Рішення № 137048947, 26.05.2026, Запорізький районний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 317/250/26

Номер провадження 2/317/523/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Громової І.Б.,

при секретарі судового засідання Шевченко В.С.,

з участю:

представника позивача Німченко А.Р.

(в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2026 року до суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.

Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 19 січня 2026 року відкрито провадження та призначено судове засідання за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим,що 01.11.2021 між Товариство з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 5006960, який був укладений з використання електронного підпису боржника, шляхом відправлення одноразового ідентифікатора, на суму 8 000 грн.

На виконання договору, кредитодавець надав боржнику кошти на його платіжну банківську карту.

10.02.2023 було укладено договір № ФК 10-02/23 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "СІТІ ФІНАНС" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 5006960.

01.08.2025 було укладено договір № 01-08/25 відповідно до якого Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "СІТІ ФІНАНС" відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 5006960.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 5006960.

Відповідачка свої зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконувала, у зв`язку із чим у неї утворилась заборгованість у розмірі 21 376, 00 грн., з яких: - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 8000.00 грн.; - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 13 376, 00 грн.; - заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0.00 грн.; - заборгованість за пенею та/або штрафами - 0.00 грн. - заборгованість за комісіями - 0.00 грн.; - інфляційні збитки - 0.00 грн.; - нараховані 3% річних -0.00 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача суму загальної заборгованості, витрати по оплаті судового збору, а також витрати на професійну правничу допомогу.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовну заяву у повному обсязі, просила суд її задовольнити.

Відповідачка, належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання до суду не з`явилась без поважних причин, відзив на позов не подавала, скориставшись своїми процесуальними правами на власний розсуд.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

На підставі наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що не з`явилися та повідомлялися завчасно і належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

На підставі наявних у справі доказів, суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши надані докази, суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 01 листопада 2021 між Товариство з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 5006960, який був укладений з використання електронного підпису боржника, шляхом відправлення одноразового ідентифікатора, на суму 8 000 грн., строком на 30 днів, стандартна процентна ставка становить 1, 90 % в день.

Відповідно до п. 2.1. кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі, шляхом перерахування їх за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 .

У п. 11 договору містяться реквізити та підписи сторін, в тому числі анкетні данні, адреса та РНОКПП. Відповідачка підписала вказаний договір електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, тобто норми про договір позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 8 000 грн.

Окрім суми основного боргу позивачем в даній справі заявлені вимоги про стягнення процентів за користування кредитом в розмірі 13 376 грн.

Згідно до п. 1.5.1. Договору про надання споживчого кредиту №5006960 від 01.11.2021 сторони погодились, що стандартна процентна ставка становить 1,90% в день.

П. 1.8 та п. 1.8.1. вищезазначеного договору встановлено, що орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладання договору складає: з стандартною ставкою складає 12 560 грн.

Крім того, сторонами погоджено, що погашення кредиту та процентів за користування кредитом здійснюватиметься згідно з таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача.

Як вбачається з наданої таблиці обчислення сума процентів за користування кредитом складає 4 560 грн.

Як вбачається із картки обліку договору (розрахунку заборгованості) № 5006960 від 01.11.2021, ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» нараховувало відсотки відповідачці з 01.11.2021 по 24.02.2022.

Стосовно стягнення процентів за період після закінчення строку кредитування, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами договору строк кредитування встановлений до 30 листопада 2021 року включно. Зі спливом цього строку, тобто з 01 грудня 2021 року, відповідачка була зобов`язана повернути позивачу всю його заборгованість за договором, оскільки це прямо визначено в самому договорі.

Таким чином, абзац 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення коштів у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

В постанові Великої Палати ВС по справі № 444/9519/12 від 28 березня 2018 року в подібній справі було зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Подібний висновок неодноразово повторювався в правових позиціях Верховного Суду і в даному випадку суд вважає необхідним застосувати його в даній справі.

Таким чином, нарахування процентів за період після 30 листопада 2020 року є необґрунтованим, оскільки здійснений поза межами строку кредитування.

Доводи позивача, наведені в позовній заяві, вказаних висновків не спростовують. Крім того, суд вважає помилковим посилання позивача на п. 1.5.1 Договору як на підставу для нарахування процентів за договором поза межами строку кредитування, оскільки цим пунктом встановлено як відкладальну таку обставину, яка не є нею в розумінні приписів статті 212 ЦК України (факт користування кредитом після закінчення строку кредитування).

10.02.2023 було укладено договір № ФК 10-02/23 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "СІТІ ФІНАНС" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 5006960.

01.08.2025 було укладено договір № 01-08/25 відповідно до якого Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "СІТІ ФІНАНС" відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 5006960.

Відповідно до ст. 512 ЦК України Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст. 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Ст. 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Отже, до ТОВ ФК «Фінтраст Капітал» відповідно до укладеного договору факторингу №25/10/2024 від 25.10.2024 перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4457605 від 09.03.2024.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 5006960.

Згідно зі ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно з ч. 1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Оскільки ОСОБА_1 не сплатила заборгованість по основній сумі боргу та за відсотками, яка була відступлена позивачу у справі, суд вважає позовні вимоги ТОВ «Факторинг Партнерс» обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню у частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 8 000 грн. та заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 4 560 грн.

При цьому суд виходить з приписів ч. ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України та враховує, що відповідачка не надала суду належних доказів повної чи часткової сплати заборгованості та не спростувала наявності у неї заборгованості за кредитом перед позивачем, на власний розсуд розпорядившись своїми процесуальними правами.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем при подачі позовної заяви судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд прийшов до наступного.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 ст. 137 ЦПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження надання правничої допомоги представником позивача суду надано копію договору про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024, згідно з яким правова допомога ТОВ «Факторинг Партнерс» надавалась адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс».

Суду надано копію витягу з акту № 23 про надання юридичної допомоги від 28.11.2025 року, в якому зазначено, що адвокатським об`єднанням надавались такі надавались: надання усної консультації з вивченням документів 4000 грн., складання позовної заяви 9000 грн., а всього виконаних робіт на суму 13 000 грн.

Таким чином, враховуючи предмет та складність справи, час, необхідний для вчинення дій і надання послуг, а також засад розумності, справедливості та співмірності, суд відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 13 000 грн. у зв`язку з їх недоведеністю.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 23, 76-83, 89, 141, 247, 258-259, 263-265, 280-284 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (код ЄДРПОУ 42640371, 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, оф. 521) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» суму заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 5006960 від 01.11.2021 у розмірі 12 560 грн. (дванадцять тисяч п`ятсот шістдесят гривень), з яких: 8 000 грн. заборгованість по тілу кредиту, 4 560 грн. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

В задоволенні частини інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» судовий збір у розмірі 1423, 34 грн. (одна тисяча чотириста двадцять три гривні 34 копійки).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Б. Громова