Ухвала суду № 137048542, 28.05.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/7632/26

1-кс/308/3144/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2026 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого в ОВС 2 відділення слідчого відділу Управління СБ України в Закарпатській області підполковника юстиції ОСОБА_6 , погоджене начальником відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22026070000000022 від 20.01.2026 відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Алма-Ата Казахстан, українця за національністю, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , з вищою освітою, неодруженого, працюючого оператором токарного верстата ТОВ «Мелітопольський завод автотракторних запчастин» раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 Кримінального кодексу України,

в с т а н о в и в:

З поданого клопотання та матеріалів кримінального провадження випливає, що слідчими слідчого відділу Управління СБ України в Закарпатській області, за процесуального керівництва Закарпатської обласної прокуратури, проводиться досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22026070000000022 від 20 січня 2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 Кримінального кодексу України (далі КК України).

В обґрунтування клопотання слідчий зазначає, що 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на цей час.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у громадянина України ОСОБА_4 у невстановлений досудовим розслідуванням час, однак не пізніше 21 травня 2026 року виник злочинний умисел, спрямований на надання допомоги представникам іноземної держави у проведенні підривної діяльності проти України, з метою завдання шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності України.

Так, ОСОБА_4 , працюючи на заводі, який виготовляє продукцію для оборонного комплексу України, розташований на території Закарпатської області, на виконання завдання невстановлених на даний час представників іноземної держави держави агресора рф, у невстановлений досудовим слідством час розпочав збір інформації щодо виду озброєння, яке виробляється на заводі, його кількість, місце розташування заводу, цехів з виробництва, складських приміщень, адміністративної будівлі, інформації щодо керівництва заводу, сил і засобів охорони, а також інформацію щодо інших заводів, які виробляють продукцію для оборонно-промислового комплексу і розташовані на території інших областей України.

Надалі, в період з 21 по 22 травня 2026 ОСОБА_4 , з метою доведення свого злочинного умислу спрямованого на надання допомоги представникам іноземної держави у проведенні підривної діяльності проти України, з метою завдання шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності України до кінця, спілкуючись через месенджер «Телеграм» з невстановленим на даний час представником іноземної держави держави агресора рф, який закріплений за номером мобільного телефону НОМЕР_1 повідомив останньому інформацію щодо найменування заводу на якому він працює, хто являється власником та керівником, скільки всього працівників працює на заводі, місце розташування цехів, складських приміщень, адміністративної будівлі, кількість охорони та її озброєння, вид продукції яка виробляється на заводі для потреб оборонно-промислового комплексу, її технічні характеристики та сферу застосування, загальну кількість виробленої продукції, та спосіб її пакування та вивезення з території заводу.

Окрім цього, під час спілкування з вищевказаним представником іноземної держави-агресора рф, ОСОБА_4 також повідомив детальну інформацію щодо заводів оборонно-промислового комплексу, розташованих на території Чернівецької, Івано-Франківської та Волинської областей, зазначивши характер виробляємої продукції для потреб оборонно-промислового комплексу, детальне місце розташування останніх.

Вищевказана інформація, передана ОСОБА_4 представникам іноземної держави- держави агресора рф може завдати шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності України.

26.05.2026 громадянин України ОСОБА_4 о 20 год. 30 хв. в порядку ст. 208 КПК України затриманий за підозрою у вчиненні даного злочину.

27.05.2026 на підставі зібраних у кримінальному провадженні доказів, слідчим за погодженням з прокурором складено письмове повідомлення про підозру та повідомлено громадянину України ОСОБА_4 про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

Клопотання мотивоване тим, що необхідність у застосуванні до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою викликана наявністю обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого правопорушення та тим, що наявні ризики, у зв`язку з якими до нього необхідно застосувати відповідний запобіжний захід, зокрема, останній може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення в якому підозрюється.

Кримінальне правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_4 , у відповідності до ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів і передбачає можливість призначення покарання у виді позбавленням волі на строк п`ятнадцять років або довічного позбавлення волі, з конфіскацією майна, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду.

Підозрюваний ОСОБА_4 усвідомлює можливість призначення судом реальної міри покарання, в тому числі довічного позбавлення волі, що свідчить про те, що останній може вчинити вичерпні дії, спрямовані на ухилення від кримінальної відповідальності. Враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_4 вчинив злочин проти основ Національної безпеки України, а Закарпатська область межує з 4 Європейськими країнами, а отже остання буде вживати виключних заходів щодо ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування та/або суду, тобто наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Таким чином, є підстави вважати, що перебуваючи на волі, підозрюваний з метою ухилення від кримінальної відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знаючи та намагаючись уникнути відповідальності за вчинене діяння, усвідомлюючи наслідки в разі доведення останньому вини у вчинені вище вказаному злочині, може в подальшому перешкоджати повному та всебічному досудовому розслідуванню даного кримінального провадження іншим чином, та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності такої поведінки підозрюваного.

Також, наявний ризик незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки в рамках даного кримінального провадження досліджуються обставини вчинення злочину і іншими спільниками вчинюваного ОСОБА_4 кримінального правопорушення (злочину), останній може наважитись та вдатись до протиправних дій щодо них, з метою зміни останнім показів на свою користь, а тому є обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_4 може наважитись та вдатись до протиправних дій до свідків та підозрюваних у даному кримінальному провадженні, тобто наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Поряд з цим, у кримінальному провадженні не встановлено та не допитано всіх свідків вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення (злочину), що, враховуючи механізм його вчинення та суспільну небезпеку, може свідчити про те, що підозрюваний може незаконно впливати на свідків з метою недопущення надання останніми викривальних показань.

На даний час ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні злочину у сфері Національної безпеки України, вчиненого в умовах воєнного стану, останній є особою, яка не має сталих соціальних зв`язків, мешканець іншої області, неодружений та, аналізуючи його подальшу діяльність, в тому числі, що він є працівником заводу, який виробляє продукцію для оборонно-промислового комплексу є обґрунтовані підстави вважати, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, а також продовжити вчиняти кримінальне правопорушення щодо якого йому повідомлено про підозру, оскільки підозрюваний ОСОБА_4 підтримував сталий контакт з представником іноземних спецслужб рф, який і надалі може ставити відповідні завдання підозрюваному ОСОБА_4 , спрямовані на здійснення підривної діяльності проти України, тобто наявні ризики передбачені п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Обґрунтування неможливості запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів є:

- реальна загроза одержання покарання у вигляді позбавлення волі спонукає людину, вживати всі можливі заходи спрямовані на уникнення кримінальної відповідальності, зокрема впливати на свідків та інших підозрюваних, а також виїзд за межі території України, що значною мірою може ускладнити об`єктивне проведення досудового розслідування та судового розгляду у даному кримінальному провадженні та, як наслідок, уникнення відповідальності.

- тримання під вартою є єдиним запобіжним заходом, який унеможливлює вчинення тиску на інших учасників кримінального провадження, а також унеможливить виїзд підозрюваного за межі території України та перешкодить ухиленню від слідчого та суду.

- застосування до підозрюваного більш м`яких видів запобіжних заходів не усуне існування ризиків зазначених в клопотанні, оскільки в такому випадку підозрюваний матиме можливість впливати на свідків, покинути територію України та в такий спосіб перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду, а також може продовжити свою злочинну діяльність або вчинити інше кримінальне правопорушення.

З метою запобігання вчинення підозрюваним ОСОБА_4 будь-якої з вищеописаних дій, виникла необхідність у застосуванні забезпечення кримінального провадження, а саме застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без можливості внесення застави.

Зазначені вище обставини, в своїй сукупності, а також те, що підозрюваний ОСОБА_4 усвідомлює можливість призначення судом реальної міри покарання, пов`язаної із позбавленням волі, свідчать про те, що останній може вчинити вичерпні дії, спрямовані на ухилення від кримінальної відповідальності, а враховуючи, що Закарпатська область межує з багатьма країнами, останній може вжити заходів щодо виїзду за межі території України, в тому числі, шляхом перетину державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон, що також обґрунтовує ризик, що останній може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

У той же час, вчинене підозрюваним ОСОБА_4 кримінальне правопорушення (злочин) становить підвищену суспільну небезпеку, оскільки такі дії посягають на саме існування України як держави, а тим більше, враховуючи військову агресію рф.

При цьому, у зв`язку з військовою агресією рф проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, на території України введено воєнний стан та запроваджено заходи правового режиму воєнного стану. У подальшому воєнний стан продовжено та на даний час такий триває.

Злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 вчинено у період дії воєнного стану в сфері обороноздатності України, що істотно підвищує ступінь та характер суспільної небезпеки даного діяння, що, відповідно до ст. 67 КПК України, є обтяжуючою обставиною, а тому необхідно обрати та застосувати підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив його задовольнити.

У судовому засіданні підозрюваний не заперечував проти задоволення клопотання, зазначив, що він згоден. Захисник залишив вирішення клопотання на розсуд суду.

Зазначили, що клопотання та наявність ризиків не достатньо обґрунтовані. Тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, для обрання якого необхідні підстави та реальні серйозні загрози перешкоджанню кримінальному провадженню. В разі обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою просила обрати альтернативний запобіжний захід у виді застави, розмір якою буде прийнятний та можливий для виконання.

Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, дослідивши подане клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Слідчим суддею встановлено, що слідчими слідчого відділу Управління СБ України в Закарпатській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22026070000000022 від 02 січня 2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 Кримінального кодексу України.

26.05.2026 громадянин України ОСОБА_4 о 20 год. 30 хв. в порядку ст. 208 КПК України затриманий за підозрою у вчиненні даного злочину.

27.05.2026 на підставі зібраних у кримінальному провадженні доказів, слідчим за погодженням з прокурором складено письмове повідомлення про підозру та повідомлено громадянину України ОСОБА_4 про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

При дослідженні доданих до клопотання доказів, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України. Обґрунтованість підозри стверджується наявними в долучених на обґрунтування клопотання документах даними, зокрема, рапортом про виявлення злочину, протоколом обшуку та дослідженим матеріалами досудового розслідування в судовому засіданні, а саме копіями вилучених документів та фотоматеріалами вилучених речей, які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри.

Згідно з ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються в сукупності всі обставини, в тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Слідчий суддя враховує, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000, тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування, суду, незаконний вплив на потерпілих, свідків, спростовують доводи захисту про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя, враховує дані, що характеризують особу підозрюваного, який не має сталих соціальних зв`язків, мешканець іншої області, неодружений та той факт, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину у сфері Національної безпеки України, вчиненого в умовах воєнного стану, вчинене підозрюваним кримінальне правопорушення має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства в цілому, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та низки об`єктивних обставин, а також практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваної, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, вважає за доцільне, з урахуванням виключних обставин, клопотання слідчого задовольнити.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно з п.5 ч.4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.

Слідчий суддя при постановленні даної ухвали, керуючись ч. 4 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 при обранні запобіжного заходу, оскільки останньому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.111 КК України, а саме: в у державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинене в умовах воєнного стану.

Слідчий суддя вважає за необхідне роз`яснити, що згідно з ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 205, 309 КПК України, слідчий суддя, -

п о с т а н о в и в:

Клопотання старшого слідчого в ОВС 2 відділення слідчого відділу Управління СБ України в Закарпатській області підполковника юстиції ОСОБА_6 , погоджене начальником відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 задовольнити.

Обрати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Строк тримання під вартою ОСОБА_4 обчислювати з 14 год 52 хв 26 травня 2026 року до 24 липня 2026 року включно.

Строк дії ухвали про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Оголошення повного тексту ухвали 01 червня 2026 року о 13 год. 35 хв.

Слідчий суддя ОСОБА_1