Рішення № 137048272, 21.05.2026, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/6293/25

2/303/436/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області у складі судді Полянчука Б.І., при секретарі Торинець Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,

УСТАНОВИВ:

ТОВ «Факторинг партнерс» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, вказуючи, що 06.12.2021 ТОВ «Мілоан» та відповідач уклали кредитний договір № 3211400, відповідно до якого кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений договором, надати позичальнику грошові кошти у сумі 20 000,00 грн, а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлении? договором термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором. Договором передбачено, що проценти за користування кредитом становлять 2280,00 грн, які нараховуються за ставкою 0,38 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.0 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Видача кредитних коштів позичальнику відбувається безготівково, а саме шляхом переказу коштів на картковии? рахунок. Договір передбачає, що позичальник може збільшити строк кредитування, шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгаціи?). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказании? цим пунктом, загальнии? період пролонгаціі? на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здіи?снюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгаціі? на стандартних (базових) умовах 60 днів. Сторонами кредитного договору узгоджено, що позичальник відповідає перед кредитодавцем за зобов`язаннями, що випливають з цього договору всіма коштами та маи?ном, що и?ому належать на праві власності (у тому числі частковоі? та сумісноі?), на які відповідно до законодавства може бути звернено стягнення. У разі прострочення позичальником виконання зобов`язань зі сплати заборгованості, кредитодавець має право, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгаціи? та оновлених графіків платежів, якщо такі складались), нарахувати проценти за стандартною ставкою, визначеною цим договором, в якості процентів за порушення грошового зобов`язання. Також сторонами договору узгоджено, розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію кредитодавця про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прии?няття пропозиціі? про укладання цього договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення кредитодавцю електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, якии? надсилається кредитодавцем електронним повідомленням (SMS) на мобільнии? телефоннии? номер позичальника, а позичальник використовує одноразовии? ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/ електронного повідомлення про прии?няття пропозиціі? про и?ого укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через саи?т кредитодавця, мобільнии? додаток, месенджери або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника. Після укладення цеи? договір надається позичальнику шляхом розміщення в особистому кабінеті позичальника. Додатково укладении? кредитнии? договір та/або повідомлення про и?ого укладення може бути на розсуд кредитодавця направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв`язку, наданими позичальником кредитодавцем. Підписанням договору відповідач підтвердила, що вона ознаи?омлена з усіма и?ого істотними умовами та їй була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства. Таким чином, відповідач здіи?снила діі?, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на саи?ті з введенням коду підтвердження, якии? є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформаціі? щодо реквізитів банківськоі? картки, на рахунок якоі?, в подальшому, кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому договором. Позикодавець належним чином виконав своі? зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору. Станом на дату звернення з позовом до суду строк повернення грошових коштів за договором наступив, але відповідач не виконує своі? зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує. 26.07.2024 укладено договір № 26-07/2024 відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Факторинг партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3211400. Таким чином, ТОВ «Факторинг партнерс» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 3211400. Загальнии? розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором № 3211400 від 06.12.2021, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовноі? заяви відповідно до розрахунку заборгованості становить 61 559,40 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 19 000,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 41 959,40 грн, заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0,00 грн, заборгованість за пенею та/або штрафами - 0.00 грн, заборгованість за комісіями - 600,00 грн, інфляціи?ні збитки - 0,00 грн, нараховані 3% річних - 0,00 грн. Просило стягнути з відповідача на користь ТОВ «Факторинг партнерс» заборгованість за договором № 3211400 від 06.12.2021 у розмірі 61 559,40 грн, понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 16 000,00 грн.

28.12.2025 представником відповідача подано відзив на позовну заяву у якому зазначено, що між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 06.12.2021 укладено кредитний договір № 3211400. Договір укладено на 30 календарних днів, тобто кінцевою датою погашення кредиту є 06.01.2021. Вважає, що з урахуванням строків позовної давності позивач мав звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості з відповідача по 06.01.2024. Оскільки позовну заяву подано 30.07.2025 то позов подано з порушенням процесуальних термінів. Позивачем не заявлено клопотання про поновлення процесуального строку. Просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.08.2025 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

24.09.2025 Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів постановлено рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» 61 559 гривень 40 копійки заборгованості; 2422,40 гривень судового збору, 16 000 гривень витрат на правову допомогу.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.02.2026 заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Мукачівського міськрайонного суду від 24.09.2025 по цивільній справі за позовом ТОВ «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів - задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Мукачівського міськрайонного суду від 24.09.2025 у цивільній справі за позовом ТОВ «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів. Скасовано заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.09.2025 по цивільній справі за позовом ТОВ «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів. Призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, просив розглянути справу в його відсутності. Представником позивача подано до суду додаткові пояснення, в який зазначено, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором від 06.12.2021 у серпні 2025 року. Постановою Кабінету Міністрів Украі?ни від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на територіі? Украі?ни гостроі? респіраторноі? хвороби COVID-19, спричиненоі? коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів Украі?ни) встановлено з 12 березня 2020 року на всіи? територіі? Украі?ни карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався. Законом Украі?ни від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів Украі?ни, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантіи? у зв`язку з поширенням коронавірусноі? хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК Украі?ни доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час діі? карантину, встановленого Кабінетом Міністрів Украі?ни з метою запобігання поширенню коронавірусноі? хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк діі? такого карантину». У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК Украі?ни у редакціі? Закону № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовноі? давності, і всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк діі? карантину у зв`язку з поширенням коронавірусноі? хвороби (COVID-19). Отже, Законом № 540-IX, якии? набрав чинності 02 квітня 2020 року продовжено перебіг позовноі? давності для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на час діі? карантину у зв`язку з поширенням коронавірусноі? хвороби (COVID-19). Постановою Кабінету Міністрів Украі?ни від 27 червня 2023 року № 651 з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всіи? територіі? Украі?ни відмінено карантин, встановлении? з метою запобігання поширенню на територіі? Украі?ни гостроі? респіраторноі? хвороби COVID-19, спричиненоі? коронавірусом SARS-CoV-2. Указом Президента Украі?ни від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Украі?ні», затвердженого Законом Украі?ни від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, у зв`язку із віи?ськовою агресією росіи?ськоі? федераціі? проти Украі?ни в Украі?ні введено воєннии? стан з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, якии? неодноразово продовжувався та діє на цеи? час. 17 березня 2022 року набрав чинності Закон Украі?ни «Про внесення змін до Податкового кодексу Украі?ни та інших законодавчих актів Украі?ни щодо діі? норм на період діі? воєнного стану № 2120-IX від 15 березня 2022 року, яким внесено зміни до законодавчих актів Украі?ни, зокрема розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу Украі?ни доповнено пунктом 19 такого змісту: «19. У період діі? в Украі?ні воєнного, надзвичаи?ного стану строки, визначені статтями 257- 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк и?ого діі?». Законом Украі?ни від 08 листопада 2023 року № 3450-IX пункт 19 викладено в наступніи? редакціі?: «У період діі? воєнного стану в Украі?ні, введеного Указом Президента Украі?ни «Про введення воєнного стану в Украі?ні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом Украі?ни «Про затвердження Указу Президента Украі?ни «Про введення воєнного стану в Украі?ні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовноі? давності, визначении? цим Кодексом, зупиняється на строк діі? такого стану». 14 травня 2025 року Верховна Рада Украі?ни прии?няла Закон Украі?ни № 4434- IX, якии? виключає пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу Украі?ни, якии? зупиняв перебіг позовноі? давності на період воєнного стану, однак вказании? закон набрав чинності лише 04 вересня 2025 року, тому саме із цієі? дати відновлено обчислення строків позовноі? давності. Ураховуючи викладене, позивачем не пропущено позовну давність при зверненні до суду, починаючи з березня 2020 року строк позовноі? давності продовжився на строк діі? карантину, якии? тривав до 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року, а починаючи з 24 лютого 2022 року строк позовноі? давності продовжився на строк діі? в Украі?ні воєнного стану. Позивачем долучено до матеріалів справи достатньо доказів на підтвердження отримання правничої допомоги, водночас заперечення відповідача щодо ненадання доказів оплати послуг не заслуговують на увагу, оскільки такі витрати підлягають розподілу незалежно від їх фактичної сплати на час прийняття рішення. Просив позовні вимоги ТОВ «Факторинг партнерс» задовольнити в повному обсязі.

Відповідач та її представник у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник відповідача 28.12.2025 подав заяву про застосування строку позовної давності в якому зазначив, що між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №321140 від 06.12.2021. Договір укладено на 30 календарних днів, тобто кінцевою датою погашення кредиту є 06.01.2021, тому з урахуванням строків позовної давності позивач міг стягнути заборгованість виключно по 06.01.2024. Позивач не скористався правом стягнення заборгованості у розумні строки, оскільки позов подано 30.07.2025. Водночас позивачем не заявлено позовних вимог про поновлення строків позовної давності та не наводив підстав, які були перешкодою у зверненні з позовом до суду. Просив застосувати позовну давність, яка є підставою для відмови в позові.

Згідно з пп. 15.3 п. 1 розділу ХІІІ ЦПК України, розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами у формах, визначених Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Відповідно до п. 122 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, яке затверджено Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей.

Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі.

Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.

Позовна заява з додатками ТОВ «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів надійшла до суду в електронній формі. Після чого позовна заява та платіжна інструкція кредитового переказу коштів про сплату судового збору роздруковані в паперовій формі, а електронні копії паперових додатків до позовної заяви зберігаються в централізованому файловому сховищі АСДС.

У такому випадку, з урахуванням наявних технічних можливостей, суд вважає можливим здійснювати розгляд справи в змішаній формі.

З`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного.

Згідно з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

За змістом ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, з-поміж іншого, договори та інші правочини.

Згідно з частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Системний аналіз статей 524-526, 533-535 ЦК України дає підстави стверджувати про те, що грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Частиною 1 ст. 520 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні, встановлений строк (термін) то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання, як встановлено у ч. 1 ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона-підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Згідно ч. 1 ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 (позика), якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За статтею 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (ч. 3 ст. 631 ЦК України). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).

Враховуючи вищенаведене, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у ст. 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). З огляду на викладене, строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Визначення факторингу міститься у ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (стаття 1079 ЦК України).

Згідно з пунктом 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова послуга це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Відповідно до пункту 11 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», факторинг є фінансовою послугою.

За змістом положень статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. При цьому, частина 4 статті 18 Закону не містить застереження щодо незастосування зазначених положень пункту 5 частини 3 цієї статті до умови договорів про надання споживчого кредиту.

Частинами 5 та 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Судом встановлено, що 06.12.2021 ОСОБА_1 на сайті miloan.ua оформлено анкету-заяву на кредит № 3211400, яка містить у тому числі інформацію щодо підписання договору 06.12.2021 о 06:31:38 та 06:32:42.

06.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 3211400, згідно з п. 1.1 якого кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначении? п.1.3. договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовии? кредит) у сумі визначеніи? у п.1.2. договору (далі кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі плата) у встановлении? п.1.4. договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професіи?ною діяльністю та виконанням обов`язків наи?маного працівника. Типом кредиту є кредит. Пуктом 1.2 договору № 3211400 визначено, що сума кредиту становить 20 000,00грн. Згідно з п. 1.3 договору № 3211400 кредит надається строком на 30 днів з 06.12.2021. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісіі? за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 05.01.2022 (п. 1.4 договору). Загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 2880,00грн в грошовому виразі та 414,00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п. 1.5.1-1.5.2 договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 22 880,00 гривень. Загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, а також кредиту розраховані виходячи з припущення, що позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться не змінним та що кредитодавець і позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому договорі, зокрема позичальник здіи?снить повне погашення заборгованості в термін, вказании? в п. 1.4 договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов`язань (пункт 1.5 договору). Комісія за надання кредиту: 600.00 грн, яка нараховується за ставкою 3.00 відсотків від суми кредиту одноразово ( п. 1.5.1 договору). Проценти за користування кредитом: 2280.00 грн., які нараховуються за ставкою 0.38 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (пункт 1.5.2 договору). Згідно п. 2.3.1.1 договору позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством (далі Правила), що розміщені на веб-саи?ті товариства miloan.ua (далі саи?т товариства) за посиланням https://miloan.ua/s/documents і є невід`ємною частиною цього договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити діі? передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Розділом 6 договору споживчого кредиту визначено порядок його укладання в електронній формі. У розділі 10 договору споживчого кредиту зазначено реквізити сторін.

Додатком № 1 до договору про споживчий кредит № 3211400 від 06.12.2021 є графік платежів у якому зазначено дату видачу кредиту 06.12.2021; дату погашення кредиту 05.01.2021, кількість днів 30 та суму погашення: 22 880,00 грн, в тому числі суму кредиту 20 000,00грн, проценти за користування кредитом 2280,00грн, комісію за надання кредиту 600,00грн.

Додатком № 2 до договору про споживчий кредит № 3211400 від 06.12.2021 є паспорт споживчого кредиту який містить інформацію та контактні дані кредитодавця; основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача; інформацію щодо орієнтовноі? реальноі? річноі? процентноі? ставки та орієнтовноі? загальноі? вартості кредиту для споживача; порядок повернення кредиту; додаткову інформацію та правові аспекти

Позивачем надано суду Правила надання фінансових кредитів ТОВ «Мілоан» (в редакції від 13.07.2021).

ТОВ «Мілоан» створено довідку про ідентифікацію, якою товариство підтверджує, що клієнтка ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , з якою укладено договір № 3211400 від 06.12.2021 ідентифіковании? ТОВ «Мілоан». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): одноразовии? ідентифікатор R49787, дата відправки ідентифікатора позичальнику 06.12.2021; номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор: +380954538480.

Згідно з довідкою ТОВ ФК «Елаєнс» від 11.07.20256, виданої ТОВ «Мілоан», на підставі договору № 40484607_26/10/18-1 про надання послуг з переказу грошових коштів (Переказ на картку) та про інформаціи?но-технологічну взаємодію та прии?мання платежів, укладеного ТОВ «Фінансова компанія «Елаєнс» та ТОВ «ТОВ «Мілоан» - Выдача», і підтвердженням того, що платежі успішно проведені в системі. Деталі операціи?: номер в системі FONDY: 450654116; номер операціі?: 2b2943aa-69fb-4288- 864e-8346933aff76_637744087652357551; дата проведення платежу: 06.12.2021; призначення платежу: кошти згідно договору 3211400; сума платежу: 20000; валюта платежу: UAH; платіжнии? метод: карта MASTERCARD; статус платежу: approved; номер карти: НОМЕР_2 ; банк картки отримувача: Monobank.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексом України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею ( стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію).

Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як вбачається із матеріалів справи, 06.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір споживчого кредитування № 3211400. Договір підписаний сторонами шляхом вчинення представником кредитодавця електронного підпису з одноразовим ідентифікатором та позичальником - одноразовим ідентифікатором R49787.

Зазначеним підтверджується факт укладення кредитного договору між відповідачем та первісним кредитором, на умовах, що вказані в наданій копії договору та не оспорюється сторонами.

06.12.2021 ТОВ «Мілоан» перерахувало ОСОБА_1 20 000,00 грн, згідно договору № 3211400 від 06.12.2021, що підтверджується довідкою ТОВ ФК «Елаєнс».

Також факт отримання кредитних коштів у розмірі 20 000,00 грн в день укладення договору споживчого кредиту № 3211400, а саме 06.12.2021, не оспорюється відповідачкою.

Згідно відомостей про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 3211400 ТОВ «Мілоан» станом на 04.03.2022 загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за вказаним договором про споживчий кредит складає 61 559.40 грн., яка складається із заборгованість за кредитом (залишок по кредиту) 19 000.00 грн, заборгованість по процентам за користування кредитом 41 959.40 грн., заборгованість по комісії за надання кредиту 600.00 грн.

26.07.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг партнерс» укладено договір факторингу № 26-07/2024, у відповідності до п. 2.1 якого, клієнт первіснии? кредитор відступає за плату своє право грошовоі? вимоги до боржників строк виконання зобов`язань за якою настав, або яке виникне у маи?бутньому у сумі 287 052 895,25 грн. (двісті вісімдесят сім мільи?онів п`ятдесят дві тисячі вісімсот дев`яносто п`ять гривень 25 копіи?ок), а фактор, здіи?снивши фінансування в порядку, передбаченому цим договором, прии?має право грошовоі? вимоги до боржників, що належить клієнту, і стає новим кредитором за договорами про споживчии? кредит, раніше укладеними між клієнтом і боржниками. За пунктом 6.1.3. договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прии?ому-передачі реєстру боржників для друку згідно додатку № 4, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно і?х заборгованостеи? та набуває відповідні права вимоги. Підписании? сторонами та скріплении? і?х печатками Акт прии?ому-передачі реєстру боржників для друку підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

За платіжною інструкцією № 448090005 від 26.07.2024 ТОВ «Факторинг партнерс» сплачено ТОВ «Мілоан» 3 310 395,81грн згідно договору факторингу № 26-07/2024 від 26.07.2024 (без ПДВ).

26.07.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг партнерс» укладено Акт приймання-передачі реєстру боржників в електронному вигляді та Акт приймання-передачі реєстру боржників для друку до договору факторингу № 26-07/2024 від 26.07.2024.

У реєстрі боржників для друку до договору факторингу № 26-07/2024 від 26.07.2024 укладеному між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг партнерс» під порядковим номером 14598 зазначено ОСОБА_1 ; РНОКП НОМЕР_1 ; кредитний договір № 3211400; дата укладення 06.12.2021; дата закінчення строку договору 13.03.2022, валюта UAN; сума виданого кредиту 20 000,00грн; заборгованість за кредитом 19 000,00грн, заборгованість за процентами за користування кредитом 41 959,40 грн; заборгованість по комісії за надання кредиту 600,00 грн; заборгованість за неустойкою -; загальна суму заборгованості за договором про споживчий кредит 61 559,40 грн.

Таким чином, судом встановлено факт набуття права вимоги позивачем до відповідача за договором споживчого кредиту № 3211400 від 06.12.2021.

Щодо розміру заборгованості відповідача перед позивачем суд приходить до наступного.

Позивачем надано розрахунок заборгованості, складений ТОВ «Мілоан», відповідно до якого за період з 06.12.2021 по 04.03.2022 розмір заборгованості склав 61 559,40грн з яких заборгованість за тілом кредити складає 19 000,00грн, заборгованість за процентами за користування кредитом - 41 959,40грн, заборгованість по комісії 600,00грн, заборгованість за неустойкою (штраф, пеня) та/або процентами за порушення грошового зобов`язання 0,00грн.

Також надано розрахунок заборгованості, складений ТОВ «Факторинг партнерс» за період з 26.07.2024 по 21.07.2025 у якому розмір заборгованості за кредитним договором складає 61 559,40 грн з яких заборгованість за тілом кредити складає 19 000,00грн, заборгованість за відсотками - 41 959,40грн, заборгованість за комісією 600,00грн, пеня/штраф 0,00грн, 3% річних 0,00грн, інфляційні збитки 0,00грн.

На підставі останнього розрахунку позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості, але із зазначеними розрахунками суд не може погодитися виходячи з наступного.

Нарахування відсотків за користування кредитом починаючи з 06.01.2022, тобто після закінчення строку повернення кредиту, встановленого в пункті 1.3-1.4 договору, паспорту споживчого кредиту до договору, є безпідставним, оскільки право кредитодавця нараховувати передбачені кредитним договором проценти за кредитом припинилось після спливу визначеного договором строку кредитування.

За змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки сформульовані Верховним Судом, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, від 19 травня 2020 року у справі №910/23028/17та постановах Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №361/4563/16-ц, від 15 липня 2020 року у справі №176/3645/14-ц.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 висловила наступну правову позицію.

«Користування кредитом» - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Позивач не позбавляється права на отримання належних йому процентів за неправомірне користування кредитом, оскільки ці проценти охоплюються диспозицією норми частини другої статті 625 ЦК України.

За змістом п.1.3. договору № 3211400 кредит надається строком на 30 днів з 06.12.2021 (строк кредитування).

Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) у п. 1.4. договору № 3211400 визначено 05.01.2022.

Пунктом. 2.3. договору споживчого кредиту визначено наступну процедуру пролонгації строку кредитування: 2.3.1. Продовження вказаного в п.1.3 договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах, наступним чином: 2.3.1.1. Пролонгація на пільгових умовах: Позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством (далі Правила), що розміщені на веб-саи?ті товариства miloan.ua (далі саи?т товариства) за посиланням https://miloan.ua/s/documents і є невід`ємною частиною цього договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити діі? передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі періоди продовження строку кредитування, максимальні ставки комісіі? за управління та обслуговування кредиту наведені у таблиці. Якщо позичальник здіи?снює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на якии? продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначеною п.1.5.2 договору. 2.3.1.2. Пролонгація на стандартних (базових) умовах: Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгаціи?). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказании? цим пунктом, загальнии? період пролонгаціі? на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здіи?снюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгаціі? на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здіи?снює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на якии? продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору. У випадку, якщо позичальник протягом періоду на якии? продовжено строк кредитування (пролонгаціі?) на стандартних (базових) умовах вчинить діі? для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі діі? зупиняють строк пролонгаціі? на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгаціі? на пільгових умовах. 2.3.2. Розділ 2.3 договору є домовленістю сторін про зміну умов кредитного договору на умовах відкладальноі? (их) обставин(и) щодо якоі? (их) невідомо настане вона(и) чи ні, відповідно до ст. 212 Цивільного кодексу Украі?ни, і яка(і) полягає (ють) у: а) здіи?сненні платежу (ів) позичальником після вибору доступних умов пролонгаціі? на пільгових умовах, згідно п.2.3.1.1 договору та розділу 6 Правил; б) продовження користування кредитними коштами позичальником після спливу строку кредитування, визначеного згідно п. 1.3, п. 2.3.1.1, п. 2.3.1.2 договору. Після настання визначених в підпунктах «а» та/або «б» цього пункту обставин, умови кредитного договору, зокрема строк кредитування, згідно п. 1.3, термін (дата) повернення кредиту і сплати винагород (плати0 визначений п. 1.4, змінюються пропорційно строку пролонгації. Нова дата платежу разом з актуальною сумою заборгованості відображаються кредитодавцем в оновленому графіку платежів, що за формою та змістом може відрізнятись від додатку № 1, і розміщується кредитодавцем в особистому кабінеті позичальника, якии? уповноважує кредитодавця на таке оновлення та не потребують будь-якого іншого оформлення. У випадку розбіжностеи? між умовами кредитного договору, включаючи додатки 1,2 та оновленим графіком платежів, застосовуються умови визначені оновленим графіком.

У графіку платежів, який є додатком до договору про споживчий кредит 3211400 від 06.12.2021 зазначено, що у випадку продовження строку кредитування відповідно до п.2.3 кредитного договору, позичальник доручає кредитодавцю самостіи?но оновити графік платежів/скласти и?ого у новіи? редакціі? та розмістити дані графіку в особистому кабінеті позичальника. Зміст та форма такого оновленого графіку платежів може відрізнятись від наведеного в цьому додатку, проте після настання будь-якоі? подіі? передбаченоі? п.2.3.2 договору в оновленому графіку платежів відображаються актуальні відомості про нову дату платежу та розмір заборгованості позичальника станом на таку дату.

За графіком платежів ОСОБА_1 зобов`язана була 05.01.2022 сплатити суми у розмірі 22 880,00 грн, у тому числі 20 000,00грн суми кредиту, 2280,00 процентів за користування кредитом та 600,00грн комісії за надання кредиту.

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Мілоан» ОСОБА_1 протягом 30 днів не було сплачено суму кредитування, проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту.

Позивачем не надано доказів на підтвердження пролонгації договору споживчого кредитування, у тому числі, оновленого графіку платежів, який фіксує умови визначені оновленим графіком, відповідно до п. 2.3.2. договору споживчого кредиту, а відтак проценти за користування кредитом, нараховані після 05.01.2022 року стягненню не підлягають, оскільки вони нараховані поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору боргу.

Відтак, розмір відсотків за користування кредитом у межах строку дії договору (з 06.12.2021 по 05.01.2022) складає 2 280,00 грн, виходячи з наступного розрахунку: 20 000,00грн х 0,38% х 30днів = 2 280,00грн.

Крім того, згідно з розрахунку заборгованості ТОВ «Мілоан» відповідач сплатила 06.01.2022 грошові кошти в розмірі 2 776,00грн.

Отже розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 20 104,00 грн (20 000,00 + 2 280,00 + 600,00) - 2 776,00грн = 20 104,00).

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідач зазначає, що кредит видано 06.12.2021 строком на 30 днів. Строк позовної давності для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за зазначеним кредитним договором сплинув 06.01.2024. Позивач звернувся до суду 18.08.2025, отже пропустив строки позовної давності, що відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови в позові.

Але з викладеним суд не може погодитися. Так, договір кредитної лінії укладено 06.12.2021 строком на 30 днів, з кінцевою датою виконання зобов`язання 05.01.2022. Оскільки відповідач свої зобов`язання за договором кредитної лінії не виконав, строк позовної давності почав свій перебіг з моменту порушення зобов`язання, тобто з наступного дня після настання строку його виконання, а саме з 06.01.2022.

Відповідно до статті 257 Цивільний кодекс України загальна позовна давність становить три роки, а згідно з частиною першою статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Таким чином, строк позовної давності для звернення з позовом у даному випадку мав закінчитися 06.01.2025.

Водночас ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19 згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

ЗУ «Про внесення змін до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено. Закон № 4434-ІХ набрав чинності 04.09.2025.

Позивач звернувся до суду 18.08.2025.

Отже, станом на 18.08.2025 строк позовної давності не сплив, у зв`язку з чим підстави для застосування наслідків спливу позовної давності, передбачених частиною четвертою статті 267 ЦК України відсутні.

Щодо вимог про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, слід зазначити, що позивач просив стягнути з відповідача на його користь понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16 000,00 грн.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1-3 статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.

З огляду на викладене вище відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.

Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19), витрати на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (§ 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§§ 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (§ 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до правових висновків висловлених Верховним Судом у справі №922/1964/21 від 16.11.2022 учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

При цьому, суд приходить до висновку, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду викладеної у постанові від 3 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, правовим позиціям Верховного Суду викладеним у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 813/481/18, від 2 жовтня 2019 року у справі № 815/1479/18, від 29 жовтня 2020 року у справі № 686/5064/20,від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19 (провадження №61-21442св19).

Водночас суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові у справі №755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020 року. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Судом встановлено, що 02.07.2024 між ТОВ «Факторинг партнерс» та Адвокатським об`єднанням «Лігал ассістанс» укладено договір про надання правової допомоги № 02-07/2024.

Прайс-лист АО «Лігал ассістанс» містить перелік послуг та їх вартість, у тому числі: усна (без вивчення документів) консультація, одне питання, фіксована ціна роботи - 1500,00грн, погодинна - від 1500,00грн; усна (з вивченням документів) консультація, одне питання, ціна фіксована - 2000,00грн, ціна погодинна - від 1500,00грн; підготовка (складення) позовної заяви, документ/година, ціна фіксована - 3000,00грн, ціна погодинна - від 1500,00грн.

01.07.2025 між ТОВ «Факторинг партнерс» та Адвокатським об`єднанням «Лігал ассістанс» укладено заявку на надання юридичної допомоги № 210 до договору про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024 у якій визначено, що сторони погодили надання наступних правових (юридичних) послуг адвокатським об`єднанням клієнту по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 : надання усної консультації з вивченням документів, одиниця виміру (год.) - година, кількість - 2, вартість одиниці виміру (грн) - 2000,00, вартість одиниці виміру (грн) - 4000,00; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду: одиниця виміру (год.) - година, кількість - 4; вартість одиниці виміру (грн.) - 3000,00, вартість одиниці виміру (грн) - 12 000,00.

31.07.2025 ТОВ «Факторинг партнерс» та Адвокатським об`єднанням «Лігал ассістанс» підписано акт № 15 про надання юридичної допомоги від 31.07.2025 у якому зазначено, що сторони погодили надання наступних правових послуг адвокатським об`єднанням клієнту у відповідності до заявок на надання юридичної допомоги щодо примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , договір № 3211400: 1.2. № заявки 210, послуга - надання усної консультації з вивченням документів, одиниця виміру - година, кількість 2, вартість одиниці виміру (грн) - 2000,00, ціна (грн) - 4000,00; 3.1. № заявки на надання юридичної допомоги - 210, послуга - складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду, одиниця виміру - година, кількість - 4, вартість одиниці виміру (грн) - 3000,00, ціна (грн) - 12 000,00грн.

У заяві про перегляд заочного рішення відповідач заперечувала проти задоволення клопотання позивача, оскільки вважає витрати на правову допомогу неспівмірними з виконаною роботою та не підтвердженими належними документами.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір обґрунтованим (п.268).

Відповідно до частини третьої статті 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат.

Частиною четвертою статті 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу сторона подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та доказів, що підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України обов`язок доказування обставин, на які сторона посилається як на підставу своїх вимог, покладається на цю сторону.

Однак позивачем не надано належних та допустимих доказів фактичного виконання зазначених у заявці та акті правничих послуг, не подано детального опису виконаних робіт, а також доказів сплати відповідних сум або виникнення обов`язку щодо їх сплати.

Крім того, відповідно до статті 1, частини першої статті 6, статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» правничу допомогу на професійній основі надає адвокат, який має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та включений до Єдиного реєстру адвокатів України. Адвокатське об`єднання здійснює діяльність через адвокатів - його учасників.

Матеріали справи не містять жодних доказів того, що правничу допомогу у цій справі надавав саме адвокат у розумінні зазначеного Закону. Зокрема, не подано: свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю особи, яка фактично виконувала роботи; витягу з Єдиного реєстру адвокатів України; ордера на надання правничої допомоги у цій справі; доказів членства відповідної особи в адвокатському об`єднанні та її повноважень діяти від його імені.

За відсутності таких доказів суд позбавлений можливості встановити, що заявлені витрати є саме витратами на професійну правничу допомогу у розумінні статей 133, 137 ЦПК України.

Сам по собі договір про надання правової допомоги, заявка та акт приймання-передачі послуг без підтвердження адвокатського статусу особи, яка їх надавала, а також без доказів фактичного виконання та оплати робіт, не є достатньою правовою підставою для покладення відповідних витрат на іншу сторону спору.

Таким чином, позивачем не доведено реальність, необхідність та належність заявлених витрат до категорії витрат на професійну правничу допомогу, що є самостійною та достатньою підставою для відмови у їх стягненні.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Сплачений позивачем судовий збір відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

ТОВ «Факторинг партнерс» сплачено за платіжним дорученням № 0545650003 від 12.08.2025 судовий збір у розмірі 2422,40грн, отже з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 799,39 грн (2422,40 х 33% =799,39).

Керуючись ст. 141, 258-259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, ст. 207, 526, 530, 610, 611, 626, 628, 638, 1048, 1049, 1054, 1069 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» (місцезнаходження: вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 42640371) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) про стягнення грошових коштів - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» 20 104,00 (двадцять тисяч сто чотири гривні 00 копійок) грн. заборгованості, 799, 39 грн. (сімсот дев`яносто дев`ять гривень 39 копійок) витрат по сплаті судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог та стягненні витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя