернення кредиту, додатковою інформацією та іншими правовими аспектами, що підтверджується його власноручним підписом (а.с.5). Як додаток до Паспорту споживчого кредиту, позивач надав відповідачу Графік платежів з повним відображенням розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, із зазначенням щомісячних платежів за кредитним договором, номер і дата платежу, кількість днів у розрахунковому періоді і сума платежу за вказаний період, в тому числі з повною інформацією розрахунків (а.с.16). Приєднання клієнта до оферти здійснено шляхом акцепту оферти. Факт здійснення акцепту оферти розглядається, підтверджується прийняттям клієнтом пропозиції банку укласти договір. Здійсненням акцепту оферти клієнт підтверджує своє ознайомлення та повну, безумовну і остаточну згоду з усіма умовами оферти, а також своє волевиявлення стосовно приєднання до неї. Із змісту оферти на укладення договору про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії у розмірі 200000,00 грн. вбачається, що в ньому відображена повна інформація про відповідача ОСОБА_1 із зазначенням паспорта громадянина України Серії НОМЕР_1 , ідентифікаційного номера НОМЕР_2 , повна адреса проживання, його згода про надання споживчого кредиту на умовах банку, де вказано суму, процентну ставку, графік погашення кредиту, строк кредиту, дата повернення (а.с.5). Між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс», 20 грудня 2021 року укладено договір факторингу на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача, а саме ТОВ «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» набуло статусу кредитора за кредитним договором №491032551 від 21 серпня 2020 року, що підтверджується Договором факторингу №4 від 20 грудня 2021 року та додатком 1-1 «Характеристика права вимоги, переданих факторингу клієнтом за договором та боржників за основними договорами» до вказаного договору (а.с. 7-11). Відповідно до розрахунку заборгованості за ОСОБА_1 станом на 20 грудня 2021 року обліковується заборгованість в розмірі 39051,98 грн., що підтверджується і випискою по особовому рахунку (а.с.13-22). Згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 25 серпня 2021 року, ТОВ «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» є юридичною особою з правом заняття економічною діяльністю (а.с.23).В ході дослідження письмових доказів, на підставі наданих документів, встановлено факт отримання кредитних коштів відповідачем та повідомлення його про зміну кредитора (а.с.57-62). Надано Акт приймання-передачі Реєстру боржників від 20 грудня 2021 року до Договору факторингу №4 від 20 грудня 2021 року в підтвердження набуття права вимоги до відповідача (а.с.62).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Як вбачається із досліджених письмових доказів АТ «Альфа-Банк» направив відповідачу 21 грудня 2021 року повідомлення про відступлення та виконання кредитного зобов`язання перед правонаступником ТОВ «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» (а.с.58).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, ст.ст. 626,628 ЦК України.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася, ч.2 ст.639 ЦК України.

Згідно ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до наданого розрахунку заборгованості за договором про надання кредиту за ОСОБА_1 станом на 20 грудня 2021 року обліковується заборгованість в розмірі 39051,98 грн., що підтверджується і випискою по особовому рахунку, яка складається з тіла кредиту - 34684,42 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом відсутня, та заборгованість за штрафними санкціями 4367,56 грн.. (а.с.22). Вказана сума встановлена судом на підставі наявних у справі та досліджених письмових доказів і не змінена правонаступником ТОВ «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс», позивачем у справі. Суд звертає увагу, що відповідач доказів щодо спростування чи заперечення суми заборгованості не надав, при кредитуванні зважив пропозицію на ринку позик (кредитів) та обрав найвигідніший для себе варіант щодо отримання коштів у позику, з урахуванням, зокрема, розміру відсоткової ставки та строку повернення отриманих від позикодавця коштів. Саме тому у відповідача не має підстав стверджувати, що умови договору позики в частині оплати тіла за кредитом є несправедливими, так як він самостійно погодився на відповідну відсоткову ставку та сам вирішив своєчасно не повертати позичені кошти такий тривалий час, що й обумовило тривалий строк нарахування утвореної заборгованості і її розмір. Проте, суд не погоджується без належного обґрунтування та підтвердженням доказами, що наявні підстави для стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 4367,56 грн., остільки такий розмір не узгоджується із розміром заборгованості у розрахунку заборгованості (а.с.78-113) наданому до суду, як і із змістом позовної заяви (а.с.1-8) в якому визначено заборгованість за тілом кредиту і тому в цій частині позовні вимоги позивача не задовольняє повністю. Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник дійсно зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти, але, на думку суду, такий розмір здійсненого нарахування, суду має бути підтверджений належними і допустимими доказами при визначенні такого розміру заборгованості за прострочені платежі, містити математичні розрахунки для перевірки нарахування, що є обов`язковим для суду при прийнятті рішення у справі. У разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів у розмірі, встановленому законом або договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Так, у позовній заяві не наведено обґрунтовання вказаних сумм за всіма їх складовими із зазначенням застосованої процентної ставки, періоду за який нараховано заборгованість, сплачених позичальником сум та інших даних, необхідних для перевірки правильності нарахувань та обчислень суми утвореної заборгованості, а зазначено лише загальні суми, які між собою різняться та не узгоджуються в послідовності рішень. Крім того, у розрахунку відсутні дані щодо руху коштів на рахунку, суми, які фактично були отримані позивачем від відповідача. Надання детального обґрунтованого розрахунку заборгованості є обов`язком позивача, оскільки суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення первісним кредитором розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких розрахунок грунтується, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19.

Згідно вказаних норм закону, враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 не виконав свої зобов`язання щодо погашення суми заборгованості, і це є істотним порушенням за кредитним договором, заміна первісного кредитора, не може трактуватися на користь відповідача, як причина невиконання зобов`язання і тому, суд обґрунтовано стверджує, на підставі досліджених доказів, що в результаті дій позивача, відповідач ОСОБА_1 не був позбавлений можливості отримати належну суму кредиту, сплатити тіло кредиту і відсотки у погоджений строк, використав кредитні кошти у власних інтересах, і тому слід з нього, як відповідача, стягнути на користь позивача заборгованість, яка утворилася, але частково за певних умов чинного законодавства.

Позивач, особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинна подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинен подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (ч. 2, 3 ст. 83 ЦПК України).

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини, згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, вказує, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Зазначені обставини судом перевірені на підставі пояснень сторін і досліджених доказів.

Такі висновки відповідають правовим позиціям, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) та у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 (провадження № 6-16цс15).

Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу ТОВ «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 , що підтверджується і Актом прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу №4 (а.с.28). Відповідно, суд, робить висновок, що фактор став новим кредитором в зобов`язанні, яке виникло із основного договору, та отримав права вимоги по зобов`язаннях за основним договором, в тому числі набуло права грошової вимоги до боржника по сплаті боргу за основним договором, строк платежу за якими настав, а також вимоги, які виникнуть в майбутньому, з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі.

Суд, зазначає для відповідача ОСОБА_1 , що без проходження попередньої реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, отримання специфікації до договору кредиту, без надання відповідачем особистої інформації у виді ідентифікаційного коду, паспортних даних, адреси реєстрації, банківської карти для зарахування коштів, та без попереднього погодження оферти кредитного договору та правил надання грошових коштів у позику, укладання кредитного договору технічно не можливе, що у свою чергу відповідає ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» і підтверджує перед судом кредитування відповідача ОСОБА_1 ..

Суд, при прийнятті рішення у справі, не встановив жодних звернень відповідача ОСОБА_1 до правоохоронних органів щодо незаконного використання його персональних даних позивачем без його згоди чи вчинення щодо нього шахрайських дій, які б спростовували обставини кредитування. Відтак у суду першої інстанції не має підстав для висновку сумніватися про доведеність укладення з відповідачем відповідного кредитного договору у електронній формі, для протилежних висновків.

До початку розгляду справи по суті позивач не змінив предмет або підставу позову та протягом усього часу розгляду справи не збільшив та не зменшив розмір позовних вимог, тому суд розглянув цивільну справу в межах пред`явлених вимог і на підставі поданих сторонами доказів, які оцінивши, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Заходи забезпечення позову судом не вживалися.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача судових витрат у виді судового збору і витрат на правничу допомогу.

Так, позивачем, дійсно, при зверненні до суду, сплатив судовий збір в розмірі 3028,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №750 від 20 лютого 2025 року (а.с.5), які суд стягує з відповідача у повному обсязі, на користь позивача, згідно ст. 141 ЦПК України, так як вважає їх підтвердженими у відповідності із цивільно процесуальним законодавством України. У статті 133 ЦПК України перелічено види судових витрат. Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» та адвокат Литвиненко О.І.. 03 липня 2024 року уклали договір №03-07/24 про надання правничої допомоги (а.с.22-24). Згідно до Акту приймання-передачі наданих послуг №1 до договору 15 липня 2024 року про надання юридичних послуг вартість послуг із надання первинної консультації, правового аналізу правових відносин, підготовки позовної заяви про стягнення заборгованості та подача до суду становить 9200,00 грн. (а.с.23).

Задовольняючи частково, з використанням принципу співмірності, вимогу позивача про стягнення витрат на правничу допомогу. Верховний Суд у постановах від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18, від 08 квітня 2020 року у справі № 755/18750/20 сформував висновки про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг, саме такі обставини суд встановив під час розгляду цивільної справи стосовно відповідача ОСОБА_1 , з огляду на сталість судової практики у вказаній категорії справ, складність справи та витрачений адвокатом час.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.55, 129 Конституції України, ст. ст. 207, 509, 526, 527, 530, 599, 610, 611, 626, 628, 638, 639, 1048, 1054, 1055, 1077 ЦК України, ст.ст.2, 3, 4, 5, 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 83, 137, 141, 263, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», суд,-

ухвалив:

позовну заяву ТОВ «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс», юридична адреса м.Київ вул.Солом`янська, №2, код юридичної особи 40340222, заборгованість за договором про надання кредиту від 23 березня 2020 року в розмірі 34684,42 грн..

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс», юридична адреса м.Київ вул.Солом`янська, №2, код юридичної особи 40340222, судові витрати по сплаті судового збору, в розмірі 3028 грн. та частково витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн..

В задоволенні інших позовних вимог позивача відмовити.

Копію рішення направити позивачу, відповідачу, для відому.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи можуть ознайомитись з текстом судового рішення, в електронній формі, на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень в мережі Інтернет - https://gd. ck. court. gov. ua.

Суддя О. М. Савенко