Рішення № 137048597, 27.05.2026, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/486/26

Провадження № 2/309/223/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2026 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі: головуючого-судді: Орос Я.В.

за участю секретаря: Калинич Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хуст цивільну справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2026 року ТзОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивований тим, що 22.01.2021року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач ОСОБА_1 уклали кредитний договір №703404081 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Зокрема, відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт Товариства - www.moneyveo.ua, ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною кредитного договору. Після чого добровільно без примусу чи тиску відповідач заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну заявку, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання. Позивач вказує, що первісний кредитор виконав свій обов`язок та перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 8000 грн. на банківську карту № НОМЕР_1 , вказану відповідачем у заяві при укладенні кредитного договору.

Зазначає, що 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, а в подальшому між вказаними сторонами було укладено Додаткові угоди № 26 та 32 до даного договору, відповідно до яких до ТОВ «Таліон плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором №703404081. Вказує, що первісний кредитор та ТОВ «Таліон плюс» на виконання договору факторингу №1 підписали реєстр прав вимоги №161 від 23.11.2021, за яким від первісного кредитора перейшло право вимоги до ТОВ «Таліон плюс».

В подальшому, 05.08.2020, між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №05/0820-01, відповідно до якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором №703404081. На виконання вказаного договору факторингу між сторонами було підписано реєстр прав вимог №11 від 31.08.2023, за яким право вимоги до боржника ОСОБА_1 перейшло від ТОВ «Таліон плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».

Також вказує, що 11.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЕЙС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЕЙС» приймає належні ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників №б/н від 14.07.2025 за договором факторингу від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача за Кредитним договором №703404081 на загальну суму 39 670,16 грн.

На підставі наведеного позивач, просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за Кредитним договором №703404081 в сумі 39 670,16 грн., що складається з 7963,83грн. заборгованості по тілу кредиту; 31706,33 грн. заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Вказує, що заявлена позивачем сума підтверджується випискою з особового рахунку на період 14.07.2025-26.12.2025. Крім цього, ТОВ «ФК «ЕЙС» просить стягнути з ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з судового збору 2662,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 7000 грн.

Ухвалою суду від 11.02.2026 року справу прийнято до провадження судді Орос Я.В. та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідачу ОСОБА_1 направлено копію ухвали суду про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з доданими до неї документами та було запропоновано подати відзив, однак відповідач своїм правом не скористався, відзиву на позовну заяву не надіслав. До матеріалів справи долучено конверт з відміткою від укрпошти про «відсутність адресата за вказаною адресою», що в силу п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України адресат вважається належним чином повідомленим.

У зв`язку з неявкою учасників справи в судове засідання, фіксація процесу звукозаписувальними технічними засобами засідання згідно зі ч.2 ст. 247 ЦПК України не здійснюється.

Так як учасники справи заперечень щодо можливості судового розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін не висловили, тому з урахуванням положень ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглянув справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Так, відповідно до приписів ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів справи вбачається, що 22.01.2021року між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №703404081 в електронній формі (а. с. 68-72).

Згідно з п. 1.1. кредитного договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії на суму 8000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати проценти кредитодавцю відповідно до умов, зазначених в цьому договорі, додатках до нього та Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога». Відповідно до п.1.3 Позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може збільшувати суму кредиту в межах кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. Згідно з вказаним пунктом договору строк дисконтного періоду користування складає 30 днів від дати отримання позичальником першого траншу (а.с.68).

Крім цього сторони укладали Додаткові угоди предметом яких було збільшення суми Кредиту, а саме згідно Додаткової угоди від 25.03.2021 року на 2000грн., згідно Додаткової угоди від 26.03.2021 року на 100 грн., згідно Додаткової угоди від 13.04.2021 року на 1000 грн., згідно Додаткової угоди від 15.05.2021 року на 200 грн. та згідно Додаткової угоди від 11.07.2021 року на 700 грн. (а.с.74-85). Також, сторони погодили , що повернення додаткової суми кредиту вказаної в Додатковій угоді та оплата за користування нею здійснюється відповідно до долучених та підписаних графіків розрахунків.

Відповідно до п.4.13 договору позичальник ознайомився з усіма істотними умовами оферти та надав згоду на укладення кредитного договору шляхом електронного підписання відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» (а.с.71-72).

ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язання за кредитним договором виконало, надало відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі 8000,00 грн. шляхом перерахування на карту 4149-49ХХ-ХХХХ-3808, що підтверджується платіжними дорученнями від 25.03.2021 року на суму 2000 грн. , від 13.04.2021 року на суму 100 грн., від 26.03.2021 року на суму 100 грн., від 25.03.2021 року на суму 2000 грн., від 22.01.2021 року на суму 2000 грн., від 11.07.2021 року на суму 700 грн., від 15.05.2021 року на суму 200 грн. (а.с.17-23).

Звертаючись до суду з позовом ТзОВ «ФК «ЕЙС» зазначає про те, що до нього перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №703404081 від 22.01.2021 року до боржника ОСОБА_1 .

Позивачем ТОВ «ФК «ЕЙС» до справи подано виписку з особового рахунка за кредитним договором №703404081 від 22.01.2021 року, згідно з якою станом 26.12.2025р. у ОСОБА_1 наявна заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 39670,16 грн, що складається з наступного: 7963,83грн. заборгованість по кредиту; 31706,33 грн. - заборгованість по відсоткам (а.с.105).

Судом встановлено, що 28.11.2018 між первісним кредитором ТзОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТзОВ «Таліон Плюс» був укладений договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого ТзОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» відступає ТзОВ «Таліон Плюс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТзОВ «Таліон Плюс» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти у розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Строк дії договору закінчується 28.11.2019 (п.8.2). З моменту переходу права вимоги від Клієтна до Фактора згідно відповідного Реєстру прав вимоги, підписаного сторонами за умовами цього договору, фактор набуває статусу володільця бази персональних даних боржників, права вимоги до яких відступаються згідно з цим договором (а.с.162-168).

Надалі ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон Плюс» до договору факторингу укладали додаткові угоди, якими продовжували строк дії договору та кінцевою датою строку дії договору факторингу було 31.12.2024 (а.с.173, 174-180,184,185, 186).

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №161 від 23.11.2021 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 (а.с.159-161).

В подальшому, 05.08.2020, між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №05/0820-01, відповідно до якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором №703404081. На виконання вказаного договору факторингу між сторонами було підписано реєстр прав вимог №11 від 31.08.2023, за яким право вимоги до боржника ОСОБА_1 перейшло від ТОВ «Таліон плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (а.с.146-151). Строк дії договору факторингу №05/0820-01 продовжено Додатковою угодою №3 від 30.12.2022 року строком до 30.12.2024 року (а.с.156).

Також вказує, що 11.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЕЙС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЕЙС» приймає належні ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників №б/н від 14.07.2025 за договором факторингу від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача за Кредитним договором №703404081 на загальну суму 39 670,16 грн. (а.с.130-137).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Аналіз вказаних норм свідчить, що частина перша статті 514 ЦК України регулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто, відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 зроблено правовий висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання. Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

У постанові Верховного Суду від 4 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 зроблено висновок, що «відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення частини першої статті 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб`єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається».

Верховний Суд у постанові від 14 червня 2023 року у справі N 755/15965/17 зазначив, що дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення.

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15.

Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України).

При цьому відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Передати можливо лише дійсне право вимоги, тобто таке, що виникає із зобов`язання, яке не припинилось на момент передачі прав новому кредитору, та умов правочину, які не є нікчемними та не визнані судом недійними.

Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору (постанова Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 січня 2019 року у справі № 909/1411/13, від 13 жовтня 2021 року у справі № 910/11177/20).

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У справі встановлено, що правовідносини за договором кредитної лінії №703404081 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 виникли 22 січня 2021 року, тобто значно пізніше, ніж було укладено договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, у якому предмет договору вказано відступлення прав вимог, зазначені у Реєстрах прав вимоги. Разом з тим, до вказаного договору позивачем подано лише форму реєстру прав вимоги, яка не містить індивідуалізованого предмету договору, тобто щодо яких угод перейшло право вимоги до нового кредитора.

На а.с. 159 міститься «Реєстр прав вимоги №161 від 23.11.2021р.»; на а.с. 160 міститься рядок (як частина таблички), в якому зазначено «35, ОСОБА_1 » та цифри, які розміщені у семи ячейках. Така інформація жодним чином ніким не посвідчена

Таким чином, у справі відсутні документи, які підтверджують перехід права вимоги до ОСОБА_1 від первісного кредитора до позивача відсутні Витяги з реєстрів прав вимог, оформлені з дотриманням вимог ДСТУ 2732:2023 «Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення понять», що застосовують у роботі державних органів, органів місцевого самоврядування, установ, підприємств, організацій, будь-яких інших юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, а також технічних комітетів зі стандартизації.

Таким чином, суд вважає, що між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон Плюс» на час укладення договору відступлення прав вимоги, тобто станом на 28.11.2018, не були погоджені усі його істотні умови в частині обсягу вимог, що перейшли до нового кредитора та не могли бути охоплені зобов`язання відповідача ОСОБА_1 , які виникли після укладення цього договору, тобто з 22.01.2021року.

З вищенаведеного слідує, що на момент укладення договору про відступлення права вимоги від 28.11.2018 боргові зобов`язання відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором від 22.01.2021р. ще не існували, а тому не могли бути передані новому кредитору на час укладення договору факторингу № 28/1118-01 у 2018 році. Відтак, суд вважає, що у ТОВ «Таліон Плюс», як Фактора, не виникло право вимоги за зобов`язанням відповідача, яке він міг би передати на підставі договору факторингу від 28.11.2018.

Передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином (постанова Верховного Суду від 24 квітня 2018 року по справі № 914/868/17).

При цьому, чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу.

Також Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20).

Враховуючи наведене, суд вважає, у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості слід відмовити в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.12,81,509,510,512,514,656,718,ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію» суд ,

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю « фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду виготовлено 02.06.2026 року.

Суддя Хустського

районного суду: Орос Я.В.